ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2026Справа № 910/2683/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоад-Тех" до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про стягнення 101 982,16 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 101 982,16 грн. матеріальної шкоди (збитків) на підставі статей 1, 11, 16, 1166, 1173 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.
23.03.2026 року третьою особою до суду подано пояснення у справі, в яких остання просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
31.03.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки приписами частини 5-7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення грошової суми в розмірі 101 982,16 грн., розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому, у поданому клопотанні відповідачем не доведено належним чином необхідність розгляду справи з викликом представників у судове засідання.
03.04.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якому останній просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
08.04.2026 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.05.2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоад-Тех" (позивач, покупець) та Компанією "Qingdao Tai Star Machinery Co., Ltd" (продавець) укладено Контракт № T2305222 та підписано Специфікацію № 2 від 14.06.2024 року, згідно з пунктом 1.1 якого, продавець зобов'язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, іменовану надалі товар, а покупець згоден прийняти і оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих Специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
Відповідно до комерційного інвойсу № T2406313-2C від 10.10.2024 року Qingdao Tai Star Machinery Co., Ltd поставляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоад-Тех" товар, а саме: підйомні ланцюги класу G80 різних типів та розмірів, призначені для виготовлення ланцюгових строп, стяжок та ручних ланцюгових тале. Загальна вартість поставки товару склала 72 989,00 доларів США, загальна вага товару (брутто) - 75 886 кг.
Поставка товару здійснювалась на підставі Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 11/10/23 від 11.10.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" (експедитор) Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоад-Тех" (клієнт), згідно з яким, зокрема, експедитор зобов'язаний: за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнту за погодженням сторін (пункт 2.1.1); експедитор залишає за собою право зобов'язати клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов'язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги зберігання вантажу (в т. ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу. Штрафи, непередбачені додаткові витрати, що виникли не з вини експедитора, оплачуються клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку, але до вивозу/ отримання вантажу зі станції/терміналу/порту призначення, якщо інший порядок оплати не було погоджено сторонами (пункт 4.1.3.6); Договір містить у собі як даний документ, так і всі інші документи (акти виконаних робіт, рахунки-фактури, заявки клієнта та інше), на підставі яких визначаються перелік надаваних експедитором послуг, їх ціна та інші умови договору (пункт 8.3).
07.09.2023 року між позивачем (довіритель) та Фізичною особою-підприємцем Бойченко Аллою Миколаївною (митний брокер) укладено Договір доручення № 07092023 про надання брокерських послуг, за умовами якого митний брокер від імені, за дорученням, та за рахунок довірителя, керуючись законодавством України, надає послуги, пов'язані з декларуванням товарів, які належать довірителю та переміщуються через митний кордон України (товари), а також представляє інтереси довірителя, з метою надання та отримання документів, пов'язаних з декларуванням товарів, з усіма правами, необхідними для виконання даного Договору (пункт 1.1).
23.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борол ЛТД" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Бойченко Аллою Миколаївною (замовник) укладено Договір № 20 на надання послуг на вантажному митному комплексі, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання Замовнику послуг, пов'язаних з виконанням на території Вантажного митного комплексу (ВМК): операцій при митному огляді вантажів (ТЕЗ). операцій з ТМЦ (товаро-матеріальними цінностями вантажі, товари, тощо), розміщення прибулого автотранспорту, зважування автотранспорту, інших узгоджених Сторонами операцій (послуг). Операції з ТМЦ можуть включати виконання вантажно-розвантажувальних робіт, у т. ч. при їх розміщенні на складських площах виконавця, території ВМК; поміщенні на митні склади (МС), склади тимчасового зберігання, на інші склади підприємств, що надають такі послуги на території ВМК (пункт 1.1).
09.01.2025 року декларантом позивача - ФОП Бойченко А.М., з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару, подано до Одеської митниці митну (відповідач) декларацію № 225UA500500000539U9.
22.01.2025 року Одеською митницею складено картку відмови № UA500500/2025/000055 у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000042/2.
На переконання позивача, з метою запобігання простою транспортного засобу він був змушений здійснити митне оформлення товару відповідно до вимог, визначених рішенням та карткою відмови, шляхом подання 23.01.2025 року нової електронної митної декларації № 25UA500500001964U0 та сплатою митних платежів у загальній сумі 904 161,60 грн., зокрема, ввізне мито - 173 877,23 грн, ПДВ - 730 284,37 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі № 420/7983/25, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 року, яке набрало законної сили 27.10.2025 року, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоад-Тех" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000042/2 від 22.01.2025 року та визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000042/2 від 22.01.2025 року.
Позивач зазначає, що внаслідок протиправної бездіяльності та неправомірних дій відповідача, позивачу завдано реальну майнову шкоду, що полягає у вимушених витратах, безпосередньо спричинених безпідставним затриманням митного оформлення товару.
На думку позивача, після проведення митного огляду та зважування 09.01.2025 року, якими було підтверджено відповідність вагових та кількісних характеристик товару задекларованим, митний орган не завершив митне оформлення у строки, визначені статтею 255 Митного кодексу України, та не приймав жодних рішень до 22.01.2025 року.
Крім того, позивач стверджує, що фактично у період з 10.01.2025 року по 21.01.2025 року три транспортні засоби з контейнерами, у яких знаходився товар позивача, перебували на митному терміналі без будь-якого правового обґрунтування, виключно внаслідок бездіяльності митного органу.
Позивач вважає, що за відсутності такої протиправної бездіяльності товар був би оформлений та вивезений з митної території у межах чотирьох робочих годин, що унеможливило б виникнення будь-яких витрат, пов'язаних з простоєм транспорту та додатковими логістичними операціями.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 101 982,16 грн. збитків, з яких 7 954,16 грн. витрат пов'язаних з понаднормативним використанням контейнерного обладнання, 61 720,40 грн. витрат пов'язаних з понаднормовим використання автотранспорту, 3 210,00 грн. витрат за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі, 20 130,00 грн. витрат за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі та 8 967,60 грн. витрат на брокерські послуги за понаднормову роботу, пов'язану з додатковими контролями митниці.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17.
Суд також зазначає, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Як зазначено судом вище, позивач стверджує, що внаслідок здійснення відповідачем затримки в митному оформлені вантажу та прийняття неправомірного рішення, позивачем понесено збитки у загальному розмірі 101 982,16 грн., з яких 7 954,16 грн. витрат пов'язаних з понаднормативним використанням контейнерного обладнання, 61 720,40 грн. витрат пов'язаних з понаднормовим використання автотранспорту, 3 210,00 грн. витрат за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі, 20 130,00 грн. витрат за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі та 8 967,60 грн. витрат на брокерські послуги за понаднормову роботу, пов'язану з додатковими контролями митниці
Відносини, пов'язані зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України, законами України з питань оподаткування та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Здійснення державної митної справи базується на принципах, передбачених статтею 8 Митного Кодексу України, зокрема, принципів: законності та презумпції невинуватості; визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.
За змістом частин 1, 2 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Частинами 1-4 статті 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається (частина 4 статті 320 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Як передбачено частиною другою вказаної статті рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.
Отже, судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі № 420/7983/25, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 року, яке набрало законної сили 27.10.2025 року визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000042/2 від 22.01.2025 року.
В силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі № 420/7983/25, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 року, яке набрало законної сили 27.10.2025 року мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.
Зокрема, у рішенні від 23.05.2025 року у справі № 420/7983/25 адміністративним судом встановлено, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000042/2 від 22.01.2025 року за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Як зазначено судом вище, за змістом приписів статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.
Отже, суд виходить з того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок прийняття Одеською митницею неправомірного рішення щодо коригування митної вартості, яке стало підставою для відмови в оформленні митної декларації та складання картки відмови № UA500500/2024/000042/2, а також спричинило затримку випуску товару та транспортного засобу, позивачу заподіяні збитки у вигляді витрат пов'язаних з понаднормативним використанням контейнерного обладнання, витрат пов'язаних з понаднормовим використання автотранспорту, витрат за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі, витрат за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі та витрат на брокерські послуги за понаднормову роботу, пов'язану з додатковими контролями митниці.
Поясненнями позивача, які викладені в позовній заяві, частково відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, рахунком-факторую № LS-4618363 від 23.01.2025 року на суму 11 931,24 грн. (з призначенням: понаднормативне використання контейнерного обладнання), актом № ЛШ00-000619 надання послуг від 23.01.2025 року на суму 11 931,24 грн., платіжною інструкцією № 2247185382 від 24.01.2025 року на суму 11 931,00 грн., платіжною інструкцією № 333 від 14.03.2025 року на суму 0,24 грн., рахунком-факторую № LS-4618383 від 23.01.2025 року на суму 80 236,48 грн. (з призначенням: наднормове використання автотранспорту), актом № ЛШ00-001466 надання послуг від 23.01.2025 року на суму 80 236,48 грн., платіжною інструкцією № 2247185398 від 27.01.2025 року на суму 80 236,48 грн., рахунком № 04/6 від 23.01.2025 року на суму 61 873,00 грн., актом № 04/6 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.01.2025 року на суму 61 873,00 грн., платіжною інструкцією № 2247185393 від 27.01.2025 року на суму 61 873,00 грн., проміжним актом надання послуг ВМК № 752 від 23.01.2025 року на суму 35 943,00 грн., платіжною інструкцією № 235 від 23.01.2025 року на суму 35 943,00 грн., копії яких міститься в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивачем у зв'язку з неправомірними діями відповідача понесено витрати пов'язані з понаднормативним використанням контейнерного обладнання, витрати пов'язані з понаднормовим використання автотранспорту, витрати за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі, витрати за розміщення автотранспортного засобу на вантажному митному комплексі та витрати на брокерські послуги за понаднормову роботу, пов'язану з додатковими контролями митниці, що в загальному розмірі складає суму позовних вимог у розмірі 101 982,16 грн. збитків.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Інші доводи, на які посилався відповідач у відзиві залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судового збору між сторонами у даному випадку не відбувається.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоад-Тех" (65045, місто Одеса, вулиця Велика Арнаутська, будинок 76, офіс 2; ЄДРПОУ: 38935167) 101 982 (сто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 16 коп. збитків.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна