65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА
"02" червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4433/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., розглянувши матеріали справи № 916/4433/25
За заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Каратуна Є. Є.
Ухвалою суду від 12.03.2026 у попередньому засіданні визначено визнані вимог кредиторів до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: ТОВ «Алекскредит» в сумі 31 565 грн та 5 324,80 грн судового збору; ТОВ «Фінансова компанія «Процент» в сумі 34 300 грн та 5 324,80 грн судового збору.
Ухвалою господарського суду від 03.04.2026 прийнято заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» про визнання кредиторських вимог до боржника фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 60 200 грн заборгованості за кредитним договором, 5 324, 80 грн судового збору, 4000 грн витрат на правничу допомогу.
До суду надійшов відзив керуючого реструктуризацією щодо визнання заявлених вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 частково в сумі 14 000 грн - тіло кредиту, в решті відхилено.
Також, матеріали справи містять заперечення представника боржника на заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», відповідно до якого просить суд відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» у задоволенні його грошових вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі.
Поряд з цим, до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в обґрунтування своїх вимог, з урахуванням наданих заперечень, за якими заявник підтримує свої вимоги до боржника в повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Так, публікація оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відбулась 18.11.2025 за № 77707.
02.04.2026 до господарського суду надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» про визнання кредитором до боржника фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами в сумі 60 200 грн, з яких 14 000 грн - тіло кредиту, 46 200 грн - відсотки, а також 5 324,80 грн судового збору та 4000 грн - витрат на правничу допомогу.
Вказана заборгованість виникла на підставі договору надання грошових коштів у позику № 5584001024 від 01.10.2024, укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 , сума кредиту - 14 000 грн.
Кредитні кошти було перераховано кредитодавцем на платіжну картку боржника.
До заяви додано детальний розрахунок боргу.
В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» набуло право вимоги за кредитним договором від 01.10.2024 на підставі договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026.
Поряд з цим, ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» заявляє вимоги в розмірі 4000 грн - витрат на правничу допомогу, в підтвердження яких надає договір про надання правничої допомоги №18092025 від 18.09.2025, укладений з адвокатом Сабурою С.О., акт прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2026 до договору від 18.09.2025, підписаний сторонами, на загальну суму 4000 грн.
Арбітражним керуючим визнані заявлені вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до боржника ОСОБА_1 частково в сумі 14 000 грн - тіло кредиту, в решті заявлених вимог в частині нарахування відсотків 46 200 грн, а також правничої допомоги 4000 грн - відхилено.
Керуючий реструктуризацією зазначає, що має сумніви в оригінальності наданого розрахунку заборгованості, а саме щодо відповідності поданої електронної копії оригіналу.
Також, керуючий реструктуризацією не визнає вимоги в сумі 4000 - витрати на правничу допомогу, вважає вартість таких послуг завищеною, та такою, що не відповідає обсягу виконаних робіт.
Представником боржника ОСОБА_2 надано до суду заперечення на заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» щодо визнання вимог до ОСОБА_1 , відповідно до яких просить суд відмовити у визнанні вимог в повному обсязі.
У запереченні зазначено, що нарахований розмір процентів у розмірі 46 200 грн перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є явно завищеним, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Нарахування процентів, що становлять 330 % від тіла кредиту є агресивною діяльністю та нечесною підприємницькою практикою, що на думку представника, є підставою для визнання такого правочину недійсним та відмови у стягненні відсотків.
Представник боржника також зауважує, що саме ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» свідомо розроблено договірну документацію, мова та термінологія, якої є дуже складною для сприймання та розуміння боржником, що є ознакою зловживання заявником своїми правами.
Представник боржника вважає неналежними докази, підтверджуючі набуття ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен. Груп» права вимоги до боржника за вказаним кредитним договором, набуті за договором факторингу, а саме відсутні докази повної оплати за договором.
Боржник також зазначає, що вирішення питання щодо включення вимог в частині витрат на правничу допомогу, що не врегульовано КУзПБ, має розглядатись лише у разі задоволення вимог кредитора.
Суд розглянувши матеріали справи, врахувавши позиції сторін, встановив наступне.
Так, в підтвердження вимог заявником надано договір, підписаний обома сторонами, із визначенням суми кредиту, в тому числі, порядку та розміру нарахування відсотків.
Дослідивши надані до заяви кредитора докази, зокрема розрахунок суми боргу в сукупності з іншими доказами, суд не вбачає підстав для визнання розрахунку суми боргу не дійсним, оскільки такий розрахунок є розгорнутим та цілком зрозумілим, з визначенням періоду, суми заборгованості та відповідних нарахувань, що відповідає умовам кредитного договору, підписаного боржником.
Суд не приймає твердження представника боржника щодо невизнання вимог кредитора з підстав недійсності кредитного договору, оскільки проценти за користування кредитом значно перевищують розмір кредиту, що є агресивною діяльністю та нечесною підприємницькою практикою.
Суд звертається до такого терміну як свобода договору, що надає право боржнику вільно вирішувати питання щодо укладання чи не укладання договору, обирання контрагента, визначення виду договору та його умов на власний розсуд.
Порядок нарахування й розміру відсотків чітко визначено умовами підписаного боржником кредитного договору. Тобто боржник був обізнаний про умови нарахування відсотків та погодився з ними, підписуючи цей договір про надання кредиту.
Також, суд вважає хибним твердження представника боржника про нібито складну для сприйняття форму договору, з використанням особливої термінології, що є зловживання заявником своїми правами.
Суд, знову ж таки, зазначає, що зміст договору чітко зазначає суму кредиту, строки, розмір і порядок нарахування відсотків, в тому числі орієнтовну загальну вартість кредиту, така форма договору є типовою та не потребує особливих знань для його розуміння.
Саме проценти за користування кредитом, визначені договором, не є прихованою мірою відповідальності, санкцією за порушення договору, а є платою за користування кредитними коштами.
Заперечення у частині нарахування штрафних санкцій, на які посилається представник боржника, не беруться судом до уваги, як такі що взагалі не заявлені кредитором.
Крім того, факт укладання кредитного договору між боржником ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова Фінанс» та наявності заборгованості за ним підтверджується й самим боржником, зокрема у його заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Так, боржник у своїй заяві повідомляє суд про наявність в нього заборгованості перед ТОВ «Іннова Фінанс», що виникла на підставі кредитного договору від 01.10.2024 з вказівкою поточної суми заборгованості 64 400 грн.
Суд не вбачає жодних підстав для визнання кредитного договору недійсним або нікчемним, в тому числі, щодо набуття прав вимоги до боржника за кредитним договором від первісного кредитора, навпаки, до заяви кредитора надані всі необхідні докази виникнення заборгованості боржника, договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, розрахунок суми богу, а також належні докази переходу права вимоги за кредитним договором.
Щодо визнання вимог з правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
З врахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В той час, як частина третя цієї ж статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Приймаючи до уваги наведену норму, а також положення КУзПБ щодо черговості задоволення вимог кредиторів, можна зробити висновок, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.
Витрати кредитора на професійну правничу допомогу, здійснені ним в процесі підготовки та розгляду судом його грошових вимог, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів і належать до першої черги задоволення.
Така сама позиція викладена й у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/14892/22.
З врахуванням наведених норм, практики Верховного Суду, а також приймаючи до уваги надані та досліджені докази, такі як договір кредитора з адвокатом, а також акт прийому-передачі наданих послуг з переліком наданих послуг та їх вартості, підписаний сторонами, суд вважає вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до боржника в частині витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн повністю обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, та такими що підлягають задоволенню, а твердження щодо дійсної вартості таких послуг не є обґрунтованим жодним доказом та гуртуються на особистих припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Розглянувши заяву кредитора, дослідивши наявні докази, суд вважає вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до боржника фізичної особи ОСОБА_1 обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають визнанню в сумі 60 200 грн заборгованості за кредитним договором, 5 324, 80 грн судового збору, 4000 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 60 200 грн заборгованості за кредитним договором, 5 324, 80 грн судового збору, 4000 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвала набрала законної сили 02.06.2026
та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 253-259 ГПК України
Повну ухвалу складено 03.06.2026.
Суддя О.А. Демешин