ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 червня 2026 року Справа № 924/123/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Політуча В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Самарцев Я.Ю. (в режимі відеоконференції);
відповідача-1 - Єкімук О.Л., адвокат (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оксі Банк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 березня 2026 у справі № 924/123/26 (суддя Заверуха С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет"
до Акціонерного товариства "Оксі Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн"
про визнання недійсними договору застави майнових прав від 26.08.2024 № 41/24- ВКЛ-МП-1 та договору відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2026 у справі №924/123/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" до Акціонерного товариства "Оксі Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" про визнання недійсними договору застави майнових прав від 26.08.2024 № 41/24- ВКЛ-МП-1 та договору відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024, задоволено.
Визнано недійсним договір застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024, укладений між Акціонерним товариством "Оксі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн".
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024, укладений між Акціонерним товариством "Оксі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн".
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оксі Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" 2662,4 грн витрат по сплаті судового збору.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" 2662,4 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Акціонерне товариство "Оксі Банк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оксі Банк" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2026 у справі №924/123/26. Призначено справу № 924/123/26 до розгляду на 01.06.2026 об 11:00 год.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому, явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача-2.
Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача-1 та позивача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача-1 та позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" (покупець) було укладено договір поставки № 10.
Відповідно до пункту 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати та оплачувати такий товар на умовах, визначених договором, згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.7 договору поставки передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів з дати реалізації товару за умови належного виконання постачальником вимог пункту 3.6 договору.
Згідно з пунктом 3.6 договору, обов'язковою умовою для здійснення оплати за поставлений товар є наявність у покупця належним чином оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору видаткової і товарно-транспортної накладних, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, а також відповідність цін у накладних чинній Специфікації. У разі відсутності будь-якого із зазначених документів, їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях чи даних постачальник зобов'язаний надати відсутні документи або привести їх у відповідність до вимог законодавства та умов договору протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до пункту 4.3 договору поставки, покупець має право повернути постачальникові товар у разі закінчення строку його реалізації та/або строку придатності.
Крім того, пунктом 9.8 договору сторони погодили, що права та обов'язки, які виникають із цього договору, не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони.
Також судом встановлено, що 09.08.2024 між Акціонерним товариством "Оксі Банк" (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 2 500 000,00 грн строком з 09.08.2024 по 07.08.2025 включно. Позичальник, у свою чергу, зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24 % річних, а також комісії на умовах, визначених договором. Кредитні кошти надавались на поповнення обігових коштів позичальника.
Згідно з пунктом 9.1 кредитного договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2024 між Акціонерним товариством "Оксі Банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 щодо отримання грошових коштів за договором поставки № 10 від 01.08.2023.
Відповідно до пункту 1.1 договору застави, заставодавець передав у заставу майнові права, визначені пунктом 1.4 цього договору, а саме право вимоги грошових коштів за договором поставки. Сторони погодили, що вартість предмета застави станом на дату укладення договору становить 276 000,00 грн.
Пунктом 1.2 договору застави передбачено, що заставою забезпечується виконання в повному обсязі всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" за кредитним договором № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024, у тому числі щодо повернення кредитних коштів у сумі 2 500 000,00 грн, сплати процентів у розмірі 24 % річних, а також комісій, визначених умовами кредитного договору.
Відповідно до пункту 1.4 договору застави, предмет застави становлять майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", що виникли з договору поставки № 10 від 01.08.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет", а саме право вимоги грошових коштів у сумі 276 000,00 грн за поставлену алкогольну продукцію.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору застави, у разі порушення позичальником або заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання такої вимоги - задоволити свої вимоги за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами, у тому числі шляхом застосування позасудових способів звернення стягнення.
Пунктом 2.4.6 договору застави передбачено обов'язок заставодавця у разі отримання від боржника за договором поставки грошових коштів перерахувати їх заставодержателю протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги банку в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання.
Відповідно до пункту 3.1 договору застави, право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя у випадку порушення будь-якого із зобов'язань, забезпечених договором застави, зокрема, зобов'язань позичальника за кредитним договором.
За змістом пункту 3.2 договору застави, звернення стягнення на предмет застави могло здійснюватися як у позасудовому порядку, у тому числі шляхом уступки права вимоги, так і на підставі рішення суду.
26.08.2024 між Акціонерним товариством "Оксі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" укладено договір відступлення права вимоги майнових прав.
Відповідно до умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" передало Акціонерному товариству "Оксі Банк" право вимоги грошових коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" за договором поставки №10 від 01.08.2023 у розмірі 276 000,00 грн, відтак банк набув статусу нового кредитора у зобов'язанні в межах вказаної суми.
В подальшому, Акціонерне товариство "Оксі Банк" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" із вимогою № 1030-476/61 від 16.05.2025 про здійснення протягом 10 днів повного розрахунку за договором поставки № 10 від 01.08.2023 у сумі 276 000,00 грн на користь банку як нового кредитора.
На підтвердження правомірності укладення спірних договорів Акціонерне товариство "Оксі Банк" надало копію довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" від 26.08.2024 № 2608, у якій зазначено про нібито отримання письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" на передачу у заставу права вимоги за договором поставки та укладення договорів застави майнових прав.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/8426/25 було задоволено позов Акціонерного товариства "Оксі Банк" та звернуто стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" на користь банку 276 000,00 грн у рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" за кредитним договором у загальному розмірі 2 596 986,30 грн, що складалася із заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" всупереч умовам пункту 9.8 договору поставки № 10 від 01.08.2023 передало Акціонерному товариству "Оксі Банк" права вимоги за вказаним договором без попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет", позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024 та договору відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024, укладених між Акціонерним товариством "Оксі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн".
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом враховується, що загальні підстави недійсності правочину визначені ст.215 ЦК України. Так, відповідно до ч.1 зазначеної статті, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) у момент його вчинення вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.
Водночас положеннями ст.203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, щодо відповідності його змісту вимогам закону, наявності у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільного волевиявлення учасників правочину, дотримання встановленої законом форми правочину, а також спрямованості такого правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
Крім того, ч.3 ст.215 ЦК України встановлено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не передбачена законом, однак одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність із підстав, визначених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним як оспорюваний.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Разом із тим, за змістом ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника лише у випадку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у разі якщо сторони договору прямо погодили необхідність отримання попередньої згоди боржника на передачу права вимоги третій особі, така згода є обов'язковою умовою правомірності відповідного правочину, а її відсутність може свідчити про невідповідність спірного правочину вимогам закону та умовам договору.
Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, відповідно, і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.
Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч.1 ст.516 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №904/11838/16.
Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" (покупець) укладено договір поставки №10 від 01.08.2023.
Крім того, 09.08.2024 між Акціонерним товариством "Оксі Банк" (кредитодавець, Банк) та Товаристом з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (позичальник) укладено кредитний договір з відкриттям відновлювальної кредитної лінії №41/24-ВКЛ.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.08.2024 між Акціонерним товариством "Оксі Банк" (заставодержатель, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №41/24-ВКЛ-МП-1 щодо отримання грошових коштів за договором поставки №10 від 01.08.2023.
Також 26.08.2024 між Акціонерним товариством "Оксі Банк" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (сторона-2) укладено договір відступлення права вимоги майнових прав, відповідно до п.1 якого, сторона-2 передає (відступає), а сторона-1 приймає на себе права сторони-2 як кредитора за зобов'язанням, а саме право вимоги коштів на загальну суму 276 000,00 грн за договором поставки №10 від 01.08.2023, укладеним між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Хай Маркет" (боржник), які полягають у праві отримати від боржника грошові кошти за контрактом у вказаному розмірі.
Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що вищевказані правочини, а саме договір застави майнових прав №41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024 та договір відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024, укладені всупереч умовам п.9.8 договору поставки №10 від 01.08.2023, відповідно до якого сторони погодили, що права та обов'язки, які виникають з цього договору, не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони.
При цьому, колегія суддів враховує, що умови п.9.8 договору поставки №10 від 01.08.2023 узгоджуються з положеннями актів цивільного законодавства, зокрема, з приписами ч.1 ст.516 ЦК України, якою прямо передбачено можливість обумовлення заміни кредитора у зобов'язанні необхідністю отримання згоди боржника, а також із положеннями п.3 ч.1 ст.3 та ст.627 ЦК України, якими закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження наявності права на укладення спірних договору застави майнових прав №41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024 та договору відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024 відповідач-1 посилався на копію довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" від 26.08.2024 № 2608, у якій зазначено про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" на передачу у заставу прав вимоги за договором поставки №10 від 01.08.2023 та на укладення договорів застави майнових прав щодо отримання грошових коштів за вказаним договором поставки.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказана копія довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" від 26.08.2024 №2608 не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет", спрямованого на надання згоди на укладення спірних правочинів, оскільки такий документ не містить безпосереднього письмового волевиявлення самого товариства.
Крім того, відповідачем-1 не наведено обґрунтувань причин, з яких Акціонерне товариство "Оксі Банк", будучи обізнаним зі змістом договору поставки №10 від 01.08.2023 та умовами п.9.8 цього договору, не витребувало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" до укладення спірних правочинів письмову згоду Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" на передачу прав та укладення відповідних договорів, виражену безпосередньо стороною договору поставки.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення закону, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, зміст наявних у матеріалах справи доказів, а також обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 у справі №910/8426/25, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" попередньої письмової згоди на укладення спірних договорів, яка відповідно до п.9.8 договору поставки була обов'язковою.
У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними на підставі ч.1 ст.203 ЦК України договору застави майнових прав №41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024 та договору відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024, укладених між Акціонерним товариством "Оксі Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн".
Доводи апеляційної скарги про наявність у Банку підстав для укладення спірних правочинів на підставі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" від 26.08.2024 №2608, а також про добросовісність дій Акціонерного товариства "Оксі Банк", колегія суддів відхиляє, оскільки вказана довідка не містить безпосереднього письмового волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" щодо надання згоди на укладення спірних договорів та не є належним доказом у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, при цьому, Банк, будучи обізнаним зі змістом п.9.8 договору поставки, не був позбавлений можливості перевірити наявність належної письмової згоди, вираженої безпосередньо стороною договору.
Посилання апелянта на виникнення у Банку права звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, а також на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8426/25 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки набуття права звернення стягнення не усуває обов'язку дотримання погодженого сторонами порядку передачі прав третім особам, а предметом розгляду у справі №910/8426/25 було звернення стягнення на предмет застави, а не питання дотримання процедури укладення та власне дійсності спірних правочинів у контексті дотримання вимог п.9.8 договору поставки, хоча вказаним рішенням у справі №910/8426/25 суд зазначив про відсутність доказів надання покупцем письмової згоди на передачу прав та обов'язків за договором поставки та констатував невідповідність договору відступлення вимогам п. 9.8 договору поставки.
Доводи скаржника щодо належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет" про заміну кредитора колегія суддів також відхиляє, оскільки повідомлення боржника про заміну кредитора та отримання його попередньої згоди є різними правовими категоріями, для яких ст.516 ЦК України встановлено різні правові наслідки.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно поширив висновки щодо договору відступлення права вимоги на договір застави, а також доводи про відсутність належного обґрунтування недійсності договору застави майнових прав спростовуються змістом п.9.8 договору поставки, яким встановлено заборону на передачу прав та обов'язків третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони, що охоплює як відступлення права вимоги, так і передачу майнових прав у заставу, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність спірних правочинів вимогам ч.1 ст.516 та ст.203 ЦК України.
Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені судом докази, а також наведені положення чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що спірні договір застави майнових прав №41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024 та договір відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024 укладені всупереч умовам п.9.8 договору поставки №10 від 01.08.2023 та без отримання обов'язкової попередньої письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Маркет", у зв'язку з чим не відповідають вимогам ч.1 ст.516 та ст.203 ЦК України, тоді як наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, не підтверджують наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки обставин, яким судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 ГПК України).
Згідно з ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оксі Банк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 31 березня 2026 року у справі №924/123/26 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "03" червня 2026 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.