вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 910/6877/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 20.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025
у справі №910/6877/25 (суддя - Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно Енергоефективність»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан»
про стягнення 436 271, 38 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясно Енергоефективність» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №01/02/22-4 від 01.02.2022, а саме в частині повернення суми невикористаного гарантійного платежу - 319 476, 11 грн, сплати 3 % річних - 24 106, 49 грн та інфляційних втрат - 92 688, 78 грн за період з 08.06.2022 по 12.12.2024.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно Енергоефективність» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» про стягнення 436 271, 38 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно Енергоефективність» невикористану суму гарантійного платежу у розмірі 319 476,11 грн, 3% річних у розмірі 24 106,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 92 688,78 грн. та судовий збір у розмірі 5 235,26 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та не спростування їх відповідачем. Розрахунки заявлених 3% річних та інфляційних втрат судом визнано арифметично правильними.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алсан» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі 910/6877/25 від 22.09.2025 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6877/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6877/25.
20.11.2025 матеріали справи № 910/6877/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25 - залишено без руху та роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки шляхом надання доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25 у розмірі 1 467,89 грн.
05.12.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Алсан» строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25, визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025, до 18.12.2025.
17.12.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору в розмірі 1 467,89 грн.
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.12.2025 у зв'язку з перебуванням суддів Коробенка Г.П. та Кравчука Г.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6877/25 за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25.02.2026 о 13 год. 50 хв.
Через систему «Електронний суд» 20.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно Енергоефективність» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкладено розгляд справи №910/6877/25 на 11.03.2026 об 11 год. 50 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 відкладено розгляд справи №910/6877/25 на 20.05.2026 о 12 год. 20 хв.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.
За доводами скаржника, позивач не мав права вимагати повернення гарантійного платежу та підстав для нарахування 3 % річних та індексу інфляції на неповернуту суму. При цьому, позивачем не надано жодної додаткової угоди, яка підтверджує погодження сторонами зменшення ставки орендної плати, що підписана сторонами.
Відтак, апелянт вважає безпідставним твердження про те, що у Відповідача виник обов'язок щодо повернення гарантійного платежу.
2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи
Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив суд поновити процесуальний строк на подання відзиву, посилаючись на поважність причин пропуску такого строку, зумовлених зміною представника позивача.
Положеннями частин першої - четвертої статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
З огляду на наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу обставини пропуску процесуального строку на його подання, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, враховуючи норми статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що апелянт не довів існування непогашеної заборгованості за орендою, яка б легітимізувала безстрокове утримання гарантійного платежу, а первинні документи (акти), оплати та узгоджена фактична модель виконання договору підтверджують інший (зменшений) розмір платежів у спірний період.
Також за доводами позивача, доводи про «рахунки» за ст.530 ЦК - юридично неспроможні; рахунок не є первинним документом, а відсутність рахунку не зупиняє настання строку виконання за договором.
Позивач просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 20.05.2026 з'явився представник позивача, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до його електронного кабінету системи «Електронний суд».
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представника скаржника, що не з'явився в судове засідання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції обставини
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алсан», як орендодавцем (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно Енергоефективність», як орендарем (позивач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/02/22-4 (надалі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, розташоване у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 99-А.
Приміщення/об'єкт оренди - загальна площа (кв.м.): 261,7, опис: хол площею 28,6 кв.м., основне приміщення 217,7 кв.м., умивальна площею 4,2 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м., умивальна площею 5,2 кв.м. - розташовані на 4 поверсі будівлі.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, орендар вступає у право користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду.
Згідно пунктів 4.1. та 4.2. Договору, орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати всі необхідні платежі відповідно до умов цього Договору, у тому числі з орендної плати, а також компенсувати всі інші витрати відповідно до умов цього Договору. Орендна плата починає нараховуватись з моменту передачі приміщення орендарю за актом прийому-передачі приміщення в оренду, незалежно від того чи розпочав орендар з того часу господарську діяльність у приміщенні чи ні, й до дати повернення приміщення орендодавцю за відповідним актом повернення приміщення з оренди.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за цим Договором складає 150 730, 83 грн з ПДВ 20%, що у відповідності до офіційного курсу НБУ встановленого на 27.01.2022 дорівнює 2 879, 84 грн за 100 доларів США і складає еквівалент 5 234, 00 доларів США, що є сумою, розрахованою за формулою: еквівалент у розмірі 20 доларів США за 1 кв.м. площі приміщення.
В пункті 4.6. Договору сторони домовились, що якщо інше не передбачено цим Договором, орендна плата повинна сплачуватися орендарем щомісяця у формі авансового платежу не пізніше 10-го числа місяця, за який здійснюється оплата, на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Неотримання орендарем до 10-го числа кожного місяця від орендодавця відповідного рахунку на здійснення сплати орендної плати не звільняє орендаря від обов'язку здійснити таку сплату у строки, визначені цим Договором.
Згідно пунктів 4.10 та 4.12. Договору, до складу орендної плати не входить, а здійснюється орендарем окремо, компенсація витрат по сплаті (вартості) комунальних послуг у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Вартість витрат зі сплати комунальних послуг, за винятком послуг щодо забезпечення електроенергією, компенсуються/відшкодовується орендарем додатково до орендної плати відповідно до діючих тарифів у місті Києві згідно із показниками індивідуальних лічильників на підставі рахунків, які виставляються орендодавцем. Сторони домовились, що компенсація/відшкодування вартості витрат зі сплати комунальних послуг орендар здійснюватиме шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний банківський рахунок орендодавця за кожний місяць споживання орендарем відповідних послуг на підставі наданих орендодавцем рахунків протягом 10-ти банківських днів з дати надання такого рахунку.
Відповідно до пункту 4.8. Договору, з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань за цим Договором, орендар зобов'язується протягом 10-ти банківських днів з дати підписання цього Договору, сплатити орендодавцю гарантійний платіж у розмірі 376 927, 06 грн із урахуванням ПДВ, що у відповідності до офіційного курсу НБУ встановленого на 27.01.2022, дорівнює 2 879, 84 грн за 100 доларів США, який складає еквівалент 13 085, 00 доларів США.
Підпунктом 4.8.4. пункту 4.8. Договору встановлено, що гарантійний платіж, може вважатися внесеним орендодавцем на умовах зарахування зустрічних однорідних вимог стосовно обов'язку орендодавця повернути сплачений орендарем гарантійний платіж відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення №44-ЕСКО від 03.05.2019, укладеного між сторонами, про що сторонами буде укладено відповідну письмову угоду.
04.02.2022 між сторонами укладений акт зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання в сумі 349 212, 48 грн за договором №44-ЕСКО від 03.05.2019, а позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання в сумі 376 927, 07 грн за договором №01/02/22-4 від 01.02.2022. З дати підписання цього акту, грошові зобов'язання відповідача перед позивачем за договором №44-ЕСКО від 03.05.2019 припиняються в повному обсязі, грошові зобов'язання позивача перед відповідачем за договором №01/02/22-4 від 01.02.2022 припиняються в частині оплати гарантійного платежу в сумі 349 212, 48 грн із залишком невиконаних грошових зобов'язань в сумі 27 714, 58 грн, яку позивач має сплатити відповідачу протягом 10-ти банківських днів з дати укладання цього акту.
10.02.2022 позивач сплатив відповідачу залишок невиконаних грошових зобов'язань по оплаті гарантійного платежу у розмірі 27 714, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №419 від 10.02.2022.
