Справа № 930/629/26
Провадження № 33/801/546/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.
Доповідач: Міхасішин І. В.
02 червня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст.130 КУпАП,-
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598421 від 22.02.2026 р. встановлено що, 22.02.2026 о 19:03 год., в с. Червоне, авдорога М-30 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Фіат д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів, не чітка вимова. Від проходження освідування у встановленому законом порядку відмовився. Де зафіксовано на бодікамеру Б/К796093, чим порушив п. 2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету судовий збір в сумі 665,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598421 від 22.02.2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до якого ОСОБА_1 , відмовився від огляду, поясненнями, диском з відеозаписом правопорушення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення просить оскаржувану постанову скасувати провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах відсутні будь які докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема, в стані наркотичного сп'яніння. Працівники поліції не з'ясовували на місці події, хто був за кермом автомобіля, перевіривши, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобуФіат д.н.з. НОМЕР_1 , ними був складено протокол про адміністративне правопорушення саме на останнього.
На місці події, як видно на відео крім ОСОБА_1 знаходились інші люди, однак працівники поліції на це уваги не звернули.
Кім того ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому зазначено, що про наявність даної постанови ОСОБА_1 стало відомо із застосунку «ДІЯ» - 13.05.2026 року, в зв'язку з чим він одразу ж звернувся в суд першої інстанції із заявою про ознайомлення із матеріалами справи та отримання копії постанови. Крім того, повний текст оскаржуваної постанови був виготовлений та надісланий до ЄДРСР - 08.05.2026 року та надано загальний доступ 11.05.2026року, що вказано в самому реєстрі, що свідчить про неможливість ознайомлення із самою постановою в строки визначені для її оскарження. Оскаржувану постанову він отримав 13.05.2026 року, а апеляційну скаргу подано 14.05.2026 через першу інстанцію, про що свідчить відмітка на апеляційній скарзі.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року, апеляційний суд виходить з того що цей строк пропущено ОСОБА_1 з поважних причин та підлягає поновленню, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядалася без його участі, а копія постанови йому не направлялась.
Таким чином, ОСОБА_1 доведено наявність об'єктивних причин, які перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.
Крім того ОСОБА_1 подано додаткові пояснення та клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , який насправді керував транспортним засобом 22 лютого 2026 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу та додаткові пояснення підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити. Підтримав клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , аргументуючи тим, що в суді першої інстанції під час розгляду справи останній не брав участі, про час та місце розгляду справи не повідомлявся, тому був позбавлений можливості заявити клопотання про виклик та допит свідка.
В судовому засіданні 02 червня 2026 року ухвалою апеляційного суду (із занесенням до протоколу судового засідання без винесення окремого процесуального документа) від 02 червня 2026 року, клопотання про допит свідка задоволено.
Свідок ОСОБА_2 будучи попереджений про кримінальну відповідальність, проголосивши присягу свідка, суду пояснив, що 22 лютого 2026 року, саме він керував транспортним засобом Фіат д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . ОСОБА_1 попросив завести його з с. Райгород до м. Немирова, на що останній погодився. 22 лютого 2026 року були ускладнені погодні умови, ожеледь, сніг. Під час руху по трасі автомобіль який рухався у протилежному напрямку засліпив ОСОБА_2 , що призвело до того, що останній почав прижиматись до правого краю дороги та потрапивши в колію, транспортний засіб викинуло на обочину та автомобіль завис над кюветом. Вийшовши з машини оцінивши ситуацію, ОСОБА_2 перебував в стресовому стані, перехвилювався, відійшов від місця події щоб викликати допомогу, оскільки самотужки витягти автомобіль не вдалось. Коли ОСОБА_2 повернувся на місце події то побачив працівників поліції, які вже складали протокол на ОСОБА_1 . Про те що він перебував за кермом транспортного засобі, останній не повідомив працівникам поліції, оскільки дуже хвилювався, та боявся, що на нього складуть протокол за ДТП, а в подальшому можуть позбавити права керування, а він працює торговим і права потрібні йому для роботи.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом (ч. 7 статті 294 КУпАП).
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи.
Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ряд суперечностей на які вказує апелянт в апеляційній скарзі.
Так, суд першої інстанції, як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП взяв до уваги, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598421 від 22.02.2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до якого ОСОБА_1 , відмовився від огляду, поясненнями, диском з відеозаписом правопорушення.
Проте, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.
Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Відповідно до пунктів 2, 7 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Суддя місцевого суду обґрунтував свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП обмежившись формальним посиланням на протокол про адміністративне правопорушення серії протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598421 від 22.02.2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до якого ОСОБА_1 , відмовився від огляду, поясненнями, диском з відеозаписом правопорушення .
При цьому суд не перевірив достовірність відображених у вказаних доказах даних, не встановив фактичних обставин події та не дослідивши належним чином матеріали справи, допустивши спрощений і формальний підхід до розгляду справи.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України полягає в ухиленні осіб, які керують транспортними засобами від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України характеризується наявністю прямого умислу на відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку є невиконанням вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ключовим є встановлення обставин відмови від проходження медичного огляду.
В основу рішення належить покласти відеозапис, переглянутий в апеляційному .
Разом з тим, під час перегляду в апеляційному суді відеоматеріалів, що складаються із двох окремих відеофайлів, з'ясовано, що фіксація подій починається із моменту коли працівники поліції уже розмовляли із ОСОБА_1 в розмові останній неодноразово повідомляв, що він не керував транспортним засобом, на відео присутні інші особи, однак працівник поліції не з'ясував, хто саме керував транспортним засобом, лише з'ясувавши, що автомобіль належить ОСОБА_1 саме на нього склали протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тим паче, що даний транспортний засіб перебував у заведеному стані, що не дає підстав вважати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Натомість працівниками поліції не було надано жодного доказу керування мною транспортним засобом, а відповідно і доказу вчинення мною правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, доводи викладені в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, не мають належних доказів.
Доведення вини особи в законному порядку у правовій науці отримало назву «належної правової процедури», що охоплює собою як процедуру судового розгляду, так і процедуру досудового розслідування. І якщо було порушено належну правову процедуру в органі публічної влади немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акта, оскільки він є нікчемним.
Відповідно до розгляду справи та досліджених доказів підстави заявляти про не доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, у зв'язку із грубим порушенням визначеного Законом України та нормативними актами порядку збору доказів та у достовірності обставин, викладених в них.
На формальність підходу і поверховість дій працівників поліції вказує і те, що ОСОБА_1 неодноразово повідомив про те, що він не керував транспортним засобом, на що працівники поліції ніяк не відреагували.
Отже, в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи допустимих і достатніх доказів на підтвердження як факту керування так і факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням ним положень Правил дорожнього руху.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Крім того долучені до матеріалів справи відеозаписи не містять фіксації керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Міхасішин