Справа № 307/2160/26
Провадження № 1-кс/307/302/26
29 травня 2026 року м.Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів у режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Калини, Тячівського району, Закарпатської області, зараєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , не одруженого, з неповною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024272300000407 від 13.08.2024 року,
Cлідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Згідно з ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Військова служба у Збройних Силах України, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
24.04.2024 ОСОБА_5 , був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 25.04.2024 зарахований до складу військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, зокрема: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
У п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок) зафіксовано, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема: військовозобов'язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 82 Порядку наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).
Відтак, з моменту призову ОСОБА_5 на військову службу за призовом під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно наказу начальника №3854 на особливий період, тобто з 24.04.2024 року останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_5 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов'язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Натомість, солдат ОСОБА_5 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке він скоїв за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 19.06.2024, під час перевірки особового складу, військової частини НОМЕР_2 , було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_5 який самовільно залишив місце несення служби, саме розсташування військової частини НОМЕР_2 яка розсташована в АДРЕСА_2 та незаконно відсутній без поважних причин на військовій службі, понад три доби, в умовах воєнного стану з 27.04.2026 року, будучи відсутнім на військовій службі та проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, до моменту його виявлення працівниками поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, в м. Тячів, Закарпатської області, чим було припинено продовження вчинення злочину, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової служби або місця несення служби військово службовцем без поважних причин, тривалістю понад 3 доби, вчинено в умовах воєнного стану.
Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_5 як підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та те, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може: -переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, також окрім цього географічне розташування Закарпатської області яка прямо межує з іншими державами, що полегшує підозрюваному перетин державного кордону поза пунктом пропуску та сам підозрюваний добре знає прилежні території до свого місця проживання, що дає ризик у здійсненні підозрюваним незаконного перетину державного кордону поза пунктами пропуску, що ускладнить дотримання підозрюваним належної процесуальної поведінки; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині та свідків які у даному кримінальному проваджені є односельчанами підозрюваного, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.
Крім того, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на його довготривале ухилення від явки до органу досудового розслідування, та унеможливлення проведення подальшого досудового розслідування, доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу, зокрема належну його процесуальну поведінку.
Беручи до уваги те, що, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, переховується від органу досудового розслідування, та те, що у матеріалах наявні достатні підстави вважати, що одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній не прибуде до суду за судовим викликом, до нього необхідно застосувати затримання з метою приводу для обрання йому вказаного запобіжного заходу. З огляду на викладене, сторона обвинувачення стверджує про наявність підстав вважати, що особисте зобов'язання, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
У зв'язку з вищенаведеним, прокурор просить заcтосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Калини Тячівського району Закарпатської області, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 України, громадянину України, українцю, з повною загальною середньою освітою, не одруженому, раніше не судимому, військовослужбовцю військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», без визначення розміру застави.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали в повному обсязі та просили застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави.
Підозрюваний в судовому засіданні заперчив щодо задоволення клопотання та просив звільнити його з під варти. Вказав, що покинув віськову частину НОМЕР_1 без згоди на те командира, оскільки поїхав додому до батька. Додав, що бажає продовжити військову службу.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши думку слідчого та прокурора, з приводу внесеного клопотання, заперечення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024272300000407, відомості про яке 13.08.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28 травня 2026 року ОСОБА_5 слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 , погоджену прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яку в подальшому29 травня 2026 змінено. (а.с.91-95).
Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 цієї ж статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.10), повідомлення командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 про вчинення військовослужбовцем призваним на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2024 року №3266 (а.с.11-12), акт службового розслідування від 27.07.2024 (а.с.14-17), наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 13.07.2024 року №1803 «Про призначення службового розслідування» (а.с.18), рапортом начальника школи загальновійськової підготовки ОСОБА_8 від 12.07.2024 року (а.с.19), доповіддю про неповернення з відпустки військовослужбовця ОСОБА_5 від 13.07.2024 року (а.с.20), рапорт заступника начальника 1 навчального курсу з морально-психологічного забезпечення школи загально військової підготовки військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 від 22.07.2024 року (а.с.21), наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 22.07.2024 року №1914 «Про продовження строку проведення службового розслідування» (а.с.22), витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2024 №118 (а.с.23), витягом із наказу №174 від 19.06.2024 року (а.с.24), медичною характеристою начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2024 року (а.с.25), службовою характеристтикою начальника з навчального курсу загальновійськової підготовки (а.с.26), службовою карткою військовослужбовця ОСОБА_5 (а.с.27-28), бланком отримання пояснень ОСОБА_5 від 26.07.2024 (а.с.29-32), наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2024 №507 "Про результати проведення службового розслідування" (а.с.33), військовий квиток ОСОБА_5 (а.с.34-37), рапортом оперуповноваженого СКП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 19.12.2025 (а.с.42), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 11.12.2025 (а.с.43-45), витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 від 24.04.2024 р. №288 (а.с.51), довідкою військово-лікарської комісії №417/27 від 24.04.2024 року (а.с.52), протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 28.05.2026 (а.с.71-72), повідомленням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_5 від 28.05.2026 року №814/1/1/6667 (а.с.82-83) витягом із наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 №67 від 08.03.2025 (а.с.84), витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_15 від 03.04.2025 року №93 (а.с.85), доповіддю ТВО командира військової частини ОСОБА_14 №1/65/1/15/546 (а.с.86), рапортом командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_16 (а.с.87), службовою та медичною характеристиками ОСОБА_5 (а.с.88-89), листом начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_17 від 31.08.2025 року №45/17/16994 (а.с.90).
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_5 на даній стадії досудового розслідування.
Крім цього факт самовільного залишення військової частини за остианнім місцем проходження військової служби , а саме В/Ч НОМЕР_1 також визнав підозрюваний ОСОБА_5 .
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні слідчий суддя виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 5 ст. 407 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, характер пред'явленої підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, вік підозрюваного міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, відсутність постійного місця роботи та майновий стан підозрюваного.
При вирішенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховуючи санкцію ч. 5 ст. 407 КК України, якою визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, керується положеннями п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, згідно якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Беручи до уваги наведене та вивчені матеріали внесеного клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_5 слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію розгляду в даному провадженні, слідчий суддя вважає за можливе одночасно визначити підозрюваному заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч. 4 та п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених цим Кодексом, становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», (3328 грн.) складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Відтак, строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід обчислювати з моменту фактичного затримання згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину з 28 травня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту фактичного затримання 28 травня 2026 року.
Строк дії ухвали закінчується 26 липня 2026 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень встановленого станом на 01 січня поточного року, що становить 3328 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; Розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м.Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_5 , або заставодавець мають право в будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Тячівського районного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9".
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та слідчого суддю Тячівського районного суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого слідчого відділення Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , а організацію виконання ухвали про взяття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту доручити прокурору Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 2 червня 2026 року о 08 год. 35 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1