Справа № 753/12692/17Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/380/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
14 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коркіно Челябінської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, працюючого різноробочим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого в силу вимог ст. 89 КК України,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч.1 ст.121 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишено без розгляду. Вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно обвинувального акту, зміненим прокурором під час судового розгляду, ОСОБА_7 , напередодні вчинення злочину, перебуваючи в м. Києві, більш точний час та місце досудовим розслідуванням встановити не вдалось, домовився з ОСОБА_10 та двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, про допомогу ОСОБА_10 в умисному нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 з мотивів неприязні, узгодивши між собою час, місце, спосіб вчинення злочину та ролі кожного із співучасників. Відповідно до досягнутих домовленостей, ОСОБА_10 мав виманити ОСОБА_9 на вулицю поряд із нежитловою будівлею № 14-а по проспекту Бажана в м. Києві під приводом спрацювання сигналізації автомобіля останнього та нанести йому тілесні ушкодження ударами рук та ніг. В цей час, ОСОБА_7 та дві інші особи, мали забезпечити виконання ОСОБА_10 спланованого злочину шляхом усунення можливих перешкод у вигляді втручання в його дії охоронців нежитлової будівлі, попередження про появу працівників правоохоронних органів та унеможливлення затримання ОСОБА_10 після вчинення злочину.
З метою реалізації спільного злочинного плану, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_10 та двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, 06.09.2016 року приблизно о 08 год. 20 хв., на автомобілі марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 під'їхали до будинку № 16 по проспекту Бажана в м. Києві, де залишили вказаний автомобіль і разом попрямували до нежитлової будівлі № 14-а по проспекту Бажана в м. Києві, біля входу в яку знаходився автомобіль ОСОБА_9 марки «Reno Duster», д.н.з. НОМЕР_2 . В подальшому ОСОБА_10 , з метою виходу ОСОБА_9 з приміщення нежитлової будівлі на вулицю, двічі наніс удар лівою ногою по правому передньому колему автомобіля «Reno Duster», д.н.з. НОМЕР_2 та став очікувати на появу ОСОБА_9 , який невдовзі вийшов на вулицю.
Після чого, ОСОБА_10 , перебуваючи поряд з будівлею №14-а по проспекту Бажана в м. Києві приблизно о 8 год.33 хв. на ґрунті особистих неприязних відносин , діючи протиправно,умисно,за попередньою змовою групою осіб, з метою нанесення тілесних ушкоджень, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, несподівано для ОСОБА_9 наніс декілька ударів кулаками рук та ногами останньому в область голови, тулуба та ніг, а саме правою рукою по обличчю, правою ногою по лівій нозі,правою ногою по обличчю та два удари лівою та правою руками по обличчю, в результаті чого ОСОБА_9 втратив свідомість та впав на асфальтне покриття.
В момент нанесення тілесних ушкоджень, приблизно о 08 год. 33 хв., з нежитлової будівлі вибігли охоронці, але ОСОБА_7 , діючи відповідно до досягнутих домовленостей, одразу швидко підійшов до них, зустрівши їх біля виходу з приміщення, стиснув свої долоні в кулаки та тримаючи руки напівзігнутими в області пояса і, будучи напівобернутим до охоронців, імітуючи таким чином бойову стійку, голосно висловив: «Стій, назад!». Дві інші особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, в цей час стояли за спиною ОСОБА_7 , який прийняв бойову стійку, даючи знати, що вони всі разом, що вказувало на їх перевагу. Охоронці сприйняли погрозу як реальну, у зв'язку з чим припинити протиправні дії ОСОБА_10 та затримати останнього не змогли.
В результаті ударів, нанесених ОСОБА_10 ОСОБА_9 спричинено тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ в лобних та скроневих частках, травматичного субарахноїдального крововиливу, лінійного перелому потиличної кістки, параорбітальної гематоми справа, а також середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження у вигляді уламкового перелому епіметадіафізу правої променевої кістки зі зміщенням.
Таким чином, ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у пособництві вчиненню умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто, умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд, визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у висунутому обвинуваченні, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 121 КК України.
Зокрема, з показань обвинуваченого, потерпілого, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з інших матеріалів кримінального провадження не вбачається доказів, які б підтвердили наявність умислу ОСОБА_7 на спричинення потерпілому саме тяжкого тілесного ушкодження та свідчили про його пособництво ОСОБА_10 у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_7 , вибірково надав оцінку доказам при розгляді справи по суті, неналежно оцінив докази сторони обвинувачення у їх сукупності, при цьому надав перевагу одним доказам та безпідставно відхилив інші.
Вказує, що поза увагою суду залишились показання потерпілого та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також відомості відеозапису, які підтверджують ті обставини, що ОСОБА_7 прибув до місця вчинення злочину спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і свідомо сприяв вчиненню злочину, оскільки спочатку, до появи потерпілого, очікував неподалік, не привертаючи уваги, а після початку розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , почав підходити в їх бік і спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відволік увагу потерпілого з метою сприяння нанесенню ОСОБА_10 безперешкодних ударів потерпілому, а також свідомо перешкоджав колегам потерпілого, які намагались припинити злочин, та візуально та словесно даючи зрозуміти ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 реальність своїх дій.
Зазначає, що наявність умислу в діях ОСОБА_7 на пособництво у вчиненні саме тяжкого тілесного ушкодження підтверджується тим, що свої дії по перешкоджанню колегам потерпілого у наданні останньому допомоги він припинив лише після закінчення ОСОБА_10 побиття потерпілого, тобто розуміючи доведення спільного злочинного умислу на заподіяння тілесних ушкоджень до кінця. Після вказаних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 направились в одному напрямку залишивши місце вчинення злочину, що також підтверджує узгодженість їхніх дій.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши докази за клопотанням прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За статтею 62 Конституції України, положеннями статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Положеннями статті 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ст.368 КПК України суд наряду з іншими питаннями, що вирішуються при ухваленні вироку, повинен вирішити:
- чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;
- чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;
- чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;
- яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов'язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За приписами ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, допитавши потерпілого, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши докази на предмет належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_7 підлягає виправданню за висунутим обвинуваченням на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.1 ст.121 КК України.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
За первинним висунутим обвинуваченням від 10.07.2017 року ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується в пособництві у співучасті з іншими суб'єктами злочину умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечного для життя в момент заподіяння , вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27,ч.2 ст.121 КК України.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06.10.2017 року безпосереднього виконавця ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.121 КК України, а саме у тому, що останній своїми діями у співучасті з іншими суб'єктами злочину вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.05.2020 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06.10.2017 року змінений. Дії ОСОБА_10 перекваліфіковано з ч.2 ст.27 ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.121 КК України, оскільки останній одноособово умисно спричинив потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження , а участь у кримінальному правопорушенні інших осіб доказами не підтверджується.
28.01.2021 року під час судового розгляду прокурор змінив висунуте раніше ОСОБА_7 обвинувачення, кваліфікувавши його дії як пособництво ОСОБА_10 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, яке вже було предметом розгляду суду першої інстанції.
З об'єктивної сторони умисне тяжке тілесне ушкодження характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками. При вчиненні цього злочину умисел винної особи направлений саме на спричинення тілесних ушкоджень.
За результатами судового розгляду та оцінки наданих доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_7 об'єктивної та суб'єктивної сторони складу інкримінованого йому прокурором кримінального правопорушення.
Так , судом першої інстанції оцінив:
- показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який вини у пособництві у спричиненні ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень не визнав та пояснив що 05.06.2016 року, він відпочивав з ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а на наступний день в кафе зустріли Загоруйка, який сказав, що розвозить спортивне харчування. Загоруйко погодився підвезти його на Ленінградську площу, на АДРЕСА_2 . Вони їхали на автомобілі «Фольксваген». В подальшому Загоруйко вийшов, до нього підійшов чоловік, який плюнув йому в обличчя, він, ОСОБА_18 , злякався за Загоруйка і просив його не бити. В цей час вийшли охоронці, які сказали йти. Категорично заперечував наявність будь-яких домовленостей щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
- показання потерпілого ОСОБА_19 ,який повідомив суду, що обвинуваченого раніше не знав. 06.09.2016 року вранці він на автомобілі «Рено Дастер» приїхав на роботу - працює директором служби охорони «Тайгер». Через деякий час в автомобілі спрацювала сигналізація, він вийшов на вулицю і побачив, що біля автомобіля стоїть хлопець, який спитав чи це його авто, потім підійшло ще три хлопця, один із них Казанцев, які відволікли його увагу, і в цей час перший хлопець наніс йому удар в голову, від чого він почав втрачати орієнтири. В цей час вийшли співробітники, але Казанцев зайняв бойову стійку і співробітники не змогли надати допомогу. Загоруйко наніс ще один удар і він втратив свідомість;
- відомості з Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві, якими 06.09.2016 року за № 68561 зареєстровано повідомлення лікаря ОСОБА_20 про отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП.
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2016 року ОСОБА_9 повідомив, що 08.09.2016 року приблизно о 08 год. 20 хв. за адресою м. Київ, проспект Бажана, 14-а, невідома особа нанесла тілесні ушкодження. При цьому зазначення в заяві дати «08» замість «06» суд вважає опискою;
- рапорти інспектора УПП ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , та ОСОБА_23 , складені 06.09.2016 року, з яких вбачається, що останні, після отримання інформації щодо можливої причетності осіб, що перебувають в автомобілі «Фольцваген пасат», зупинили даний автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , які при собі ніяких протизаконних предметів не мали;
- протокол огляду місця події від 06.09.2016 року, складений слідчим в присутності понятих, під час якого оглянуто автомобіль марки «Фольцваген Пассат» сірого кольору, розташований на вул. Дніпровська Набережна, 17-є в м. Києві, в ході якого виявлено та вилучено 2 предмети, схожі на гільзи, предмет, схожий на ніж та залізну трубу, які в подальшому були виключені з числа речових доказів;
- протокол огляду місця події від 06.09.2016 року, тобто місця, де потерпілому ОСОБА_26 були заподіяні тілесні ушкодження є ділянка місцевості по проспекту Бажана, 14-а, на якій розміщені автомобілі «Reno Duster» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , «Форд» чорного кольору д.н.з. НОМЕР_4 , «Део Нексіа» бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , та на вказаній ділянці маються сліди бурого кольору схожі на кров, змиви з яких були вилучені;
- висновок судово-імунологічної експертизи № 471 від 21.10.2016 року, яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 належить до групи В (ІІІ). На наданій на експертизу гігієнічній паличці зі змивами з асфальту, вилучених під час огляду місця події по вул. Бажана, 14 від 06.09.2016 року, виявлена кров людини, при визначенні приналежності якої виявлений антиген В, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_9 ;
- протоколи перегляду відеозаписів від 07.09.2016 року та від 25.10.2016 року, які було відтворено у судовому засіданні, на яких зображено автостоянку та видно, як в напрямку до магазину «Спортмастер» йде ОСОБА_10 та підходить до стоянки навпроти входу до магазину, а ОСОБА_27 та ще два чоловіка чекають неподалік. ОСОБА_10 . б'є своєю ногою по колесу автомобіля і чекає поруч. Через певний час з приміщення магазину виходить ОСОБА_9 та підходить до ОСОБА_10 , які починають розмовляти між собою. В момент початку розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та дві інші особи починають наближатися до них. Далі ОСОБА_10 починає наносити численні удари ОСОБА_9 , в результаті яких потерпілий падає на асфальтне покриття. В цей час, з магазину виходять ОСОБА_28 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , однак перед ними стає ОСОБА_27 , щось каже, в цей час до них починають підходити два інших чоловіка. Через декілька секунд ОСОБА_12 заходить назад до приміщення, а ОСОБА_13 разом з ОСОБА_7 йдуть в напрямку ОСОБА_9 , невдовзі в тому ж напрямку біжить ОСОБА_12 з великим бутлем води. Загоруйко, Казанцев та дві інші особи з місця події йдуть;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.10.2016 року, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 упізнали на фотознімку ОСОБА_7 як особу, яка 06.09.2016 року близько 08 год. 30 хв., по проспекту Бажана, 14-а, погрожувала їм, а інша особа наносила тілесні ушкодження ОСОБА_9 ;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.10.2016 року, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 упізнав на фотознімку ОСОБА_10 як особу, яка 06.09.2016 року близько 08 год. 30 хв. по проспекту Бажана, 14-а наносила тілесні ушкодження ОСОБА_9 ;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.01.2016 року, потерпілий ОСОБА_9 упізнав на фотознімках ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , як осіб, які 06.09.2016 року близько 08 год. 30 хв. по проспекту Бажана, 14-а підходили до нього перед тим, як ОСОБА_10 почав наносити йому тілесні ушкодження;
- висновок судово-медичної експертизи № 1747/Е від 27.10.2016 року, потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) та ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення, на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.62 Конституції України, ч.2 ст.17 КПК України, дійшов висновку, що наведені вище докази не є достатніми та належними доказами на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у пособництві ОСОБА_10 у нанесенні потерпілому ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора про доведеність ролі ОСОБА_7 як пособника ОСОБА_10 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 є безпідставними.
За змістом ст.26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 27 КК України визначені види співучасників кримінального правопорушення, якими є поряд з виконавцем, організатор, підбурювач та пособник.
Частиною 5 вказаної правової норми встановлено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Як пояснював ОСОБА_7 він випадково опинився на місці події , мети прибуття ОСОБА_10 до будинку № 16 по проспекту Бажана в м. Києві не знав, ніяких домовленостей про вчинення злочину з останнім не мав, у конфлікт ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не втручався, після закінчення конфлікту на автомобілі ОСОБА_10 разом поїхали по власним справам та були зупинені працівниками поліції.
Встановлення фактів спільного прибуття ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та інших осіб до місця вчинення кримінального правопорушення, очікування неподалік, підхід до місця події після початку конфлікту, не надання можливості іншим особам (охоронцям) втрутитися у конфлікт ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не свідчить про те, що у діях останнього існує така форма співучасті як сприяння ОСОБА_10 у нанесенні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 шляхом усунення перешкод.
Також зазначені обставини не спростовують показання ОСОБА_7 про те, що йому була невідома мета зустрічі ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_9 та про відсутність будь-яких домовленостей про вчинення злочину із ОСОБА_10 .
Таким чином, висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у тому, що він напередодні вчинення злочину, перебуваючи в м. Києві, більш точний час та місце досудовим розслідуванням встановити не вдалось, домовився з ОСОБА_10 та двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, про допомогу ОСОБА_10 в умисному нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 з мотивів неприязні, узгодивши між собою час, місце, спосіб вчинення злочину та ролі кожного із співучасників. Відповідно до досягнутих домовленостей, ОСОБА_10 мав виманити ОСОБА_9 на вулицю поряд із нежитловою будівлею № 14-а по проспекту Бажана в м. Києві під приводом спрацювання сигналізації автомобіля останнього та нанести йому тілесні ушкодження ударами рук та ніг. В цей час, ОСОБА_7 та дві інші особи, мали забезпечити виконання ОСОБА_10 спланованого злочину шляхом усунення можливих перешкод у вигляді втручання в його дії охоронців нежитлової будівлі, попередження про появу працівників правоохоронних органів та унеможливлення затримання ОСОБА_10 після вчинення злочину, а наступного дня з цією метою поїхали до будівлі № 14-а по проспекту Бажана в м. Києві, будь-якими доказами не підтверджене.
Таким чином, висновок суду про відсутність переконливих доказів наявності у ОСОБА_7 умислу на спільну участь із ОСОБА_10 та іншими особами у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність будь-якої співучасті інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_9 встановлена також і судовим рішенням Київського апеляційного суду , ухваленим щодо безпосереднього виконавця ОСОБА_10 .
З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції не встановлено невідповідностей висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на які йде посилання у апеляційній скарзі прокурора.
Також колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального права, які б слугували безумовними підставами для скасування судового рішення.
За таких обставин вирок суду є законним.
Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у іншому провадженні, - у той же строк з дня отримання її копії.
Суддя: Суддя: Суддя: