ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2026Справа № 910/10453/25 (910/8968/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Ремонтно-будівельна компанія «СПЕЦМОНТАЖБУД»
(ідентифікаційний код: 38807940 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ»
(ідентифікаційний код: 40579625)
про стягнення заборгованості
в межах справи № 910/10453/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ФІНАНС»
(ідентифікаційний код: 42871183)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ»
(ідентифікаційний код: 40579625)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10453/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код: 42871183) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ» (ідентифікаційний код: 40579625).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «СПЕЦМОНТАЖБУД» (ідентифікаційний код: 38807940) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ» (ідентифікаційний код: 40579625) про стягнення заборгованості за договором поставки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №01012019/14-Т від 31.12.2019 не в повному обсязі здійснив поставку оплаченого товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 206 417,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 (суддя Васильченко Т.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
22.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів вчинення дій по самовивозу товару в порядку умов пункту 2.4 договору на заявлену до стягнення суму попередньої оплати. Крім того, відповідач наголосив на обрані позивачем неналежного способу захисту, оскільки обов'язку у відповідача з повернення коштів так і не виникло.
28.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» надійшло клопотання, в якому позивач просив суд вважати правильною матеріально-правову вимогу про стягнення з відповідача 20 6417,66 грн, як суми попередньої оплати за договором поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019.
28.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що в матеріалах справи наявні докази оплати товару на заявлену до стягнення суму, втім немає доказів повної поставки товару відповідачем, а останнім у свою чергу до відзиву не долучено доказів виконання зобов'язань в частині повної поставки товару, як і не долучено доказів повернення коштів. Посилання відповідача на те, що позивач не здійснив самовивіз товару на заявлену суму спростовуються наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, які свідчать про намагання позивача отримати товару у повному обсязі, однак постачальником такої можливості забезпечено не було, а доводи про відсутність у відповідача обов'язку з повернення коштів є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна претензія позивач про повернення коштів, як різниці суми непоставленого товару. Крім того, позивач відхилив посилання відповідача на обрання неналежного способу захисту.
Своїм правом на подання заперечень, як це передбачено приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 (суддя Васильченко Т.В.) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «СПЕЦМОНТАЖБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ» (ідентифікаційний код: 40579625) про стягнення заборгованості за договором поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019 постановлено передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/10453/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ».
У результаті автоматизованого розподілу справи № 910/10453/25 (910/8968/25) її було передано судді Омельченку Л.В. для розгляду в межах справи про банкрутство № 910/10453/25.
Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято до розгляду справу № 910/10453/25 (910/8968/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «СПЕЦМОНТАЖБУД» (ідентифікаційний код: 38807940) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ» (ідентифікаційний код: 40579625) про стягнення заборгованості за договором поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019 у межах справи № 910/10453/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ БУДІНДУСТРІЇ» (ідентифікаційний код: 40579625); постановлено справу № 910/10453/25 (910/8968/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; копію ухвали направлено сторонам.
Судом встановлено, що 08.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» надійшла заява, в якій позивач з посиланням на статтю 42 Господарського процесуального кодексу України, просив суд здійснювати розгляд справи у судовому засіданні.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» про розгляд справи за участі сторін, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в заявах, письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino v. Portugal), заява №64336/01. Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із вищевказаних справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках суд має право брати до уваги міркування ефективності й економії, а тому обставина відсутності відкритого розгляду не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи наведені положення Господарського процесуального кодексу України та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, беручи до уваги характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку, про відсутність виключних обставин для призначення у даній справі судового засідання з викликом сторін.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
31.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» (постачальник) було укладено Договір поставки № 01012019/14-Т (Договір), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також на підставі інших документів, передбачених цим договором та складених на його виконання, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві бетонні та залізобетонні вироби, товарний бетон, бетонні суміші готові, будівельні розчини, та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати такий товар.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, марка, ціна на товар, що поставляється за цим договором, а також умови поставки погоджується сторонами в специфікації, яка є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною (специфікація).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що за цим договором товар постачається ритмічно, з урахуванням потреб покупця, вказаних у замовленнях покупця, (замовлення), окремими партіями, на підставі замовлень, впродовж строку дії цього договору.
