Справа № 320/25949/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
03 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р. у справі (частково в електронному вигляді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи.
23.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа Головне управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду на територію України строком до 01.04.2028 громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про скасування рішення про заборону в'їзду на територію України строком до 01.04.2028 громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відкликання (скасування) дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 від 07.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування посвідки на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 від 07.05.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 07.05.2025 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення про заборону в'їзду на територію України, про відкликання (скасування) дозволу на імміграцію в Україну, про скасування посвідки на постійне проживання на території України і про примусове повернення до країни походження або третьої країни є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки підставою цих рішень було нібито позивач становить загрозу порядку на території України, проте ця обставина не підтверджена належними доказами, зокрема те, що позивачем було вчинено кримінальне або адміністративне правопорушень, тим більше, що позивач є фігурантом кримінального провадження №12025111100000465.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 р. позовні вимоги задоволено повністю:
визнано протиправним та скасовано рішення від 01.04.2025 року Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду на територію України строком до 01.04.2028 громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про скасування рішення від 01.04.2025 року про заборону в'їзду на територію України строком до 01.04.2028 громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнано протиправним та скасовано рішення від 07.05.2025 №126 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнано протиправним та скасовано рішення від 07.05.2025 № 80112500108315/126-1 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відкликання посвідки на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнано протиправним та скасовано рішення від 07.05.2025 № 8010130100018357 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки № НОМЕР_1 на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами правомірність спірних рішень.
Зокрема, судом першої інстанції наголошено, що станом на час винесення оскаржуваних рішень (01.04.2025 та 07.05.2025) позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, підозра не повідомлялась, незнятої чи непогашеної судимості позивач не має та у розшуку позивач не перебуває, тобто відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивач становить загрозу порядку на території України того.
Щодо інших позовних вимог, то суд першої інстанції зазначив, що вони є похідними й зобов'язання відповідачів вчинити певні дії є належним способом відновлення порушеного права позивача.
Третя особа Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 р., в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апелянт наполягає, що дії позивача на території України несуть загрозу здоров'ю, порушують права і законні інтереси громадян України та впливають на погіршення криміногенної ситуації, що позивач входить до числа осіб кримінальної спрямованості.
Апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою третьої особи та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження 26.03.2026 судової справи, ухвалою від 06.05.2026 призначено до слухання у порядку письмового провадження.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
Представником позивача подавались заяви про розгляд справи у строки, визначені законодавством.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Грузія.
23.10.2008 ВІГРФО ГУ МВС України в Київській області було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію», було оформлено посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
Зазначена посвідка була замінена посвідкою НОМЕР_3 від 28.01.2016.
У подальшому позивач отримав посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_4 від 08.10.2024.
Згідно даних позивач проживає у АДРЕСА_1 , одружений з 26.01.2016 з ОСОБА_2 , має трьох малолітніх дітей, які народились в Україні і постійно проживають в Україні, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно посвідчення Управління з питань молоді та спорту Білоцерківської міської ради, серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Крім того, позивач в Україні здобув середню освіту, у 2021 році отримав диплом бакалавра у Білоцерківському національному аграрному університеті, м. Біла Церква, у 2023 році отримав диплом магістра в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі (галузь знань Освіта/Педагогіка; спеціальність Освіта/Педагогіка), у 2023 році здобув ступінь магістра права у Вищому навчальному закладі «Міжрегіональна академія управління персоналом».
Так, встановлено, що позивач зареєстрований як приватний підприємець, його дохід у 2024 складав 4 793133, 27 грн, з яких сплачено 193 722 грн податків і 16143,50 грн військового збору.
Також, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 з 15.02.2024, що підтверджено довідкою від 01.07.2025 №1380 військової частини НОМЕР_7 , та згідно тимчасового посвідчення військовослужбовця №12/013 від 09.12.2023, позивач прийнятий наказом командира військової частини НОМЕР_8 на військову службу за контрактом згідно з наказом від 04.12.2023 №238РСдск.
У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_9 від 17.05.2024, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Крім того, позивач нагороджений подякою начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова від 19.07.2022, а також подякою Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України, генерал-лейтенанта Наєва С. щодо сприяння захисту територіальної цілісності та недоторканості України; подякою начальника Головного управління Національної поліції в Київській області; грамотою командира військової частини НОМЕР_10 .
Крім того, ОСОБА_1 має подяки за вагомий внесок у розвиток Олімпійського спорту на Київщині Управління молоді та спорту Київської обласної державної адміністрації (2021 рік); подяки Білоцерківської районного ради Київської області за вагомий внесок у розвиток спортивної боротьби, 2020, 2021, 2022 роки; подяки Білоцерківської федерації Спортивних видів боротьби Київської області за вагомий внесок у розвиток спортивної боротьби, 2019, 2021 роки; подяки Білоцерківської міської ради за вагомий внесок у розвиток фізичної культури та спорту міста Біла Церква (2021 рік), за активну громадянську позицію, високу патріотичну свідомість, сприяння та допомогу Збройним силам України (2022 рік); подяку Київської обласної ради за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризцію фізичної культури і спорту в Київській області (2021 рік); подяки ГО «Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій та добровольців АТО» за вагомий внесок у розвиток особового складу батальйону; подяку Федерації спортивних видів боротьби тощо.
Крім того, з 01.01.2015 позивач є волонтером Грузинського Національного Легіону, що підтверджено відповідною довідкою.
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наявного у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 30.04.2025 є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.
Проте, згідно листа Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.03.2025 №55496-2025 «Про розгляд питання», адресованого начальнику ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, 18.03.2025 об 11.04 до Білоцерківського РУП телефоном надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що за адресою м. Біла Церква вул. Героїв Небесної Сотні 2а, ТРЦ «Вега» невідомі особи здійснили постріл, є поранені. Виїздом на місце події працівниками поліції встановлено, що 18.03.2025 близько 11.00 до ТРЦ «Вега» приїхали особи грузинської та слов'янської національності в кількості 10 осіб. В подальшому останні зайшли на четвертий поверх вказаного торгівельно-розважального центру, до тренажерного залу, який знаходиться у торгівельно-розважального центрі, в якому на той час перебував потерпілий. Один із осіб зробив чотири постріли, чим спричинив численні вогнепальні поранення обох стегон нижніх кінцівок, вогнепальні переломи кістки лівого стегна і кісток правої гомілки; пошкодження судин нижніх кінцівок. Слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025111030000693 за частиною четвертою статті 296, №12025111030000695 за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України. За існуючою інформацією громадянин - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Грузії, громадянин Грузії, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , документований посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , причетний до скоєння такого злочину.
Крім того, у цьому листі вказано, що стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виносились постанови про порушення Правил дорожнього руху (постанова № ЕНА/3152970 від 28.09.2024; постанова № ЕНА/3613602 від 06.12.2024, постанова № ЕНА/1814881 від 03.04.2024, постанова № ЕНА/3191258 від 04.10.2024; усі такі постанови винесені через порушення статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (частина перша - перевищення водіями тз встановлених обмежень швидкість руху та порушення інших ПДР). Крім того, зазначено, що 20.12.2024 складений протокол № АБА/111099, через порушення статті 124 цього ж Кодексу (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів). Вказано, що системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі в період з 11.05.2023 до 09.02.2025 фіксувалось 27 порушень.
Отже, зазначається у листі, через зазначені обставини, із посиланням на пункти 2, 3 статті 12 Закону України «Про імміграцію», висловлено прохання відкликати або визнати недійсним дозвіл на імміграцію позивачу та його посвідку на постійне проживання. Крім того, через те, що ОСОБА_1 може становити загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб клопотали про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки.
Також вказано у листі про доцільність ініціювати перед Державною міграційною службою України прийняття рішення про примусове повернення/видворення з України з подальшою забороною в'їзду на територію України відповідно до вимог статей 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
01.04.2025 Управлінням організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС відповідачем за поданням Управління міграційної поліції ГУ Національної поліції у Київській області від 21.03.2025 №55496-2025, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», було прийнято рішення про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну строком на 3 роки.
Як видно із листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.04.2025, Державною прикордонною службою України виконується доручення ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області від 03.04.2025 №8010.82-15499/80.3-25 щодо заборони в'їзду в України стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 01.04.2028.
02.04.2025 Управлінням стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було підготовлено подання №40252-2025 «Про розгляд питання щодо відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки».
У цьому поданні викладено, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідку на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 , видана органом 8001 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 характеризується чоловіком нахабним, запальним, неврівноваженим, гарячкуватим дещо егоїстичним. Зa складом характеру схильний до хуліганських проявів. Деякі з опитаних вказали, що позивач може бути причетним до вчинення протиправних вчинків, а саме за певну грошову винагороду, організовує збір добре фізично підготовлених осіб (спортсменів) для виїзду та участі у «рейдерських захопленнях» різних підприємств, установ та організацій, котрі розташовані на території України та вимагання грошових коштів із застосуванням фізичної сили. Слід зазначити, що не маючи певного роду занять позивач завжди при собі має значні суми грошових коштів та постійно проводить своє дозвілля в розважальних закладах м. Біла Церква.
Крім того, у поданні вказано, що стало відомо, що за адресою АДРЕСА_2 , позивач раніше займався розбиранням автомобілів іноземного та вітчизняного виробництва для продажу автозапчастин, а також купівлею автомобілів, бувших у використанні, тим самим дії останнього можуть призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Перебуваючи на території України вчиняв чисельні порушення громадського порядку передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, тим самим дії останнього можуть призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Разом з тим слід зазначити, що громадянин Грузії ОСОБА_1 раніше судимий за кримінальне правопорушення внесене до ЄРДР № 12013100030000515 від 19.07.2013 за ч. 2 ст. 296 КК України. Проте завдяки своєму характеру йому вдалось переконати потерпілих укласти угоду про примирення, та 30.08.2013 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області затвердив угоду і призначив покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. За час перебування на території України позивач вчинив наступні адміністративні правопорушення: 09.04.2018 року постанова серії ВР № 204101 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесена УПП в місті Києві; 03.04.2024 року постанова серії ЕНА № 1814881 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена Олександрійським РУП ГУНП в Кіровоградській області; 28.09.2024 року постанова серії ЕНА № 3152970 зa ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області; 04.10.2024 року постанова серії ЕНА № 3191258 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області; 06.12.2024 року постанова серії ЕНА № 3613602 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена УПП у Львівській області; 20.12.2024 року протокол серії АБА № 111099 за ст. 124 КУпАП складений УП у Львівській області за вчинення порушення Правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів.
Також, у подані зазначено, що під час перебування на території України громадянин Грузії ОСОБА_1 18.03.2025 був затриманий (в порядку ст.208 КПК України від 18.03.2025), Білоцерківським РУП ГУНП в Київській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Слідчий у кримінальному провадженні № 12025111100000465 від 10.03.2025 за ч. 4 ст. 296 КК України, враховуючи вказану інформацію та з огляду на вищевикладене, для прийняття законного рішення щодо відкликання дозволу на імміграцію в Україну, визнання посвідки на постійне проживання недійсною ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , гарантує дотримання вимог законодавства щодо виїзду іноземця після ухвалення зазначеного рішення.
Отже, констатовано у поданні, що дії громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становлять загрозу громадському порядку на території України, а також загрозу охороні здоров'я, захисту прав i законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства у рішенні від 30.04.2025 «Про розгляд матеріалів щодо відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію», адресованого відповідачу, вказано про доцільність підтримати проєкт висновку про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.05.2025 заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затверджено висновок за результатами розгляду подання про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 .
У змісті висновку відображено інформацію з подання Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.04.2025 №40252-2025.
Також містяться посилання на положення Закону України «Про національну безпеку України», рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом Президента України від 14.09.2020 №392/2020 «Про Стратегію національної безпеки України», Закон України «Про імміграцію», Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» тощо.
Вказано і те, що відповідно до відомостей у інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», позивач 24.02.2025 в'їхав на територію України та станом на 03.04.2025 не виїжджав, тобто перебуває на території України.
У резолютивній частині зазначили, що вважають за доцільне відкликати рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 23.10.2008 про надання дозволу на імміграцію в Україну; відкликати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 , а також прийняти рішення про примусове повернення громадянина Грузії ОСОБА_1 . Зазначено і про необхідність інформацію про відкликання дозволу на імміграцію направити до апарату ДМС України, АДПС України, Управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ініціатору відкликання, внести дані про посвідку на постійне проживання до ЄІАС УМП ІП «ФМ «Недійсні документи» тощо.
07.05.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80112500108315/126-1 про відкликання посвідки на постійне проживання позивача № НОМЕР_1 .
07.05.2025 рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №126 відкликано дозвіл на імміграцію в Україну від 23.10.2008 ОСОБА_1.
Крім того, 07.05.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення №8010130100018357 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
09.05.2025 оформлено повідомлення начальнику Управління міграційної поліції Головного управління НП в Київській області, начальнику управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України, начальнику Управління організації нелегальної міграції ЦМУ ДМС у м. Києві стосовно рішень про відкликання дозволу на імміграцію, Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Білоцерківської РДА та позивачу стосовно відкликання дозволу на імміграцію, відкликання посвідки на постійне проживання, примусове повернення до країни походження тощо.
Вказані обставини підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами (в електронному вигляді), і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
За змістом статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI (надалі - Закон №3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в'їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.
Згідно ст.1 цього Закону, іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону № 3773- VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині першій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
Підставою для оформлення посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства є дозвіл на імміграцію в Україну.
Стаття 13 Закону № 3773- VI визначає перелік підстав для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Зокрема частиною 1 цієї статті встановлено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю.
Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (Закон №2491-ІІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 12 Закону №2491-ІІІ визначені підстави для відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію, а саме дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо:
1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
3) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється);
6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання;
7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України;
8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту;
9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї;
10) в інших випадках, передбачених законами України.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Згідно статті 13 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.
У разі прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом 10 календарних днів з дня звільнення.
Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.
Частинами 1-7 статті 26 Закону 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.
У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 було затверджено Порядок формування квоти іммігрантів (надалі - Порядок № 1983 в редакції станом на день прийняття спірних рішень).
Цим Порядком № 1983 затверджено процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Пунктом 21 Порядку № 1983 (станом на 01.04.2025) визначено, що Дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".
У разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до пункту 5-1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" підставою для скасування дозволу на імміграцію є заява іммігранта про скасування дозволу на імміграцію, яка подається іммігрантом особисто або через законного представника до територіальних органів ДМС або територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іммігранта, або до дипломатичних представництв і консульських установ України - у разі перебування іммігранта за кордоном.
До такої заяви додаються документи, передбачені абзацами другим і третім пункту 11 цього Порядку, а також оригінал (після пред'явлення повертається) та копія посвідки на постійне проживання.
У разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до пункту 5-2 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" підставою для скасування дозволу на імміграцію є повідомлення структурного підрозділу з питань громадянства України територіального органу ДМС про прийняття рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України.
22. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
23. ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС всебічно вивчають у місячний строк подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора скасування дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі потреби запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" виїзд з України не дозволяється.
Про прийняте рішення протягом п'яти календарних днів письмово повідомляється ініціаторам скасування дозволу на імміграцію.
Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй.
24. Інформація щодо рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання надається Держприкордонслужбі в порядку, визначеному законодавством.
25. Рішення ДМС, територіальних органів ДМС і територіальних підрозділів ДМС, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.
Відповідно до вказаного Порядку, рішення які передбачені цим Порядком, приймаються, набирають чинність, припиняють дію, виконуються, оскаржуються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених Законами України "Про імміграцію", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та цього Порядку.
15.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» від 10.10.2024 №4017-IX (Закон № 4017-ІХ).
Так, Законом № 4017-IX передбачено заміну процедури скасування дозволу на імміграцію на дві окремі процедури: відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію. Так, у спірному випадку мало місце саме відкликання, підстави для чого закріплені у процитованій вище статті 12 Закону № 2491-III.
У пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4017-ІХ закріплено необхідність забезпечення прийняття нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, необхідних для реалізації цього Закону, протягом шести місяців з дня набрання ним чинності.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
За приписами пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію»;
2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2-1) у разі прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства або скасування рішення про визнання особою без громадянства;
3) в інших випадках, передбачених законом.
Як закріплено у підпункті 4 пункту 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 №1235 затверджено Інструкцію про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства .
За правилами пунктів 3, 4, 5, 6 цієї Інструкції (у редакції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Дія цієї Інструкції не поширюється на рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну особам, яке приймається територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС, органами охорони державного кордону, органами Служби безпеки України згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:
а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;
б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;
в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;
г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;
ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:
а) громадянство (підданство);
б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);
в) дата народження (день, місяць, рік);
г) стать;
ґ) місце проживання;
д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;
е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну;
є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
Висновки суду.
