Справа №709/602/26
01 червня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за договором,-
ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 33280,00 грн. та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 22.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (надалі - товариство) та ОСОБА_1 (надалі відповідач, позичальник) було укладено договір позики № 63/25716304. Відповідно до розділу 1 кредитного договору, товариство надає позичальнику кредит у розмірі 4 000,00 грн. для власних потреб. Кредит надається строком на 14 днів. Договором встановлена плата за договором - 1120 грн., яка нараховується за строк користування позикою. Також договором передбачене право позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2 % від залишку суми позики за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Партнер Фінанс» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за означеним вище кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Свеа Фінанс» як позивач обґрунтовує це тим, що 28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс»), було укладено договір факторингу №01.02-91/23 (далі - договір факторингу). Відповідно до розділу 2 договору факторингу, ТОВ «Партнер Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Партнер Фінанс», визначеними в Реєстрі боржників.
Зокрема, за договором факторингу ТОВ «Партнер Фінанс» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» права вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 за договором № 63/25716304 від 22.02.2020.
З огляду на викладене ТОВ «Свеа Фінанс» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальній сумі 33280,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання учасники не з'явились.
В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача адвокат Солод В.М. подав до суду відзив, в якому зазначив про часткове визнання позовних вимог. Зазначав, що строк договору 14 днів і лише за цей період мали нараховуватись відсотки. Тому відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту та відсотками в сумі 1120,00 грн. Щодо іншого просить відмовити. Також в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність.
Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 63/25716304, відповідно до якого сторони обумовили суму позики 4 000,00 грн, строк договору 14 днів. Договором встановлено плату за договором - 1120 грн., яка виэнaчaється з poзрахyнкy (эа фiксoванoю нeзмiннoю cтaвкoю) 2% вiд сyми пoзики за кoжен дeнь кopистyвaння в мeжaх cтpoкy пepeдбaчeнoгo п. 3.5. дoгoвopy. Також договором передбачене право позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2 % від залишку суми позики за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Із дослідженого договору суд встановив, що між сторонами означеного правочину обумовлено порядок отримання, повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, а також розмір платежів.
Відповідно до розділу 3 договору, позикодавець надає позику позичальнику шляхом передачі готівкових коштів в день укладення договору.
З відзиву вбачається, що факт укладення договору та отримання коштів відповідачем не заперечується і не спростовується.
28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу №01.02-91/23. Відповідно до розділу 2 договору факторингу, ТОВ «Партнер Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Партнер Фінанс», визначеними в Реєстрі Боржників.
Як встановлено судом із дослідженої платіжної інструкції № 9408 від 29.12.2023, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» сплатило ТОВ «Партнер Фінанс» 1100076,09 грн. як плату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу.
Із Реєстру боржників та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу суд встановив, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №№ 63/25716304 від 22.02.2020 року на загальну суму 33280,00 грн.
25.03.2024 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс», що підтверджується рішенням учасника.
Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, вбачається, що станом на дату подачі позову 06.04.2026 заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору позики становить 33280,00 грн., з них: заборгованість за основним боргом - 4000,00 грн., заборгованість за платою - 1120,00 грн., пеня - 28160,00 грн.
Суд, безпосередньо дослідивши надані позивачем докази дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із ч. 1ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За встановлених обставин, на підставі досліджених матеріалів цивільної справи, враховуючи викладені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за угодою, а також не у повній мірі виконував означені зобов'язання за договором позики, не повернувши позикодавцю основну суму боргу, плату за користування позикою, тому факт порушення умов означених договорів зі сторони відповідача є доведеним стороною позивача. Крім того, визнається стороною відповідача.
Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми позики та плати за користування нею (фактично це є відсотки), оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за договором позики в частині стягнення за тілом та платою за користування, підлягають до задоволенн .
Щодо вимог в частині стягнення пені суд зазначає наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Тлумачення статті 549 свідчить, що пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Тобто Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Карантин неодноразово продовжувався, в тому числі Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.
Загалом карантинні заходи тривали понад три роки і були остаточно скасовані 1 липня 2023 року.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 07.03.2020 по 21.02.2021 року.
З огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, наведені постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що фактично діяв протягом всього періоду, за який нараховано пеню, суд вказує, що вимоги позивача про стягнення пені за період з 12.03.2020 по 21.02.2021 є безпідставними.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 922/4076/20 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22 та інших.
Наведене свідчить про наявність підстав для стягнення пені лише в період з 07.03.2020 по 11.03.2020 року включно, тобто за 5 днів, що становитиме 400 грн. (5днів на 80 грн. - пеня за 1 день).
Щодо розподілу судових витрат. Позивачем при подачі позову до суду сплачено мінімальний розмір судового збору за позов майнового характеру, і позов задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення даних судових витрат з відповідача.
Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором позики № 63/25716304 від 22.02.2020, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер Фінанс» в розмірі 5520,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 8182,40 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні сорок копійок).
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша