18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
03 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/432/26
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця Некрасова Сергія Сергійовича,
до відповідача - фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича,
про стягнення 735 105,77 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Некрасов С.С. особисто, в режимі відеоконференцзв'язку;
від відповідача - участі не брали.
30.03.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Некрасова Сергія Сергійовича (далі - ФОП Некрасов С.С.) з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича (далі - ФОП Загурський В.М.) основний борг у розмірі 621 000 грн, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.10.2025 по 30.03.2026 у розмірі 83 894,55 грн, три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 21.10.2025 по 30.03.2026 у розмірі 8 166,58 грн, інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 22 044,64 грн. Стягувати з відповідача на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу (621 0000 грн), три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу, за період з 31.03.2026 до дня фактичного виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою від 13.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.05.2026 о 15:45. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті. Задовольнив клопотання ФОП Некрасова С.С. про витребування доказів та зобов'язав ФОП Загурського В.М. надати у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали копії видаткових накладних, оформлених на поставку паливних брикетів Піні Кей загальним обсягом 69 тонн на адресу ФОП Некрасова С.С. протягом жовтня 2025 року.
Суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду органом поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній".
Згідно з витягом із сайту АТ "Укрпошта", за номером відправлення R067147075186, яке присвоєно конверту, в якому до суду повернуто копію ухвали про відкриття провадження у справі, поштове відправлення не вручено одержувачу (одержувач відсутній за вказаною адресою) 19.04.2026.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже копія ухвали про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 19.04.2026.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. (ч. 8 ст. 165 ГПК України)
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд встановив для відповідача строк - не більше п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву
Таким чином п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву відповідачем сплив 04.05.2026, проте відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.
Також сплив строк для подання відповідачем витребуваних судом доказів, проте останній їх не надав.
Крім того, суд звертає увагу на те, що 21.04.2026 суд повідомив відповідача про розгляд справи та витребування доказів шляхом надсилання телефонограми, яку отримано відповідачем.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 14.05.2026 суд на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.06.2026 об 11:00.
Присутній у судовому засіданні 03.06.2026 позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2026 участі не брав.
Суд враховує, що копія ухвали від 14.05.2026 вважається врученою відповідачу в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України 21.05.2026, що підтверджується поштовим конвертом, що повернутий органом поштового зв'язку із відміткою "адресат відсутній" та роздруківкою із сайту "Укрпошта".
Додатково копія ухвали від 14.05.2026 доставлена 15.05.2026 на електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також 15.05.2026 суд розмістив оголошення для відповідача про дату та час судового засідання на офіційному вебсайті Господарського суду Черкаської області.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Отже відповідач належно повідомлений про дату та час розгляду справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він здійснив авансові платежі в сумі 1 242 000 грн на рахунок ФОП Загурського В.М. Підставою для здійснення платежів є Рахунок № 14 від 24.09.2025, виставлений та підписаний ФОП Загурським В.М. У свою чергу відповідач поставив товар лише на 621 000 грн та решту коштів 621 000 грн не повернув, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Як встановлено судом вище, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази суд встановив таке.
24.09.2025 ФОП Загурський В.М. виставив ФОП Некрасову С.С. рахунок на оплату № 14 паливних брикетів Піні Кей у кількості 138 т за ціною за одиницю товару - 9 000 грн, загалом на 1 242 000 грн.
Рахунок містить примітку про те, що він дійсний до сплати до 24.09.25.
24.09.2025 відповідно до платіжної інструкції № 161М-АА5В-ТР4В позивач перерахував відповідачу 621 000 грн із зазначенням призначення платежу: "Аванс 50 % за паливні брикети піні кей 138 тонн, строк поставки до 20.10.2025 року".
01.10.2025 відповідно до платіжної інструкції № 89РН-ЕЕС3-6К72-7527 позивач перерахував відповідачу 207 000 грн із зазначенням призначення платежу: "Аванс за паливні брикети піні кей 23 тонни, строк поставки до 20.10.2025 року".
07.10.2025 відповідно до платіжної інструкції № 016В-М359-607А-988С позивач перерахував відповідачу 414 000 грн із зазначенням призначення платежу: "Аванс за паливні брикети піні кей 46 тонн, строк поставки до 20.10.2025 року".
Позивач стверджує, що відповідач поставив товар лише частково, у кількості 69 т на суму 621 000 грн, про що позивачем складено Акт приймання товару від 03.04.2026, решту товару відповідач не поставив та грошові кошти не повернув.
Також позивач стверджує, що звертався до відповідача з претензією про повернення попередньої оплати, яка залишена відповідачем без відповіді.
Викладене стало підставою для нарахування позивачем на суму заборгованості 621 000 грн пені у розмірі 83 894,55 грн, 3 % річних у розмірі 8 166,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 22 044,64 грн.
Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. (ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України)
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України)
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України)
Вище суд встановив, що 24.09.2025 ФОП Загурський В.М. виставив ФОП Некрасову С.С. рахунок на оплату № 14 паливних брикетів Піні Кей у кількості 138 т за ціною за одиницю товару - 9 000 грн, загалом на 1 242 000 грн. Рахунок містить примітку про те, що він дійсний до сплати до 24.09.25.
Позивач оплатив вказаний рахунок трьома платежами: 24.09.2025 - 621 000 грн, 01.10.2025 - 207 000 грн, 07.10.2025 - 414 000 грн.
Суд зауважує, що платежі 01.10.2025 та 07.10.2025 здійснені позивачем поза межами дії строку для сплати рахунку (після 24.09.2025).
Водночас доказів повернення відповідачем сплачених коштів 01.10.2025 та 07.10.2025 позивачу матеріали справи не містять, також матеріали справи не містять доказів пред'явлення претензій відповідачем щодо суми та терміну їх перерахування.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 202 ЦК України суд доходить висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.
При цьому зміст зобов'язальних відносин сторін полягає в тому, що позивач зобов'язався оплатити товар за цінами зазначеними у рахунку від 24.09.2025 № 14, а відповідач зобов'язався передати позивачу товар, який зазначений у рахунку від 24.09.2025 № 14 у строк, зазначений у платіжних інструкціях.
Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу з постачання товару свідчить, що між сторонами фактично укладено у спрощений спосіб договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 655 ЦК України)
Вище суд встановив, що позивач зобов'язання з оплати товару виконав, кошти сплачені позивачем за товар відповідачем прийняті без зауважень, в тому числі, щодо визначеного в платіжних документах строку поставки оплаченого товару (до 20.10.2025).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ч. 1 ст. 662 ЦК України)
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. (ст. 663 ЦК України)
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. (абз. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України)
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України)
Позивач надав суду Акт приймання товару від 03.04.2026, що підписаний ним та його представниками про приймання товару в кількості 69 тонн від ФОП Загурського В.М., в цьому ж Акті зазначено, що видаткові накладні на таку поставку постачальником покупцю не надані. На підтвердження дійсності існування отриманого товару позивач також надав накладні № 33 від 08.10.2025, № 34 від 09.10.2025, № 40 від 17.10.2025, відповідно до яких ним передавався подібний товар Благодійній організації "Благодійний фонд "Стабілізейшен Суппорт Сервісез".
Доказів поставки всього обсягу товару суду не надано, твердження позивача щодо непоставки товару кількістю 69 тонн відповідачем не спростовано, при цьому вище суд встановив, що останній був належно повідомлений про розгляд справи.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач порушив зобов'язання з поставки позивачу 69 т паливних брикетів Піні Кей вартістю 621 000 грн, не поставивши їх ні до 20.10.2025 ні на час розгляду справи по суті.
Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17)
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Отже, оскільки оплачений позивачем товар так і не було поставлено, позивач, користуючись правом вибору, визначеним частиною 2 ст. 693 ЦК України, звернувся до суду із позовом про стягнення здійсненої ним суми попередньої оплати, за якою товар не було поставлено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №918/631/19 (п. 73-76, 85) висловлено такий правовий висновок:
"73. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
74. Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу."
Оскільки відповідач не поставив товар в установлений строк, зобов'язання з повернення попередньої оплати стало грошовим зобов'язанням, яке відповідач мав виконати на наступний день після спливу строку поставки.
Суд зазначає, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки (20.10.2025), та яку позивач зажадав повернути на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. Вказане зобов'язання, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки - 21.10.2025.
Доказів повернення суми попередньої оплати в розмірі 621 000 грн суду не надано.
Враховуючи встановлені обставини щодо неповернення відповідачем отриманих від позивача коштів, а також щодо недопоставки товару на таку суму, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 621 000 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач заявив до стягнення пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.10.2025 по 30.03.2026 у розмірі 83 894,55 грн.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд враховує, що частину 3 ст. 549 ЦК України доповнено абзацом другим згідно із Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025, відповідно до змісту якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Цей Закон згідно з карткою документа на сайті Верховної Ради України введено в дію 28.08.2025, отже, нову норму ч. 3 ст. 549 ЦК України про можливість нарахування пені (як законом визначеного наслідку прострочення виконання зобов'язання), можна застосувати до правовідносин, які виникли після 28.08.2025. Отже така норма закону розповсюджується на досліджувані правовідносини, оскільки такі виникли після набрання нею чинності - 24.09.2025.
Дослідивши розрахунок пені, здійснений позивачем суд встановив, що останній здійснює нарахування за період 21.10.2025 - 30.03.2026 на суму боргу 621 000 грн в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 83 894,55 грн.
Беручи до уваги встановлену вище обставину, що у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто виникло грошове зобов'язання) відповідно до ч. 2 ст. 693, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки - 21.10.2025, то прострочення виконання такого грошового зобов'язання почалось наступного дня - 22.10.2025.
Отже позивачем допущено помилку при визначення початку періоду нарахування пені.
Обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача є 83 367,12 грн нараховані за період 22.10.2025 - 30.03.2026 на суму боргу 621 000 грн.
Таким чином суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 83 894,55 грн.
Також позивач заявив до стягнення три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідно до розрахунку за період з 21.10.2025 по 29.03.2026 у розмірі 8 166,58 грн (хоча в позовній заяві помилково зазначено по 30.03.2026) та інфляційні втрати, нараховані за листопад 2025 року - березень 2026 року відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 22 044,64 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2 ст. 625 ЦК України)
Отже, оскільки відповідач не виконав зобов'язання з повернення попередньої оплати (грошове зобов'язання), позивач правомірно нараховує інфляційні втрати та 3 % річних.
Дослідивши розрахунок 3 % річних суд встановив, що позивачем допущено аналогічну помилку при визначенні періоду нарахування, починаючи з 21.10.2025.
Так обґрунтованим розрахунком 3 % річних в межах заявленого позивачем періоду є за період 22.10.2025 - 29.03.2026 на суму боргу 621 000 грн - 8 115,53 грн.
За розрахунком суду сума інфляційних втрат за період листопад 2025 року - березень 2026 року на суму боргу 621 000 грн становить 25 196,84 грн.
Водночас не виходячи за межі позовних вимог суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 22 044,64 грн інфляційних втрат.
Підсумовуючи викладене суд частково задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 621 000 грн, пені у розмірі 83 367,12 грн, 3 % річних у сумі 8 115,53 грн та інфляційних втрат в розмірі 22 044,64 грн.
Крім того у позові позивач заявив вимогу про здійснення стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу (621 000 грн), три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу, за період з 31.03.2026 до дня фактичного виконання грошового зобов'язання.
Щодо такої вимоги позивача суд зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (частин 10, 11 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Водночас щодо інфляційних втрат, то процесуальним законом взагалі не передбачається таке нарахування органом, що виконуватиме рішення.
Дослідивши матеріали справи суд не встановив обставин, які б унеможливлювали нарахування грошових коштів у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України.
З огляду на те, що не допускається зазначення в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення, суд, застосовуючи критерії розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку про наявність правових підстав для зазначення у рішенні суду про здійснення нарахування пені на фактичну (несплачену) суму основного боргу, починаючи з 31.03.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С*О*Д/К/100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість) та стягнути вказану суму нарахованих процентів з відповідача на користь позивача.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування пені повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 176, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Некрасова Сергія Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) основний борг у розмірі 621 000 грн, пеню у розмірі 83 367,12 грн, три проценти річних у розмірі 8 115,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 044,64 грн, а також 11 017,91 грн витрат зі сплати судового збору.
В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення від 03.06.2026 у справі № 925/432/26, нараховувати пеню на фактичну (несплачену) суму основного боргу, починаючи з 31.03.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: С*О*Д/К/100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість) та стягнути вказану суму нарахованої пені з фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Некрасова Сергія Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування пені повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу за допомогою системи "Електронний суд", відповідачу - поштою.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА