Справа № 455/337/26
Провадження № 2/455/388/2026
Іменем України
02 червня 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,
секретар судового засідання Сенета Г.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/337/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
23.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Позов обґрунтовує тим, що рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2014 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку до досягнення дітьми повноліття.
Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 аліменти сплачує, однак участі у додаткових витратах на дочку ОСОБА_5 , пов'язаних з її навчанням не приймає.
Дочка ОСОБА_4 на даний ас навчається в Вищому приватному навчальному закладі Львівський медичний фаховий коледж «Монада» на відділенні «Сестринська справа», денно, платної форми навчання, відповідно до договору від 22.07.2024 року, який укладено між навчальним закладом та вступником ОСОБА_4 та законним представником ОСОБА_1 .
Згідно п.3.1 цього договору плата за навчання здійснюється студентом, на умовах попередньої оплати: перший навальний рік 31800,00 грн., другий навчальний рік - 36800,00 грн., третій навчальний рік 41800,00 грн., четвертий навальний рік 47300,00 грн. Вартість навчання встановлюється відповідно до затвердженої коледжем калькуляції і збільшується коледжем залежно від індексації цій, інфляційних процесів, розмірів зарплати, збільшення витрат на навальні посібники та витратні матеріали, наявності чи відсутності податкових пільг тощо. Вартість навчання щорічно індексується, що не вимагає укладення додаткової угоди. Інформація про рівень індексації оголошується не пізніше 31 січня поточного року оплати до кінця навчання.
На виконання цього договору позивачкою було сплачено 24.07.2024 року грошові кошти у сумі 15900,00 грн., 30.012025 року - 17810,00 грн., 11.08.2025 року грошові кошти у сумі 20310,00 грн., 30.01.2026 року грошові кошти у сумі 21935,00 грн.
Загалом нею було понесено додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 на загальну суму 75955,00 грн., а тому просить стягнути з відповідача на її користь 50 відсотків від вказаної суми, що становить 37977,50 грн.
Ухвалою судді від 24.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання на 10 годину 00 хвилин 20.03.2026 року.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року витребувано з Голованівської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області інформацію про доходи ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 . Оголошено перерву в судовому засіданні до 14 години 00 хвилин 05.05.2026 року.
08.04.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.61-62), в якому він просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою суду від 05.05.2026 року витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України з 2010 року громадянкою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка є громадянкою України, в судовому засіданні оголошено перерву до 12 години 00 хвилин 02.06.2026 року.
18.05.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому він просив викликати позивачку ОСОБА_1 в судове засідання для надання особистих пояснень.
Позивачка ОСОБА_1 02.06.2026 року в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Її представник - адвокат Писко С.І. 02.06.2026 року подала в канцелярію суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі та без участі позивачки ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - авдокат Волощук В.В. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 18.05.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги не визнає, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Щодо клопотання відповідача ОСОБА_2 від 18.05.2026 року про виклик в судове засідання позивачки ОСОБА_1 , то суд звертає увагу на те, що прерогатива оцінки доказів, згідно ч.ч. 1-3ст. 89 ЦПК України, належить виключно суду.
З поданого до суду клопотання відповідача про виклик в судове засідання позивачки судом не встановлено жодних причини, які б перешкоджали розгляду цієї справи без її участі. Окрім того, специфіка предмету спору та можливість встановлення дійсних обставин справи на підставі наданих суду доказів є підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Суд, повно і всебічно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частина 1 статті 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Одним із завдань СК України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
При цьому обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
За змістом ч.1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками свого обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд, відповідно до ст. 182 СК повинен враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело надходження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21), від 08.05.2023 року у справі №756/9882/19 (провадження №61-2065св23), викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню.
Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Судом встановлено, що сторони у справі мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 07.11.2008 року народження Грозівською сільською радою Старосамбірського району Львівської області (а.с.20).
З довідки приватного навчального закладу Львівський медичний фаховий коледж «Монада» №13 від 13.02.2026 року відомо, що ОСОБА_4 є студенткою ІІ курсу відділення «Сестринська справа» (фаховий молодший бакалавр) на платній основі. Навчається в ВПНЗ Львівський медичний фаховий коледж «Монада» навчається з 01.9.2024 року по 01.07.2028 року. Стипендія та інші нарахування не проводяться (а.с.7).
Позивачкою ОСОБА_1 здійснено оплату за навчання дочки, а саме 24.07.2024 року грошові кошти у сумі 15900,00 грн., 30.012025 року - 17810,00 грн., 11.08.2025 року грошові кошти у сумі 20310,00 грн., 30.01.2026 року грошові кошти у сумі 21935,00 грн. Загалом нею було понесено додаткових витрат на утримання неповнолітньої доки ОСОБА_4 на загальну суму 75955,00 грн., що підтверджується квитанціями, половину з яких 37977,50 грн. вона просить стягнути з відповідача як оплату додаткових витрат на дитину, пов'язаних із розвитком її здібностей в порядку ст.185 СК України.
Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на дитину, суд враховує положення ч.1, 2 ст.141 СК України, відповідно до яких мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Додаткові витрати на дитину мають нести батьки.
Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Отже, згідно вимог законодавства та аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат на дитину відносять:
а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,
б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),
г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
За змістом відповідних положень закону, до додаткових витрат належать витрати, пов'язані з навчанням у спеціалізованому закладі освіти, за умови доведення необхідності навчання саме в такому закладі. Ідеться про заклад, навчання в якому обумовлене розвитком особливих здібностей дитини або її специфічними (особливими) потребами.
Навчання дитини з метою здобуття освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, що відповідає висновкам зробленим Верховним Судом у постанові № 336/1488/19 від 26.08.2020 року.
Так, судом встановлено, що рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2014 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку до досягнення дітьми повноліття, що підтверджується виконавчим листом, виданим 07.05.2014 року Гайворонським районним судом Кіровоградської області.
Визначений судом розмір аліментів призначався саме для забезпечення всіх потреб неповнолітніх дітей сторін, включаючи освіту.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на навчання до досягнення дитиною повноліття.
Разом із тим, на переконання суду, витрати позивачки ОСОБА_1 - 75955,00 грн. на оплату навчання дочки, батьком якої є відповідач, у коледжі не можуть вважатися додатковими витратами, передбаченими частиною першою статті 185 СК України, оскільки навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, що повністю узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц, від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20.
Суд звертає увагу на те, що витрати, пов'язані з базовим навчанням дитини (у тому числі і за умови продовження навчання для здобуття наступного освітнього рівня), охоплюються аліментними зобов'язаннями батьків до досягнення дитиною повноліття відповідно до ст. 180 СК України. Після досягнення дитиною повноліття обов'язок батьків щодо її утримання у разі продовження навчання не припиняється, а отже витрати на навчання у закладі вищої освіти охоплюються аліментними зобов'язаннями щодо повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідно до статті 199 СК України.
З урахуванням обставин даної справи, суд не погоджується із твердженням сторони позивачки про те, що дані витрати є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки позивачкою не наведено наявності особливих обставин для їх понесення, а тому дані витрати охоплюються аліментними зобов'язаннями.
Суд звертає увагу, що статтею 185 СК України не передбачено обов'язку батька брати участь у додаткових витратах для нормального загального розвитку дитини.
Інших доказів, які б підтверджували понесені позивачкою додаткові витрати на дитину, матеріали справи не містять.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки стороною позивачки не доведено та не надано належних і допустимих доказів щодо додаткових витрат на дитину, їх необхідності та обґрунтованості, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, як необгрунтованого.
Відповідно до ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачка при зверненні до суду судовий збір не сплачувала, оскільки звільнена від його сплати на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, витрати на підставі ст. 141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Дата складання повного судового рішення - 03.06.2026 року.
Суддя Пошивак Ю.П.