65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/788/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у підготовчому засіданні
справу №916/788/26
за позовом: Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі:
1.Адміністрації Державної прикордонної служби України;
2. Військової частини НОМЕР_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промгаз Сіті»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 119 542,16 грн.
за участю представників:
від прокуратури: Маркевич А.М.
від позивача-1: Рисіч О.В. /самопредставництво/
від позивача-2: Степанович Д.Г. /самопредставництво/
від відповідача: Серебряник О.О. /ордер серія АА №1693635 від 27.03.2026/
Господарським судом Одеської області в порядку загального позовного провадження розглядається справа №916/788/26 за позовом Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промгаз Сіті» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 119 542,16 грн.
У п.7 ч.1 ст.228 ГПК України встановлено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) конкретизувала:
“Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 6 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо);
Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.»
Як встановлено господарським судом, позов у даній справі поданий Першим заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промгаз Сіті» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 119 542,16 грн.
Поряд з цим господарським судом встановлено, що ухвалою від 16.10.2025 Верховний Суд передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/6530/24 за позовом керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в особі Міноборони та військової частини до товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними договорів в частині та стягнення безпідставно набутих коштів на підставі 1212 ЦК.
Передача справи № 910/6530/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обумовлена необхідністю відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24 у подібних правовідносинах, з огляду на тотожний склад учасників справ (за позовом заступника керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міноборони, військової частини), предмет та підстави позовів (визнання недійсним пункту договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення коштів), а також застосування норм права, про те, що військова частина Збройних сил України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарської діяльності.
При цьому необхідність відступу від наведеного парового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24, мотивована тим, що:
(1) військові частини як структурні підрозділи Збройних Сил України в особі їх командирів, які складають військове командування Збройними Силами України, мають публічно-владні управлінські функції, особливо у період воєнного стану, які відносять їх до органів військового управління та надають їм статусу суб'єкта владних повноважень;
(2) військові частини можуть здійснювати обмежену господарську діяльність, в тому числі, з оборонних закупівель, пов'язану із закупівлею товарів, робіт і послуг оборонного призначення. Проте, вступ військової частини в цивільні, господарські відносини, як і будь-якого іншого органу державної влади, не позбавляє її статусу органу військового управління та статусу суб'єкта владних повноважень;
(3) військові частини Збройних Сил України є учасниками бюджетного процесу, а саме, розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб'єктами, які розпоряджаються бюджетними коштами. Вказане свідчить про виконання військовими частинами публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб'єкта владних повноважень;
(4) військова частина, реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання державних фінансів, діяла не як приватний суб'єкт господарювання, а реалізовувала державну політику, репрезентуючи в господарських правовідносинах державний як приватний, так і публічний інтерес. Військова частина уклала оспорювані договори як замовник - розпорядник бюджетних коштів.
Як зауважив Верховний Суд, зазначене дає підстави вважати, що: укладаючи та здійснюючи оплату за оспорюваним договором, військова частина фактично використовувала кошти державного бюджету; військова частина у спірних правовідносинах реалізовувала делеговані їй владні повноваження з розпорядження і використання бюджетними коштами; військова частина, зокрема, здійснює функції захисту конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; оборона важливих державних об'єктів, спеціальних вантажів тощо.
Нераціональне використання бюджетних коштів в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу військової частини, тому має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки військова частина є учасником бюджетного процесу та реалізує публічну функцію розпорядника бюджетних коштів.
У випадку наявності порушень державних інтересів у сфері використання військовою частиною бюджетних коштів прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі такої військової частини, яке володіє майном на праві оперативного управління, створено не для отримання прибутку, а для виконання важливих функцій, визначених спеціальними законами, безпосередньо здійснює розпоряджання та використання бюджетними коштами.
При цьому суд не повинен обмежуватись встановленням лише організаційно-правової форми такого суб'єкта та відносин власності (структурний тест), однак має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб'єкт суб'єктом владних повноважень.
У аспекті предмета спору за заявленими прокурором у цій справі вимогами, першочергово підлягає з'ясуванню питання правомірності представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі військової частини як органу військового управління, який входить до складу Збройних Сил України, тобто правильності визначення військової частини як позивача за заявленими прокурором вимогами, зокрема, за вимогою про повернення (стягнення) саме на його користь бюджетних коштів, нераціональне та неефективне використання яких має наслідком порушення інтересів держави.
Ухвалою від 07.11.2025 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу №910/6530/24 за касаційною скаргою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025.
Тобто об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 910/6530/24 вирішуватиме питання правомірності подання прокурором позову в особі військової частини як органу військового управління, який входить до складу Збройних Сил України, та є розпорядником бюджетних коштів, яке частково збігаєтеся з питанням, яке підлягає з'ясуванню під час розгляду у цій справі, а саме в частині того, що чи є військова частина органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України, що є визначальним у контексті з'ясування того, чи є така: - суб'єктом владних повноважень, який виконує покладені на нього управлінські функції на виконання делегованих повноважень у сфері реалізації державної політики, пов'язані із закупівлею товарів, робіт і послуг оборонного призначення; - учасником бюджетного процесу, який виконує функцію розпорядника бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення закупівлі електричної енергії за кошти державного бюджету України з метою забезпечення потреб держави, будучи зобов'язаним ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах.
Відтак, враховуючи, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/6530/24, стосовно того, чи є військова частина, яка є органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України, суб'єктом владних повноважень, в особі якого у випадку наявності порушень державних інтересів у сфері використання таким суб'єктом бюджетних коштів прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави, може мати суттєве значення для з'ясування відповідного питання у межах цієї справи №916/788/26, приймаючи до уваги, що правовідносини у справі №910/6530/24 є подібними з тими, що розглядаються в рамках даної справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №916/788/26 до закінчення перегляду справи №910/6530/24 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.182, п.7 ч.1 ст.228, п.11 ч.1 ст.229, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Зупинити провадження у справі №916/788/26 до закінчення перегляду справи №910/6530/24 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили 29.05.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 03.06.2026.
Суддя Г.Є. Смелянець