Справа № 308/6001/26
01 червня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шпуганич Василь Петрович, на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорби І. М. та зобов'язання вчинити певні дії, стягувачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода»,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шпуганич В. П., звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, згідно з якою просить суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорби І. М. щодо не зняття арештів накладених на майно боржника ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі постанов від 26.05.2010 № 19162946 та від 20.10.2011 № 29157216; зобов'язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорбу І. М. вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладений на підставі постанов від 26.05.2010 № 19162946, реєстраційний номер обтяження 9861596 та від 20.10.2011 № 29157216, реєстраційний номер обтяження 11825251.
Клопотання мотивовано тим, що на примусовому виконанні в Ужгородському відділі ДВС у межах виконавчого провадження № 19162946 перебував виконавчий лист № 2п-3448 від 29.04.2010, виданий Ужгородським міськрайонним судом про стягнення зі ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал м. Ужгорода» 1483,27 грн боргу.
Крім того, на примусовому виконанні в Ужгородському відділі ДВС у межах виконавчого провадження № 29157216 перебував виконавчий напис № 1318 від 19.09.2011 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів на суму 101100,00 грн.
Постановою державного виконавця від 17.04.2026 закінчено виконавче провадження № 19162946 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням. У пункті 2 означеної постанови зазначено про скасування арешту, накладеного згідно постанови від 26.05.2010 № 19162946 та інших заходів забезпечення виконання.
Постановою державного виконавця від 17.04.2026 закінчено виконавче провадження № 29157216 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням. У пункті 2 означеної постанови зазначено про скасування арешту, накладеного згідно постанови від 20.10.2011 № 29157216 та інших заходів забезпечення виконання.
Заявник повідомляє, що станом на 20.04.2026 арешт, накладений на його майно в межах виконавчих проваджень, знято не було.
20.04.2026 представник заявника звернувся до відділу ДВС із заявою про скасування арешту, в якій зазначив про фактичне виконання в повному обсязі боржником рішень згідно з виконавчими документами та завершення виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 . Просив у дводенний строк надати копію витягу з державного реєстру про зняті арешти з майна боржника; у разі відмови - надати обґрунтовану відмову у вилученні запису про арешт майна.
Вказує, що станом на 22.04.2026 відповіді на заяву не отримано, арешт з майна боржника, що накладений по завершеним виконавчим провадженням, не знято.
Заявник вважає, що у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Наводить, що Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документу у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Заявник наводить, що подаючи заяву про зняття арешту з майна, ним було вказано про виконання виконавчих проваджень, що стали підставою для накладення арешту. Крім того, головним державним виконавцем у постановах про закінчення виконавчого провадження вказано, що арешт підлягає зняттю.
Таким чином, дії щодо завершення виконавчих проваджень № 19162946 та № 29157216 вчинені, проте у державному реєстрі речових прав наявні записи про обтяження.
Таке вилучення записів проводиться державним виконавцем, що виніс постанову, на підставі якої підлягають вилученню відомості з державного реєстру прав на нерухоме майно.
Заявник стверджує, що відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно боржника у виконавчих провадженнях, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з майна, яке накладено у межах виконавчого провадження, яке закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Заявник вважає, що оскільки головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорбою І. М. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 19162946 та № 29157216, то наявні підстави для скасування накладених у виконавчих провадженнях № 19162946 та № 29157216 арештів, а від так подальша бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорби І. М. щодо не скасування відповідних обтяжень, є протиправною.
21.05.2026 представником заявника подано заяву, в якій повідомив про те, що заявник та його представник скаргу підтримують в повному обсязі та станом на 21.05.2026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжують існувати записи про обтяження майна ОСОБА_1 .
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шпуганича В. П. надійшла заява, згідно з якою просить розглянути справу без участі сторони заявника за наявними матеріалами справи. Заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Представники відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 15.05.2026 від начальника відділу ДВС у м. Ужгороді надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_3 у відпустці. У зв'язку з цим розгляд справи відкладався, однак у це судове засідання представник органу ДВС не прибув також.
Представники стягувачів ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв по суті скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Розглянувши скаргу на бездіяльність органу ДВС, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорби Ілони Михайлівни про закінчення виконавчого провадження (ВП № 19162946) від 17.04.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2п-3448 від 29.04.2010, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал м. Ужгород» 1483,27 грн боргу закінчити; зняти арешт, накладений на майно боржника згідно постанови про арешт майна боржника ВП19162946 від 26.05.2010 та скасувати інші заходи примусового виконання.
17.04.2026 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорбою І. М. листом № 32154 направлено на адресу боржника ОСОБА_1 та стягувача Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» до відома та виконання постанову від 17.04.2026.
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорби Ілони Михайлівни про закінчення виконавчого провадження (ВП № 29157216) від 17.04.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1318 виданого 19.09.2011 приватним нотаріусом про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 101100,00 грн закінчити; зняти арешт, накладений на майно боржника згідно постанови про арешт майна боржника ВП29157216від 20.10.2011 та скасувати інші заходи примусового виконання.
17.04.2026 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорбою І. М. листом № 32155 направлено на адресу боржника ОСОБА_1 та стягувача ОСОБА_2 до відома та виконання постанову від 17.04.2026.
20.04.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Шпуганич В. П. звернувся до начальника відділу ДВС у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з майна, у якій повідомляв про закінчення виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 та відсутність у відділі ДВС виконавчих проваджень з примусового виконання рішень, на підставі яких на майно боржника накладався арешт. Просив надати у дводенний строк копію витягу з державного реєстру про зняті арешти з майна боржника, у разі відмови у наданні витягу про скасування арештів - надати обґрунтовану відмову у вилученні запису про арешт майна.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта номер інформаційної довідки 473359338 від 20.04.2026 вбачається наявність обтяження арешту всього майна ОСОБА_1 на підставі постанови міського відділу державної виконавчої служби Ужгородсього міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 6-19162946 від 26.05.2010 за реєстраційним номером: 9861596; та на підставі постанови МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 11-29157216 від 20.11.2011 за реєстраційним номером: 11825251.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта номер інформаційної довідки 478320866 від 21.05.2026 вбачається наявність обтяження арешту всього майна ОСОБА_1 на підставі постанови міського відділу державної виконавчої служби Ужгородсього міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 6-19162946 від 26.05.2010 за реєстраційним номером: 9861596; та на підставі постанови МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 11-29157216 від 20.11.2011 за реєстраційним номером: 11825251.
Заявник вважає, що головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорба І. М. під час закриття виконавчих проваджень не дотрималась вимог частин 1 та 2 ст. 40 ЗУ « Про виконавче провадження». У зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла необхідність звернутись до суду із вказаною скаргою.
Відповідно до ст. 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому Законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження; виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Таким чином, закінчення виконавчого провадження у розумінні вимог вказаного Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення, про що зазначається у постанові про закінчення виконавчого провадження.
Підстави для зняття арешту з майна визначені у ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Разом з тим, з постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП № 19162946) від 17.04.2026 та постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП № 29157216) від 17.04.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, вбачається, що державним виконавцем арешт на майно боржника не скасовано.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі №127/1541/14-ц (провадження №61-2829єв21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №127/1547/14-ц (провадження №61-12997св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі №2-3600/09 (провадження №61-12406св21).
Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2023 року у справі № 927/322/14 зокрема зазначив, що «За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, цілком обґрунтовано виснував, що не зняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту.»
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 , боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Частиною 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи встановлені обставини у справі та керуючись наведеними нормами процесуального права з урахуванням правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника та зобов'язання державного виконавця зняти такий арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 453 ЦПК України).
З огляду на викладене, скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд
постановив:
скаргу задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Покорби І. М. щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на все майно боржника згідно постанови про арешт майна боржника ВП19162946 від 26.05.2010 та постанови про арешт майна боржника ВП29157216 від 20.10.2011.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження6-19162946 від 26.05.2010 у виконавчому провадженні № 19162946, реєстраційний номер обтяження: 9861596.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35045459) скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження11-29157216 від 20.10.2011 у виконавчому провадженні № 29157216, реєстраційний номер обтяження: 11825251.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка