Справа № 204/11534/24
Провадження № 1-кп/204/471/26
28 травня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні, обвинувального акту по кримінальному провадженню №12024042140000089 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В проваджені Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024042140000089 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися, а саме, що обвинувачений може переховатися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному проваджені та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник в судовому засіданні заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації у нічний час доби. В обґрунтування клопотання зазначає, що з матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинувачений жодним чином не перешкоджав встановленню істини у кримінальній справі. А тому відсутні підстав вважати, що обвинувачений перешкоджатиме в майбутньому встановленню істини у кримінальному провадженні. ОСОБА_5 має постійне місце проживання. Негативних характеристик за місцем проживання слідчий не надав. Конфліктів із сусідами у нього ніколи не було. Доказів щодо порушення останнім громадського порядку матеріали справи не містять. ОСОБА_5 має батька похилого віку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає разом із ним і весь час знаходився на його утриманні. Батько має ряд хронічних захворювань нижніх кінцівок, які потребують вартісного лікування. Саме ОСОБА_5 матеріально забезпечував свого батька, надавав кошти на лікування та обстеження. Наразі останній позбавлений можливості надавати допомогу своєму батьку, внаслідок чого стан здоров'я останнього суттєво погіршився. ОСОБА_8 потребує не тільки матеріальної допомоги, а й допомоги у побуті та забезпеченні життєдіяльності, оскільки внаслідок хвороби має обмежені фізичні можливості та об'єктивно потребує сторонньої допомоги, що підтверджується Випискою із медичної картки ОСОБА_7 від 24.02.2026 року. ОСОБА_5 ніяких нових кримінальних правопорушень не вчиняв. Доказів щодо повідомлення підозр у вчиненні інших злочинів матеріали справи не містять. Під час затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 прямо стверджував, що не намагатиметься переховуватись. Сторона обвинувачення не зазначає про наявність будь-яких доказів, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ним ризикам і що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. Тривалий час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не відповідає визначенню та меті виключного запобіжного заходу. ОСОБА_5 , будучи невинуватим, тримається у неволі з 25.11.2025 року, тобто більше одного року.
Обвинувачений підтримав думку захисника та клопотання про зміну запобіжного заходу.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора. При цьому суд враховує наступне.
Відповідно до ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08.04.2026 року відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06.06.2026 року. До спливу визначеного ухвалою суду строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судове провадження не може бути закінченим.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років. Ризики, на які посилається прокурор, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та продовжують існувати, що вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а саме, що обвинувачений може переховатися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному проваджені та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».
Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у статті 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби суд зазначає, що обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Домашній арешт як запобіжний захід не є достатнім для запобігання вказаним ризикам в умовах провадження щодо злочину з високим рівнем суспільної небезпеки, таким чином, підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби не вбачається.
Враховуючи викладене, ураховуючи положення ст.ст.177-178 КПК України, та раціональність співставлення обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з раніше встановленими ризиками, які не зменшились та продовжують існувати на даний момент, ураховуючи відсутність обставин, які б давали можливість гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого за умов застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд дійшов висновку доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, до 26 липня 2026 року.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі 60 000,00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_5 , встановленої у розмірі 60 000,00 гривень, вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком до 26.07.2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до СВ ВП № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, та до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не виконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід з накладенням грошового стягнення в розмірі до двох розмірів мінімальної заробітної плати.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1