ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 червня 2026 року Справа № 902/1558/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача - Попатенко С.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 (повний текст складено 19.03.2026)
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс"
про стягнення 1 976 404,41 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця 988 202,21 грн штрафних санкцій за Договором № 9303 від 10.03.2025 за порушення строку постачання Товару, в тому числі пені в розмірі 664 741,16 грн, та штрафу в розмірі 323 461,05 грн.
В інші частині позову відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця 23 717,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції виснував, що розмір пені та штрафу за порушення строку постачання Товару становить 1 329 482,31 грн та 646 922,10 грн, та відповідає приписам частини першої статті 253, частини першої статті 549 ЦК України та положенням підпункту 7.2. Договору підряду. Також місцевий господарський суд повважав, що у відповідності до засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50 % від правомірно заявленої позивачем суми 1 976 404,41 грн.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця звернувся до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд 06.04.2026, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 664 741,15 грн пені, 323 461,05 грн штрафу за порушення строку постачання товару та постановити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" щодо стягнення 664 741,15 грн пені, 323 461,05 грн штрафу за порушення строку постачання товару, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" суму сплаченого судового збору.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- скаржник не погоджується щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені та штрафу на 50%, та вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог;
- ТОВ "Поділля Екоресурс" порушено умови договору №9303 від 10.03.2025 в частині порушення терміну постачання Товару, що підтверджується видатковими накладними, тому у відповідності до пункту 7.2. Договору ТОВ "Поділля Екоресурс" зобов'язано сплатити на користь КЕВ м. Вінниця штрафні санкції, розмір яких станом на 08.09.2025 (до моменту припинення дії договору) складає 1 976 404,41 грн, у тому числі 1 329 482,31 грн пені, 646 922,10 грн штрафу, виходячи з розрахунку ціни позову, що додано до позовної заяви;
- відповідач, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи участь у відкритих торгах та підписуючи з Позивачем договір, усвідомлювало, що датою поставки товару є дата, визначена у календарному графіку поставок (Додаток №2 до Договору), з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки;
- відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
21.04.2026 матеріали справи №902/1558/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "02" червня 2026 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 26.05.2026 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
02.06.2026 на електронну адресу суду від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.
У судове засідання представник відповідача не з'явився.
Поштове повідомлення, яким надіслано відповідачу ухвалу від 27.04.2026 про відкриття апеляційного провадження, повернуто на адресу суду з підстав: "Одержувач відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В цій частині суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Щодо поданого прокуратурою клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. 6 ГПК у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ч. 4 ст. 6 ГПК). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК). Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 8 ст. 6 ГПК).
Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов'язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Частинами п'ятою та шостою вищевказаної норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (п. 26 Положення).
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".
Тобто саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідно до частини другої вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Відповідно до частини четвертої вказаної норми суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуальних дій шляхом подання документів до суду через електронні кабінети в ЄСІТС з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису, або в паперовій формі.
У постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Вказане свідчить про використання учасником справи Вінницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду, тобто без дотримання встановленого порядку (клопотання подане на електронну адресу суду), відповідно такий процесуальний документ судом залишається без розгляду.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.03.2025 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" уклали Договір № 9303 про закупівлю товару (а.с.8-14 т.1).
Відповідно до пункту 1.1. Договору про закупівлю Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника дров'яну деревину (код ДК 021-2015 - 03410000-7 - Деревина) визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
В пункті 2.1. Договору про закупівлю сторони визначили, що якість паливної деревини повинна відповідати ТУУ 16.1-00994207-055:2018, довжиною від 1,0 до 1,9 метрів, діаметром не менше 5,0 сантиметрів та вологістю не більше 30 %. Якісні характеристики товару повинні бути вказані у сертифікаті якості, якщо такий товар підлягає обов'язковій сертифікації згідно чинного законодавства, та повинні відповідати вимогам діючих стандартів.
Згідно пункту 3.1. Договору про закупівлю ціна цього Договору є твердою та становить - 34 695 520 грн, в тому числі ПДВ 5782532 грн 80 коп.
Строк поставки Товару - до 30.09.2025 включно згідно погодженого сторонами календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору) (пункт 4.2. Договору про закупівлю).
Товар постачається власними силами Постачальника (власним транспортом) або з залученням третіх осіб - Перевізника. Всі зобов'язання по укладенню транспортних договорів з перевізниками (відправниками), по найму транспортних засобів, тощо, покладено виключно на Постачальника. Постачальник несе ризик за пошкодження або знищення Товару до моменту поставки його Замовнику (пункт 4.3. Договору про закупівлю).
Зобов'язання постачальника щодо поставки Товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання Товару належної якості у власність Замовника у місці поставки та на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на Товар (пункт 4.6. Договору про закупівлю.
Відповідно до пункту 5.1. Договору про закупівлю оплата здійснюється Замовником за фактично отриманий належної якості Товар, але не пізніше 30 робочих днів з моменту отримання товару, на підставі рахунку та видаткової накладної.
В підпункті 6.2.1. Договору про закупівлю Сторони визначили, що Замовник має право достроково без відшкодування збитків Постачальнику, розірвати цей Договір в односторонньому порядку, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Постачальником стосовно кількості або якості товару, або строків поставки (більш ніж на 30 календарних днів порушено строк поставки відповідно календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору), письмово повідомивши листом з описом вкладення та повідомленням про вручення про це Постачальника у строк за 10 календарних днів до дати розірвання. Цей Договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розірвання Договору.
Згідно пункту 7.2. Договору про закупівлю у разі порушення терміну постачання Товару Постачальник перераховує на відповідний рахунок Замовника пеню у розмірі 0,2 % від вартості товару з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо якості поставленого товару Постачальник сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 20 % від ціни неякісного товару (пункт 7.3. Договору про закупівлю).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1. Договору про закупівлю).
31.03.2025 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю (а.с.15 т.1).
Відповідно до пункту 1. Додаткової угоди № 1 сторони домовились внести зміни до графіку поставок та відповідно Календарний графік поставок (Додаток № 2 до Договору) викласти в новій редакції, згідно Додатку 1 до даної додаткової угоди.
20.06.2025 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 2 до Договору про закупівлю (а.с.16 т.1).
Відповідно до пункту 1. Додаткової угоди № 2 сторони домовились внести зміни до графіку поставок та відповідно Календарний графік поставок (Додаток № 2 до Договору) викласти в новій редакції, згідно Додатку 1 до даної додаткової угоди.
Поставка товару відповідачем підтверджується видатковими накладними (а.с. 17-118, т. 1).
Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару складає 9 503 420,97 грн, отже відповідач виконав своє зобов'язання лише частково.
Позивач 15.04.2025, 01.05.2025, 23.05.2025, 04.06.2025, 07.07.2025, 05.08.2025, 19.08.2025 та 09.09.2025 звертався з претензіями до відповідача. У вказаних претензіях позивач звертав увагу відповідача на порушення умов Договору про закупівлю, вимагав терміново здійснити постачання деревини відповідно до календарного графіку та сплатити на користь позивача штрафні санкції за порушення терміну постачання (а.с.217-264 т.1).
В претензії від 09.09.2025 за № 573/Ю/2320 позивач повідомив відповідача, що у разі невиконання вимог про сплату штрафних санкцій буде змушений звернутись з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів з подальшим стягненням штрафних санкцій та судових витрат.
В матеріалах справи відсутні відповіді відповідача на претензії позивача.
26.08.2025 позивач надіслав відповідачу лист № 573/10/2229 про одностороннє розірвання договору про закупівлю товару № 9303 від 10.03.2025 (а.с.265-268 т.1).
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" про стягнення 1 976 404,41 грн штрафних санкцій за договором № 9303 від 10.03.2025, у тому числі 1 329 482,31 грн пені, 646 922,10 грн штрафу.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 1 976 404,41 грн штрафних санкцій за договором № 9303 від 10.03.2025, у тому числі 1 329 482,31 грн пені, 646 922,10 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як зазначалося вище, скаржник просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 664 741,15 грн пені, 323 461,05 грн штрафу.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Застосоване у статті 551 ЦК словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Суд виходить з того, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є постійними у правозастосуванні, що підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
Зокрема, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду, тобто у межах судового розсуду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права, зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:
"213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
Крім того, у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу та зазначила, зокрема: "зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення".
Поряд з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18: "господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань" (п. 8.32).
Отже, для зменшення нарахованих позивачем сум має бути встановлена очевидна їх неспівмірність, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20), від 10.08.2023 у справі №910/12371/22.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойки, а згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умови щодо нарахування неустойки та їх розміру визначалися обопільно сторонами у договорі.
Також варто зауважити, що підписавши договір, відповідач взяв на себе також зобов'язання дотримуватись вимог чинного законодавства України, а саме: ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 526, ст. 530 ЦК України.
Судом враховується, що у разі неухильного виконання відповідачем домовленостей закріплених у договорі, у позивача були б відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.
В свою чергу, у разі незгоди з розміром штрафних санкцій, які мають нараховуватися у разі неналежного виконання зобов'язання, відповідач не був позбавлений права ініціювати внесення відповідних змін до договору.
Водночас, розмір неустойки не є надмірним пропорційно до вартості предмету закупівлі.
А тому, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій ґрунтується на нормах закону та дорівнює вчиненому порушенню договірних зобов'язань з боку відповідача.
Однак суд першої інстанції, навівши перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, не зазначив в чому саме полягає винятковість даного випадку; які поважні причини призвели до неналежного невиконання зобов'язання відповідачем; за яким критерієм сума штрафних санкцій є надмірною тощо.
З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% не відповідають нормам матеріального права, а саме, ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки судом не було прийнято до уваги всі обставини, які мають істотне значення, та, як наслідок, було необґрунтовано зменшено розмір штрафних санкцій на 50%, які підлягали стягненню з Відповідача за порушення строків поставки товару.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято із не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду - скасуванню в частині відмови у позові.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів, виснує, що рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на що апеляційну скаргу позивача необхідно задоволити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 664 741,16 грн та штрафу у розмірі 323 461,05 грн, прийнявши нове рішення, яким позов у цій частині задоволити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню та покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 664 741,16 грн та штрафу у розмірі 323 461,05 грн.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задоволити позов.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2026 у справі №902/1558/25 викласти в наступній редакції:
"1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (місцезнаходження: пров. Світанковий, буд. 2 А, "Окружний" садівничий масив, село Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, ідентифікаційний код юридичної особи: 45271934) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (місцезнаходження: вул. Стрілецька, буд. 87, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21015, ідентифікаційний код юридичної особи: 08320218) 1 976 404,41 грн штрафних санкцій за Договором № 9303 від 10.03.2025 за порушення строку постачання Товару, в тому числі пені в розмірі 1 329 782,31 грн, та штрафу в розмірі 646 922,10 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (місцезнаходження: пров. Світанковий, буд. 2 А, "Окружний" садівничий масив, село Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, ідентифікаційний код юридичної особи: 45271934) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (місцезнаходження: вул. Стрілецька, буд. 87, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21015, ідентифікаційний код юридичної особи: 08320218) 23 717,00 грн витрат зі сплати судового збору".
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Екоресурс" (місцезнаходження: пров. Світанковий, буд. 2 А, "Окружний" садівничий масив, село Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, ідентифікаційний код юридичної особи: 45271934) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (місцезнаходження: вул. Стрілецька, буд. 87, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21015, ідентифікаційний код юридичної особи: 08320218) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17 787,64 грн.
5. На виконання даної постанови Господарському суду Вінницької області видати накази.
6. Справу №902/1558/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "03" червня 2026 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Розізнана І.В.