копія
"01" червня 2026 р. Справа № 608/812/26
Номер провадження2/608/565/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу в спрощеному позовному провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В березні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві позивач вказав, що 02 червня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkassa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1559-3201. Згідно даного Договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 22 400,00 гривень на 300 днів, з базовим періодом 14 днів, комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту, за зниженою процентною ставкою 0,90 % в день, стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом.
Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/722-рк від 29.04.2023) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 15 січня 2026 року утворилася заборгованість в сумі 88 390,40 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 22 400,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 50 310,40 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 11 200 гривень; заборгованість по комісії - 4480,00 гривень.
Включення до тексту Договору умов про сплату відповідачем неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов'язання, комісії за надання кредиту позивач вважає правомірними, посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування».
Кредитодавець відповідно до умов договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору №1559-3201 від 02.06.2025 щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 88 390,40 гривень заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та відзиву на позов, у встановлений судом строк не подала. На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою з відміткою листоноші про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». В подальшому ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлена через оголошення на веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам частин 11, 12 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно Постанов ВС від 21.12.2022 у справі №757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33, 31.08.2022 у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про час та місце слухання справи та справу можливо розглянути у її відсутності.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши справу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що 02 червня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkassa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1559-3201. Згідно даного Договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 22 400,00 гривень на 300 днів, з базовим періодом 14 днів, комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту, за зниженою процентною ставкою 0,90 % в день, стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом.
Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/722-рк від 29.04.2023) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 15 січня 2026 року утворилася заборгованість в сумі 88 390,40 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 22 400,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 50 310,40 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 11 200 гривень; заборгованість по комісії - 4480,00 гривень.
Включення до тексту Договору умов про сплату відповідачем неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов'язання, комісії за надання кредиту позивач вважає правомірними, посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування» та зазначає, що 24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Про споживче кредитування викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
Вказує на те, що одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача відповідальності за прострочення виконання зобов'язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.
Вважає, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання Договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов'язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому, суд вважає, що необхідно відрахувати від загальної заборгованості нараховані річні проценти на підставі ст. 625 ЦК України за кредитним договором в розмірі 11 200 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії суд зазначає наступне.
Позивач в позові зазначає, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу, в даному випадку ТОВ «Контрактовий дім». З огляду на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим.
В Договорі про відкриття кредитної лінії №1559-3201 зазначено: «Комісія за видачу кредиту - грошові кошти, які згідно умов цього Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування Кредитом (якщо п.4.7 цього Договору передбачає сплату; комісії за видачу Кредиту). Комісія за видачу Кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за видачу Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит Додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів.
Згідно п. 4.3 Договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає плату комісії за видачу Кредиту). Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).
Згідно з п.4.7 Договору комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту.
Якщо Позичальник несвоєчасно виконує зобов'язання щодо сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту), з дати виникнення у Позичальника заборгованості зі здійснення вказаних платежів Кредитодавець має право здійснювати позичальнику нагадування та повідомлення щодо необхідності сплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту та щодо розміру заборгованості за Кредитом, а також щодо розміру процентної ставки, яка застосовується Кредитодавцем за користування Кредитом (п.6.3 Договору)».
Отже, комісія за обслуговування пов'язана з наданням кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи те, що відповідачу нараховано 4480,00 гривень комісії, пов'язаної з наданням кредиту, суд вважає, що таке нарахування є несправедливим, з огляду на вищевказані норми закону.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 4480 гривень комісії, пов'язаної з наданням кредиту та обслуговування кредитної заборгованості не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи норми діючого законодавства, суд вважає, що з відповідача в користь позивача підлягають наступні суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1559-3201 від 02 червня 2025 року в загальній сумі 72 710,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 22 400,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 50 310,40 гривень.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог, витрати зі сплати судового збору, згідно платіжної інструкції №15015 від 09.03.2026 АТ «ПУМБ», який становить 2190,09 гривень (72 710,40 х 100:88 390,40=82,26%; 2662,40 х 82,26% =2190,09 грн).
Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 1048, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) станом на 15 січня 2026 року загальну суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1559-3201 від 02 червня 2025 року в розмірі 72 710 (сімдесят дві тисячі сімсот десять) гривень 40 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 22 400,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 50 310,40 гривень та 2190 (дві тисячі сто дев'яносто) гривень 09 копійок судового збору.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/812/26
Заочне рішення набрало законної сили « » року.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію заочного рішення видано « » року
Секретар: