28 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5286/24(916/2403/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ТОВ "Українське агропромислове підприємство": не з'явився,
ОСОБА_1 : не з'явився,
ОСОБА_2 : не з'явився,
ОСОБА_3 : Білоусов В.І.,
ОСОБА_4 : Савін С.О.,
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс": не з'явився,
АТ КБ "ПриватБанк": не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Савицький Я.Ф., Ярош А.І.)
у справі № 916/5286/24(916/2403/25)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" арбітражного керуючого Кочин Наталії Василівни
до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс"; 2) Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника та солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів в сумі 3119694,72 грн,
у межах справи №916/5286/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство"
про банкрутство,
Хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", визнано грошові вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до Боржника в сумі 1077887,78 грн і 24224,00 грн судового збору, введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 і від 04.03.2025 визнано грошові вимоги до Боржника, відповідно: ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у сумі 247256,43 грн і 4844,80 грн судового збору; Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" у сумі 1759425,71 грн та 6056,00 грн судового збору.
3. Постановою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру тощо.
Стислий зміст заяви
4. 19.06.2025 ліквідатор Боржника подав заяву про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника у межах справи про банкрутство (далі - Заява), у якій заявлено вимоги про покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника, стягнення солідарно з перелічених осіб на користь Боржника 3119694,72 грн.
5. Заяву мотивовано тим, що фінансовий стан Боржника характеризується неплатоспроможністю протягом більше трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство; в результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності Боржника; бухгалтерську та іншу документацію Боржника розпоряднику майна та ліквідатору Боржника не передано; фінансову звітність Боржника востаннє подано за 2015 рік; за даними обліку та звітності Боржника до 31.12.2015 розмір чистих активів Боржника протягом всього періоду, що досліджувався, не мав позитивного значення; на день відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника залишились непогашеними вимоги кредиторів на загальну суму 3119694,72 грн, які виникли протягом 2014- 2017 років.
6. Проте відповідачі як керівники ( ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) та власники ( ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) Боржника допустили порушення вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не подавши заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.08.2025 у задоволенні Заяви відмовлено.
8. Рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи про банкрутство Боржника не постановлено ухвал, якими було б встановлено порушення відповідачами приписів частини 6 статті 34 КУзПБ, що могло би стати підставою для подальшого звернення до них вимог кредиторів Боржника.
9. При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що правом звернення з вимогами про таке солідарне стягнення наділені саме кредитори, а не ліквідатор Боржника. Натомість ліквідатор Боржника має право на звернення з вимогами про притягнення керівників, учасників, засновників Боржника тощо до субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ.
10. Також господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що частина 6 статті 34 КУзПБ передбачає солідарну відповідальність саме органів управління боржника, а не його окремих учасників / засновників, що унеможливлює задоволення вимог, заявлених до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 скасовано рішення господарського суду першої інстанції, Заяву задоволено, покладено на відповідачів солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справи про банкрутство Боржника, стягнуто з відповідачів на користь Боржника грошові кошти в сумі 3119694,72 грн як солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Боржника.
12. Постанову мотивовано тим, що фінансовий стан Боржника характеризується неплатоспроможністю протягом більше трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, станом 17.12.2024 залишалися непогашеними вимоги двох кредиторів (ТОВ "Ніко-Тайс", АТ КБ "ПриватБанк") на загальну суму 3119694,72 грн, які виникли протягом 2014 - 2017 років. Наведене зумовило виникнення у Боржника обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, однак у результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності Боржника, які полягають у неподанні власниками та/або керівниками Боржника до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство всупереч вимогам частини 6 статті 34 КУзПБ.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
13. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.
14. Касаційній скарги подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
15. Скаржники посилаються, зокрема, на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 13.08.2025 у справі №921/372/22, від 27.07.2022 у справі №902/1023/19, від 09.03.2023 у справі №904/6900/20, від 27.11.2024 у справі №904/6740/20, щодо застосування частини 1 статті 58 Конституції України.
16. При цьому скаржники наголошують, що на момент виникнення загрози неплатоспроможності Боржника відповідні правовідносини було врегульовано Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), який не містив приписів щодо місячного строку для звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства, а також положень про відповідальність за незвернення з такою заявою.
17. У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 зазначає про неможливість застосування частини 6 статті 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, та притягнення керівника / органу управління Боржника до солідарної відповідальності на підставі вказаної норми.
18. ОСОБА_3 також вважає, що його бездіяльність не мала наслідком виникнення неможливості виконання грошових зобов'язань Боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами як підставу для покладення солідарної відповідальності, оскільки така неможливість виникла до моменту набуття ОСОБА_3 статусу учасника Боржника.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , в яких просить залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
20. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вважає, що оскаржувану постанову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а касаційні скарги є необґрунтованими, зводяться до правового пуризму та ґрунтуються на суперечливій поведінці.
21. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", зокрема, посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.04.2023 у справі №910/15018/19, від 04.07.2023 у справі №911/293/21 (911/682/22), згідно з яким обов'язок боржника звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності зберігається весь час, коли тривають (і не змінюються) такі фінансово-господарські показники діяльності боржника, що підтверджують загрозу неплатоспроможності боржника.
Підстави для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
22. Розглянувши аргументи касаційних скарг, заперечення інших учасників справи, зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини, які формують спірні правовідносини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу №916/5286/24(916/2403/25) на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
23. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення на засновників (учасників) та керівників Боржника солідарної відповідальності за його зобов'язаннями.
24. Згідно з встановленими господарськими судами попередніх інстанцій обставинами непогашена кредиторська заборгованість Боржника виникла в 2014 - 2017 роках, Боржник не здійснював фінансово-господарську діяльність з грудня 2015 року, а станом на 31.12.2015 мав ознаки надкритичної неплатоспроможності. Водночас за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Боржника з 01.09.2013 до 20.02.2017 був ОСОБА_2 , а з 21.02.2017 є ОСОБА_1 ; засновниками (учасниками) Боржника з 2014 року є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
25. Задовольняючи Заяву, подану 19.06.2025, апеляційний господарський суд виходив із того, що фінансовий стан Боржника характеризувався неплатоспроможністю протягом більше трьох років до відкриття провадження у цій справі, зокрема, станом 17.12.2024 залишалися непогашеними вимоги двох кредиторів (ТОВ "Ніко-Тайс", АТ КБ "ПриватБанк") на загальну суму 3119694,72 грн, які виникли протягом 2014 - 2017 років; у зв'язку з цим у Боржника виник обов'язок подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, який не був виконаних власниками та/або керівниками Боржника.
26. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у касаційних скаргах заперечують проти висновку господарського суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ, зокрема, у зв'язку з тим, що загроза неплатоспроможності Боржника виникла до введення в дію КУзПБ, а на момент її виникнення відповідні правовідносини було врегульовано Законом про банкрутство, який не передбачав ані місячного строку для звернення керівника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, ні відповідальності за її неподання. При цьому скаржники посилаються на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2025 у справі №921/372/22, від 27.07.2022 у справі №902/1023/19, від 09.03.2023 у справі №904/6900/20, від 27.11.2024 у справі №904/6740/20.
27. Заперечуючи проти наведених доводів скаржників, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у відзивах на касаційні скарги стверджує, зокрема, що обов'язок Боржника звернутися до господарського суду з відповідною заявою зберігався весь час, коли тривав відповідний фінансовий стан, а бездіяльність органів управління може бути підставою для солідарної відповідальності. При цьому ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.04.2023 у справі №910/15018/19, від 04.07.2023 у справі №911/293/21 (911/682/22).
28. Проаналізувавши зміст перелічених постанов, Верховний Суд вважає, що правовідносини у справах, на які посилаються касатори та інші учасники справи в частині відповідальності керівників, є подібними до правовідносин у цій справі саме в тому аспекті, який має значення для вирішення питання про передачу на розгляд палати: у всіх цих справах йдеться про застосування частини 6 статті 34 КУзПБ до керівника або іншого суб'єкта управління боржником у ситуації, коли фінансовий стан, що зумовлює обов'язок звернутися до господарського суду, виник до введення КУзПБ у дію або сформувався раніше, але, за твердженням заявника, продовжував існувати після 21.10.2019.
