Справа № 710/512/26 Провадження № 2/710/602/26
01.06.2026 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Щербак О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №5397129 від 20.03.2025 у розмірі 33 307,10 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5397129, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України « Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору 20.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00 гривень на строк 360 днів.
На підставі договору відступлення прав вимоги №28-11/25/Л від 28.11.2025, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», до останнього перейшло право грошової вимоги, у тому числі і за кредитним договором №5397129 від 20.03.2025.
ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) свої зобов'язання за кредитним договором №5397129 від 20.03.2025 виконав належним чином. У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого загальний розмір заборгованості становить 33 307,10 гривень, з яких : 6999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15 758,13 гривень - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 7048,98 грн. заборгованість за процентами, 3500,00 грн. - заборгованість за пенею.
Ураховуючи те, що відповідач своїх зобов'язань щодо сплати кредитних коштів не виконує, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір.
03.04.2026 судом відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження.
14.05.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання визнала частково позовні вимоги, зазначила, що визнає тіло кредиту. Просила звільнити її від сплати судового збору, так як вона є інвалідом ІІ групи, та від стягнення з неї нарахованих процентів. Надала витяги із акту огляду у МСЕК із яких вбачається, що вона є матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є інвалідами І групи.
У судове засідання представник ТОВ «Факторинг Партнерс» не з'явився, в заяві від 01.06.2026 просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного їх дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
20.03.2025 ОСОБА_1 заповнила анкету-опитувальник клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА").
20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5397129.
Договір, відповідно до п. 10, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 43458.
Також сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та графік платежів.
Згідно із положеннями договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит у розмірі 7000, грн ( п. 1.2), строком на 360 днів, з періодичністю платежів - кожні 20 днів, стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору; комісія за надання кредиту - 700,00 грн. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до умов п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
На виконання умов Кредитного договору, 20.03.2025 позивач з використанням сервісу онлайн платежів (ТОВ «ПЕЙТЕК») здійснив перерахування кредитних коштів у сумі 7000,00 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251201-517 від 01.12.2025 (Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 44e633b6-ab73-4dcc-9895-c37533cc3733 Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 53971291742451911 Session ID - 030604359073 Сайт торгівця - https://credit7.ua Код авторизації - 121765 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 2025-03-20 08:25:11 Дата і час прийняття в роботу - 2025-03-20 08:25:13 Дата і час виконання - 2025-03-20 08:25:14 Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149501024811805).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» у ОСОБА_1 станом на 28.11.2025 утворилась заборгованість, розмір якої становить 26258.12 гривень, яка .
Відповідно до п. 5.1.3 Договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у будь-який спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України "Про споживче кредитування" та передбачений п. 8.5 Договору, що забезпечить доведення до відома Клієнта такого факту.
На підставі договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», до останнього перейшло право грошової вимоги, у тому числі і за кредитним договором №5397129 від 20.03.2025.
28.11.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників для друку за ДОГОВОРОМ ФАКТОРИНГУ № 28-11/25/Л від 28.11.2025 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025.
На виконання умов договору факторингу в частині оплати додано платіжну інструкцію №582480001 від 28.11.2025 на суму 2985965.68 грн.
Права вимоги до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшли зокрема за кредитним договором №5397129 від 20.03.2025, що підтверджується реєстром боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.03.2026, виданого ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №582480001 від 28.11.2025 становить 33307,10 грн .
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.639 ЦПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ст.525, 625 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, позивач відповідно до умов наведеного договору факторингу є правонаступником у відносинах за договором кредиту №5397129 від 20.03.2025, а тому має право вимоги до відповідача.
За наявними доказами у справі , судом встановлено, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому.
Отже, виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, відсутності відомостей про виконання відповідачкою зобов'язань за договором, не спростування відповідачкою розрахунку заборгованості, часткового визнання відповідачкою позову, суд вважає позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту та відсотками обґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до п. 6.3 Договору увипадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов'язань за Договором Товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов'язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов'язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з тим, відповідно до пункту 18 розділу « Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Ураховуючи наведені приписи чинного законодавства, вимоги про стягнення штрафу є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із приписами частини 2 наведеної норми якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем при подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені частково ( 89,49%), то стягненню підлягає судовий збір у розмірі 2382,58 грн.
Відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК №174835, ОСОБА_1 є інвалідом дитинства ІІ групи, у зв'язку з чим, остання звільнена від сплати судового збору ( п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, позивачеві підлягають до компенсації за рахунок держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 2382,58 грн
Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Нормами частин 2,3,4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», заявки ТОВ «Факторинг Партнерс» про надання юридичної допомоги № 1084 від 02.02.2026, з якої вбачається, що позивач та адвокатське об'єднання погодили надання позивачу юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витягу з Акта № 29 про надання юридичної допомоги, відповідно якого адвокатське об'єднання надало позивачу наступні послуги за клієнтом ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивчення документів 3400,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу 9000 грн.
Відповідачка у своїй заяві, якою визнала позовні вимоги, зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеними.
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з слідуючого.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- надання усної консультації з вивченням документів -2 години;
-складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години.
Загальна вартість послуг становить 13 000,00 грн, що вказані в акті.
Ураховуючи фактичні обставини справи, критерій складності позову, який містить лише одну позовну вимогу, а розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, сталість судової практики щодо предмету позову, а також з позиції пропорційності і розумності розміру витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до 3000,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141,206, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Кредитним договором №5397129 від 20.03.2025 у сумі 29 807,10 грн, з яких 6999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 22807,00 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 2382,58 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.В. Щербак