Справа № 580/1540/26
про залишення апеляційної скарги без руху
03 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві разом із доданими матеріалами.
Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить:
- визнати ухвалу від 04.05.2026 такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, ст. 8 Конституції України;
- задовольнити позовні вимоги та встановити судовий контроль за виконанням рішення Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2026.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 296 КАС України, а саме - в апеляційній скарзі не зазначені вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, визначені ст. 320 КАС України, серед яких відсутнє право адміністративного суду апеляційної інстанції вирішувати питання по суті позовних вимог за результатами перегляду ухвали про повернення позовної заяви.
Разом з тим, як було зазначено вище, за наслідками розгляду апеляційної скарги позивач просить задовольнити позовні вимоги, визнавши ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, водночас не просить скасувати її.
Крім того, приписи п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ч. 1 ст. 4 Закону закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2026 Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції складає 3 328 грн.
Однак, всупереч вимог КАС України, апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Щодо заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 вказаного Закону вбачається, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити його розмір або звільнити від сплати взагалі за таких умов, зокрема, предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, хоча цей спір стосується, зокрема, захисту соціальних прав (права на призначення субсидії), однак позивачем не надано жодних доказів на підтвердження його майнового стану, який би унеможливив забезпечити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги.
З приводу посилання апелянта на необхідність врахування рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 суд зазначає, що висновки у ньому стосуються неконституційності положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо сплати авансового внеску при ініціюванні примусового виконання рішення.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(II)/2024 суд зазначає, що останнє стосується неконституційного положень закону щодо справляння судового збору, зокрема, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановленою за наслідками розгляду питання щодо виконання судового рішення. Водночас, спір у справі №580/1540/26 стосується, зокрема, питання призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг як за опалювальний період 2024-2025, так і за 2025-2026 згідно поданих заяв, а відтак не у повній мірі стосується правовідносин, які були предметом спору у справі 580/4693/25.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору згідно з його клопотанням.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи, що апелянтом в апеляційній скарзі не зазначені вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції, та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від його сплати визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ОСОБА_1 строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом:
- подання уточненої апеляційної скарги з викладенням її вимог до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. ст. 317, 320 КАС України;
- надання документа про сплату судового збору у розмірі 3 328 грн на такі реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків - десять днів, який обраховується з моменту отримання копії цієї ухвали.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк