22.05.2026 Справа №607/11338/26 Провадження №1-кс/607/3854/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026212050000048 від 14 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
21.05.2026 прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 42026212050000048 від 14 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про накладення арешту тимчасово вилучене майно: транспортний засіб «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; ключ запалювання від вказаного автомобіля.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що групою слідчих СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026212050000048 від 14 квітня 2026 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , діючи умисно, у змові з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, організував та забезпечував стійку злочинну схему незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов'язаних чоловіків призовного віку. 21 квітня 2026 року ОСОБА_5 на мікроавтобусі Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зустрічі з ОСОБА_6 на АЗС «ОККО» по вул. Київській у м. Тернополі отримав 2000 доларів США як частину оплати за організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 , надавав інструкції та координував подальші дії зі злочинної схеми.
18 травня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду № 607/9292/25 від 28.04.2026 проведено санкціонований обшук вказаного транспортного засобу, в ході якого тимчасово вилучено: 1) транспортний засіб Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який опечатано пломбами №№ В18528534, В18528533, В18528532, В18528531, 2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (спеціальне пакування № INZ1029818), 3) ключ запалювання від автомобіля (спеціальне пакування № SUD1148778).
Згідно з інформацією, отриманою в ході досудового розслідування, зазначений транспортний засіб зареєстрований на праві приватної власності на ОСОБА_4 .
Прокурор та власник майна, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явилися, що в силу вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026212050000048 від 14 квітня 2026 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
18.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Крім того, статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 132 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
Положеннями ч.1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Крім того, згідно із ч. 2 вказаної статті при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Зазначені вимоги у контексті застосування заходів забезпечення кримінального провадження вимагаються визначення статусу суб'єкта, майно якого підлягає арешту у кримінальному провадженні та законної мети здійснення такого обмеження відповідного права.
Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання реєстраційної картки, транспортний засіб «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 23.08.2013.
Відповідно до вимог ст.ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, суд враховує те, що власником транспортного засобу «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_4 ОСОБА_4 , який не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні. Відтак у даному випадку накладення арешту на транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ запалювання від вказаного автомобіля може призвести до порушення прав власника на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Доводи прокурора про те, що вилучений в ході обшуку транспортний засіб визнано речовим доказом, з огляду на встановлені обставини, слідчий суддя відхиляє як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та долучених до клопотання доказах, та що не являються належними й обґрунтованими підставами для накладення арешту на майно.
Отже, відсутність обтяжень на це майно у виді арешту, як засобу забезпечення кримінального провадження, ніяким чином не буде перешкоджати продовженню досудового розслідування за ч. 3 ст. 332 КК України та досягненню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя враховує те, що факт використання транспортного засобу не обумовлює необхідності фактичного збереження цього майна, яке до того ж належить третій особі. Зазначені обставини можуть бути належним чином зафіксовані та доведені шляхом проведення огляду, фото- та відеофіксації, фіксації реєстраційних даних транспортного засобу, показаннями свідків та використанням відповідних процесуальних документів, без застосування такого обтяжливого заходу, як арешт майна.
При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 132 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити можливість отримання речей і документів, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин кримінального провадження, без застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Отже, у разі наявності можливості належної фіксації та документального підтвердження обставин справи без арешту майна, застосування такого заходу є недоречним.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені в клопотанні заходи забезпечення кримінального провадження, будуть неспівмірними із завданнями кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки транспортний засіб «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_2 , належить третій особі та прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, тобто наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказаний автомобіль, клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026212050000048 від 14 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - відмовити.
Тимчасово вилучене майно, а саме: «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; ключ запалювання від вказаного автомобіля - повернути його власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1