Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
02 червня 2026 р. справа № 520/5850/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у невстановлені ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця та невидачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби за результатами розгляду її заяви від 16.09.2025 щодо встановлення статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення у зв'язку зі смертю її сина, військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, як матері померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є матір'ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого відповідно до висновку Центральної військово-лікарської комісії пов'язана із захистом Батьківщини. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, та видачу відповідного посвідчення, однак відповідач безпідставно вимагав документи, не передбачені законодавством, чим порушив її права.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що діяв у межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з ч.3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем, подано відзив вх. № 01-26/45183/26 з додатками, а саме довіреність, виписка з ЄДР.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами статті 8 КАС України, адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У той же час відповідачем не подано до суду доказів направлення позивачу відзиву та доданих до нього доказів, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника провадження можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Отже, відповідач не виконав вимоги КАС України у частині направлення відзиву позивачу.
Системний аналіз положень частини дев'ятої статті 79, статей 162, 167 дає підстави для висновку, що у разі подання учасником справи відзиву та доданих до нього доказів без додержання вимог п.2 ч.4 ст162 КАС України, суд долучає відповідний відзив та додані до нього докази до матеріалів справи, проте не приймає до розгляду.
Суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості повернення судом відзиву та доданих до нього доказів, поданих без додержання вимог п.2 ч.4 ст162 КАС України, тому правових підстав для їх повернення немає.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано до суду доказів, що підтверджують направлення позивачу відзиву та доданих до нього доказів, суд долучає до матеріалів справи відзив та додані до нього докази, проте залишає їх без розгляду.
Інші заяви по суті спору учасники не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 31.10.2023.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано, після чого ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 31.10.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовслужбовців від 25.09.2017 №362 встановлено, що у молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1984 р.н., травма - "Різані рани шиї. Крововтрата" одержана внаслідок навмисного самоушкодження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 ; лікарським свідоцтвом про смерть № 3662-ДМ/16; актом спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця №72; наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_8 №302 - одержана в результаті нещасного випадку, пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.08.2023 №2729 встановлено, що захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1984 р.н.: "Постравматичний стресовий розлад, стан загострення", наслідком якого стала травма: "Різані рани шиї. Кровотеча", яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта КНП "ОКЛ м. Слов'янськ" від 01.10.2021 №420. Встановлено, що наявні в позивача травми пов'язані з захистом Батьківщини. Постанову про причинний зв'язок зазначеної травми та протоколу засідання ВЛК Північного регіону від 25.09.2017 №362 - відмінити.
16 вересня 2025 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, та видачу відповідного посвідчення.
Листом від 29.09.2025 №12693/0 відповідач фактично відмовив у видачі посвідчення, посилаючись на ненадання документів, подання яких не передбачено пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993.
Не погоджуючись із зазначеною відмову, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).
Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 1 Постанови №379 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.
Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.
Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).
За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім'ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв'язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII та Порядку №379 не поширюються, зокрема на членів сім'ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або внаслідок навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження у розумінні Закону №2011-XII та Порядку №379.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 21.08.2023 №2729 вбачається, що захворювання ОСОБА_2 «Посттравматичний стресовий розлад, стан загострення», наслідком якого стала травма «Різані рани шиї. Кровотеча», що спричинила смерть, пов'язане із захистом Батьківщини. При цьому попередню постанову ВЛК Північного регіону від 25.09.2017 №362 було скасовано.
Отже, висновком військово-лікарської комісії встановлено причинний зв'язок захворювання та смерті військовослужбовця із захистом Батьківщини, що виключає можливість покладення в основу спірного рішення висновків скасованої постанови ВЛК.
Крім того, суд враховує, що позивачці надано статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та призначено одноразову грошову допомогу як матері померлого військовослужбовця. Зазначені обставини свідчать про визнання уповноваженими державними органами факту смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суд також звертає увагу, що пунктом 6 Порядку №379 визначено вичерпний перелік документів, які подаються заявником разом із заявою про видачу посвідчення. Натомість документи, передбачені пунктом 3 Порядку №379, є підставою для видачі посвідчення та можуть бути отримані відповідачем у межах реалізації його повноважень, зокрема шляхом витребування відповідної інформації та документів.
Відтак вимога відповідача щодо подання позивачкою документів, не передбачених пунктом 6 Порядку №379, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та створює необґрунтовані перешкоди у реалізації її права на отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачці посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, суд зазначає таке.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо видачі посвідчення є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Завдання ж адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язання відповідача повторно розглянути зазначену заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач повинен врахувати, що позивачкою подано документи, передбачені пунктом 6 Порядку №379, а вимагання від неї інших документів, не передбачених зазначеним Порядком, є неправомірним.
Суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 16.09.2025 про встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у невстановлені ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця та невидачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби за результатами розгляду її заяви від 16.09.2025 щодо встановлення статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення у зв'язку зі смертю її сина, військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 16.09.2025 про встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять три) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 червня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