29. У постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/15018/19, від 04.07.2023 і від 30.11.2023 у справі №911/293/21(911/682/22) сформульовано підхід, за яким обов'язок боржника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлений ще Законом про банкрутство та зберігається весь час, коли тривають і не змінюються відповідні фінансово-господарські показники. За такого підходу відсутність звернення після введення КУзПБ у дію може розглядатися як самостійне порушення частини 6 статті 34 КУзПБ, а новий або подальший керівник, який перебуває на посаді більше одного місяця в період триваючого стану неплатоспроможності, може бути суб'єктом солідарної відповідальності.
30. Натомість у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №902/1023/19, від 09.03.2023 у справі №904/6900/20, від 27.11.2024 у справі №904/6740/20 та від 13.08.2025 у справі №921/372/22 сформульовано інший підхід, за яким частина 6 статті 34 КУзПБ не може застосовуватися до оцінки обставин, що виникли під час дії Закону про банкрутство, оскільки цей Закон не містив ані відповідного місячного строку для звернення керівника до суду, ані спеціальної солідарної відповідальності за його недодержання, а стаття 58 Конституції України не допускає ретроактивного поширення пізнішої норми відповідальності на такі події. За такого підходу сама по собі тривалість відповідного фінансового стану після 21.10.2019 не є достатньою для покладення солідарної відповідальності, якщо юридично значущі передумови її виникнення сформувалися раніше.
31. Викладене надає підстави для висновку про наявність у судовій практиці різних підходів щодо застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ до правовідносин, в яких обставини неплатоспроможності виникли під час дії Закону про банкрутство та продовжили існувати після введення в дію КУзПБ та/або виникли до того, як відповідач став директором (членом органу управління) боржника, але продовжили існування під час виконання ним повноважень. Неоднакові висновки щодо наведеного питання сформовано під час розгляду перелічених справ колегіями суддів, які входять до судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
32. Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 має значення для цієї справи в частині процесуальної моделі захисту, правового режиму коштів, що стягуються із суб'єкта солідарної відповідальності, та суб'єктного тлумачення поняття "органи управління боржника". Проте вона не вирішує питання, яке становить предмет колізії у цій справі, а саме застосування частини 6 статті 34 КУзПБ до відповідальності керівника / члена органу управління за обставин, коли відповідний фінансовий стан виник до 21.10.2019, але, за доводами заявника, продовжував існувати після введення КУзПБ в дію.
33. Верховний Суд враховує, що ОСОБА_4 у касаційній скарзі доводить, зокрема, що частиною 6 статті 34 КУзПБ покладено зобов'язання про звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом у разі виникнення його неплатоспроможності саме на органи управління боржника, а не окремих учасників (акціонерів). А ОСОБА_3 в касаційній скарзі зазначає, зокрема, що він не є особою, яка мала обов'язок звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 6 статті 34 КУзПБ; не мав об'єктивної можливості ініціювати або підтримати звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
34. Водночас зміст мотивувальних та прохальних частин зазначених касаційних скарг надає підстави для висновку, що вони спрямовані на перегляд у повному обсязі постанови апеляційного господарського суду, якою встановлено єдиний солідарний обов'язок чотирьох відповідачів.
35. З огляду на таке під час касаційного перегляду зазначеної постанови Верховний Суд не може обмежитися процесуальною оцінкою лише питань правового становища засновників (учасників) боржника, можливості / неможливості покладення на них відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ, та залишити поза увагою порушене скаржниками питання щодо застосування положень зазначеної норми права в часі до подібних правовідносин, зокрема, в частині притягнення до зазначеної відповідальності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як керівників Боржника, адже інші наведені скаржниками доводи спрямовані на спростування правових підстав покладення солідарної відповідальності як таких.
36. За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 302 та ч.4 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України, для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю визначення того, який з наведених різних висновків Верховного Суду щодо застосування ч.6 ст. 34 КУзПБ у подібних правовідносинах підлягає застосуванню до встановлених у справі обставин, а за потреби - відступлення від одного з них у порядку, передбаченому статтею 302 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Справу №916/5286/24(916/2403/25) за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков