ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні відводу
м. Київ
02.06.2026Справа № 910/14914/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
за заявою б/н від 29.05.2026 року представника відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про відвід судді Селівона А.М.
від розгляду справи № 910/14914/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" 69114, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 14, кв. 61
до 1. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 25
2. Акціонерного товариства "Банк Альянс" 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50
про визнання недійсним односторонній правочин, зобов'язання погодження проектно-кошторисної документації, визнання укладеною додаткову угоду
Представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНАТРОН-ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерного товариства "Банк Альянс", в якій просить суд:
- визнати недійними на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України односторонній правочин - Повідомлення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО" за вих. №01/71944 від 24.11.2025 року про розірвання в односторонньому порядку Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ);
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00100227) погодити проектно-кошторисну документацію по об'єкту, погоджену листом ГШ ЗСУ від 11.10.2025 року № 300/1/ С/8623, до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ);
- визнати укладеною між Товариством з обмеженою відповідальність “ДІНАТРОН-ГРУП» та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» додаткову угоду №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), в наведеній в позовній заяві редакції;
- визнати такою, що не підлягає виконанню, гарантію за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) №751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» та Акціонерним товариством “АЛЬЯНС БАНК» в забезпечення виконання умов Договору від 02.12.2024 року №01/160-24 на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальність “ДІНАТРОН-ГРУП» та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне розірвання відповідачем 1 в односторонньому порядку укладеного з позивачем Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року на виконання робіт по об'єкту “Реконструкція ПС 330 кВ “Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський р-н., с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), внаслідок помилки щодо обставин виконання позивачем умов правочину, у зв'язку з чим повідомлення НЕК "Укренерго" №01/71944 від 24.11.2025 року про розірвання в односторонньому порядку вказаного Договору має бути визнано недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 229 ЦК України, з одночасним продовженням строків виконання робіт та збільшення ціни договору шляхом укладення Додаткової угоди до Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року та погодженням проектно - кошторисної документації в новій редакції.
Окрім цього, позивач просить визнати такою, що не підлягає виконанню гарантію за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) №751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» та АТ “АЛЬЯНС БАНК» (відповідачем 2) в забезпечення виконання умов спірного Договору від 02.12.2024 року №01/160-24, посилаючись на безпідставне звернення НЕК "Укренерго" як бенефіціара до банка - гаранта з вимогами про сплату коштів за гарантією та наявне у банку право на зворотну вимогу (регрес) до принципала (позивача) у розмірі всіх сплачених за такою гарантією сум, за відсутності порушень з боку ТОВ “ДІНАТРОН-ГРУП» умов основного зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року, за результатами розгляду заяви б/н від 15.12.2025 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14914/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.01.2026 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року задоволено частково заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» про забезпечення позову у справі № 910/14914/25, вжито заходи забезпечення позову у справі № 910/14914/25 шляхом заборони Акціонерному товариству “БАНК АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 14360506, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) здійснювати будь-які платежі за вимогами Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227) за Договором про надання гарантії (гарантійна лінія) № 751-25 від 05.02.2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» та Акціонерним товариством “БАНК АЛЬЯНС», в забезпечення виконання умов Договору від 02.12.2024 року № 01/160-24 на виконання робіт з реконструкції ПС 330 кВ Північного ТУОМ з влаштуванням фізичного захисту АТ-2 захисту автотрансформатора АТ-2 (інв. № новий), Чернігівська область, Чернігівський район, с. Хмільниця - комплекс будівель та споруд (ПС-330 кВ), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, в іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНАТРОН-ГРУП» відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 року прийнято до розгляду заяву відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року у справі № 910/14914/25 та призначено судове засідання з розгляду клопотання на 05.01.2026 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року у даній справі.
У підготовчих засіданнях 21.01.2026 року та 11.02.2026 року за клопотанням представника позивача протокольними ухвалами оголошувались перерви до 11.02.2026 року та 25.02.2026 року відповідно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом закрито підготовче провадження у справі № 910/14914/25 та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2026 року
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 26.03.2026 року, 07.05.2026 року та 14.05.2026 року протокольними ухвалами оголошено перерву до 07.05.2026 року, 14.05.2026 року та 21.05.2026 року відповідно.
Проте, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві, призначене на 21.05.2026 року судове засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.05.2026 року.
Так, представником позивача через систему «Електронний суд» подані: 13.05.2026 року - клопотання б/н від 12.05.202 року про повернення до розгляду справи № 910/14914/25 на стадію підготовчого провадження, з доказами надсилання до електронних кабінетів учасників справи, в якому посилаючись на те, що первісно заявлена вимога про визнання Додаткової угоди № 3 укладеною, а саме в частині змісту такої додаткової угоди, була сформульована з урахуванням календарної дати 10.02.2026 року, яка на даний час втратила актуальність та має бути приведена у відповідність не до фіксованої календарної дати, а до погодженого сторонами договірного механізму визначення строку виконання робіт залежно від моменту належного виконання замовником своїх зустрічних обов'язків, позивач зазначає про необхідність уточнення предмету позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди № 3 та приведення заявленого способу судового захисту у відповідність до фактичного змісту спірних правовідносин, розділу 16 Договору і обставин недопуску позивача до об'єкта; 14.05.2026 року - заяву б/н від 13.05.2026 року про зміну предмету позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року, з доказами надсилання до електронних кабінетів сторін; 15.05.2026 року - заяву б/н від 15.05.2026 року (уточнену) про зміну предмета позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року, з доказами надсилання до електронних кабінетів учасників справи, в якій позивач просить суд прийняти уточнену заяву та розглядати вимогу про визнання укладеною Додаткової угоди № 3 до Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року у зміненій редакції, зокрема:
« 1. Пункт 16.1 розділу 16 «СТРОК ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ» Договору викласти в наступній редакції:
« 16.1. Підрядник повинен завершити виконання робіт протягом 135 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили.
2. Пункт 16.6 розділу 16 «СТРОК ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТА СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ» Договору викласти в наступній редакції:
« 16.6. Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до завершення строку виконання робіт Підрядником, визначеного відповідно до пунктів 16.1-16.5 Договору, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
3. Всі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої зобов'язання за ним.
4. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, та набуває чинності з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання її укладеною.»
Окрім цього, через систему «Електронний суд» 26.05.2026 року представником відповідача 1 подані заперечення б/н від 26.05.2026 року на клопотання про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження, з доказами надсилання до електронних кабінетів сторін, в яких відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та в прийнятті заяви про зміну предмета позову, посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та не зазначення позивачем жодної обставини, яка реально б перешкоджала позивачу вірно визначитись з предметом позовних вимог до моменту подання позову або змінити предмет позовних вимог на стадії підготовчого провадження.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
Судом за результатами розгляду в судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.05.2026 року: Клопотання представника позивача б/н від 13.05.2026 року про повернення до розгляду справи № 910/14914/25 на стадію підготовчого провадження - задоволено, постановлено повернутись до розгляду справи № 91/14914/25 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання у цьому ж судовому засіданні. Заяву представника позивача б/н від 14.05.2026 року про зміну предмета позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року - залишено без розгляду. Заяву (уточнену) представника позивача б/н від 15.05.2026 про зміну предмета позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року прийнято до розгляду та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з врахуванням зміненого предмету позову.
Окрім цього, судом констатовано, що мотиви задоволення вказаних клопотань та заяв позивача будуть викладені в постановленій у справі № 910/14914/25 в процесуальному порядку ухвалі суду, викладеній окремим документом.
Поряд із цим, через систему “Електронний суд» 29.05.2026 року від представника відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява б/н від 29.05.2026 року про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/14914/25.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2026 року заяву представника відповідача 1 про відвід судді передано на розгляд судді Селівону АМ.
Як встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви про відвід судді представник ПАТ НЕК «Укренерго» посилається на наявність сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду даної справи, оскільки, як стверджує представник відповідача 1, судом за результатами розгляду в судовому засіданні з розгляд справи по суті 27.05.2026 було задоволено клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, постановлено повернутись до розгляду справи в підготовчому провадженні та прийнято до розгляду заяву (уточнену) позивача про зміну предмета позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року.
При цьому, в поданій заяві про відвід заявник наголошує, що судом не взято до уваги та проігноровано подані представником відповідача 1 заперечення б/н від 26.05.2026 року про те, що фактично вказаною заявою позивач заявляє нову позовну вимогу та не наводить достатніх підстав для повернення в підготовче провадження.
Таким чином представник відповідача 1 зазначає, що наведене в порушення принципів рівності всіх учасників перед законом та судом та диспозитивності викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Селівона А.М. при розгляді справи № 910/14915/25, враховуючи неналежне використання своїх процесуальних прав позивачем, нівелювання значення стадії підготовчого провадження та легалізацію таких дій суддею Селівоном А.М., що, на переконання представника відповідача 1, свідчить про ймовірну упередженість суді та необ'єктивність по відношення до інших сторін, зокрема, НЕК «Укренерго».
Додатково заявник наголошує на обставинах скасування постановою Верховного Суду від 30.04.2026 року ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 року у справі № 910/14914/25, якими заяву ТОВ «ДІНАТРОН-ГРУП» про забезпечення позову у справі № 910/14914/25 задоволено частково, та ухвалені нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНАТРОН-ГРУП» про забезпечення позову.
В свою чергу, представником позивача через систему «Електронний суд» 01.0.2026 року подані заперечення б/н від 30.05.2026 року на заяву ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» про відвід судді Селівона А.М., з доказами надсилання до електронних кабінетів учасників справи.
Положеннями частини 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (частина 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відвід судді суд зазначає, що згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно положень ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Порядок визначення складу господарського суду здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу (з урахуванням пункту 17.4 розділу ХІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч.3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд наголошує, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.
Як зазначалось судом вище, в обґрунтування наявності підстав для відводу судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/14915/25 внаслідок наявності сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді відповідач 1 посилається на порушення принципу рівності всіх учасників перед законом і судом та недотримання завдань господарського судочинства, а саме справедливого та неупередженого вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.
Суд звертає увагу відповідача 1 на те, що згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
В контексті вищезазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Суд зазначає, що відповідно до ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Аналогічна норма також міститься в ст. 49 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Разом з цим суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Приписами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Наразі, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами тощо.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Відповідач 1 стверджує, що наявність упередженості судді встановлена ним за наслідками задоволення в засіданні з розгляду справи по суті 27.05.2026 року поданого представником ТОВ "ДІНАТРОН-ГРУП" клопотання про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні, за умови неврахування судом, як стверджує відповідач 1, його заперечень з відповідного питання, та прийняття судом до розгляду заяви позивача про зміну предмету.
Суд наголошує, що за визначенням частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому положеннями ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання, дата і час якого призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Приписами ст. 194 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність справи слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.
Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/1107/20 (провадження №61-15126св21) зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 3 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Окрім цього, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.09.2019 року у справі №9802/271/18, від 16.02.2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16.12.2021 року у справі №910/7103/21, а також Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 року у справі №910/7960/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Однак, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Наразі, судом враховано предмет спору у даній справі, який стосується виконання Договору № 01/160-24 від 02.12.2024 року на об'єкті енергетичної інфраструктури держави - ПС 330 кВ «Чернігівська» з влаштуванням фізичного захисту автотрансформатора АТ-2 та функціонування якого пов'язане із забезпеченням стабільності та захищеності енергетичної системи в умовах воєнного стану.
Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмету та підстав позову одночасно не допускається. Якщо у процесі розгляду справи повністю змінюються підстави та предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.
При цьому процесуальна оцінка заяви позивача б/н від 15.05.2026 року про зміну предмету позову в частині наявності ознак одночасної зміни підстав і предмета позову була надана судом під час розгляду вказаної заяви в судовому засіданні 27.05.2026 року.
Отже, подання позивачем заяви про зміну предмету позову в частині вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди №3 до Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року спрямоване, перш за все, на приведення такої позовної вимоги у відповідність до фактичних обставин справи та механізму розділу 16 Договору, позаяк затягування спору (у разі необхідності повторного звернення позивача до суду) фактично продовжує стан правової невизначеності щодо можливості завершення робіт, допуску підрядника до об'єкта, виконання замовником зустрічних договірних обов'язків та приведення строків виконання робіт у відповідність до розділу 16 Договору.
Відтак, звернення позивача з аналогічним новим позовом за умови збереження його підстав, а саме того самого Договору №01/160-24 від 02.12.2024 року та під час реалізації тих самих правовідносин суперечить принципу процесуальної економії, завданню господарського судочинства та правовій природі статті 46 ГПК України, яка безпосередньо надає позивачу право коригувати предмет позову для забезпечення ефективного судового захисту в межах уже існуючого спору.
У відповідності до ч.2 ст. 232 ГПК України, згідно якої процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Згідно ч. 5 ст. 233 ГПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Додатково суд наголошує, що мотиви, з яких суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача про повернення до розгляду справи в підготовчому провадженні та прийняття заяви про зміну предмету, буде наведено в постановленій у справі № 910/14915/25 в процесуальному порядку ухвалі суду, викладеній окремим документом.
В свою чергу суд зазначає, що прийняття судом відповідних процесуальних рішень в межах провадження у справі, як і неотримання стороною позитивного результату розгляду судом заявлених клопотань/заяв, не можуть бути розцінені як підстави для тверджень про упередженість та необ'єктивність судді.
В контексті вищенаведеного суд наголошує, що процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
При цьому, за висновками суду, наявності будь - яких підстав, які б викликали сумніви у неупередженості та об'єктивності судді не встановлено, позаяк зі змісту поданої представником відповідача 1 заяви про відвід судді не можливо дійти висновків про наявність будь - яких, окрім суб'єктивних, підстав для відводу, що свідчить про бажання заявника лише відвести від розгляду суддю з особистих мотивів. З процесуальних дій судді в даній справі не простежується жодної залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність судді, якому заявлено відвід.
Фактично у поданій заяві представник відповідача 1 надає суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді, у тому числі, висловлює незгоду з діями останнього щодо прийнятих процесуальних рішень у справі № 910/14914/25 під час постановлення в судовому засіданні 27.05.2026 року ухвали та оцінює такі процесуальні дії, оскільки зі змісту поданої заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відвід судді вбачається, що підстави відповідача для відводу судді Селівона А.М. зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді в розгляді даної справи та бути підставою для його відводу, а відтак свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.
При цьому, наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості та необ'єктивності судді не встановлено.
Окрім цього суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
Наразі, оцінка процесуальних дій суду при прийнятті рішень по справі відноситься до компетенції вищестоящих судів, і не може бути здійснена суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заяви про відвід.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 219/10010/17, встановлення процесуальним законом переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а також відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження інших проміжних ухвал до моменту оскарження рішення суду по суті є розумним обмеженням, спрямованим на забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку та запобігання зловживанню процесуальними правами.
З огляду на викладене, посилання заявника на упередженість судді та необ'єктивність під час розгляду справи № 910/14915/25 суд розцінює як безпідставні.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 35 ГПК України, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого представником відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відводу судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/14915/25, та необхідність передачі заяви відповідача про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/14915/25 у відповідності до ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 32, 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Визнати заяву представника відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи № 910/14915/25 необґрунтованою.
2. Заяву представника відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №910/14915/25 передати для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Селівон