Справа №761/15179/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4299/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з базовою середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, в межах кримінального провадження № 42026113330000020 від 27.03.2026,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2026 року задоволено частково клопотання слідчого ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 визначено тривалістю до 17 червня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 190 (сто дев'яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 632 320 (шістсот тридцять дві тисячі триста двадцять) гривень 00 коп., що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покладено на ОСОБА_7 , у випадку внесення застави, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено 2-х місячний строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 , з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Визначити розмір застави ОСОБА_7 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтовано такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Додані до клопотання про застосування запобіжного заходу незавірені копії матеріалів досудового розслідування (в тому числі відсутній ЕЦП) жодним чином не обґрунтовують таке клопотання. Застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою обґрунтовується незаконними та очевидно недопустимими доказами, які прийняті до уваги слідчим суддею.
Також апелянт зазначає, що ризики, описані в клопотанні органу досудового розслідування та у подальшому встановлені слідчим суддею є непідтвердженими та надуманими. Підозра ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 368 КК України не обґрунтовується належними та допустимими доказами. Докази, які додані до матеріалів клопотання на обґрунтування підозри є сумнівними. Досудовим розслідуванням не встановлено час вчинення кримінальних правопорушень.
Апелянт також звертає увагу на те, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, має на своєму утриманні малолітню дитину та матір.
Розмір застави, слідчим суддею визначено з порушенням вимог ст. 182 КПК України. В клопотанні про обрання запобіжного заходу також не наведено передбачених ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 368 КПК України обставин для визначення ОСОБА_7 застави в розмірі, що перевищувала б визначений кримінальним процесуальним законом розмір застави від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, яку просили задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені у апеляційній скарзі сторони захисту доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скаргазахисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону перебувають матеріали кримінального провадження за № 42026113330000020, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2026, за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 22.04.2026 слідчий ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що статтею 65 Конституції України унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Цього ж дня у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
У відповідності до п. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ст. ст. 1 та 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України (далі - розпорядник Реєстру). Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:
- уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;
- оперативні командування;
- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
- центральне управління Служби безпеки України;
- відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України;
- відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України.
Органи адміністрування Реєстру:
1) здійснюють аналітичну обробку даних;
2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру;
3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно приписів Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, є органами військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на території Оболонського та Подільського районів міста Києва.
Відповідно, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Міноборони України, Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального Штабу Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.
До основних завдань РТЦК та СП відноситься наступне:
- виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації;
- керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки);
- наповнення та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць та призову громадян на військову службу;
- підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів;
- здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
відповідно до покладених завдань:
- веде військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- оформлює та видає військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- веде облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави;
- виконує інші функції відповідно до законодавства.
Так, ОСОБА_7 , діючи за усними вказівками невстановлених на даний час, військових службових осіб, які постійно обіймають посади в одному з районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки Київської області, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків (функцій), та відповідно до п. 1 примітки до ст. 364, ч. З ст. 18 КК України, являються службовими особами, вчинив неправомірні дії, які полягають у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.03.2026, ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Києві, був залучений як пособник до реалізації злочинного плану спільно з невстановленими на даний час військовими службовими особами одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Київської області щодо скоєння кримінального правопорушення, зокрема, для одержання неправомірної вигоди за вчинення дій щодо зняття особи з розшуку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме виключення статусу «Розшук» з автоматизованої інформаційно телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг» для ведення цього реєстру з одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення призову під час мобілізації.
У подальшому, 24.03.2026 приблизно о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_7 , діючи як пособник в одержанні неправомірної вигоди, в телефонній розмові використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 через месенджер "WhatsApp" в ході консультації ОСОБА_10 , щодо можливості зняття останнього з розшуку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме виключення статусу «Розшук» з автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг» для ведення цього реєстру, з метою переконання ОСОБА_10 у необхідності виконання всіх оголошених умов, повідомив про те, що має знайомих з числа військових службових осіб одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які за грошову винагороду внесуть відомості до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг» щодо зняття ОСОБА_10 з розшуку без фактичного прибуття останнього до такого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також має можливість працевлаштувати ОСОБА_10 на одне з підприємств критичної інфраструктури з подальшим бронюванням від призову на військову під час мобілізації на особливий період без фактичного виконання будь-яких робіт на такому підприємстві та перебування на ньому.
Так, зі слів ОСОБА_7 , він за грошову винагороду у розмірі 14 000 доларів США та 20 000 грн. може вирішити питання щодо внесення відомостей до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг» щодо зняття ОСОБА_10 з розшуку без фактичного прибуття останнього до такого територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працевлаштувати ОСОБА_10 на одне з підприємств критичної інфраструктури з подальшим бронюванням від призову на військову під час мобілізації на особливий період без фактичного виконання будь-яких робіт на такому підприємстві та перебування на ньому та пізніше призначив особисту зустріч.
Так, 15.04.2026, приблизно о 20 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану щодо скоєння кримінального правопорушення, за попередньою змовою групою з невстановленими досудовим розслідуванням військовими службовими особами одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Київської області, зокрема для одержання неправомірної вигоди для себе та таких осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_11 , який діяв під контролем правоохоронних органів, підтвердив свої наміри щодо отримання від останнього неправомірної вигоди у розмірі 14 000 доларів CШA та 20 000 грн. для себе та третіх осіб - військових службових осіб одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Київської області внесення відомостей до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг» щодо зняття ОСОБА_10 з розшуку без фактичного прибуття останнього до такого територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працевлаштувати ОСОБА_10 на одне з підприємств критичної інфраструктури з подальшим бронюванням від призову на військову під час мобілізації на особливий період без фактичного виконання будь-яких робіт на такому підприємстві та перебування на ньому.
У подальшому, 20.04.2026, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, перебуваючи в торговому центрі ТРЦ «Cherry Mall» за адресою: м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, вул. Київська, 2л, діючи умисно як пособник, на виконання спільного злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, з невстановленими досудовим розслідуванням військовими службовими особами одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Київської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_11 , який діяв під контролем правоохоронних органів, отримав від нього для себе особисто та третіх осіб неправомірну вигоду у розмірі 14 000 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 614 520 гривень) та 20 000 грн. за внесення відомостей до автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг» щодо зняття ОСОБА_10 з розшуку без фактичного прибуття останнього до такого територіального центру комплектування та соціальної підтримки та працевлаштування ОСОБА_10 на одне з підприємств критичної інфраструктури з подальшим бронюванням від призову на військову під час мобілізації на особливий період без фактичного виконання будь-яких робіт на такому підприємстві та перебування на ньому після чого ОСОБА_7 був викритий працівниками правоохоронних органів та затриманий у передбачений законодавством спосіб.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні пособництва в проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 368 КК України.
20.04.2026 року о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, чим протиправну діяльність останнього припинено.
20.04.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 368 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні, повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 20.04.2026;
- протоколом виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 20.04.2026;
- протоколом огляду місця від 20.04.2026;
- протоколом затримання ОСОБА_7 від 20.04.2026;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
З метою забезпечення кримінального провадження, а також виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків виникла необхідність у застосуванні відносно нього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків для обрання, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, що відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацією майна.
Так, на даний час є всі достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що розуміє тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та передбачену законом тяжкість покарання.
Так, ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки з числа осіб працюючих в ТЦК та СП, з метою уникнення відповідальності, зможе переховуватись як на території держави так і поза її межами.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення, про які може стати відомо в ході проведення слідчих дій, у тому числі за участю ОСОБА_7 .
На цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться та заплановані проведення низки слідчих дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити.
Крім того, ОСОБА_7 , у разі не обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зможе перешкоджати проведенню досудового розслідування, шляхом знищення слідів свого злочину та предметів, що мають значення для вказаного кримінального провадження.
Незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України) виражається у тому, що ОСОБА_7 , у разі не обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі на невстановлених на даний час працівників ТЦК та СП, у співучасті з якими одержав неправомірну вигоду у сумі 14 000 доларів США, та свідків, які вказують на вчинення ним злочину, а тому має можливість та може їх залякувати до дачі неправдивих показів, а також здійснити підкуп, примус останніх, з метою зміни або відмови їх від показів на свою користь.
Тому є підстави вважати, що ОСОБА_7 , зможе впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність у ОСОБА_7 , можливих сталих зв'язків з службовими особами завдяки яким останній здійснював вчинення кримінальних правопорушень, у випадку не обрання вказаного запобіжного заходу, призведе до можливого надання останнім порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які можуть бути причетні до вчинення вказаного тяжкого злочину, у тому числі, щодо можливого перешкоджання здійсненню досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ураховуючи те, що зазначене вище тяжке корупційне кримінальне правопорушення вчинялося ОСОБА_7 з корисливих мотивів, метою якого було одержання неправомірної вигоди, слід прийти до висновку, що у випадку не застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу, або обрання більш м'якого ніж тримання під вартою, може призвести до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, а також можливого вчинення кримінального правопорушення стосовно свідків з метою впливу на них.
З урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що для досягнення завдань кримінального провадження, належної процесуальної поведінки підозрюваного відносно ОСОБА_7 має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
22.04.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 визначено тривалістю до 17 червня 2026 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 190 (сто дев'яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 632 320 (шістсот тридцять дві тисячі триста двадцять) гривень 00 коп., що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави.
Покладено на ОСОБА_7 , у випадку внесення застави, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено 2-х місячний строк дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 , з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя встановив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, повністю підтверджується матеріали клопотання, яке містить достатньо відповідних даних, отриманих в ході досудового розслідування на даний час, які вказують на це.
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання та вирішенні питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено, наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосовуючи запобіжний захід, слідчим суддею враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, однак встановлено, що такі відомості, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував дані про особу ОСОБА_7 , який хоча і є раніше не судимою особою, однак на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, спрямованого на пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки такого діяння, а беручи до уваги покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7 (до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна), у разі визнання його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також і обставини кримінального провадження, на переконання слідчого судді, підозрюваний, будучи не ізольованим в межах запобіжного заходу, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного про деякі речі та документи, що можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про учасників кримінального провадження, підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків в рамках даного кримінального провадження, перешкоджати кримінальному іншим чином, зокрема шляхом приховування відомостей про інших співучасників інкримінованого кримінального правопорушення, особу яких не встановлено.
З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 слідчий суддя обґрунтовано вважав, що будь-який більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 злочину, колегія суддів дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та інші дані про особу підозрюваного, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що в даному конкретному випадку, у порядку виключення, що обумовлено обставинами справи, на думку слідчого судді, слід визначити заставу в розмірі 190 (сто дев'яносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 632 320 (шістсот тридцять дві тисячі триста двадцять) гривень 00 коп., що в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків і не суперечитиме положенням ст. 182 КПК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, обставини підозри, характер інкримінованих дій та дані про особу підозрюваного, в сукупності, свідчать про виключність випадку та що застава в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених обов'язків. Тому застава визначена в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Колегія суддів, приходить до висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_7 застава у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя впорушення вимог статті 194 КПК України не надав належну оцінку обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_7 за ознаками вчиненнякримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, оцінку ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, проігноровано дані про особу підозрюваного, невідповідності винятковості тримання під вартою, порушено принцип пропорційності, а також невідповідністю розміру застави вимогам ст. 182 КПК України, є безпідставними.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4