Асортимент та кількість кожної конкретної партії товару, що поставляється за цим договором протягом строку ного дії, визначаються згідно замовлень та вказуються у специфікаціях та/або товарно-транспортних та видаткових накладних, за якими був поставлений товар, далі «накладні». Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником. Товар, прийнятий покупцем по видатковій накладній не підлягає поверненню за ініціативою покупця, окрім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, що заявлена покупцем (пункт 1.4 договору).
Згідно пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається найменування (вид), марка, кількість та обсяг товару, дату поставки, місце та умови поставки, спосіб розвантаження товару покупцем та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом: листування - адреса для листування: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7 літ. «П»; через телефонний зв'язок; телефон: 044 339 99 94; електронною поштою - e-mail: salestikbi.in.ua, або через представника постачальника. Покупець надає замовлення постачальнику не пізніше, ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати поставки товару. В окремих випадках за попередньою домовленістю сторін, покупець може надати замовлення у коротший термін. У разі поставки товарного бетону та розчинів будівельних не пізніше ніж за 24 години до поставки.
За умовами пункту 2.3 договору поставка здійснюється партіями, по факту отримання та узгодження відповідних замовлень покупця. У разі зміни покупцем дати поставки товару, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника у термін до 3 робочих днів до запланованої дати поставки (у випадку поставки бетонної суміші га/чи товарного бетону - не пізніше, ніж за три години до запланованого часу поставки товару на об'єкт покупця. Максимальний безоплатний термі зберігання продукції на складах постачальника 15 календарних днів. У разі якщо термін поставки переноситься покупцем без обґрунтованих причин на триваліший термін, постачальник має право вимагати оплату за зберігання продукції на складах постачальника у розмір 0,01% від загальної вартості товару У випадку, якщо постачальник з технічних причин (наприклад, поломка виробничого обладнання, централізованого відключення електроживлення), незалежних від дій постачальника, не має можливості поставити замовлений товар, у вказаний термін, визначений в замовленні, він повинен повідомити про це покупця (у разі поставки бетону повідомити негайно) будь-яким способом, назначивши при цьому той термін, на який поставка товару буде можливою.
Відповідно умов пункту 2.4 договору сторони погодили, шо поставка товару постачальником покупцю узгоджується і зазначається сторонами в заявці та/або специфікації, відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Incoterms 2010 (сторонами по даному договору не здійснюють зовнішньоекономічні поставки, тому терміни Incoterms) застосовуються з урахуванням внутрішнього товарообороту України): EXW - завод постачальника, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 7 (в разі, якщо поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем), завантаження товару в транспортний засіб покупця здійснюється за рахунок постачальника. DDP - об'єкт покупця, визначений покупцем в замовленні та/або специфікації (в разі, якщо поставка товару здійснюється з доставкою товару постачальником за допомогою вантажного транспорту або автобетонозмішувачів постачальника, в залежності від виду товару).
Пунктом 2.5 договору визначено прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства: по кількості - згідно товарно-транспортної накладної та видаткової накладної, по якості - згідно даних сертифікату відповідності та паспорту якості на товар. У разі якщо покупець протягом 3 (трьох) робочих днів не звернувся до постачальника з претензією щодо кількісних та якісних недоліків продукції, товар вважається прийнятим за кількістю та якістю.
За умовами пункту 2.6 договору прийом-передача товару при поставці товару на умовах EXW: право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі (завантаження) товару в транспортний засіб покупця. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткових та/або товарно-транспортних накладних на отримання товару.
Згідно пункту 2.7 договору прийом-передача товару при поставці товару на умовах DDP: право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент отримання товару та підписання відповідальними особами покупця та постачальника видаткових та/або товарно-транспортних накладних. Уповноважений представник покупця одразу після прибуття автотранспорту постачальника в пункт призначення повинен у товарно-транспортній накладній постачальника поставити час прибуття товару на об'єкт покупця. Датою отримання товару, вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткових та/або товарно-транспортних накладних. Уповноважений представник покупця одразу після розвантаження товару на об'єкті покупця в пункті призначення повинен у товарно-транспортній накладній поставити час прибуття та вибуття автотранспорту постачальника, розбірливо зазначити свою посаду та прізвище, підпис уповноваженого представника має бути засвідчений штампом або печаткою.
Ціна на товар, який буде поставлено постачальником в межах дії цього договору, зазначається у затвердженому прайсі на товари та послуги, який є додатком 1 до договору. Ціни на товар згідно прайсу змінюються у затвердженому порядку. Остаточна вартість товару та актуальна ціна на день заключення договору можуть відрізнятися від ціни прайсу, у такому випадку слід керуватися ціною що вказується у специфікаціях (рахунках-фактурах) та/або видаткових накладних (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору за замовленням покупця на поставку, постачальник формує рахунок-фактуру на 100% передплату для кожної конкретної партії товару, після оплати якого постачальник стає зобов'язаним поставити товар, а покупець прийняти його. Рахунок є дійсним для оплати покупцем протягом 3 робочих днів. Покупець має право здійснювати передплату на поточний рахунок постачальника на підставі договору, а постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями згідно замовлень покупця у межах суми передплати.
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що у випадку, якщо вартість фактично поставленого товару буде меншою, ніж коштів, які були сплачені покупцем згідно рахунку-фактури на передплату, постачальник за письмовою вимогою покупця або поверне надмірно сплачену суму за умови наявності оригіналу листа-вимоги та акту звірки від покупця, або зарахує кошти в рахунок оплати наступних поставок.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020 року (пункт 9.1 договору).
14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії», як постачальником, було укладено додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019, за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії Договору поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019 на строк до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.
Пунктом 2 додаткової угоди № 1 сторони домовились, що відповідно умови додаткової угоди зміни, внесені в п. 9.1. договору, застосовуються до відносин, які виникли до її укладення.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів розірвання договору у встановленому порядку, або визнання його недійсним, суд дійшов висновку про те, що договір був чинний у спірний період, а тому його умови підлягають врахуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 4.1 договору постачальником було складено та виставлено за наслідками наданих відповідачем замовлень на оплату позивачу наступні рахунки:
- 19.04.2024 рахунок № 906 від на суму 512114,15 грн. Позивач сплатив на користь відповідача по рахунку № 906 від 19.04.2024 грошові кошти у загальному розмірі 504 333,96 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку ТОВ «РБК «Спецмантажбуд».
На виконання умов договору поставки позивачу було поставлено товар згідно замовлення, оформленого рахунком № 906 від 19.04.2024, на загальну 228 722,67 грн, що підтверджується видатковими накладними № 683/1 від 20.05.2024 на суму 22852,27 грн, № 683/2 від 28.05.2024 на суму 11289,06 грн, № 783/1 від 05.06.2024 на суму 25247,70 грн, № 809/1 від 10.06.2024 на суму 22607,55 грн, № 809/2 від 18.06.2024 на суму 7712,54 грн, № 862/1 від 19.06.2024 на суму 7333,02 грн, № 980/1 від 19.07.2024 на суму 47700,13 грн, № 980/2 від 23.07.2024 на суму 7047,17 грн, № 1026/1 від 25.07.2024 на суму 23459,32 грн, № 1026/2 від 26.07.2024 на суму 10308,31 грн, № 1066/1 від 05.08.2024 на суму 2707,80 грн, № 1119/1 від 09.08.2024 на суму 15903,59 грн, № 1189/1 від 21.08.2024 на суму 17131,76 грн та № 1238/1 від 30.08.2024 на суму 7422,45 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, за допомогою електронно-цифрових підписів, про що свідчать відповідні відмітки.
- 01.10.2024 рахунок № 2460 на суму 39 482,25 грн. Позивач сплатив на користь відповідача по рахунку № 2460 від 01.10.2024 грошові кошти у загальному розмірі 39 482,25 грн, що підтверджується що підтверджується копією виписки по рахунку ТОВ «РБК «Спецмантажбуд».
На виконання замовлення оформленого рахунком № 2460 від 01.10.2024 позивачу було поставлено товар на суму 35782,47 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1463/1 від 08.10.2024 на суму 21393,18 грн та № 1564/1 від 23.10.2024 на суму 14389,29 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, за допомогою електронно цифрових підписів про що свідчать відповідні відмітки.
- 09.10.2024 рахунок № 2534 на суму 68 429,71 грн.
ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» листом № 22 від 22.10.2024 просило ТОВ «Комбінат Будіндустрії» зробити перерахунок сплачених коштів по рахунку № 906 від 19.04.2024 в сумі 68429,71 грн в тому числі ПДВ - 11404,96 грн на рахунок № 2534 від 09.10.2024.
На виконання замовлення, оформленого рахунком № 2534 від 09.10.2024, позивачу було поставлено товар на суму 56 631,76 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1566/1 від 22.10.2024 на суму 18420,57 грн, № 1566/2 від 22.10.2024 на суму 24069,30 грн та № 1593/1 від 01.11.2024 на суму 14141,87 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, за допомогою електронно цифрових підписів про що свідчать відповідні відмітки.
- 29.10.2024 рахунок №2660 на суму 2 843,18 грн.
ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» листом № 12 від 12.03.2025 просило ТОВ «Комбінат Будіндустрії» зробити перерахунок сплачених коштів по рахунку № 2460 від 01.10.2024 в сумі 2843,18 грн в тому числі ПДВ - 473,86 грн на рахунок № 2660 від 29.10.2024.
На виконання замовлення, оформленого рахунком № 2660 від 29.10.2024, позивачу було поставлено товар на суму 2843,18 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1601/1 від 29.04.2025 на суму 2843,18 грн, яка підписана уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, за допомогою електронно цифрових підписів про що свідчать відповідні відмітки.
- 28.04.2025 рахунок № 327 на суму 13 418,47 грн, за наслідками опрацьованого замовлення покупця.
ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» листом № 28 від 28.04.2025 просило ТОВ «Комбінат Будіндустрії» зробити перерахунок сплачених коштів по рахунку № 906 від 19.04.2024 в сумі 13418,47 грн в тому числі ПДВ - 2236,41 грн на рахунок № 327 від 28.04.2025.
На виконання замовлення, оформленого рахунком №327 від 28.04.2025, позивачу було поставлено товар на суму 13418,47 грн, що підтверджується видатковою накладною №136/1 від 29.04.2025 на суму 13 418,47 грн, яка підписана уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, за допомогою електронно цифрових підписів про що свідчать відповідні відмітки.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в ході виконання умов Договору поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019, на користь відповідача було сплачено грошові кошти в сумі 543 816,21 грн, у той час, як відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 337 398,55 грн.
05.07.2025 ТОВ «РБК «Спецмонтажбуд» звернулося до ТОВ «Комбінат Будіндустрії» з претензією № Вих. 375/03-07-25 від 03.07.2025, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист № 0213200057078 від 05.07.2025, фіскального чеку № 0213200057078 від 05.07.2025 та накладною № 0213200057078 від 05.07.2025. У вказаній претензії, позивач просив відповідача у строк 7 днів з дня отримання претензії поставити товар на оплачену суму, або повернути грошові кошти у розмірі 206 417,66 грн.
Як вбачається з долученого до позову скрин-шоту трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0213200057078, претензія позивача була отримана відповідачем 09.07.2025, втім, останній залишив її без задоволення та відповіді.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано:
- копію Договору поставки № 01012019/14-Т та Додаткової угоди № 1;
- копії рахунків;
- копії виписок банку;
- копії видаткових накладних;
- копії товарно транспортних накладних;
- копії листів по перерахунок грошових коштів;
- копію претензії № Вих. 375/03-07-25 від 03.07.2025 з доказами направлення та отримання відповідачем.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості, не надано належних та допустимих доказів вчинення ним дій, необхідних з його боку для одержання товару, не надано належних та допустимих доказів настання строку оплати товару, а тому вважає звернення до суду передчасним.
Так, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату, було сплачено на користь ТОВ «Комбінат Будіндустрії» грошові кошти у загальному розмірі 543 816,21 грн, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «РБК «Спецмантажбуд», відкритому у АТ «Прокредит Банк», за період з 30.04.2024 по 30.04.2024, з 13.05.2024 по 13.05.2024 та у АТ «Асвіо Банк», за період 07.10.2024.
Відтак, за умовами Договору відповідач мав здійснити (забезпечити) поставку погодженого товару на загальну суму 543 816,21 грн, втім поставка оплаченого товару відповідачем здійснена частково на суму 337398,55 грн згідно вищеперелічених видаткових накладних
Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України унормовано, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, в силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, у продавця (постачальника) зобов'язання з повернення покупцю суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України виникає з наступного дня після спливу строку поставки і саме з цього моменту продавець (постачальник) усвідомлює протиправний характер неповернення грошових коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1075/23.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).
Поряд з цим, Верховний Суд України зробив висновок по застосуванню частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно якого покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати без попередньої відмови від договору купівлі-продажу.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією № Вих. 375/03-07-25 від 03.07.2025, у якій просив у строк 7 днів з дня отримання претензії поставити товар на оплачену суму, або повернути грошові кошти у розмірі 206 417,66 грн.
