СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/102/26
ун. № 759/8588/22
25 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,
за участю представника відповідача Шнайдера С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виділ в натурі частки нерухомого майна, визнання права власності,
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виділ в натурі частки нерухомого майна, визнання права власності.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
18.03.2026 року представником позивача ОСОБА_4 до суду було подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виділ в натурі частки нерухомого майна, визнання права власності.
В судовому засіданні не обговорення було поставлено заяву представника позивача про залишення вищезазначеної позовної заяви без розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, просять розгляд заяви про залишення позовної заяви без розгляду провести без участі представника позивача та позивача. Крім того, 25.05.2026 року від представника позивача через «Електронний суд» до суду надійшла заява, якою просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення понесених судових витрат.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20100,00 грн. та 33926,40 грн. витрат на проведення експертизи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача, вислухавши думку представника відповідача, вважає за можливе залишення вказаної позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Згідно з положеннями частин 2, 3 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Оскільки представник позивача просить залишити позов без розгляду, дана вимога відповідає вимогам діючого законодавства, тому суд вважає можливим залишити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виділ в натурі частки нерухомого майна, визнання права власності, без розгляду, задовольнивши при цьому заяву представника позивача ОСОБА_4 .
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17. Яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 187 ЦПК України відзив повинен містить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
Як вбачається, з матеріалів справи 07.11.2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
Згідно з умовами договору про надання правничої допомоги від 24.10.2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Шнайдер С.В. вартість робіт (гонорар) становить 20100,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 24 від 24.10.2022 року ОСОБА_3 було сплачено адвокату Шнайдер С.В. витрати за надання правничої допомоги у розмірі 20100,00 грн.
Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених вимогами процесуального законодавства. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
За приписами ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки позовну заяву було залишено без розгляду за заявою представника позивача, то на позивача покладається обов'язок відшкодувати судові витрати, понесені відповідачем.
При визначені розміру компенсації відповідачу ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, суд враховує категорію справи, яка не відноситься до категорії складних, обсяг матеріалів у справі, обсяг фактичних витрат, понесених стороною відповідача, їх необхідність та доцільність. Керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, з урахуванням загальної тривалості розгляду справи в суді, вважаю необхідним стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20100,00 грн, що буде відповідати принципу справедливості та розумності та не буде нести надмірний фінансовий тягар для позивача, й не призведе до збагачення відповідача за рахунок позивача.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат у розмірі 33926,40 грн. на проведення експертизи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 135 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі несплати вартості судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
Нормами цивільно-процесуального закону не передбачено, як саме вносять кошти на оплату експертизи: на рахунок суду чи експертної установи.
Питання проведення судових експертиз (їх призначення, проведення, у тому числі в частині оплати) регулюється Законом України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53/5 з наступними змінами.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.8, 1.9 вищевказаної інструкції призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", іншими нормативно - правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.
Підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом.
У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення експертиз (експертних досліджень).
Як вбачається з матеріалів справи, судова експертиза по справі проведена не була, кошти, сплачені відповідачем за проведення експертизи, не повернуті.
У пункті 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», вказано, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Згідно ч.3 ст.15 Закону України «Про судову експертизу», витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суд враховує, що оскільки експертиза була призначена ухвалою суду, а не самостійно замовлена стороною, то питання повернення коштів, сплачених на її проведення, має вирішити суд у порядку, передбаченому для питань судових витрат.
Як вбачається зі справи, відповідачем вносилися безпосередньо на рахунок експертної установи грошові кошти у розмірі 33926 грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції № 9380-7449-8199-9042 від 04.06.2025 року.
Положеннями чинного цивільного законодавства не врегульований порядок повернення коштів за проведення експертизи, яка не була проведена.
Однак суд враховує, що оскільки експертиза була призначена ухвалою суду, а не самостійно замовлена стороною, то питання повернення коштів, сплачених на її проведення, має вирішити суд у порядку, передбаченому для питань судових витрат.
Враховуючи викладене, саме з експертної установи а не позивача підлягають стягненню витрати за проведення експертизи.
За сукупності наявних у матеріалах справи доказів, які підтверджують оплату ОСОБА_3 коштів за проведення експертизи та не заперечення цього факту самою експертною установою, суд вважає можливим повернути відповідачу сплачені кошти в рахунок вартості проведення експертизи у розмірі 33926 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255, 257, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виділ в натурі частки нерухомого майна, визнання права власності - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 20100 (двадцять тисяч сто) грн. 00 коп.
Зобов'язати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України ( м. Київ, вул. С. Бродський, 6, код ЄДРПОУ 02883096) повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 33926 грн. 40 коп. сплачені згідно рахунку № 1863 від 30.04.2026 року за експертизу № 3900/25-42 згідно платіжної інструкції № 9380-7449-8199-9042 від 04.06.2025 року на рахунок: код ЄДРПОУ 02883096, IBAN: UA678201720313221001201009135 в ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ, М.КИЇВ.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: І.В. П'ятничук