Постанова від 02.06.2026 по справі 620/4531/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4531/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О.,

представника боржника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - Роєнка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/заявник/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- визнання неправомірною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату в розмірі 1 783 974, 40 грн;

- зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні за скороченням штату в розмірі 1 783 974, 40 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

07 березня 2025 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 21 лютого 2025 року. Заява мотивована тим, що з 20 лютого 2025 року Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області знаходиться в стані припинення. Положенням про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Отже, МВС України є органом влади, який формує державну політику, зокрема у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію. Таким чином правонаступником прав та обов'язків ліквідованого УМВС України в Чернігівській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні задоволено та замінено Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08592365) на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (проспект Перемоги, будинок 74, місто Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби.

Мотивами ухвали зазначено, що на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого у справі № 620/4531/24 про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби. Водночас під час виконання судового рішення боржника - Управління МВС України в Чернігівській області - припинено як юридичну особу публічного права, що унеможливлює подальше виконання рішення без вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Хоча в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про формальне правонаступництво ГУНП у Чернігівській області щодо УМВС України в Чернігівській області, однак при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні визначальним є не лише юридичне правонаступництво, а й правонаступництво публічно-владних функцій державного органу. Внаслідок реформи органів внутрішніх справ функції міліції фактично перейшли до Національної поліції України, яка продовжує реалізовувати аналогічні державні функції у сфері забезпечення публічної безпеки, охорони прав і свобод людини та протидії злочинності. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду та Верховного Суду України у справах щодо наслідків ліквідації органів державної влади, суд зазначив, що ліквідація державного органу без визначення правонаступника не може слугувати підставою для невиконання державою покладених на неї обов'язків. Якщо функції ліквідованого органу фактично передані іншому органу, то має місце публічне правонаступництво, яке забезпечує безперервність реалізації державних функцій та виконання судових рішень. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, був поновлений на службі за рішенням суду, а в подальшому звільнений у зв'язку зі скороченням штатів уже в період реформування системи органів внутрішніх справ. За таких обставин спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з проходженням служби в органах, функції яких надалі перейшли до Національної поліції. Суд першої інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Чуйкіна проти України», в якому наголошено, що ліквідація державного органу без правонаступництва не може звільняти державу від обов'язку виконання судових рішень, оскільки інший підхід дозволяв би державі уникати виконання власних зобов'язань шляхом зміни організаційної структури своїх органів. З огляду на встановлене припинення Управління МВС України в Чернігівській області, перехід відповідних публічно-владних функцій до Національної поліції та необхідність забезпечення реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з Управління МВС України в Чернігівській області на Головне управління Національної поліції в Чернігівській області та задовольнив відповідну заяву позивача.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для заміни Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області на ГУ НП в Чернігівській області як правонаступника боржника у виконавчому провадженні. ГУ НП в Чернігівській області не є правонаступником Управління МВС України в Чернігівській області, оскільки під час утворення органів Національної поліції відбулося не реорганізація органів внутрішніх справ, а створення нового державного органу публічної влади. Припинення юридичної особи Управління МВС України в Чернігівській області без визначення правонаступника не свідчить про автоматичний перехід його прав та обов'язків до ГУ НП в Чернігівській області. У зв'язку з цим апелянт вважає, що відсутні правові підстави для покладення на ГУ НП обов'язку виконувати судове рішення, ухвалене щодо іншої юридичної особи. Процесуальне правонаступництво можливе лише за умови встановлення матеріального правонаступництва, яке у спірних правовідносинах відсутнє. Апелянт посилається на положення статей 52 та 379 КАС України, і вважає, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином обставини переходу прав та обов'язків боржника і не встановив нормативних підстав для такого переходу. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо розмежування процесуального та публічного правонаступництва, а також не надав належної оцінки тому, що заявник звертався із позовом саме до Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області, яка була визначена відповідачем та боржником у справі. Відсутність доказів передачі спірних функцій та обов'язків від Управління МВС України в Чернігівській області до ГУ НП у Чернігівській області виключає можливість заміни сторони виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позивач (стягувач), будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь позивача в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

За правилами частин першої та п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

14 квітня 2015 року МВС України було видано наказ №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі, ГУПН в Чернігівській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Чернігівській області.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, УМВС України в Чернігівській області припинено 20 лютого 2025 року, про що свідчить запис 1000641110033006748 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, на даний час Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області припинило свою діяльність як юридична особа.

У постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов'язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки, метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Таким чином, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року в справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

З огляду на викладене, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/348/19.

Згідно з пунктом 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

У постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв'язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого:

- якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб'єкту/суб'єктам владних повноважень;

- якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що спір у справі № 620/4531/24 виник у зв'язку з реалізацією позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ, тобто з правовідносин, безпосередньо пов'язаних із проходженням та припиненням служби в органах внутрішніх справ України.

Тобто, позовні вимоги у даній справі не стосується реалізації повноважень у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

При цьому сам по собі факт відсутності між позивачем та ГУНП у Чернігівській області безпосередніх службових правовідносин не виключає можливості заміни боржника у виконавчому провадженні, оскільки така заміна здійснюється не внаслідок виникнення нових правовідносин між сторонами, а з метою забезпечення виконання судового рішення у зв'язку з припиненням первісного боржника та переходом відповідних публічно-владних функцій до іншого суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Чернігівській області. Проте зазначене не спростовує факту переходу до Національної поліції функцій та завдань, які до проведення реформи системи органів внутрішніх справ виконувалися органами міліції. Саме тому при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження визначальним є встановлення суб'єкта, який після припинення УМВС продовжує реалізовувати відповідні функції держави у спірній сфері правовідносин.

За таких обставин, необхідно проаналізувати і співставити функції та завдання, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція.

Так, нормами статей 1, 2 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачалося, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

В свою чергу, приписами статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Поряд із цим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі співставлення завдань та функцій цих трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Разом із тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.

Таким чином, правонаступником прав та обов'язків ліквідованого УМВС України в Чернігівській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Сам факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи без зазначення правонаступника не виключає існування публічного правонаступництва, оскільки останнє визначається не відомостями реєстру, а законодавчим регулюванням компетенції відповідних органів державної влади та фактичним переходом функцій держави від одного органу до іншого.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правонаступництва з огляду на те, що для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у публічно-правових спорах визначальним є не факт внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про цивільно-правове правонаступництво, а встановлення переходу відповідних публічно-владних функцій та компетенції від ліквідованого органу до іншого суб'єкта владних повноважень. Відсутність у реєстрі запису про правонаступника не свідчить про припинення обов'язку держави забезпечити виконання судового рішення та не може бути підставою для уникнення такого виконання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові 28 червня 2023 року у справі № 823/1462/15.

Також, близька за змістом правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року у справі №П/811/3414/15, від 25 червня 2020 року у справі №420/6852/18, від 06 серпня 2020 року у справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року у справі №520/5147/19, від 05 листопада 2020 року у справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року у справі №240/11052/20.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.

Повний текст постанови виготовлено 03.06.2026.

Попередній документ
137083384
Наступний документ
137083386
Інформація про рішення:
№ рішення: 137083385
№ справи: 620/4531/24
Дата рішення: 02.06.2026
Дата публікації: 05.06.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (30.04.2026)
Дата надходження: 23.02.2026
Предмет позову: про визнання неправомірної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
18.12.2025 11:30 Чернігівський окружний адміністративний суд
23.12.2025 10:30 Чернігівський окружний адміністративний суд
08.01.2026 11:45 Чернігівський окружний адміністративний суд
02.06.2026 14:30 Шостий апеляційний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ГРИБАН ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА
КУЗЬМЕНКО ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
ЧЕРПАК ЮРІЙ КОНОНОВИЧ
ШТУЛЬМАН ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ
суддя-доповідач:
БОРОДАВКІНА С В
БОРОДАВКІНА С В
ГРИБАН ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА
КУЗЬМЕНКО ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
ШТУЛЬМАН ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ
відповідач (боржник):
Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
заінтересована особа:
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області
Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області
позивач (заявник):
Любарець Олександр Васильович
суддя-учасник колегії:
БЕЗИМЕННА НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА
БЕСПАЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
ВАСИЛЕНКО ЯРОСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
ГАНЕЧКО ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА
КЛЮЧКОВИЧ ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ
КОБАЛЬ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
МАРИНЧАК НІНЕЛЬ ЄВГЕНІВНА
ТЕРЕЗА ЮЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
ЧЕРПАК ЮРІЙ КОНОНОВИЧ