Підпунктами 4.8.1., 4.8.2. пункту 4.8. Договору передбачено наступне:
- частина гарантійного платежу може бути зарахована орендодавцем у рахунок сплати орендної плати за один останній місяць орендного користування;
- решта сплаченого гарантійного платежу може бути зарахована орендодавцем (за умови попереднього письмового повідомлення орендаря про підстави та суми (із підтвердженням її розміру) здійснення такого зарахування) у рахунок погашення будь-якої заборгованості, пов'язаної із простроченням або невиконанням орендарем зобов'язань за Договором (зокрема: у випадку виникнення заборгованості по сплаті орендної плати, по компенсації/відшкодуванню комунальних послуг, про відшкодування витрат, понесених орендодавцем у зв'язку із усуненням пошкоджень, спричинених майну орендодавця/об'єкту оренди з вини орендаря, та/або у випадку виникнення будь-якої іншої заборгованості, пов'язаної із простроченням або невиконанням орендарем зобов'язань за Договором, у т.ч. при необхідності сплати штрафу у порядку та на умовах, передбачених Договором).
11.02.2022 позивач сплатив відповідачу орендну плату за лютий 2022 року у розмірі 153 204, 42 грн.
11.03.2022 листом вих.№754/1103 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з настанням форм-мажорних обставини, а саме військової агресії рф проти України, що стала підставою для введення режиму воєнного стану з 24.02.2022 тягне за собою неможливість виконання зобов'язань за Договором на період існування вказаних обставини, тому позивач просив відповідача не нараховувати орендну плату та інші платежі з 24.02.2022.
Відповідач листом від 24.03.2022 запропонував позивачу в період дії воєнного стану на території України здійснювати плату по Договору в розмірі 2 долара США за кв.м.
Позивач зазначає, що пропозиція відповідача була прийнята шляхом прийняття виставлених відповідачем актів надання послуг: (1) акт №34 від 28.02.2022 на суму 134 587, 41 грн з ПДВ (з перерахунок плати за період з 24.02. по 28.02.2022); (2) акт №58 від 31.03.2022 на суму 15 312, 02 грн з ПДВ; (3) акт №63 від 30.04.2022 на суму 15 312, 02 грн.
Позивач стверджує, що акт за травень 2022 року відповідачем не виставлявся, натомість останнім був виставлений рахунок №70 від 01.05.2022 на суму 14 627, 45 грн.
Також відповідач виставив позивачу рахунки та акти надання послуг від 28.02.2022 за лютий 2022 року щодо комунальних послуг, а саме: (1) акт №51 на суму 243, 04 грн (рахунок №55); (2) акт №42 на суму 7 833, 15 грн (рахунок №47); (3) акт №52 на суму 22 740, 28 грн (рахунок №56).
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами або їх належно уповноваженими представниками, скріплення Договору печатками сторін, та діє протягом строку оренди, і протягом 10-ти календарних днів після спливу строку оренди, та/або до повного виконання сторонами взятих на себе за даним Договором зобов'язань. Строк оренди починає обчислення з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду та діє до 31 січня 2023 (включно). У разі дострокового припинення Договору оренди, одночасно з ним припиняється цей договір.
Згідно пункту 7.1. Договору, цей Договір може бути розірваним або припинений лише відповідно до його умов та/або відповідно до умов чинного законодавства України. У випадку закінчення строку договору або у випадку його дострокового розірвання, приміщення повертається орендарем орендодавцю не пізніше останнього дня строку, відведеного орендарю для вивільнення та повернення приміщення.
10.05.2022 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, згідно якої домовились припинити строк дії Договору та повернути із оренди нежитлове приміщення за актом приймання приміщення з оренди 31.05.2022.
Відповідно до пункту 2.7. Договору, повернення орендарем об'єкта оренди орендодавцю здійснюється у тому ж порядку, що й передача в оренду, не пізніше 10 календарних днів після спливу строку оренди або у разі розірвання чи припинення цього Договору, що оформляється актом повернення приміщення з оренди. Звільнення об'єкта оренди орендарем підтверджується актом повернення приміщення з оренди, підписаним сторонами.
31.05.2022 сторони підписали акт повернення приміщення з оренди до Договору.
Відповідно до підпункту 4.8.3. пункту 4.8. Договору, гарантійний платіж (його невикористана частина), підлягає поверненню орендарю протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення.
Позивач листом вих.№845/2906 від 29.06.2022 просив відповідача повернути гарантійний платіж з вирахуванням суми орендної плати відповідно до актів приймання наданих послуг та комунальних послуг за лютий 2022 в сумі 334 103, 56 грн.
Відповідач не повернув позивачу невикористану частину гарантійного платежу та не надав відповіді на лист вих.№845/2906 від 29.06.2022.
Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією вих.№898/1509 від 15.09.2022, в якій вимагав повернути гарантійний платіж з вирахуванням суми орендної плати, яку орендар мав сплатити за період з лютого по травень 2022 у розмірі 319 476, 11 грн.
Однак позивач не отримував від відповідача доказів, що підтверджують повернення невикористаної суми гарантійного платежу.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Позивач просить стягнути з відповідача невикористану суму гарантійного платежу у розмірі 319 476, 11 грн і додатково у порядку статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 24 106, 49 грн та інфляційні втрати у розмірі 92 688, 78 грн.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем договору №01/02/22-4 від 01.02.2022 в частині повернення невикористаної суми гарантійного платежу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2022 між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/02/22-4, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування приміщення загальною площею 261,7 кв.м., розташоване у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 99-А.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача, що позивач не передав відповідачу, згідно статті 765 Цивільного кодексу України та пункту 2.1. Договору у користування об'єкт оренди.
Зі змісту договору вбачається, що сторони пунктом 4.3. узгодили розмір щомісячної орендної плати, який складає 150 730, 83 грн з ПДВ, що еквівалентно становить 5 234, 00 доларів США (станом на 27.01.2022) та розраховано за наступною формулою: еквівалент у розмірі 20 доларів США = 1 кв.м. площі приміщення.
Компенсація вартості витрат по сплаті комунальних послуг, згідно пункту 4.10. Договору до складу орендної плати не входить.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 стаття 762 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено платіжною інструкцією №443 від 11.02.2022 (копія міститься в матеріалах справи) позивач здійснив на користь відповідача платіж орендної плати за лютий 2022 року у розмірі 153 204, 42 грн.
З метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором сторони в пункті 4.8. дійшли до згоди, що позивач зобов'язується протягом 10-ти банківських днів з дати підписання даного Договору, сплатити відповідачу гарантійний платіж у розмірі 376 927, 06 грн з ПДВ, який еквівалентно складає 13 085, 00 доларів США (станом на 27.01.2022).
Окрім цього, підпунктом 4.8.4. пункту 4.8. Договору сторони узгодили, що гарантійний платіж, може вважатися внесеним на умовах зарахування зустрічних однорідних вимог стосовно обов'язку відповідача повернути сплачений позивачем гарантійний платіж за договором суборенди нежитлового приміщення №44-ЕСКО від 03.05.2019 укладеного між сторонами.
На виконання підпунктом 4.8.4. пункту 4.8. Договору сторони 04.02.2022 уклали акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
Зі змісту акта від 04.02.2022 вбачається, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №44-ЕСКО від 03.05.2019 у розмірі 349 212, 48 грн, а позивач має заборгованість перед відповідачем за Договором в сумі гарантійного платежу, який зазначений вище. Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на що грошові зобов'язання позивача перед відповідачем в частині гарантійного платежу припинились у сумі 349 212, 48 грн.
Залишок невиконаних грошових зобов'язань позивача перед відповідачем за Договором склав 27 714, 58 грн, яку позивач зобов'язався сплатити відповідачу протягом 10-ти банківських днів з дати укладання акту від 04.02.2022.
Позивач виконав власні зобов'язання та здійснив доплату відповідачу суми гарантійного платежу в розмірі 27 714, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №419 від 10.02.2022.
Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, згідно умов Договору, позивачем належним чином виконані власні зобов'язання щодо сплати гарантійного платежу з метою забезпечення виконання Договору.
У зв'язку з тим, що рф 24.02.2022 розпочала повномасштабне вторгнення в Україну та введення відповідним указом Президента України, який затверджений відповідним Законом України правового режиму воєнного стану, позивач листом вих.№754/1103 від 11.03.2022 звернувся до відповідача з повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які тягнуть за собою неможливість виконання зобов'язань за Договором на період існування вказаних обставини, тому позивач просив відповідача не нараховувати орендну плату та інші платежі з 24.02.2022.
Відповідач в свою чергу листом від 24.03.2022 запропонував позивачу в період дії воєнного стану на території України здійснювати плату по Договору в розмірі 2 долара США за кв.м., тобто 523, 40 долара США за все приміщення загальною площею 261,7 кв.м.
Позивач виставив відповідачу акти надання послуг за оренду приміщення з лютого по квітень 2022 року з урахуванням запропонованої ціни в листі від 24.03.2022, а саме: акт №34 від 28.02.2022 на суму 134 587, 41 грн з ПДВ; акт №58 від 31.03.2022 на суму 15 312, 02 грн з ПДВ; акт №63 від 30.04.2022 на суму 15 312, 02 грн.
Також відповідач виставив позивачу акти надання послуг від 28.02.2022 щодо комунальних послуг за лютий 2022 року на загальну суму 30 816, 47 грн (№51 на суму 243, 04 грн; №42 на суму 7 833, 15 грн; №52 на суму 22 740, 28 грн), а також відповідні рахунки.
Вказані вище акти підписані зі сторони позивача без зауважень та заперечень, що в свою чергу свідчить про прийняття позивачем пропозиції відповідача щодо зміни ціни орендної плати, яка запропонована в листі від 24.03.2022.
Позивач зазначає, що акт надання послуг за оренду приміщення за травень 2022 року відповідачем не надавався, натомість, позивач виставив рахунок №70 від 01.05.2022 на суму 14 627, 45 грн.
10.05.2022 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, згідно якої домовились припинити строк дії Договору та повернути із оренди нежитлове приміщення за актом приймання приміщення з оренди 31.05.2022.
Позивач повернув відповідачу об'єкт оренди за Договором у порядку пункту 2.7., що підтверджується підписаним між сторонами актом повернення приміщення від 31.05.2022.
В акті від 31.05.2022 зазначено, що орендодавець, тобто відповідач, не має претензій до орендаря, тобто позивача, щодо стану приміщення та виконання Договору.
Відповідно до підпункту 4.8.3. пункту 4.8. Договору, гарантійний платіж (його невикористана частина), підлягає поверненню орендарю протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення.
У зв'язку з тим, що відповідач в строк, передбачений підпунктом 4.8.3. пункту 4.8. Договору, не повернув позивачу гарантійний платіж (його невикористану частину), позивач звернувся до відповідача з листом вих.№845/2906 від 29.06.2022 в якому просив відповідача повернути гарантійний платіж з вирахуванням суми орендної плати відповідно до актів приймання наданих послуг та комунальних послуг за лютий 2022 в сумі 334 103, 56 грн.
Повторно позивач звернувся до відповідача щодо повернення гарантійного платежу з претензією вих.№898/1509 від 15.09.2022, в якій вимагав повернути вказаний платіж з вирахуванням суми орендної плати, яку орендар мав сплатити за період з лютого по травень 2022 у розмірі 319 476, 11 грн.
Таким чином, позивач здійснив дії письмового повідомлення відповідача про вирахування суми гарантійного платежу на орендну плату з лютого по травень 2022 та вирахування суми відшкодування комунальних послуг за лютий 2022, що в свою чергу передбачено підпунктом 4.8.2. пункту 4.8. Договору. Окрім цього, в підпункті 4.8.1. пункту 4.8. Договору міститься умова, що частина гарантійного платежу може бути зарахована (тобто без попередження) за останній місяць користування об'єктом оренди, тобто в даному випадку за травень 2022 року.
Позивач не надав до матеріалів справи доказів направлення листа вих.№845/2906 від 29.06.2022 та претензії вих.№898/1509 від 15.09.2022 відповідачу.
Водночас, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог. При цьому, в апеляційній скарзі відповідач не спростував твердження позивача щодо отримання або не отримання вищезазначеного листа та претензії.
Відтак, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, який закріплений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що вищезазначений лист та претензія з більшою вірогідністю були направлені відповідачу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем свого обов'язку згідно умов Договору щодо повернення позивачу невикористаної суми гарантійного платежу.
