Справа № 320/3856/20
02 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О.,
представника апелянта Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - Єрмолової О.М.,
представника відповідача Безкровної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська організація «Ірпінська спілка споживачів», про визнання протиправним і скасування припису,
У травні 2020 року Комунальне підприємство «Ірпіньводоканал» (далі - позивач/КП «Ірпіньводоканал») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - відповідач/ГУ Держпродспоживслужби в Київській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська організація «Ірпінська спілка споживачів» (далі - третя особа) про визнання неправомірними і скасування акту перевірки від 28 лютого 2020 року та припису від 02 березня 2020 року № 4 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував посиланням на те, що спірні акт перевірки та припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін є незаконними, безпідставними і такими, що не підлягають виконанню. Відповідач не наділений повноваженнями здійснювати контроль за застосуванням суб'єктами природних монополій тарифів у сфері комунальних послуг, за результатом якого складено відповідні акт перевірки та припис, такі повноваження належать виключно Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідач ні в акті перевірки, ні в оскаржуваному приписі не пояснив суті виявленого ним порушення, а обмежився загальним посиланням на порушення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та необґрунтоване нарахування плати за послуги з постачання холодної води та плати за послуги водовідведення в період з 27 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року. Разом з тим відповідач не указав, з яких правових підстав вважав, що у зазначений період позивач повинен був застосовувати тарифи на послуги постачання холодної води і водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових мереж), встановлені постановою НКРЕКП від 21 грудня 2018 року № 2004. Жодних фактичних обставин, на підставі яких відповідач дійшов таких висновків, ні в акті перевірки, ні в приписі він не окреслив.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у задоволенні позову КП «Ірпіньводоканал» відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ Держпродспоживслужби в Київській області діяло в межах наданих законом повноважень під час проведення планової перевірки КП «Ірпіньводоканал» та винесення припису від 02 березня 2020 року № 4. Повноваження Держпродспоживслужби щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін прямо передбачені Законом України «Про ціни і ціноутворення», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та відповідними підзаконними нормативними актами. Відтак доводи позивача про те, що такі повноваження належать виключно НКРЕКП, суд визнав безпідставними, оскільки державний нагляд у сфері ціноутворення та державний контроль за дотриманням ліцензійних умов у сфері комунальних послуг є різними за предметом правового регулювання видами контролю. КП «Ірпіньводоканал», не уклавши зі споживачами нових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII та типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 690, у період з 27 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року безпідставно застосовувало тарифи, встановлені постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2444. За відсутності нових договорів продовжували діяти попередні договірні відносини, а тому підлягали застосуванню тарифи, встановлені постановою НКРЕКП від 21 грудня 2018 року № 2004. Суд погодився з висновками контролюючого органу про порушення позивачем пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII, що призвело до необґрунтованого нарахування споживачам плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 797 087, 23 грн. У зв'язку з цим суд визнав правомірним припис відповідача про проведення перерахунку та повернення споживачам надмірно нарахованих коштів. Акт перевірки від 28 лютого 2020 року сам по собі не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує для позивача юридичні наслідки, а є лише носієм доказової інформації та підставою для прийняття відповідного припису. Тому вимога про визнання протиправним та скасування акта перевірки не підлягає задоволенню як така, що спрямована на оскарження документа, який не має ознак акта індивідуальної дії. Враховуючи встановлені обставини та відсутність порушень з боку відповідача під час проведення перевірки й прийняття припису, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог КП «Ірпіньводоканал» та відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.
Це судове рішення оскаржено в апеляційному порядку Комунальним підприємством «Ірпіньводоканал» та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначено, що судове рішення безпосередньо впливає на права та повноваження НКРЕКП як органу державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, хоча Комісію не було залучено до участі у справі, незважаючи на подане позивачем клопотання про її залучення як третьої особи. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не розглянув це клопотання та не навів у рішенні жодних висновків щодо його вирішення, чим порушив вимоги статті 49 КАС України. Вважає помилковим висновок суду про наявність у ГУ Держпродспоживслужби в Київській області повноважень здійснювати контроль за застосуванням тарифів ліцензіатами НКРЕКП у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Господарська діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення належить до сфери природних монополій, підлягає ліцензуванню та державному регулюванню виключно НКРЕКП, яка наділена повноваженнями щодо встановлення тарифів, контролю за їх застосуванням, проведення перевірок ліцензіатів та застосування заходів впливу за результатами таких перевірок. У зв'язку з цим Комісія стверджує, що допущення контролю з боку іншого державного органу фактично призводить до дублювання контрольних функцій та подвійного державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання у сфері комунальних послуг. Суд першої інстанції неправильно застосував положення Законів України «Про ціни і ціноутворення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про природні монополії». Саме Комісія є органом, який не лише встановлює тарифи для ліцензіатів, а й контролює правильність їх застосування, а тому висновок суду про відсутність у НКРЕКП відповідних контрольних повноважень є помилковим та не відповідає чинному законодавству. Також апелянт не погоджується з висновком суду щодо неправомірності застосування КП «Ірпіньводоканал» тарифів, встановлених постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2444. Після набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII з 01 травня 2019 року законодавство більше не передбачає окремого виду послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем, а також окремих тарифів на такі послуги. Відтак, починаючи з 01 травня 2019 року, до всіх категорій споживачів мали застосовуватись єдині тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, встановлені уповноваженим регулятором. Суд першої інстанції не врахував зміни законодавства у сфері житлово-комунальних послуг та тарифоутворення, а також не взяв до уваги, що встановлені НКРЕКП тарифи є економічно обґрунтованими та повинні забезпечувати покриття усіх витрат ліцензіата, необхідних для належного функціонування систем централізованого водопостачання та водовідведення. Застосування тарифів, які втратили актуальність після законодавчих змін, суперечить принципам державного регулювання у сфері комунальних послуг та може призвести до порушення фінансової стабільності ліцензіата і безперебійності надання відповідних послуг споживачам.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року ці апеляційні скарги залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року касаційні скарги КП «Ірпіньводоканал», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним і скасування акта перевірки від 28 лютого 2020 року скасовано, а провадження у справі № 320/3856/20 в цій частині позовних вимог закрито.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг скасовано, а справу № 320/3856/20 у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року залишено без змін.
Отже, судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування припису залишено без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» в цій частині - без задоволення.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний насамперед перевірити наявність у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, процесуального права на апеляційне оскарження як особи, яка не брала участі у справі, шляхом з'ясування, чи вирішувалося оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, та встановити наявність безпосереднього й очевидного правового зв'язку скаржника зі спірними правовідносинами, і лише у разі підтвердження такого зв'язку - переходити до розгляду доводів апеляційної скарги по суті, з дотриманням вимог процесуального закону. В протилежному випадку апеляційне провадження закривається на підставі пункту 3 частини першої статті 305 КАС України.
Позивач і третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечили.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
При цьому, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю укладення угоди з іншим адвокатом, оскільки Інтереси КП "Ірпіньводоканал" у даній справі представляла адвокат Литвиненко Алла Василівна, у якої зупинено право на заняття адвокатською діяльністю згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як убачається з матеріалів справи, 01 квітня 2024 року між позивачем та адвокатом Литвиненко Аллою Василівною укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 88/24. Відповідно до пункту 7.1 зазначеного договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року.
З відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, вбачається, що право адвоката Литвиненко Алли Василівни на заняття адвокатською діяльністю зупинено з 13 липня 2024 року на підставі її заяви від 13 липня 2024 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В свою чергу, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року справу № 320/3856/20 призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 червня 2026 року о 15 год. 00 хв.
Отже, право адвоката Литвиненко Алли Василівни на заняття адвокатською діяльністю було зупинено ще 13 липня 2024 року, тобто майже за два роки до призначення справи до апеляційного розгляду та проведення судового засідання 02 червня 2026 року.
За таких обставин КП «Ірпіньводоканал» було обізнане або повинно було бути обізнане про неможливість подальшого здійснення представництва його інтересів зазначеним адвокатом та мало достатній і розумний строк для вирішення питання щодо залучення іншого представника або належної організації захисту своїх прав та інтересів у суді.
Таким чином, з моменту призначення справи до апеляційного розгляду позивач мав достатньо часу для вирішення питання щодо належного представництва своїх інтересів у суді, у тому числі для укладення договору з іншим адвокатом у разі наявності відповідної необхідності. Водночас жодних доказів того, що позивач після отримання повідомлення про дату, час та місце судового розгляду вживав заходів для залучення нового представника або що існували об'єктивні перешкоди для укладення відповідного договору, до суду не надано.
Крім того, намір укласти договір про надання правничої допомоги в майбутньому не є обставиною, яка об'єктивно унеможливлює розгляд справи у призначеному судовому засіданні, та не може бути безумовною підставою для відкладення її розгляду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені у клопотанні підстави не свідчать про наявність поважних причин для відкладення розгляду справи, а тому відмовляє в його задоволенні.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 30 січня 2020 року № 6202-77VII, КП «Ірпіньводоканал» є комунальним унітарним підприємством, створеним відповідно до рішення Ірпінської міської ради 16 червня 1975 року № 315 на базі відокремленої комунальної власності територіальної громади м. Ірпінь.
Метою створення і діяльності КП «Ірпіньводоканал» є господарська діяльність, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів з метою отримання прибутку (доходу).
Предметом діяльності підприємства є видобування підземних питних вод для господарсько-питного водопостачання м. Ірпеня, м. Буча, смт. Гостомель, смт. Ворзель та надання послуг, пов'язаних з утриманням та експлуатацією водопровідно-каналізаційних міських магістральних мереж і споруд, та право спеціалізованого водокористування і скиду стічних вод; технічні випробування та дослідження якості питної води і склад стоків - КВЕД-2010, клас - 71,20.
Підприємство, поміж іншого, виконує такі функції:
- надання послуг водопостачання і водовідведення юридичним та фізичним особам регіону;
- облік постачання та використання води споживачам;
- оформлення абонентів - відкриття особових рахунків та систематичне отримання плати із них за надані послуги, контроль за додержанням абонентами умов договору.
Рішенням сесії Ірпінської міської ради від 20 грудня 2012 року № 2651-39-VІ КП «Ірпіньводоканал» визначено виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення територіальної громади м. Ірпінь. Підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м. Ірпінь, м. Буча, смт. Ворзель та смт. Гостомель.
КП «Ірпіньводоканал» володіє ліцензіями на централізоване водопостачання та водовідведення, видані НКРЕКП.
У період з 17 лютого 2020 року по 27 лютого 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області провело планову перевірку дотримання КП «Ірпіньводоканал» вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено акт від 28 лютого 2020 року № 9 (далі - акт, акт перевірки).
Предмет перевірки, відповідно до розділу акта «Питання, що підлягають перевірці», включав:
- перевірка бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін (тарифів), у тому числі розпорядчих документів щодо встановлення цін (тарифів) (статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», нормативно-правові акти Кабінету Міністрів та центральних органів виконавчої влади щодо затвердження порядків (методик) формування державних регульованих цін (тарифів);
- перевірка дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін (тарифів), у тому числі: дотримання вимог (порядків, методик) при формуванні цін (тарифів); обгрунтованість статей витрат собівартості продукції, врахування при їх визначенні обсягів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), норм (нормативів) податків і зборів тощо; достовірність зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування цін (тарифі).
В ході перевірки Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області встановило порушення КП «Ірпіньводоканал» вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
У розділі акта «Порушення вимог законодавства, що виявленні під час перевірки», зокрема, зазначено:
«Постановою НКРЕКП від 21 грудня 2018 року № 2004 КП «Ірпіньводоканал» встановлено (скориговано) для усіх груп споживачів тарифи на:
- послугу з централізованого постачання холодної води - 6,15 грн за 1 м3 (без ПДВ);
- послугу з централізованого водовідведення - 10,63 грн за 1 м3 (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2444 КП «Ірпіньводоканал» встановлено (скориговано) тарифи для усіх груп споживачів на:
- централізоване водопостачання - 6,53 грн за 1 м3 (без ПДВ);
- централізоване водовідведення - 11,27 грн за 1 м3 (без ПДВ).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (діяв до 01 травня 2019 року) передбачалася наявність комунальної послуги - централізоване водопостачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ, який введено в повному обсязі в дію з 01 травня 2019 року, передбачено комунальні послуги - централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Істотною умовою договору про надання житлово-комунальної послуги, зокрема є ціна послуги.
Послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом, та вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону.
Між КП «Ірпіньводоканал» та співвласниками багатоквартирних будинків не укладено договори про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за правилами, визначеними вищевказаним Законом, та відповідно до типових договорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690.
Таким чином, в період з 27 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року при застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, встановлених постановою НКРЕКП від 19 листопада 2019 року № 2444, КП «Ірпіньводоканал» порушено пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в результаті чого необґрунтовано нараховано суму за послугу з постачання холодної води (використанням внутрішньобудинкових систем) в розмірі 293 792,27 грн за послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в розмірі 503 294,95 грн».
До акта перевірки Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області долучило довідку про необґрунтовано нараховану плату КП «Ірпіньводоканал» споживачам за рахунок застосування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення в порушення вимог пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що були надані у період з 27 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року.
Посадові особи КП «Ірпіньводоканал» не погодилися з актом перевірки та довідкою, що підтверджується їхніми запереченнями, зазначеними на цих документах.
На підставі акта перевірки Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області склало припис від 02 березня 2020 року № 4 про виконання законних вимог щодо усунення порушень формування, встановлення і застосування державних (регульованих) цін, яким КП «Ірпіньводоканал» зобов'язало:
1. В термін до 01 травня 2020 року повернути споживачам шляхом здійснення перерахунку необґрунтовано нараховану суму в розмірі 797 087,23 грн, а саме:
1) за послугу з постачання холодної води (з використанням внутрішньобудинкових систем), наданих в період:
- з 27 листопада 2020 року по 31 січня 2020 року населенню (співвласникам багатоквартирних будинків) - 285 039,31 грн;
- з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2020 року бюджетним установам - 322,85 грн;
- з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2020 іншим споживача (госпрозрахунковим підприємствам) - 8 430,12 грн;
2) за послугу з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) наданих в період:
- з 27 листопада 2020 року по 31 січня 2020 року населенню (співвласникам багатоквартирних будинків) - 487 768,85 грн;
- з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2020 року бюджетним установам - 541,44 грн;
- з 01 грудня 2019 року по 31 січня 2020 року іншим споживача (госпрозрахунковим підприємствам) - 14 984,66 грн.
2. Реєстри перерахунків та інформацію про виконання припису та вжиті заходи надати до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.
Не погоджуючись із актом перевірки від 28 лютого 2020 року та приписом від 02 березня 2020 року № 4, КП «Ірпіньводоканал» звернулося до суду.
Першочерговим питанням, яке підлягає вирішенню судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи, є встановлення наявності у НКРЕКП процесуального права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як особою, яка не брала участі у справі.
При цьому, як зазначив Верховний Суд під час касаційного перегляду цієї справи, для визнання за такою особою права на апеляційне оскарження необхідним є з'ясування того, чи вирішив суд першої інстанції питання про її права, інтереси та обов'язки, а також чи існує очевидний і безпосередній правовий зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та сферою прав, інтересів або компетенції відповідної особи.
Лише після встановлення факту вирішення судом першої інстанції питання щодо прав, інтересів чи обов'язків НКРЕКП можливим є перехід до оцінки доводів апеляційної скарги по суті та перевірки правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
При цьому, на відміну від частини першої статті 5 КАС України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення частини першої статті 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оцінюючи доводи НКРЕКП щодо наявності у неї права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що предметом розгляду у цій справі були виключно правомірність проведення ГУ Держпродспоживслужби в Київській області перевірки КП «Ірпіньводоканал», а також законність акта перевірки та припису від 02 березня 2020 року № 4 про усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Спірні правовідносини виникли між КП «Ірпіньводоканал» та ГУ Держпродспоживслужби в Київській області у зв'язку із реалізацією останнім контрольних повноважень та прийняттям індивідуального акта реагування за результатами проведеної перевірки. НКРЕКП не була суб'єктом спірних правовідносин, не приймала оскаржуваних рішень, не була адресатом позовних вимог та не наділялась оскаржуваним судовим рішенням будь-якими новими правами чи обов'язками.
Аналіз змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року свідчить, що ні в його мотивувальній, ні в резолютивній частинах судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки НКРЕКП. Суд першої інстанції не поклав на Комісію будь-яких обов'язків, не позбавив її наявних повноважень, не змінив обсяг її компетенції та не вирішував питання щодо правомірності чи неправомірності будь-яких рішень, дій або бездіяльності НКРЕКП.
Саме по собі викладення судом правової оцінки доводам позивача щодо співвідношення повноважень НКРЕКП та Держпродспоживслужби не свідчить про вирішення питання щодо прав або обов'язків НКРЕКП у розумінні частини першої статті 293 КАС України. Висновки суду щодо наявності або відсутності повноважень певного державного органу, наведені при вирішенні спору між іншими особами, не породжують для такого органу безпосередніх юридичних наслідків, якщо судовим рішенням не змінюється його правовий статус, не припиняються чи не обмежуються його повноваження та не вирішується питання про законність його діяльності.
При цьому колегія суддів враховує, що законодавчо визначені повноваження НКРЕКП встановлюються виключно законами України та не можуть бути змінені або припинені судовим рішенням, ухваленим у спорі між іншими особами. Незалежно від висновків, викладених судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення, НКРЕКП зберігає весь обсяг наданих їй законом регуляторних, контрольних та наглядових повноважень у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції фактично впливає на реалізацію його компетенції та створює ризик дублювання контрольних функцій, колегія суддів відхиляє, оскільки такий вплив є лише опосередкованим наслідком правової позиції суду щодо предмета спору та не свідчить про вирішення питання щодо суб'єктивних прав, законних інтересів чи обов'язків НКРЕКП. Незгода особи з правовими висновками суду або можливий вплив цих висновків на її подальшу діяльність не є тотожними вирішенню судом питання про її права чи обов'язки.
Отже, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки НКРЕКП не вирішувалося, а безпосередній та очевидний правовий зв'язок між цим судовим рішенням і правами чи обов'язками НКРЕКП відсутній. За таких обставин у Комісії не виникло процесуального права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як особи, яка не брала участі у справі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно з частиною другою статті 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлену вище відсутність у НКРЕКП права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 50, 242, 303, 305, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Громадська організація «Ірпінська спілка споживачів», про визнання протиправним і скасування припису.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Тереза Ю.О.
Повний текст постанови виготовлено 03.06.2026.