01 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 905/45/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Середи Віталія Вікторовича як уповноваженої особи ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б. В. (DTEK ENERGY B. V.) - засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (колегія суддів у складі: Россолов В.В.- головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
у справі №905/45/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд"
про банкрутство,
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та будівництво" (далі - Ініціюючий кредитор) подало до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" (далі - Боржник).
2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, визнано вимоги Ініціюючого кредитора в сумі 3089182,22 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника.
3. Ухвалу мотивовано встановленням обставин, які свідчать про наявність усіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) умов для відкриття справи про банкрутство, зокрема, наявності непогашеної заборгованості Боржника перед Ініціюючим кредитором, підтвердженого рішенням суду, яке набрало законної сили. При цьому господарський суд першої інстанції відхилив доводи Боржника про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, передбачених пунктом 16 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, оскільки Боржник не довів належними доказами, що весь його єдиний майновий комплекс розташований на тимчасово окупованій території та ці обставини унеможливлюють виконання зобов'язань.
4. Зазначену ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 та постановою Верховного Суду від 10.12.2025, ухваленими за наслідками розгляду, відповідно, апеляційної та касаційної скарг Боржника.
5. 27.02.2026 ОСОБА_1 як уповноважена особа ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б. В. (DTEK ENERGY B.V.) - засновника Боржника (далі - Скаржник) подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 (далі - Апеляційна скарга).
6. Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що відкриття процедури банкрутства Боржника обмежує корпоративні права його засновника, можливість управління товариством, впливу на його діяльність, розпорядження майном та отримання економічного результату від діяльності підприємства, однак засновника не було залучено до розгляду питання про відкриття провадження у справі, а отже, позбавлено його можливості висловити свою позицію. Обґрунтовуючи необхідність свого залучення до справи, Скаржник послався на те, що його визначено (уповноважено) рішенням засновника як особу, яка представляє його інтереси, має право брати участь у справі про банкрутство.
7. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 поновлено Скаржнику строк на подання Апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за Апеляційною скаргою.
Стислий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 закрито апеляційне провадження за Апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Ухвалу мотивовано тим, що Скаржник не є належним суб'єктом апеляційного оскарження в розумінні норм ГПК України та КУзПБ, оскільки не має статусу учасника справи про банкрутство Боржника, а оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції не вирішено питання про його права, інтереси та/або обов'язки.
10. Водночас апеляційний господарський суд врахував, що викладені в Апеляційній скарзі доводи не містять нових фактичних обставин та/або правових аргументів, які б не були предметом дослідження судів апеляційної та касаційної інстанцій, та зводяться до незгоди з уже наданою господарськими судами правовою оцінкою, що не може бути підставою для повторного апеляційного перегляду судового рішення.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду та передати справу до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
12. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, у зв'язку з порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права - статті 1 КУзПБ, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 2, 17, частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
13. Скаржник заперечує проти висновку апеляційного господарського суду про те, що він не набув процесуального статусу учасника справи про банкрутство Боржника, а його вимоги не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції. При цьому Скаржник посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, від 29.07.2021 у справі №911/698/21.
14. Скаржник наголошує, що він надав вичерпний перелік документів, передбачених ГПК України, на підтвердження повноважень для участі у справі, а господарський суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 169, 252, 270 ГПК України повинен був перевірити обсяг таких повноважень уповноваженої особи, розглянути клопотання про залучення уповноваженої особи до участі у цій справі та постановити відповідну ухвалу. Натомість закриття апеляційного провадження з мотивів відсутності ухвали господарського суду першої інстанції про залучення до участі у справі уповноваженої особи є проявом надмірного формалізму.
15. Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд визнав його статус як учасника справи про банкрутство, оскільки ухвалою від 02.03.2026 вніс його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №905/45/25 в підсистемі "Електронний суд".
16. Скаржник вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про відсутність належного правового зв'язку між ним і оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції, а також процесуального інтересу Скаржника в перегляді зазначеної ухвали. При цьому Скаржник посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №910/2217/23.
17. Скаржник також зазначає, що Апеляційна скарга обґрунтована обставинами та аргументами, які не досліджувалися і не оцінювалися під час оскарження Боржником відповідної ухвали, зокрема, тим, що внаслідок перебування Боржника в м. Добропілля, тобто в зоні активних бойових дій він втратив можливість доступу до доказів по руху активів і зобов'язань за оборотно-сальдовими відомостями та поточними рахунками, до інших документів, які підтверджують право вимоги до боржників, як наслідок, втратив можливість стягнення дебіторської заборгованості.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" та Ініціюючий кредитор подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
19. Відзиви мотивовано тим, що викладені в касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, не доведеними допустимими доказами та не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції.
20. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" наголошує, зокрема, що Середа В.В. не набув процесуального статусу учасника справи про банкрутство в установленому законом порядку, оскільки не звернувся до місцевого господарського суду із заявою про вступ у справу про банкрутство, тому він не є належним суб'єктом апеляційного оскарження.
21. Ініціюючий кредитор, зокрема, заперечує проти посилання Скаржника на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.03.2026, оскільки вона стосується виключно надання доступу до матеріалів справи та не свідчить про визнання уповноваженої особи Боржника учасником справи про банкрутство, а також постановлена після подання Апеляційної скарги.
22. Крім того, Скаржник подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначає, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" фактично дублює мотиви оскаржуваної ухвали господарського суду апеляційної інстанції та не спростовує аргументи касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
23. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
24. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
25. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
26. За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов'язковість судового рішення.
27. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
28. З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
29. Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
30. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
31. Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення залежить від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.
32. ГПК України у частині 1 статті 17 та частині 2 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали господарського суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу, поділяючи їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
33. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
34. З огляду на викладене після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з'ясувати наявність чи відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси, обов'язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.
35. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
36. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
37. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Наведене означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
38. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
39. Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19.
40. Разом з тим суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
41. Однак у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
42. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, від 29.07.2021 у справі №911/698/21, на яку посилається Скаржник.
43. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
44. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19 сформулював висновок, згідно з яким хоча КУзПБ не передбачає обов'язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали), було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутство шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі. При цьому відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", ГПК України, КУзПБ.
45. У розвиток наведеної позиції Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постановах від 20.05.2021 у справі №910/24368/14 зауважив, що хоча КУзПБ, не регламентує особливостей вступу інших учасників (окрім кредиторів) у справу, в частині 1 статті 47 КУзПБ законодавець зазначає про визнання їх такими відповідно до цього Кодексу, отже, передбачає певну процесуальну фіксацію статусу учасника справи про банкрутство та моменту його набуття. Зі змісту господарських процесуальних правовідносин в цілому і у справах про банкрутство зокрема видається правильним, що за загальним правилом набуття процесуального статусу заінтересованими суб'єктами схвалюється судом за наслідками перевірки підстав його набуття.
46. Верховний Суд у вказаних постановах акцентував, що вступ у справу про банкрутство інших учасників має відбуватися шляхом подання ними заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України, які підлягають розгляду судом. Набуття статусу учасника справи про банкрутство та можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України. Саме з набранням законної сили такою ухвалою відповідна особа, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
47. Зокрема, засновники (учасники, акціонери) боржника як власники корпоративних прав (частки у статутному капіталі (майні), акцій, права на вклад до статутного капіталу) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство за загальним правилом не беруть у ній безпосередньої участі, проте не втрачають корпоративних прав та інтересів у цій справі (стосовно відновлення платоспроможності боржника або отримання майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів та ліквідації банкрута, можливого застосування до них субсидіарної відповідальності).
48. Корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника внаслідок відкриття провадження у справі про банкрутство не припиняються, а лише набувають окремих обмежень у реалізації, а їх інтереси у такій справі в силу приписів КУзПБ представляє спеціальний суб'єкт - уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
49. Стаття 1 КУзПБ пов'язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника з рішенням його вищого органу управління, яке має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст і процедуру прийняття. Таке рішення, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство.
50. У разі наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси в розумінні абзацу двадцять третього статті 1 КУзПБ.
51. Водночас набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України, з набранням законної сили якою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
52. Отже, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов'язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
53. Наведене відповідає висновкам, зокрема, викладеним у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, від 29.07.2021 у справі №911/698/21, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, а також апеляційний господарський суд у оскаржуваній ухвалі.
54. Верховний Суд під час розгляду цієї справи не вважає за необхідне відступати від наведеної правової позиції, тому відхиляє доводи Скаржника, які їй суперечать, зокрема, зводяться до того, що уповноважена особа є учасником справи про банкрутство за визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, тому наділена правом оскарження судових рішень незалежно від вирішення питання щодо формалізації її статусу ухвалою господарського суду першої інстанції.
55. За змістом оскарженої ухвали в цій справі, при її постановленні господарський суд апеляційної інстанції також виходив з наведеного правового висновку Верховного Суду щодо необхідності легітимації відповідного учасника у справі про банкрутство шляхом постановлення відповідної ухвали на підставі розгляду поданої ним заяви, що є передумовою для належної реалізації ним процесуальних прав.
56. Верховний Суд звертає увагу, що наведений висновок Верховного Суду про те, що сама лише відсутність ухвали про визнання або залучення особи учасником справи про банкрутство не може автоматично позбавляти її процесуальних гарантій апеляційного оскарження, не означає безумовного набуття такою особою права на апеляційний перегляд будь-якого судового рішення у справі про банкрутство. Однак у цій справі, апеляційний господарський суд встановив, що Скаржник не звертався до господарського суду першої інстанції із заявою про вступ у справу про банкрутство як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), а місцевий господарський суд, відповідно, не надавав оцінку, зокрема, рішенню одноосібного учасника Боржника від 03.02.2026, дотриманню порядку його прийняття та не ухвалював рішення про залучення такої особи до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви.
57. При цьому господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання Скаржника на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.03.2026, якою внесено дані Середи Віталія Вікторовича до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №905/45/25 в підсистемі "Електронний Суд" як представника ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.) - засновника Боржника.
58. Аргументи Скаржника про те, що господарський суд першої інстанції визнав його статус як учасника справи про банкрутство Боржника зазначеною ухвалою, не відповідають змісту її резолютивної та мотивувальної частини, яка не містить висновків щодо надання правової оцінки відповідним доказам. Необхідно також зауважити, що вказана ухвала постановлена за наслідками розгляду поданої Скаржником 25.02.2026 заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), в якій Скаржник не заявляв про залучення його до участі у справі про банкрутство Боржника, а зазначив лише про необхідність надання доступу до електронної справи №905/45/25.
59. Тобто зазначена ухвала господарського суду першої інстанції спрямована на забезпечення доступу відповідної особи до матеріалів справи в підсистемі "Електронний суд", що само по собі не є тотожним залученню особи до участі у справі в розумінні норм ГПК України, хоча й має сприяти реалізації нею такого права шляхом подання відповідної заяви.
60. Отже, господарський суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що внесення відомостей про особу до електронної справи та надання їй доступу до матеріалів справи не свідчить про набуття такою особою процесуального статусу учасника справи, не наділяє її правами та обов'язками, визначеними статтею 42 ГПК України, зокрема, правом на апеляційне оскарження судового рішення.
61. Верховний Суд також відхиляє аргументи Скаржника про те, що апеляційний господарський суд мав самостійно вирішити питання стосовно легітимізації його статусу як уповноваженої особи засновників Боржника на підставі доданих до апеляційної скарги доказів, оскільки такі доводи ґрунтуються на хибному розумінні порядку набуття статусу учасника справи про банкрутство з урахуванням наведених висновків Верховного Суду з цього питання. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2023 у справі №913/567/19.
62. Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі слушно зазначив, що його функція полягає не у первинному вирішенні питання про надання особі статусу учасника справи про банкрутство, віднесеного до компетенції місцевого господарського суду, а саме у перевірці законності та обґрунтованості судового рішення, зокрема, щодо вирішення зазначеного питання господарським судом першої інстанції (у разі оскарження відповідної ухвали, постановленої за наслідками його вирішення).
63. Погоджуючись із таким висновком, Верховний Суд також зауважує, що за змістом положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу переважно за наявними у ній доказами та у виняткових випадках приймає додатково подані докази, які не були подані до суду першої інстанції, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Водночас стаття 9 КУзПБ, на відміну від апеляційного оскарження всіх ухвал місцевого господарського суду, прийнятих у справі про банкрутство (неплатоспроможність), передбачає окреме касаційне оскарження лише обмеженого переліку ухвал апеляційного господарського суду, в якому відсутня ухвала про залучення уповноваженої особи засновників боржника до участі у справі. З огляду на викладене подання відповідної заяви про залучення зазначеної особи до участі у справі про банкрутство до господарського суду апеляційної інстанції та розгляд ним такої заяви призвів би до звуження обсягу прав як заявника, так і інших учасників справи, зокрема, на подання додаткових доказів, оскарження постановленої за наслідками її розгляду ухвали тощо.
64. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в цій справі Скаржник не набув процесуального статусу учасника справи про банкрутство у встановленому порядку шляхом вирішення цього питання в ухвалі господарського суду першої інстанції, постановленій за наслідком розгляду відповідної заяви Скаржника.
65. Разом з тим, виходячи з усталених правових висновків щодо правильного застосування положень статей 17, 254 ГПК України, зокрема, сформульованих у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, необхідно погодитися з висновком господарського суду апеляційної інстанції в цій справі про відсутність підстав для визнання Скаржника особою, яка не брала участі у справі, щодо прав, інтересів та/або обов'язків якої місцевий господарський суд прийняв рішення.
66. Апеляційний господарський суд з'ясував, що оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції вирішено виключно питання, пов'язані з відкриттям провадження у справі про банкрутство, визнання грошових вимог Ініціюючого кредитора та введення процедури розпорядження майном Боржника. При цьому зазначена ухвала не містить висновків щодо прав, інтересів та/або обов'язків Середи В.В., не встановлює для нього певних юридичних наслідків та не зачіпає безпосередньо його правовий статус. Також зазначеною ухвалою не вирішувалося питання щодо корпоративних та/або майнових прав засновників (учасників) Боржника, їх обов'язків у розумінні вимог КУзПБ.
67. Водночас саме по собі посилання скаржника на можливий вплив відкриття провадження у справі про банкрутство на корпоративні права засновника боржника не може бути підставою для висновку про вирішення питання про його права, інтереси та/або обов'язки в розумінні статей 17, 254 ГПК України, оскільки такий зв'язок має бути очевидним, безумовним і випливати безпосередньо зі змісту оскаржуваного судового рішення, а не ґрунтуватися на припущеннях або опосередкованих наслідках.
68. Верховний Суд вважає безпідставним твердження Скаржника про те, що ухвала господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство стосується прав та інтересів засновника боржника незалежно від того, чи міститься в мотивувальній та/або резолютивній частині такої ухвали висновок суду про його права, інтереси та/або обов'язки.
69. У силу встановленого законом правового регулювання процедур банкрутства, прийняття судом рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника може спричинити вплив на права та інтереси необмеженого кола осіб (наприклад, учасників / власника боржника, працівників боржника, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банківських установ, контрагентів боржника у господарських / цивільних відносинах тощо).
70. Однак настання таких наслідків прямо встановлене законом і не може тлумачитися судом як порушення прав та інтересів інших осіб (в процесуальному аспекті), а тому і як підстава для звернення до суду, у інший спосіб, ніж прямо передбачений КУзПБ, з метою захисту порушених вимог та інтересів кожного, чиїх прав та інтересів відкриття провадження у справі про банкрутство може стосуватися.
71. Тобто наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство слід в першу чергу тлумачити не як порушення, а як встановлені законом обмеження прав та інтересів відповідних осіб. Водночас набуття такими особами статусу учасника (сторони) провадження у справі про банкрутство навпаки надає додаткові можливості (інструменти) з метою захисту порушених прав та інтересів. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2025 у справі №913/375/23.
72. Отже, викладені в касаційній скарзі доводи про наявність правового зв'язку між Скаржником і оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції та, відповідно, наявності у нього правового інтересу в її оскарженні, не є підставою для висновку про безпосереднє вирішення зазначеною ухвалою питання про права, інтереси та/або обов'язки Скаржника як особи, яка не брала участі у справі, в розумінні статей 17, 254 ГПК України.
73. Посилання Скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2024 у справі №910/2217/23, не спростовує наведеного, оскільки в межах викладених у касаційній скарзі доводів Скаржник обґрунтовує саме опосередкований вплив відкриття провадження у справі про банкрутство на корпоративні права засновника Боржника, тоді як для застосування статей 17, 254 ГПК України необхідним є безпосереднє вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси чи обов'язки особи.
74. Такі аргументи по суті зводяться до необхідності Скаржника взяти участь у розгляді цієї справи для реалізації засновниками (учасниками) Боржника повного обсягу процесуальної дієздатності, зокрема, права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду. Однак Скаржник не набув статусу учасника цієї справи саме через неподання ним відповідної заяви до місцевого господарського суду, а не внаслідок помилкового незалучення його до участі у справі при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
75. Зважаючи на викладене, встановивши відсутність у Скаржника правового статусу учасника цієї справи, а також відсутність в оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції висновків щодо його прав, інтересів та/або обов'язків, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за Апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України через відсутність суб'єкта апеляційного оскарження.
76. Крім наведеного, Верховний Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Скаржника про наявність у поданій ним Апеляційній скарзі нових, порівняно з апеляційною скаргою Боржника на відповідну ухвалу місцевого господарського суду, обставин і доказів - посилання на перебування боржника в м. Добропілля, тобто в зоні активних бойових дій та, як наслідок, втрати доступу до доказів і документів щодо руху активів, дебіторської заборгованості тощо.
77. Зі змісту апеляційної скарги Боржника та ухваленої за наслідками її розгляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 вбачається, що такі доводи щодо перебування майна та документів Боржника в зоні активних бойових дій, зокрема, в м. Добропілля розглядалися під час зазначеного апеляційного розгляду справи в сукупності з іншими доводами та доказами боржника, а отже, не є новими в розумінні положень статті 272 ГПК України.
78. Тобто наведені в Апеляційній скарзі доводи не надають підстав для її розгляду після закінчення апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Боржника в порядку, передбаченому статтею 272 ГПК України, навіть у разі належної реалізації Скаржником свого права на вступ у справу про банкрутство Боржника.
79. Наведене є додатковою підставою для висновку про необґрунтованість доводів Скаржника про позбавлення його права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду першої інстанції, невиправдане ускладнення реалізації ним такого права, порушення відповідних норм законодавства внаслідок закриття апеляційного провадження за Апеляційною скаргою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
81. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
82. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 як уповноваженої особи ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б. В. (DTEK ENERGY B. V.) - засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі №905/45/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Погребняк