Щодо обґрунтованості суми невикористаного гарантійного платежу суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, що позивач 11.02.2022 перерахував на рахунок відповідача 153 204, 42 грн, як орендну плату за лютий 2022 року.
Орендна плата за лютий-травень 2022 року складає 179 838, 90 грн (акт №34 від 28.02.2022; акт №58 від 31.03.2022; акт №63 від 30.04.2022; рахунок №70 від 01.05.2022).
Сума витрат комунальних послуг за лютий 2022 року, згідно відповідних актів та рахунків від 28.02.2022 загалом становить 30 816, 47 грн.
Тобто, загальна сума орендної плати та витрат комунальних послуг складає 210 655, 37 грн (179 838, 90+30 816, 47 грн).
Позивач здійснив гарантійний платіж у розмірі 376 927, 06 грн, згідно акта від 04.02.2022 та платіжної інструкції №419 від 10.02.2022.
Таким чином, сума невикористаного гарантійного платежу становить 319 476, 11 грн (376 927, 06 - 210 655, 37 + 153 204, 42).
Відтак, за обґрунтованим висновком суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, заявлена позивачем сума до стягнення є обґрунтованою, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 319 476, 11 грн підлягають задоволенню.
У свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які могли підтвердити, що останній належним чином виконав умови Договору та повернув позивачу невикористану суму гарантійного платежу або докази, які могли спростувати доводи та аргументи позивача.
Відповідачем в апеляційній скарзі вказані обставини також не спростовано.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 24 106, 49 грн та інфляційні втрати у розмірі 92 688, 78 грн за період з 08.06.2022 по 12.12.2024.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунку 3% річних і інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що він є арифметично правильним, періоди заборгованості позивачем також визначені правильно, відтак, вимоги позивача в частині 3% річних і інфляційних втрат підлягають задоволенню.
3.3. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивачем не надано жодної додаткової угоди яка підтверджує погодження сторонами зменшення ставки орендної плати, що підписана сторонами.
Колегія суддів сприймає критично вказані доводи, оскільки:
- відповідач листом від 24.03.2022 запропонував позивачу в період дії воєнного стану на території України здійснювати плату по Договору в розмірі 2 долара США за кв.м., тобто 523, 40 долара США за все приміщення загальною площею 261,7 кв.м.;
- позивач виставив відповідачу акти надання послуг за оренду приміщення з лютого по квітень 2022 року з урахуванням запропонованої ціни в листі від 24.03.2022, а саме: акт №34 від 28.02.2022 на суму 134 587, 41 грн з ПДВ; акт №58 від 31.03.2022 на суму 15 312, 02 грн з ПДВ; акт №63 від 30.04.2022 на суму 15 312, 02 грн.№
- також відповідач виставив позивачу акти надання послуг від 28.02.2022 щодо комунальних послуг за лютий 2022 року на загальну суму 30 816, 47 грн (№51 на суму 243, 04 грн; №42 на суму 7 833, 15 грн; №52 на суму 22 740, 28 грн), а також відповідні рахунки, які підписані позивачем без зауважень.
З наведеного вбачається, що конклюдентними діями сторони погодили зміну ціни орендної плати, яка запропонована в листі від 24.03.2022.
Твердження апелянта про те, що підпис на листі відповідача від 24.03.2022 від імені директора відповідача зроблений іншою особою, печатка не оригінального розміру, а тому такий доказ не є належним - колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та такі, що не підтверджені жодними доказами.
Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1, 6 стаття 283 Господарського кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 стаття 759 Цивільного кодексу України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої (частина 1 стаття 762 Цивільного кодексу України).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 стаття 763 Цивільного кодексу України). Строк договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 4 стаття 284 Господарського кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина 1 стаття 651, частина 2 стаття 653, частина 1 стаття 654 Цивільного кодексу України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 стаття 785 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/6877/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/6877/25 задоволенню не підлягає.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алсан» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/6877/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/6877/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 02.06.2026.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга