ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2026Справа № 910/2782/26
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги» (адреса: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045)
до Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 31171267)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Імені Олега Лєбєдєва» (03137, м.Київ, пр.-т Лобановського, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 38855422)
про стягнення 1 253 147,75 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про стягнення заборгованості за договором №10917017ПУ від 01.12.2018 у розмірі 1 253 147,75 грн, з яких: 1 197 050,04 грн основного боргу, 35 504,99 грн інфляційних втрат та 20 592,72 грн трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.12.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про залишення позову без руху, в якому останній просить суд залишити позов без руху, оскільки в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов'язання додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги у справі №910/2782/26, зокрема, ним не надано до суду належним чином засвідчені копії: паспорту точки розподілу/передачі; доказу належності відповідачеві точки комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z4785095602492; доказів перерахування поручителем - ОСББ "Імені Олега Лєбєдєва" грошових коштів в оплату спожитої (купленої) відповідачем електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про залишення позову без руху відмовлено.
03.04.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
08.04.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.
14.04.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подані заперечення (на відповідь на відзив).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 залучено до участі у справі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лєбєдєва» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення доказів, зокрема, докази відправки третій особі копії позовної заяви.
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі “Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання “розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" є електропостачальником та отримало ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.
Пунктом 8 постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" № 312 від 14.06.2018 р. передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору), згідно з абз. 5 п. 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - позивач, постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (далі - відповідач, споживач), шляхом оплати рахунка отриманого від постачальника універсальної послуги, укладено договір про постачання елекричної енергії постачальником універсальних послуг № 10917017ПУ, відповідно до п. 1.1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам та укладається сторонами, з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору.
За даним договором Закритому акціонерному товариству "Українська Будівельна Компанія" присвоєно особовий рахунок № 10917017.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4 договору).
Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується із постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
За змістом п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Умовами п. 5.1 розділу 5 комерційної пропозиції «Колективна Побутова ДЗ» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» визначено, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Згідно з п. 5.3 комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати погодження споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1 договору).
У комерційній пропозиції, що є невід'ємною частиною договору, сторони погодили тариф електроенергії та розмір штрафних санкцій у разі неналежного виконання споживачем своїх зобов'язань за договором. Також було погоджено, що для споживачів, у яких є чинний договір про постачання електричної енергії, постачання електричної енергії на умовах цієї комерційної пропозиції здійснюється за збігом 20-ти денного терміну з моменту її публікації. Для інших споживачів договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій вказано про обрання комерційної пропозиції "Колективна побутова ДЗ", якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність критеріям обраної комерційної пропозиції.
Позивач зазначає, що ним формувалися та видавалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та глави 9.14 Розділу IX, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Відповідна інформація підтверджена у додатку № 5 до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 2321/3/01/5 від 15.01.2026.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди липень 2025 - грудень 2025 на загальну суму 2 998 825,20 грн:
- від 01.08.2025 № 10917017/7/1 на суму 431 740,80 грн;
- від 01.09.2025 № 10917017/8/1 на суму 400 101,12 грн;
- від 01.10.2025 № 10917017/9/1 на суму 403 388,64 грн;
- від 01.11.2025 № 10917017/10/1 на суму 682 622,64 грн;
- від 01.12.2025 № 10917017/11/1 на суму 544 212,00 грн;
- від 01.01.2026 № 10917017/9/1 на суму 536 760,00 грн.
Зазначені нарахування були частково оплачені відповідачем та його поручителем - ОСББ «Імені Олега Лєбєдєва» (далі - поручитель), зокрема, за розрахунковий період липень 2025 відповідачем сплачено загалом 46 777,36 грн та поручителем відповідно до договору поруки № 10917017/08/2025 від 13.08.2025 сплачено загалом 190 963,44 грн.
За серпень 2025 відповідачем здійснено оплату від 27.11.2025 на суму 4 000,00 грн та поручителем відповідно до договору поруки № 10917017/08/2025 від 14.09.2025 сплачено загалом 172 661,76 грн.
За вересень 2025 відповідачем сплачено загалом 11 500,00 грн та поручителем відповідно до договору поруки № 10917017/09/2025 від 27.10.2025 сплачено загалом 177 185,96 грн.
За жовтень 2025 відповідачем сплачено загалом 260 000,00 грн та поручителем відповідно до договору поруки № 10917017/10/2025 від 12.11.2025 сплачено загалом 289 809,36 грн.
За розрахунковий період листопад 2025 відповідачем сплачено загалом 164 849,44 грн та поручителем відповідно до договору поруки № 10917017/11/2025 від 10.12.2025 сплачено загалом 239 362,56 грн.
За грудень 2025 відповідачем не здійснено жодної оплати, поручителем відповідно до договору поруки № 10917017/12/2025 від 12.01.2026 сплачено загалом 243 665,28 грн.
Отже, позивач у позовній заяві зазначає, що за період 01.07.2025 - 31.12.2025 відповідачу нараховано 2 998 825,20 грн, а сплачено 1 801 775,16 грн, що підтверджується довідкою про надходження коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 10917017ПУ від 01.12.2018 у частині сплати заборгованості, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 1 197 050,04 грн основного боргу, 35 504,99 грн інфляційних втрат та 20 592,72 грн трьох відсотків річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон).
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Учасники ринку електричної енергії за статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За приписами частин 1-4 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей в енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами в договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).
У п.2 вказаної постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви - приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.
Відповідно до п. 1.2.15. Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
За п.3.1.7. Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
За умовами п.3.2.5. Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (п.3.2.13. Правил).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4.3 та п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - правила) затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період липень 2025 - грудень 2025 позивач поставив відповідачу електричну енергію загальною вартістю 2 998 825,20 грн, що підтверджується рахунками від 01.08.2025 № 10917017/7/1 на суму 431 740,80 грн, від 01.09.2025 № 10917017/8/1 на суму 400 101,12 грн, від 01.10.2025 № 10917017/9/1 на суму 403 388,64 грн, від 01.11.2025 № 10917017/10/1 на суму 682 622,64 грн, від 01.12.2025 № 10917017/11/1 на суму 544 212,00 грн та від 01.01.2026 № 10917017/9/1 на суму 536 760,00 грн.
Вказані рахунки формувалися та видавалися позивачем відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., та глави 9.14 Розділу IХ, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. Відповідна інформація підтверджена у додатку № 5 до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 2321/3/01/5 від 15.01.2026.
При цьому, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем та його поручителем (ОСББ «Імені Олега Лєбєдєва») частково оплачені рахунки за липень-грудень 2025 на суму 1 801 775,16 грн, що підтверджується наданою до справи довідкою про надходження коштів.
Станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за договором про постачання елекричної енергії постачальником універсальних послуг № 10917017ПУ від 01.12.2018 становить 1 197 050,04 грн.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором про постачання елекричної енергії постачальником універсальних послуг № 10917017ПУ від 01.12.2018 в частині здійснення розрахунків за отриману електричну енергію за липень-грудень 2025.
Суд зазначає, що позивачем підтверджено обсяги фактично спожитої відповідачем електричної енергії за липень-грудень 2025. Нарахування за спожиту електричну енергію, які були здійснені відповідачу, є належними, оскільки здійснені на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу як адміністратора комерційного обліку, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності заборгованості за спірним договором або її оплати у сумі 1 197 050,04 грн суду не надав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 197 050,04 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.
Щодо доводів відповідача про те, що поручитель (ОСББ «Імені Олега Лєбєдєва») за договорами поруки, укладеними між ТОВ «Київські енергетичні послуги» та ОСББ «Імені Олега Лєбєдєва», повинен солідарно відповідати за порушення зобов'язань за договором № 10917017ПУ від 01.12.2018, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, між ТОВ «Київські енергетичні послуги» (кредитор), та ОСББ «Імені Олега Лєбєдєва» (поручитель) укладено договори поруки №10917017/04/2025 від 07.05.2025, № 10917017/05/2025 від 12.06.2025 та № 10917017/06/2025 від 15.07.2025, за умовами яких поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії ЗАТ «Українська будівельна компанія» (боржник), які виникли за договором про постачання електричної енергії № 10917017ПУ від 01.12.2018, укладеним між кредитором і боржником (п. 1.1 договорів поруки).
У разі невиконання боржником зобов'язання за основним договором кредитор має право звернутися з вимогою про виконання такого зобов'язання до поручителя (п. 6.1 договорів поруки).
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, звернення позивача (кредитора) з вимогою про стягнення заборгованості окремо, як до боржника так і до поручителя, чи до боржника та поручителя солідарно, є правом кредитора, а тому вимоги позивача, заявлені лише до боржника, є правомірними, тим більше, враховуючи, що в останнього є право на звернення з відповідними вимогами до поручителя.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивачем не доведено належність точки комерційного обліку (далі - ТКО) з EIC-кодом 62Z4785095602492 відповідачу.
Відповідно до п. 12.3.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку та агрегації даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії;
Згідно п. 4.2.1. ККОЕЕ АКО створює і постійно підтримує функціонування реєстру точок комерційного обліку, що повинен містити блоки ідентифікації, параметризації та технічний блок.
Частиною 1 п. 4.2.2 ККОЕЕ встановлено, що блок ідентифікації містить дату і час, коли ТКО була зареєстрована, змінена або скасована.
Згідно з п. 4.2.5 ККОЕЕ Постачальники послуг комерційного обліку (у ролі адміністратора точок комерційного обліку) забезпечують підтримку інформації щодо ТКО в реєстрі ТКО в актуальному стані шляхом надсилання відповідних електронних документів АКО згідно з встановленим порядком інформаційного обміну.
Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО відповідача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.
Таким чином, ОСР володіє актуальною інформацією щодо діючих ТКО відповідача й відповідно у разі змін повідомляє про це позивача для припинення постачання електричної енергії за відповідною ТКО, отже якщо відповідач не згоден з будь-якою ТКО, першочергово дане питання підлягає вирішенню з ОСР, в т.ч в судовому порядку.
Отже, твердження відповідача про те, що позивачем не доведено належність точки комерційного обліку (далі - ТКО) з EIC-кодом 62Z4785095602492 є помилковими, оскільки фактично позивач самостійно не визначає ТКО відповідача, а використовує інформацію надану ОСР.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Проте суд зазначає, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії укладено між відповідачем та ОСР, позивач не є стороною даного договору, відповідно позивач у даному випадку не повинен надавати його копію з усіма додатками, зокрема з додатком «Паспорт точки розподілу».
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що якщо від загальної суми здійснених позивачем нарахувань у позовному періоді відняти плату за розподіл та передачу електричної енергії то розмір заборгованості за спірний період становитиме 1 751 896,88 грн, яку останній відповідно сплатив, оскільки матеріали справи містять докази оплати на суму 1 801 775,16 грн.
Відповідно до п. 3.3.1 ПРРЕЕ Постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі, оператора системи розподілу та постачальника послуг комерційного обліку відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Згідно п. 5.13 договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов'язаний окремо вказувати ціну за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії.
Водночас, суд зазначає, що відповідачем, на підтвердження вірності свого контррозрахунку, не надано доказів сплати за розподіл та передачу електричної енергії відповідним суб'єктам ринку електричної енергії, відтак твердження про виконання зобов'язання належним чином суд визнає необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі №910/11696/25 та від 04.03.2026 у справі №910/7513/25.
Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 35 504,99 грн інфляційних втрат та 20 592,72 грн трьох відсотків річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, твердження відповідача про те, що позивач передчасно розпочав нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, суд визнає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, за змістом п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка.
Водночас, згідно п. 5.1 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від отримання рахунку.
Відповідно до п. 12.12 комерційної пропозиції у разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов договору умовам, викладеним в цій комерційної пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції.
Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснені на підставі умов, передбачених комерційною пропозицією, а саме - п. 5.1 комерційної пропозиції.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Щодо клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 2 920,02 грн, суд зазначає наступне.
Приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" подана до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд», у зв'язку з чим позивач мав сплатити судовий збір з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме - 15037,78 грн.
Натомість, як встановлено судом, позивач сплатив 17 957,79 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 4433053 від 04.03.2026.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного закону, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про повернення позивачу судового збору у сумі 2 920,01 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 4433053 від 04.03.2026.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 31171267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київські енергетичні послуги» (адреса: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) заборгованість у розмірі 1 197 050 (один мільйон дев'яносто сім тисяч п'ятдесят) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 20 592 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 504 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 037 (п'ятнадцять тисяч тридцять сім) грн 77 коп.
3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "“Київські енергетичні послуги» (адреса: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2 920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн 02 коп., сплачену згідно з платіжною інструкцією № 4433053 від 04.03.2026.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.06.2026
Суддя І.О. Андреїшина