Справа № 11-cc/824/3937/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/18565/26-к
26 травня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2026 року задоволено клопотанняслідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національно поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025000000001456 від 19.05.2025 року та накладено арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження, а саме на наступне майно підозрюваного ОСОБА_6 :
- 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «АРКМЕН» (код ЄДРПОУ 41423974), розмір частки в статутному капіталі 66 500 гривень, і накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих в банківських установах:
- в АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 ;
- в АТ «ТАСКОМБАНК» МФО 339500: НОМЕР_25 ;
- в АТ «Універсал банк» МФО 322001: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , а також накладено арешт з правом заборони користування та розпорядження на торговельну марку належну підозрюваному ОСОБА_6 «ARKMEN», заявка № m201712950 від 13.06.2017, номер охоронного документу № 236161.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2026 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2026 року представник вказує, що розгляд клопотання слідчого в суді першої інстанції відбувся без повідомлення та участі ОСОБА_6 та його представника. Копію повного тексту оскаржуваної ухвали представник отримав лише 08.04.2026 року.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що діяння ОСОБА_6 щодо обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні № 12025000000001456, не підпадають під ознаки ч. 5 ст. 190 КК України. Докази, додані слідчим до клопотання, не містять фактичних даних, які могли б свідчити про те, що в діях ОСОБА_6 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а тому підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, не може вважатися обґрунтованою. Як наслідок, невиправданим та необґрунтованим є застосування заходів забезпечення кримінального провадження - арешт на майно за діяння, яке не є злочином.
Крім того, представник стверджує, що оскаржувана ухвала не містить будь-якого обґрунтування необхідності накладення арешту з правом заборони користування на торговельну марку, належну підозрюваному ОСОБА_6 «ARKMEN», заявка № m201712950 від 13.06.2017, номер охоронного документу № 236161.
Водночас, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував які саме існують обставини, які підтверджують, що продовження користування торговельною маркою призведе до її приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі.
Звертає увагу, що частина рахунків в АТ КБ «ПриватБанк», перераховані в оскаржуваній ухвалі, жодного відношення до ОСОБА_6 не мають. Крім того, жодного відношення до ОСОБА_6 не має рахунок, відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК» МФО 339500: НОМЕР_25 .
В судове засідання представник, власник майна та прокурор не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2026 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001456 від 19.05.2025 року за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , шляхом зловживання довірою заволоділи коштами ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» (код ЄДРПОУ 32721857), на загальну суму 1 225 330,00 Євро, що еквівалентно 54 829 964,04 гривень за наступних обставин.
ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_6 здійснювали керівництво діяльністю компанії нерезидента «ARKMEN UK» LTD, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Вказані особи, діючи від імені зазначеної компанії, в період часу з листопада 2022 року до березня 2024 року, шляхом укладання контрактів на відносно невеликі суми, створивши уявне враження добросовісного партнера у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина», що викликало довірливі відносини з генеральним директором вказаного товариства ОСОБА_11 .
У подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку березня 2024 року, в ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_10 , з метою власного збагачення, виник умисел на заволодіння майном ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», шляхом укладання нового контракту на придбання більшої кількості товару на значно більшу суму, в порівнянні з попередніми контрактами, шляхом здійснення оплати лише за частину його вартості.
Для реалізації злочинного плану ОСОБА_6 та ОСОБА_10 необхідно було скористатись довірою генерального директора ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» ОСОБА_11 , укласти новий контракт, забезпечити місце збереження поставленого товару в країнах Європейського Союзу, без доступу до нього представників постачальника, створити імітацію оплати за поставлений товар та на певному етапі, змінити директора та засновника «ARKMEN UK» LTD на підставну особу, з метою позбавлення права власності та управління компанією, уникнення заборгованості та відповідальності.
Впроваджуючи спільний між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 злочинний план, на початку березня 2024 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 діючи начебто як фактичний власник «ARKMEN UK» LTD, попередньо увійшовши в довіру до генерального директора ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» ОСОБА_11 , звернувся до нього з проханням укласти новий контракт з «ARKMEN UK» LTD на придбання більшої кількості товару, а саме 9 000 тон під реалізацію, за умовами після оплати, що є нетипово, в порівнянні з попередніми контрактами.
Задля укладання майбутнього контракту, умови якого ОСОБА_6 за попередньої змовою з ОСОБА_10 не мали намір виконувати в повній мірі, з метою надання своїм спільним діям вагомості та складання враження справжності намірів на сумлінне виконання нового контракту ОСОБА_6 , залучив свого батька ОСОБА_12 , якому не було відомо про умисел свого сина, для проведення переговорів з генеральним директором ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» ОСОБА_11 , та виступити гарантом.
20.03.2024 року між ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» (код за ЄДРПОУ 32721857 - Продавець), в особі генерального директора ОСОБА_11 та «ARKMEN UK» LTD (реєстраційний номер 14264700 - Покупець) в особі директора ОСОБА_10 , укладено контракт № 20032024/AU на постачання цукру кристалічного, виготовленого з цукрових буряків 1-ї категорії виробництва 2023 року в кількості - 9 000 тон за ціною 505 євро за 1 тонну, на загальну вартість - 4 545 000,00 євро.
ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_10 злочинний план, з метою забезпечення місця збереження поставленого товару без доступу до нього представників постачальника, ОСОБА_6 повідомив генерального директора ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» ОСОБА_11 , про те що 01.10.2023 між «ARKMEN UK» LTD та нерезидентом «BIONUSS HUNGARY» KFT (реєстраційний номер компанії: 0109195182, адреса: Hungary, 1111 Budapest, Lagymanyosi utca 12. foldszint 2) укладено контракт № 011023 на продаж та зберігання цукру на складських приміщеннях останнього у місці Тужер (Угорщина) та поставки товару необхідно здійснювати саме до вказаного отримувача, відобразивши у відповідних товаро-транспортних документах та інвойсах адресу: BLI Logisztikai Kft., Н-4623 Tuzser, Bezdedi u. 5., Hungary.
На виконання умов контракту № 20032024/AU та на підставі заявок ОСОБА_10 , в період часу з 01.04.2024 року до 30.05.2024 року ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» поставило товар в кількості 6651 тон на загальну суму 3 358 755,00 євро.
В свою чергу, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , реалізовуючи свій злочинний план по заволодінню майном ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина», здійснили оплату в загальній сумі 2 133 755,00 євро, лише за частину отриманого цукру в кількості 4 088 тон, та не маючи наміру в подальшому здійснювати оплати, заволоділи майном ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина», а саме цукром в кількості 2 563 тон на загальну суму 1 225 330,00 євро, що складає 54 829 964,04 гривень.
29.04.2025 року ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_10 злочинний план, з метою позбавлення права власності та управління компанією, уникнення заборгованості та відповідальності перед ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина», організували зміну власника та директора «ARKMEN UK» LTD, відповідно до законодавства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, з ОСОБА_10 на громадянина Республіки Болгарія ОСОБА_13 , передавши останньому виконання організаційно-розпорядчих функцій директора «ARKMEN UK» LTD.
Таким чином, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , шляхом зловживання довірою генерального директора ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» ОСОБА_11 , реалізовували спільний злочинний план та заволоділи майном ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» на загальну суму 1 225 330,00 євро, що станом на 28.03.2025 року складає 54 829 964,04 гривень.
Враховуючи викладене вище, 26.03.2026 року , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, разом з тим, санкція ч. 5 ст. 190 КК України, передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
03.04.2026 (клопотання датоване 01.04.2026 року) слідчий групи слідчих Головного слідчого управління Національно поліції України ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025000000001456 від 19.05.2025 року, із забороною відчуження та розпорядження, а саме на наступне майно підозрюваного ОСОБА_6 :
- 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «АРКМЕН» (код ЄДРПОУ 41423974), розмір частки в статутному капіталі 66 500 гривень, і накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих в банківських установах:
- в АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 ;
- в АТ «ТАСКОМБАНК» МФО 339500: НОМЕР_25 ;
- в АТ «Універсал банк» МФО 322001: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , а також накладення арешту з правом заборони користування та розпорядження на торговельну марку належну підозрюваному ОСОБА_6 «ARKMEN», заявка № m201712950 від 13.06.2017, номер охоронного документу № 236161.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2026 року вказане клопотання слідчого було задоволено у повному обсягу.
Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя виходив з наявності передбачених законом підстав для задоволення такого клопотання з метою забезпечення конфіскації майна та запобігання можливості його відчуження.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.
Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000001456 від 19.05.2025 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання та з'ясувавши обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна прийшов до висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна.
При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Так, зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що однією з обов'язкових умов для задоволення клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є наявність обґрунтованої підозри за статтею, санкція якої передбачає конфіскацію майна як виду покарання.
Згідно клопотання про арешт майна та матеріалів, наданих стороною обвинувачення на його обґрунтування вбачається, що ця обов'язкова умова органом досудового розслідування та слідчим суддею дотримана.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра яка йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст. ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самих злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вищевказане майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, зокрема, ч. 5 ст. 190 КК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно ОСОБА_6 діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження та у подальшому унеможливить виконання рішення суду в частині забезпечення виконання рішення суду щодо конфіскації майна, у зв'язку з чим, посилання апелянта на незаконність ухвали слідчого судді слід визнати безпідставними.
За таких обставин доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національно поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025000000001456 від 19.05.2025 року та накладено арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження, а саме на наступне майно підозрюваного ОСОБА_6 :
- 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «АРКМЕН» (код ЄДРПОУ 41423974), розмір частки в статутному капіталі 66 500 гривень, і накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих в банківських установах:
- в АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 ;
- в АТ «ТАСКОМБАНК» МФО 339500: НОМЕР_25 ;
- в АТ «Універсал банк» МФО 322001: НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , а також накладено арешт з правом заборони користування та розпорядження на торговельну марку належну підозрюваному ОСОБА_6 «ARKMEN», заявка № m201712950 від 13.06.2017, номер охоронного документу № 236161, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4