Зі системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства слід зробити висновок, що питання щодо скасування дозволу на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу, і таке питання мають право порушувати відповідні органи, зокрема органи Національної поліції, які у межах наданих їм повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, і якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на законних підставах перебуває в Україні, про що отримав посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_4 від 08.10.2024.
Підставою для видачі цієї посвідки на постійне проживання був дозвіл на імміграцію в Україну.
Проте, 01.04.2025 Управлінням організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС за поданням Управління міграційної поліції ГУ Національної поліції у Київській області від 21.03.2025 №55496-2025, було прийнято рішення про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну строком на 3 роки, яке було прийнято на підставі абзацу 3 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю.
У подальшому, 07.05.2025 відповідач приймає інші рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане позивачу 23.10.2008 році, і про видкликання посвідки на постійне проживання на території України, видане позивачу 08.10.2024.
Всі ці спірні рішення приймаються і обґрунтовуються, що позивач становить загрозу громадському порядку на території України, загрозу охороні здоров'я, захисту прав i законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, тобто в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю.
Приймаючи ці спірні рішення, відповідач враховує і визнає як належні і допустимі докази такої загрози такі обставини як притягнення позивача до адміністративної і кримінальної відповідальності.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 30.04.2025 є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.
Крім того, обставинам щодо наявності кримінального провадження №12013100030000515 від 19.07.2013 (за частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України) було вже предметом розгляд судових справ № 320/3781/19 і № 640/11447/22, і цим обставинам надано відповідну оцінку, а саме суди відхилили ці обставини як підставу для прийняття рішень про заборону в'їзду на територію України, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання на території України тощо.
Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, суд першої інстанції також проаналізував надані докази, і констатував відсутність відповідних та належних доказів на підтвердження таких обставин.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів того, що позивачу було оголошено підозру у кримінальному правопорушенні, чи позивач притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є правильним і апелянтом вказане не спростовано.
Абзацом 2 частини 2 статті 77 КАС України чітко визначено, що відповідач подає суду першої інстанції усі наявні у них докази які суд першої інстанції оцінює при прийнятті рішення у справі.
Частина 2 цієї статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказану норму, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними, допустимими та достатніми доказами правомірність своїх рішень на час їх прийняття.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач прийняв спірні рішення лише на підставі подання третьої особи, при цьому не намагався отримати будь яку іншу додаткову необхідну інформацію стосовно позивача та його характеристики.
З наданих документів вбачається, що позивач на законних підставах проживає в України, має сім'ю та дітей, отримав вищу освіту, працює.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 з 15.02.2024, що підтверджено довідкою від 01.07.2025 №1380 військової частини НОМЕР_7 , та згідно тимчасового посвідчення військовослужбовця №12/013 від 09.12.2023, позивач прийнятий наказом командира військової частини НОМЕР_8 на військову службу за контрактом згідно з наказом від 04.12.2023 №238РСдск.
Також, позивач є учасником бойових дій, нагороджений подякою начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова від 19.07.2022, а також подякою Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України, генерал-лейтенанта Наєва С. щодо сприяння захисту територіальної цілісності та недоторканості України; подякою начальника Головного управління Національної поліції в Київській області; грамотою командира військової частини НОМЕР_10 , та є волонтером Грузинського Національного Легіону.
Апелянтом вказане не спростовано.
Отже, апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірних рішень.
Крім того, слід наголосити, що прийняття відповідачем таких рішень, як передчасні, не позбавляє право відповідача для подальших дій в інтересах забезпечення національної безпеки України.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, наведені спірні рішення відповідача не відповідають вказаній нормі КАС України.
Щодо інших позовних вимог, а саме щодо рішення відповідача про примусове повернення та зобов'язання вчинити певні дії, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно їх визнав похідними від основних позовних вимог, і такими, що підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Зобов'язання відповідача вчинити певні дії не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки такий спосіб відповідає завданню адміністративного судочинства, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи з боку суб'єкта владних повноважень.
Отже, колегія суддів вважає, що неведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Щодо всіх інших доводів апелянта, колегія суддів наголошує, що рішенням ЄСПЛ у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, всі інші доводи апелянта не заслуговують уваги.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р. у справі (частково в електронному вигляді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина