Іменем України
03 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/317/26
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНФІД»,
код ЄДРПОУ 45433934, вул. Регенераторна, 4, кв. 5-384, м. Київ, 02160
Відповідач: Фермерське господарство “ФОРТУНА-АГРО-V»,
код ЄДРПОУ 43125418, вул. Успенська, 58, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100
Предмет спору: про стягнення 221 872,92 грн,
не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІНФІД» через підсистему “Електронний суд» звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства “ФОРТУНА-АГРО-V», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 221 872,92 грн, з яких: 189 517,12 грн основного боргу, 25 293,33 грн пені, 2483,48 грн 3% річних та 4578,99 грн інфляційних збитків.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.
Ухвала суду від 10.04.2026 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів ЄСІТС 10.04.2026 о 16:30, 16:38, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 27.04.2026.
Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №2409/25 від 24.09.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
24.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІНФІД» (постачальник) та Фермерським господарством “ФОРТУНА-АГРО-V» (покупець) був укладений Договір поставки № 2409/25 (далі - Договір), за п. 1.1., 1.2. якого постачальник приймає на себе зобов'язання з поставки покупцеві комбікормів; преміксів; консервантів; дезінфектантів; вітамінно-мінеральних сумішей; білково-вітамінно-мінеральних добавок; пробіотичних добавок та інших добавок та препаратів, що використовуються у тваринництві та птахівництві, (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - у порядку та на умовах, передбачених Договором.
У зв'язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент товару, сторони домовились про те, що вказані обов'язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням товару, що є в наявності у постачальника, та відображатимуться в рахунку-фактурі та/або в Специфікації.
Відповідно до п. 3.1.-3.3., 3.6. Договору поставка товару здійснюється протягом 7 робочих днів, з моменту отримання заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість товару.
Заявка вважається прийнятою, якщо постачальник виставить рахунок-фактуру.
Право власності та ризиків переходять до покупця з моменту передачі йому товару постачальником. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами накладних про відпуск товару (на підставі довіреності покупця).
Умови поставки товару: товар постачається у місце визначене покупцем та за рахунок постачальника.
Вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, покупцем отримано усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 3.10. Договору).
Пунктами 4.1.- 4.9. Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються: на умовах оплати протягом 14 календарних днів з моменту поставки.
Ціна на поставлений товар встановлюється постачальником. Ціни на товар вказуються в рахунку-фактурі. У процесі роботи ціни постачальника можуть змінюватися, про що постачальник доводить до відома покупця.
Постачальник має право призупинити поставку товару в односторонньому порядку, якщо заборгованість покупця за взаємними розрахунками перевищує терміни, обумовлені в п.4.1. Поставка відновлюється після надходження повної суми заборгованості та пені за прострочення платежів на розрахунковий рахунок постачальника.
Форма розрахунків - безготівкова, відповідно до чинного законодавства.
Кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий товар, зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначенні платежу.
Якщо на день платежу курс долара США зміниться більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару, ціна товару підлягає перерахунку за курсом долара США, що діятиме на дату розрахунку.
Перерахунку відповідно до п 4.6. Договору підлягає неоплачена частина товару.
За основу розрахунку відсотку відхилення курсу вказаного в п. 4.6. береться курс міжбанку (онлайн-ресурс www.minfin.com.ua).
Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Загальна сума цього Договору є величиною змінною і складається з суми всіх видаткових накладних, оформлених до цього Договору протягом терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується.
Згідно з п. 5.3. Договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язань згідно Договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов?язання винною стороною і в даному випадку застосовується загальна позовна давність.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний Договір діє до 31.12.2026 (п. 10.1., 10.2. Договору).
На виконання умов Договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 370 290,00 грн за видатковими накладними, а саме: №103 від 24.09.2025 на суму 23 130,00 грн, №105 від 26.09.2025 на суму 40 020,00 грн; №110 від 03.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №113 від 13.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №126 від 12.11.2025 на суму 227 100,00 грн (а.с.15-16), на оплату яких позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №105 від 24.09.2025 на суму 23 130,00 грн; №106 від 26.09.2026 на суму 40 020,00 грн; №111 від 03.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №114 від 13.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №122 від 03.11.2025 на суму 227 100,00 грн (а.с. 12-14).
За доводами позивача відповідачем здійснено часткову оплату за вищезазначеними видатковими накладними на загальну суму 188 190,00 грн, на підтвердження чого надано до матеріалів справи копії платіжних інструкцій №1189 від 25.09.2025 на суму 23 130,00 грн; №1214 від 06.10.2025 на суму 32 330,00 грн; №1217 від 07.10.2025 на суму 47 710,00 грн; №2024 від 22.12.2025 на суму 40 020,00 грн; №1337 від 17.03.2026 на суму 25 000,00 грн; №1345 від 23.03.2026 на суму 20 000,00 грн (а.с.17-19), у зв?язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 182 100,00 грн.
Позивач зазначає, що ним враховано умови п. 4.6.- 4.8. Договору щодо визначення ціни Товару в залежності від зміни курсу долара США більш ніж на 2 відсотки.
Так, на день поставки товару 12.11.2025 курс долара США на міжбанку складав 42,105 грн за 1 долар США, а станом на 01.04.2026 - 43,82 грн. за 1 долар США. Курс долара США зріс на 3,91 %, більш ніж на 2 відсотки, а тому ціна неоплаченої частини товару підлягає перерахунку за курсом долара США, що відповідає пунктам 4.6.-4.8. Договору.
Позивачем проведено перерахунок неоплаченої частини товару в сумі 182 100,00 грн за курсом долара США станом на 01.04.2026:
- 182 100,00 грн. на 12.11.2025 становить 4324,90 доларів США (182 100,00 / 42,105);
- 4 324,90 доларів США на 01.04.2026 становить 189 517,12 грн. (4324,90 *43,82).
На дату звернення з даним позовом до суду за Договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 189 517,12 грн основного боргу, а також нараховано та пред?явлено до стягнення 25 293,33 грн пені, 2483,48 грн 3% річних та 4578,99 грн інфляційних збитків.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1,3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення основної заборгованості.
Суд установив факт укладення сторонами Договору поставки № 2409/25 від 24.09.2025, на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 370 290,00 грн за видатковими накладними: №103 від 24.09.2025 на суму 23 130,00 грн, №105 від 26.09.2025 на суму 40 020,00 грн; №110 від 03.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №113 від 13.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №126 від 12.11.2025 на суму 227 100,00 грн, підписаними сторонами у двосторонньому порядку.
Факт поставки товару за наведеними видатковими накладними відповідачем не спростовано та не заперечено.
На оплату вищезазначених видаткових накладних позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №105 від 24.09.2025 на суму 23 130,00 грн; №106 від 26.09.2026 на суму 40 020,00 грн; №111 від 03.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №114 від 13.10.2025 на суму 40 020,00 грн; №122 від 03.11.2025 на суму 227 100,00 грн, які в порушення умов п. 4.1. Договору сплачені відповідачем частково на суму 188 190,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №1189 від 25.09.2025 на суму 23 130,00 грн; №1214 від 06.10.2025 на суму 32 330,00 грн; №1217 від 07.10.2025 на суму 47 710,00 грн; №2024 від 22.12.2025 на суму 40 020,00 грн; №1337 від 17.03.2026 на суму 25 000,00 грн; №1345 від 23.03.2026 на суму 20 000,00 грн.
За доводами позивача, викладеними у позові, частково несплаченою на день подання позову є видаткова накладна №126 від 12.11.2025, заборгованість за якою становить 182 100,00 грн, що не заперечено відповідачем.
Відповідно до п. 4.6.-4.8. Договору якщо на день платежу курс долара США зміниться більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару, ціна товару підлягає перерахунку за курсом долара США, що діятиме на дату розрахунку.
Перерахунку відповідно до п 4.6. Договору підлягає неоплачена частина товару.
За основу розрахунку відсотку відхилення курсу вказаного в п. 4.6. береться курс міжбанку (онлайн-ресурс www.minfin.com.ua).
Частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11.
Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти змінює ціну товару, а отже і змінюється сам розмір грошового зобов'язання за отриманий товар.
Таким чином, сторони у наведених пунктах Договору та відповідно до положень статті 533 ЦК України валютою виконання зобов'язання з оплати товару визначили гривню та передбачили, що у випадку зміни на день платежу курсу долара США більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару, ціна неоплаченої частини товару підлягає перерахунку за курсом долара США, що діятиме на дату розрахунку, і за основу розрахунку відсотку відхилення курсу вказаного в п. 4.6. береться курс міжбанку (онлайн-ресурс www.minfin.com.ua).
З наведених норм законодавства та умов Договору випливає, що грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору, а тому сума, на яку збільшилась вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни на день платежу курсу долара США більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару (курсова різниця), входить до ціни договору (вартості товару). Зміст зазначених пунктів Договору свідчить про наявність згоди обох сторін на відповідний перерахунок в разі зміни на день платежу курсу долара США більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару.
Отже, сума доплати, на яку збільшилася вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця), входить до гривневої ціни Договору (вартості товару), її нарахування є вже погодженою Договором.
Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку, суму неоплаченої частини товару - 182 100,00 грн, позивачем перераховано за п. 4.6.-4.8. Договору наступним чином: на день поставки товару 12.11.2025 курс долара США на міжбанку складав 42,105 грн/долар США), тому станом на 12.11.2025 заборгованість становить 4324,90 доларів США (182 100,00/42,105), що відповідно станом на 01.04.2026 становить 189 517,12 грн (4324,90 х 43,82).
Формулюючи висновок щодо застосування ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №900/5194/16 констатує, що якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішенню судом відповідає дню виконання судового рішення.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Отже, стягненню могла б підлягати заборгованість у розмірі 4324,90 доларів США, а сума, яка б підлягала сплаті у гривнях, визначалася б державним/приватним виконавцем в ході виконання судового рішення на момент здійснення боржником платежу.
Одночасно суд звертає увагу на те, що позивач здійснив розрахунок частини неоплаченої суми товару з урахуванням курсу долара США на міжбанку до гривні станом на день поставки товару - 12.11.2025, проте доказів курсу продажу долара США до гривні станом на 12.11.2025 за даними міжбанку (онлайн-ресурс www.minfin.com.ua), суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Суд не збирає докази, незважаючи на їх вільний доступ в мережі Інтернет і не повинен їх самостійно досліджувати на таких сайтах.
При цьому курсу продажу долара США до гривні за даними сайту міжбанку (онлайн-ресурс www.minfin.com.ua) також не є загальновідомою обставиною у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та не підпадає під розуміння нормативно-правового акта, а тому не повинен бути відомим суду.
Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами заявлений ним розмір дооцінки вартості неоплаченого товару, а отже не довів наявність у відповідача заборгованості з її оплати у розмірі 4324,90 доларів США.
Таким чином, єдиним належним чином доведений розмір заборгованості лише щодо суми 182 100,00 грн основного боргу.
Щодо стягнення пені суд зазначає таке.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 293,33 грн пені, на підставі п. 5.3. Договору, з яких:
- 1869,43 грн пені, нарахованих на суму боргу 40 020,00 грн за видатковою накладною №113 від 13.10.2025 за період прострочення з 28.10.2025 по 21.12.2025;
- 23 423,90 грн пені, нарахованих за видатковою накладною №126 від 12.11.2025, з урахуванням здійснених часткових оплат, за період прострочення з 27.11.2025 по 01.04.2026.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов Договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у Договорі, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
За умовами п. 4.1. Договору розрахунки за товар здійснюються на умовах оплати протягом 14 календарних днів з моменту поставки.
Виходячи з приписів п. 5.3. Договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу.
З урахуванням умов договору пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. Саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов'язання).
Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов'язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Як встановив суд, відповідач не сплатив у повному обсязі позивачу вартість товару за видатковою накладною №113 від 13.10.2025 та часткову заборгованість за видатковою накладною №126 від 12.11.2025, розмір яких визначений у гривні, та підлягав перерахунку відповідно до курсу долара США на дату розрахунку у разі, якщо на день платежу курс долара США зміниться більш ніж на 2% від курсу, який існував на день поставки товару.
Отже, нарахування пені повинно здійснюватися з урахуванням курсу продажу долара США на міжбанківській валютній біржі до гривні за станом на дату розрахунку, щоденно, тобто за кожен день прострочення.
Позивач здійснив нарахування пені на суму повну суму заборгованості за видатковою накладною №113 від 13.10.2025 та часткову заборгованість за видатковою накладною №126 від 12.11.2025 без урахування щоденного курсу продажу долара США на міжбанківській валютній біржі до гривні.
Водночас п. 4.6. Договору передбачає, що перерахунок ціни товару за курсом долара США, що діятиме на дату розрахунку, здійснюється лише в разі, якщо на день платежу курс долара США зміниться більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару.
Тобто, зменшення курсу жодним чином не впливає на розмір зобов'язання та не призводить до його зменшення.
Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивач нарахував пеню на мінімально можливий розмір грошового зобов'язання, оскільки не враховував збільшення курсу долара США, що є його правом.
Приймаючи до уваги, що за видатковою накладною №113 від 13.10.2025 товар на суму 40 020,00 грн був поставлений 13.10.2025, отже відповідач зобов?язаний був здійснити оплату в строк до 27.10.2025 включно, проте таку оплату здійснив 22.12.2025, тому позивачем правильно нараховано за цією видатковою накладною 1869,43 грн пені за період прострочення з 28.10.2025 по 21.12.2025.
За видатковою накладною №126 від 12.11.2025 товар на суму 227 100,00 грн був поставлений 12.11.2025, отже відповідач зобов?язаний був здійснити оплату в строк до 26.11.2025 включно, проте таку оплату здійснив частково 17.03.2026 на суму 25 000,00 грн та 23.03.2026 на суму 20 000,00 грн, тому суд перевіривши розрахунок пені позивача з урахуванням здійснених часткових оплат, дійшов висновку про те, що позивачем правильно нараховано за цією видатковою накладною 23 423,90 грн пені за період прострочення з 27.11.2025 по 01.04.2026.
Загальний розмір пені становить 25 293,33 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 2483,48 грн 3% річних та 4578,99 грн інфляційних нарахувань, на підставі ст. 625 ЦК України, з яких:
- 180,91 грн 3% річних та 240,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 40 020,00 грн за видатковою накладною №113 від 13.10.2025 за період прострочення з 28.10.2025 по 21.12.2025;
- 2302,57 грн 3% річних та 4338,55 грн інфляційних втрат, нарахованих за видатковою накладною №126 від 12.11.2025, з урахуванням здійснених часткових оплат, за період прострочення з 27.11.2025 по 01.04.2026.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлені періоди, суд установив, що розрахунок 3% річних є арифметично правильним, відтак, за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позов у цій частині вимог є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.
За змістом ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
З огляду на викладене норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18.
Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові ВС № 910/11077/20 від 29.04.2021.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За змістом ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на викладене, грошове зобов'язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив'язку до еквіваленту в іноземній валюті за курсом долара США, що діятиме на дату розрахунку. При цьому визначення остаточної ціни вартості неоплаченого товару за Договором залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у Договорі поставки умова про перерахунок ціни неоплаченої частини товару з урахуванням зміни на день платежу курсу долара США більш ніж на 2 відсотки від курсу, який існував на день поставки товару, за курсом долару США, що діятиме на дату розрахунку, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.
Таким чином, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та принцип диспозитивності, а також ту обставину, що позивачем було самостійно реалізовано своє право щодо застосування ціни товару еквіваленту в іноземній валюті у визначеній ціні і між сторонами фактично вже виникли нові умови взаєморозрахунків, відмова суду в частині стягнення 4324,90 доларів США не змінює такий порядок взаєморозрахунків, оскільки така відмова викликана саме через недоведення належними доказами цього розрахунку, а не правомірністю його застосування, а відтак і унеможливлює нарахування інфляційних втрат, як вже висновано судом вище.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 4578,99 грн має бути відмовлено.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем при зверненні до суду через підсистему "Електронний суд" сплачено 3328,00 грн судового збору, згідно з платіжною інструкцією №106 від 01.04.2026 (а.с. 7).
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з огляду на обставини подання позивачем позову через систему "Електронний суд" розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду, становить 2262,48 грн, і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.
Сума надлишково сплаченого судового збору становить 1065,52 грн.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивачем не подано клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору, тому підстави для повернення останньому судового збору цим рішенням у суду відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2142,05 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 14, 73, 74, 79, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “ФОРТУНА-АГРО-V» (код ЄДРПОУ 43125418, вул. Успенська, 58, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНФІД» (код ЄДРПОУ 45433934, вул. Регенераторна, 4, кв. 5-384, м. Київ, 02160) 182 100,00 грн основного боргу, 25 293,33 грн пені, 2483,48 грн 3% річних та 2142,05 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун