Справа № 320/3731/20
02 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого - судді Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., перевіривши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Української спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обухівська районна державна адміністрації Київської області, про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,-
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.
На вказане рішення суду, Заступником керівника Київської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу.
Досліджуючи матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
При цьому, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України “Про прокуратуру».
Частиною 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з приписами ч. 4 вказаної статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Зі змісту даної норми Закону вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте, підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому, випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно. Таке “нездійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 24 Закону України “Про прокуратуру», право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Застосувано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Української спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області, за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 21, шляхом зобов'язання Українську спеціалізовану загальноосвітнью школу І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області, повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 28.01.2020 № 28.
На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким що не враховує суспільно значущі обставини, оскільки зупинення роботи навчального закладу в умовах воєнного стану може призвести до порушення прав учнів на здобуття освіти та негативно вплинути на реалізацію державної політики у сфері охорони дитинства.
Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду, зокрема і з апеляційною скаргою та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб'єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття апеляційної скарги до розгляду недостатньо.
Суд звертає увагу, що відповідачем по справі є Українська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області, яка є окремою юридичною особою, а тому має повну процесуальну дієздатність, натомість суб'єктом владних повноважень в даному випадку виступає Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області. Зважаючи на викладене, посилання прокурора про неналежну реалізацію процесуальних прав і підтвердження факту неналежного здійснення захисту інтересів держави, в даному випадку, є безпідставним.
Крім того, спір у даній справі стосується застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Українська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розглядає захист життя і здоров'я людини як один із найвищих пріоритетів. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на життя (Стаття 2 Конвенції) є фундаментальним положенням, без якого реалізація будь-яких інших прав і свобод (включаючи право на освіту за Статтею 2 Першого протоколу) є взагалі неможливою. Держава не може забезпечити дитині освіту, якщо не спроможна гарантувати її фізичну безпеку та виживання.
Необхідно звернути увагу, що під час обрання такого заходу реагування, судом мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримано справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, оскільки наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров'ю людей повинна бути належним чином доведена позивачем як суб'єктом владних повноважень шляхом надання беззаперечних та переконливих доказів.
Таким чином, прокурор фактично перекладає на себе компетенцію відповідної юридичної особи за відсутності на це визначених законодавчих підстав, оскільки органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є саме Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.
Згідно з приписом ч. 4 ст. 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у разі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 статті 298 КАС України, оскільки останнім не підтверджено наявність у нього адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Української спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обухівська районна державна адміністрації Київської області, про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Української спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням окремих предметів Обухівської районної ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обухівська районна державна адміністрації Київської області, про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи - повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя доповідач Є. І. Мєзєнцев
Суддя О. В. Епель
Суддя В. В. Файдюк