Вказана претензія була отримана відповідачем 09.07.2025, втім, залишена без задоволення та відповіді.
Доказів повернення грошових коштів (передоплати) позивачу в сумі 206 417,66 грн, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на зазначену суму, оформленої у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти у розмірі 543 816,21 грн, не надав доказів виконання свого зобов'язання щодо поставки продукції на вказану суму у повному розмірі, як і не надав доказів повернення коштів на суму непоставленого товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 206 417,66 грн попередньої оплати за непоставлений товар.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач самостійно не отримав товар в порядку пункту 2.4 договору на заявлену до стягнення суму попередньої оплати.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що позивач не долучено до матеріалів справи доказів вчинення дій по самовивозу товару в порядку умов пункту 2.4 договору, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення умов договору в частині непоставки залишку товару.
Так, відповідно умов пункту 2.4 договору сторони погодили, шо поставка товару постачальником покупцю узгоджується і зазначається сторонами в заявці та/або специфікації, відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів Incoterms 2010 (сторонами по даному договору не здійснюють зовнішньоекономічні поставки, тому терміни Incoterms) застосовуються з урахуванням внутрішнього товарообороту України): EXW - завод постачальника, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Будіндустрії, 7 (в разі, якщо поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем), завантаження товару в транспортний засіб покупця здійснюється за рахунок постачальника. DDP - об'єкт покупця, визначений покупцем в замовленні та/або специфікації (в разі, якщо поставка товару здійснюється з доставкою товару постачальником за допомогою вантажного транспорту або автобетонозмішувачів постачальника, в залежності від виду товару).
За умовами пункту 2.6, договору прийом-передача товару при поставці товару на умовах EXW: право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі (завантаження) товару в транспортний засіб покупця. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткових та/або товарно-транспортних накладних на отримання товару.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі № 924/266/18.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У зазначеному аспекті суд враховує, що надані позивачем докази на підтвердження факту отримання товару (по самовивозу) за договору поставки №01012019/14-Т від 31.12.2019 згідно умов пункту 2.4, 2.6 вказаного договору, а саме копії видаткових накладних про поставку товару на загальну суму 337398,55 грн та товарно транспортні накладних, є належними, допустимими та більш вірогідними доказами здійснення господарської операції з поставки товару шляхом його самовивозу позивачем зі складу постчальника, ніж твердження відповідача про відсутність доказів отримання товару шляхом його самовивозу зі складу постачальника.
Відповідач в ході розгляду даної справи не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про забезпечення готовності поставки позивачу обумовленого товару за умовами пунктів 2.4, 2.6 договору, як і не надав доказів ухилення позивачем від обов'язку прийняти такий товар.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Необхідно враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як визначено статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Як встановлено судом у цій справі, позивачем у межах договору поставки була здійсненна попередня оплати вартості товару, однак, відповідач в порушення умов договору повної поставки товару не здійснив, як і не забезпечив можливості поставки позивачу товару шляхом його самовивозу зі складу постачальника, доказів звортного матеріали справи не містять і відповідач в ході розгляду даної справи не надав.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, звернення позивача до суду з даним позову про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 206417,66 грн, як суми попередньої оплати по договору поставки №01012019/14-Т від 31.12.2019, є належним способом захисту порушених прав позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Також необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Крім того, суд зазначає, що цей позов розглядається у межах справи про банкрутство № 910/10453/25 та наголошує, що Постановою від 02.03.2026, поряд з іншим, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» (ідентифікаційний код: 40579625); відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» (ідентифікаційний код: 40579625), а відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст.5 9 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Отже, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, об'єктивно встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» про стягнення боргу у розмірі 206 417,66 грн за Договором поставки №01012019/14-Т від 31.12.2019.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати з судового збору в сумі 3 096,30 грн.
Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» про стягнення 206 417,66 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, літ. «П»; ідентифікаційний код 40579625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 38807940) борг у розмірі 206 417,66 грн за Договором поставки № 01012019/14-Т від 31.12.2019.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будіндустрії» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, літ. «П»; ідентифікаційний код 40579625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «Спецмонтажбуд» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 38807940) судовий збір у розмірі 3 096,30 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 03.06.2026.
Суддя Л.В. Омельченко