Справа № 743/898/25
Провадження № 2/743/47/26
03 червня 2026 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Макаревича Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та відповідачем укладено договір № 87261 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» виконало свої зобов'язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .
Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 01-28/10/2021, укладеного 28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 360 гривень: тіло кредиту - 2 000 гривень, прострочені проценти - 4 360 гривень.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 гривень.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
08.07.2025 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
У зв'язку із відрахуванням судді Кравчук М.В. зі штату суду з підстав закінчення відрядження з 03.12.2025, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматичну систему документообігу суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи
№ 743/898/25 між суддями, в результаті якого справа була розподілена судді Макаревичу Я.М.
Ухвалою від 12.01.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання 06.02.2026.
06.02.2026 справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Ухвалою від 24.03.2026, постановленою без оформлення окремим документом, розгляд справи відкладено до 03.06.2026.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
21.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та відповідачем, яка на час укладення договору мала прізвище ОСОБА_3 , укладено договір про надання фінансового кредиту № 87261. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано з боку відповідача одноразовим ідентифікатором (електронний підпис KL9651), надісланим на номер телефону НОМЕР_2 .
За умовами договору сума кредиту становить 2 000 гривень (пункт 1.1). Кредит надано строком на 30 днів - до 19.11.2019 (пункт 1.2). За користування кредитом встановлено проценти в розмірі 730 % річних від суми кредиту з розрахунку 2 % на добу; тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3).
Згідно з пунктом 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються від суми кредиту з першого дня його надання до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.
Невід'ємною частиною договору є Додаток № 1 (Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту) від 21.10.2019, згідно з яким за 30 днів користування кредитом сума нарахованих процентів становить 1 200 гривень, а загальна сума до сплати - 3 200 гривень (тіло кредиту 2 000 гривень та проценти 1 200 гривень).
Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування 2 000 гривень на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем (пункт 1.4 договору). Перерахування коштів підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» від 17.06.2025, відповідно до якої 21.10.2019 на зазначену картку проведено транзакцію з видачі кредиту за договором № 87261 на суму 2 000 гривень.
28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 87261 складає 6 360 гривень, а саме: 2 000 гривень - заборгованість по кредиту, 4 360 гривень - заборгованість по відсотках.
Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 87261 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 6 360 гривень, а саме: 2 000 гривень - заборгованість по кредиту, 4 360 гривень - заборгованість по відсотках.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 16.04.2025 заборгованість відповідача становить 6 360 гривень: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 2 000 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 4 360 гривень. Нарахування процентів, пені та штрафів позивач після набуття права вимоги не здійснював.
Після укладення кредитного договору відповідач у зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », що вбачається з письмових пояснень її представника.
Заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, доказів її погашення суду не надано.
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).
Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор KL9651 було використано іншою особою.
Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв'язку з чим він є обов'язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Заперечуючи проти позову у частині нарахування процентів за користування кредитом, відповідач у відзиві стверджував, що проценти нараховано за договором, укладеним на строк 30 календарних днів, який закінчився 19.11.2019, а тому право кредитодавця нараховувати договірні проценти за статтею 1048 ЦК України припинилося після спливу цього строку; на підтвердження відповідач послався на частину 1 статті 1048, частину 2 статті 1050 ЦК України і постанову Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.
Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 730 % річних від суми кредиту з розрахунку 2 % на добу (фіксована процентна ставка), а згідно з пунктом 1.2 договору кредит надано строком на 30 днів - до 19.11.2019. При цьому пункт 2.3 договору передбачає, що проценти за користування кредитом нараховуються від суми кредиту з першого дня його надання до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Саме на підставі цього пункту позивач продовжив нарахування процентів за період, що виходить за межі строку кредитування.
Здійснюючи тлумачення наведених умов, суд враховує, що пункт 2.3 договору регулює нарахування саме процентів за користування кредитом, тобто плати за правомірну поведінку позичальника, а не міри цивільно-правової відповідальності за прострочення. Відповідальність за порушення строку повернення кредиту сторони врегулювали окремо - пенею в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 4.3 договору). Отже, продовжуючи нарахування процентів «до дня повного погашення», пункт 2.3 поширює на період після закінчення строку кредитування саме проценти за користування кредитом.
Однак, як зазначено вище, за висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України припиняється зі спливом погодженого сторонами строку кредитування. З огляду на це умова пункту 2.3 договору в частині, що передбачає нарахування процентів за користування кредитом після закінчення цього строку, правової підстави не має, а тому до спірних правовідносин у відповідній частині застосуванню не підлягає.
Додатковим аргументом на користь такого тлумачення є зміст Додатка № 1 (Графік розрахунків) до кредитного договору, у якому сукупну вартість кредиту обчислено саме за 30 днів користування: проценти за користування кредитом визначено в сумі 1 200 гривень, а загальну суму до сплати - 3 200 гривень. Це підтверджує, що сторони на момент укладення договору мали на увазі саме 30-денний строк кредитування як період нарахування процентів за користування кредитом.
Строк кредитування за договором закінчився 19.11.2019. Нарахування позивачем процентів за період після цієї дати, а саме за період з 20.11.2019 по 06.02.2020 на загальну суму 3 160 гривень, не ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах закону.
Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 3 160 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.
Відповідач також послалася на те, що у 2021 році правопопередник позивача вже звертався до неї з тотожною вимогою, яка передувала вчиненню виконавчого напису нотаріуса від 17.12.2021 за цим самим кредитним договором. Проте виконання виконавчого напису не підтверджене жодними доказами. За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки це заперечення залишилося недоведеним, суд його відхиляє.
Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 1.4 кредитного договору первісний кредитодавець перерахував 2 000 гривень на реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем, що підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» від 17.06.2025. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України зобов'язання щодо надання кредитних коштів виконано належним чином.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов'язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 87261 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» до позивача на підставі договору факторингу № 01-28/10/2021.
Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 6 360 гривень.
Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов'язання за кредитним договором.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» належним чином виконало свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.10.2019 № 87261 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 3 200 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 3 160 гривень слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір позовних вимог становив 6 360 гривень, з яких задоволено 3 200 гривень, що становить 50,31 % від заявлених вимог (3 200 / 6 360 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 218,71 гривні (2 422,40 ? 50,31 %).
Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 з додатковою угодою № 1 від 27.12.2024, акт про отримання правової допомоги від 18.08.2025 та докази оплати.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Витрати на складення інших клопотань і заяв до суду, складення процесуальних документів та моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу справи у розмірі 3 000 гривень не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 758/11022/21: заява сторони про подання доказів понесених витрат, а також процесуальні заяви і клопотання, що готуються самим адвокатом для суду в інтересах своєї сторони, не є правничою допомогою у розумінні статті 137 ЦПК України, а становлять процесуальні дії адвоката як представника, тому витрати на їх підготовку не підлягають окремому відшкодуванню.
Витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції у розмірі 500 гривень не належать до витрат на професійну правничу допомогу у розумінні пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, оскільки за своїм характером є канцелярськими та поштовими витратами, а не послугами з надання правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній
розмір - обґрунтованим.
Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, а заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. Крім того, відповідач у письмових поясненнях прямо заперечив проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу як неспівмірного з ціною позову та складністю справи. З огляду на наведене, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.
За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 50,31 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 509,30 гривні (3 000 ? 50,31 %).
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7) заборгованість за кредитним договором від 21.10.2019 № 87261 у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 71 копійка.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.06.2026.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