Справа № 204/10644/25
Провадження № 1-кп/204/600/26
02 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження № 12025042140000233, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2025, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з вищою освітою, у період з 30 березня 2016 року по 26 січня 2025 року працюючої на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юдам», на утриманні нікого не маючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що наявні ризики, передбачені п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам. Так, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років з конфіскацією майна. Отже, є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачена ОСОБА_6 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість не прогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість обвинуваченої переховуватися від органу досудового розслідування, такі дії спрямовані на переховування останньої, та є цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Крім того, внаслідок збройної агресії російської Федерації проти України з 24.02.2022 ураховуючи, що Дніпропетровська область значно наближена до кордонів територія яких, визначена, як тимчасово окупована територія. Тому остання може покинути територію Дніпропетровської області та України. Ураховуючи факт, що ОСОБА_6 відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, тому існує обґрунтований ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків, з метою перешкоджання їх з'явлення, шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на свою користь, у тому числі знаходячись на свободі обвинувачена може інформувати та скеровувати дії та показання вказаних осіб. Крім того ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами, це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. Щодо наявності ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, наявний високий ступінь імовірності позапроцесуальних дій, спрямованих як на уникнення відповідальності так і на певні вчинки, які будуть підставою для затягування до вчинення певних процесуальних дій так і судового розгляду. ОСОБА_6 також зможе підшукувати осіб, які нададуть вигідні для неї показання. У тому числі ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище може підробити або знищити документи, які мають значення для кримінального провадження.
Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Представник потерпілого у судовому засіданні клопотання прокурора підтримав в повному обсязі.
Захисник обвинуваченої у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначив, що підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є надуманими, ризик переховування є непідтвердженим, ОСОБА_6 жодного разу не вчинила дій, які були б направлені на переховування. Усунення вказаних прокурором ризиків можливе при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Також захисник просив врахувати суд, що ОСОБА_6 67 років, вона має незадовільний стан здоров'я, здійснює догляд за чоловіком, який є інвалідом.
Обвинувачена у судовому засіданні позицію захисника підтримала.
Вислухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, суд доходить таких висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких доведена прокурором.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює підстави, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни та продовження запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Оцінка ризиків проводиться з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Оцінюючи наявність ризиків, існуванням яких прокурор обґрунтовує необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, суд уважає, що раніше встановлені ризики, передбачені п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшились та своєї актуальності не втратили.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та у випадку визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обвинуваченій загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, може бути мотивом та підставою переховуватися від суду. Суд зауважує, що ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження, співставлення можливих негативних для обвинуваченої наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин у найближчій перспективі свідчить про високий рівень ризику переховування від суду враховуючи обставини кримінального провадження.
При оцінці ризику переховування судом враховано відомості про особу обвинуваченої та її соціальні зв'язки, на що звернено увагу стороною захисту, однак вказані фактори не зменшують існування ризику переховування. Виконання ж обвинуваченою покладених на неї обов'язків не є обставиною, яка вказує зменшення ризику переховування, є обов'язком обвинуваченої, а також свідчить про дієвість обраного запобіжного заходу.
Отже, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшився та залишається існуючим.
Оскільки обвинуваченій відомі місце проживання та анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні, свідки у судовому засіданні не допитані, існує ризик незаконного впливу на них, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, судом враховано, передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Таким чином ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказане свідчить, що ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні не зменшився.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд вважає існування такого ризику доведеним оскільки ОСОБА_6 з метою перешкоджання судовому провадженню, раніше займаючи посаду голови правління ОСББ «ЮДАМ», може підробити або знищити документи, які мають значення для повного, об'єктивного та неупередженого розгляду кримінального провадження.
Розглядаючи доцільність застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, ураховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід уважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж домашній арешт у певний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Твердження захисника про можливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, посилання на виконання нею покладних обов'язків, не є факторами, які нівелюють існування раніше встановлених ризиків, та також зводяться до заперечення в частині застосування до обвинуваченої даного запобіжного заходу.
При цьому, застосування до ОСОБА_6 домашнього арешту в період доби з 19:00 до 07:00 не є занадто обтяжливим та має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини.
Таким чином, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням обставин, викладених в обвинувальному акті, дійсних та триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, суд вважає, що продовження застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби має раціональний зміст, сприятиме належній процесуальній поведінці обвинуваченої та сприятиме дієвості цього кримінального провадження.
Отже, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинуваченій ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби стоком на два місяці з покладенням у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків. Вказаний запобіжний захід є пропорційним наявним ризикам, а також тим завданням, які має досягти судовий орган на цьому етапі судового провадження. Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним продовжити строк домашнього арешту в певний період доби обвинуваченій ОСОБА_6 на 2 місяці, задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст.110, 181, 183, 315 369, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби - задовольнити.
Заборонити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в певний період доби з 19:00 год. до 07:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 02 серпня 2026 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченій та подальшого невідкладного повернення до житла.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 02 серпня 2026 року наступні обов'язки:
- не відлучатися з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;
- прибувати за першою вимогою до суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Копію ухвали направити до ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за зареєстрованим місцем проживання обвинуваченої, для забезпечення контролю за поведінкою ОСОБА_6 під час дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Роз'яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 03.06.2026.
Суддя ОСОБА_1