м. Миколаїв
02 червня 2026 р.справа № 400/5084/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2025 р. № 6426/14292405, № 6429/14292405, № 6432/14292405, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.04.2025 р. № 6441/14292405, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 25.04.2025 р. № 6442/14292405, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2025 р. № Ф-6440
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
1) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6429/14292405,
2) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6432/14292405,
3) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6426/14292405,
4) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.04.2025 р. № 6441/14292405,
5) рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 25.04.2025 р. № 6442/14292405,
6) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2025 р. № Ф-6440.
На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що за результатами документальної позапланової перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області були прийняті вищеперелічені рішення. Підставою для їх прийняття послугував висновок контролюючого органу про невірне визначення позивачем загального річного доходу за 2018 - 2019 роки, зокрема завищення витрат в 2018 р. на суму 1 710 459,07 грн. і в 2019 р. на суму 127 461,66 грн., а також статус позивача, як податкового агента. Такі висновки, на думку позивача, є хибними і не ґрунтуються на приписах податкового законодавства.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ним не визнаються витрати ОСОБА_1 за договорами укладеними ним з ФОП ОСОБА_2 , з огляду на те, що такі витрати не пов'язані з підприємницькою діяльністю позивача та не встановлено зв'язок між отриманими послугами та фінансово-господарською діяльністю позивача. Також відповідач пояснив, що на його думку, у разі якщо фізична особа-підприємець нараховує доходи на користь іншої фізичної особи-підприємця, то в такому випадку вона повинна виконати функції податкового агента та подати податковий розрахунок сум доходу за формою 1ДФ.
Справа розглянута за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення викладені в заявах по суті справи.
Під час розгляду справи від представників обох сторін надійшли заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.
Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі наведеної норми, суд розглянув справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
В лютому-березні 2025 р. ГУ ДПС у Миколаївській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податкiв i зборiв, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2018 р. до 03.06.2019 р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. до 03.06.2019 р., як фiзичної особи-підприємця. Результати даної перевірки оформлені актом від 13.03.2025 р. № 3363/14-29-24-05/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
У висновку акту перевірки вказано на такі порушення:
1) ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.5., пп. 16.1.12., ст. 44 п. 44.1., п. 44.3., ст. 85 п. 85.2., ст. 176 п. 176.1. пп. “а», ст. 177 п. 177.10., ст. 296 п. 296.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 р. № 481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 р. № 1686/24218, а саме: книга обліку доходів та витрат за період з 01.01.2018 р. до 03.06.2019 р. відсутня (не надана до перевірки), відсутні первинні документи, які підтверджують понесені витрати за період 2018 - 2019 років в загальній сумі 2 242 777,90 грн., в тому числі за періодами: 2018 р. - 1 987 023,79 грн., 2019 р. - 255 754,11 грн., виписки з розрахункових рахунків про рух коштів, документи, на підставі яких включалась вартість виконаних робіт, наданих послуг;
2) ст. 177 п. 177.2., п. 177.3. пп. 177.3.1., п. 177.4. пп. 177.4.5., пп. 177.4.5. ПК України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 400 939,35 грн., в тому числі по періодам: 2018 р. - 355 895,11 грн., 2019 р. - 45 044,24 грн.;
3) ст. 6 ч. 2 п. 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме до перевірки книга обліку доходів та витрат не надана (відсутня);
4) ст. 6 ч. 2 п. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 р. ФОП ОСОБА_1 , який обрав спрощену систему оподаткування за період з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р.;
5) ст. 6 ч. 1 п. 1, ст. 7 ч. 1 п. 2, ст. 9 ч. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 р. на 137 602,08 грн., за 2019 р. на 51 584,88 грн.;
6) ст. 181 п. 181.1., ст. 183 п. 183.10., ст. 187, ст. 188 ПК України щодо не реєстрації платником податку на додану вартість з 01.01.2019 р. до 03.06.2019 р., в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з 01.01.2019 р. до 03.06.2019 р. на загальну суму 53 004,62 грн.;
7) п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо заниження військового збору від здійснення господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 33 411,62 грн., в тому числі по періодам: за 2018 р. в сумі 29 657,93 грн., за 2019 р. в сумі 3 753,69 грн.;
8) ст. 9 ч. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме сума нарахованого єдиного внеску за І квартал 2018 р. в розмірі 229,70 грн. по граничному строку сплати 19.04.2018 р. сплачена несвоєчасно, за II квартал 2018 р. в розмірі 574,88 грн. по граничному строку сплати 19.07.2018 р. сплачена несвоєчасно, за IV квартал 2018 р. в розмірі 2 333,24 грн. по граничному строку сплати 21.01.2019 р. сплачена несвоєчасно.
Не погодившись із висновками перевірки, 07.04.2025 р. ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки, які відповіддю ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.04.2025 р. були розглянуті і за наслідками їх розгляду відповідач змінив висновки акту перевірки, виклавши їх у такій редакції:
1) перевіркою дотримання вимог ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.12. та ст. 44 п. 44.3., ст. 176 п. 176.1. пп. “б» ПК України щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, первинні документи, які підтверджують отримані доходи за період 2018 - 2019 років в загальній сумі 2 262 913,69 грн., в тому числі по періодам: 2018 р. - 1 997 890,57 грн., 2019 рік - 265 023,12 грн., надано частково, а саме надані виписки з розрахункових рахунків про рух коштів, документи на підставі яких включалась вартість виконаних робіт, наданих послуг;
2) відсутні первинні документи, які підтверджують понесені витрати за період 2018 - 2019 років в загальній сумі 2 242 777,90 грн., в тому числі по періодам: 2018 р. - 1 987 023,79 грн., 2019 р. - 255 754,11 грн. Книга обліку доходів та витрат ф.10 відсутня, чим порушено ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.5., пп. 16.1.12., ст. 44 п. 44.1., п. 44.3., ст. 85 п. 85.2., ст. 176 п. 176.1. пп. “а», ст. 177 п. 177.10., ст. 296 п. 296.1. ПК України;
3) ст. 177 п. 177.2., п. 177.3. пп. 177.3.1., п. 177.4. пп. 177.4.5. ПК України, а саме занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 330 825,73 грн., в тому числі по періодам: 2018 р. - 307 882,63 грн., 2019 р. - 22 943,10 грн.;
4) ст. 6 ч. 2 п. 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме до перевірки книга обліку доходів та витрат не надана (відсутня);
5) ст. 6 ч. 2 п. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо не подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 р. ФОП ОСОБА_1 , який обрав спрощену систему оподаткування за період з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р.;
6) ст. 6 ч. 2 п. 1, ст. 7 ч. 1 п. 2, ст. 9 ч. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 р. на 137 602,08 грн., за 2019 р. на 24 572,39 грн.;
7) п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо заниження військового збору від здійснення господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 27 405,81 грн., в тому числі по періодам: за 2018 р. в сумі 25 493,89 грн., за 2019 р. в сумі 1 911,92 грн.;
8) ст. 9 ч. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме сума нарахованого єдиного внеску за І квартал 2018 р. в розмірі 229,70 грн. по граничному строку сплати 19.04.2018 р. сплачена несвоєчасно, за II квартал 2018 р. в розмірі 574,88 грн. по граничному строку сплати 19.07.2018 р. сплачено несвоєчасно, за IV квартал 2018 р. в розмірі 2 333,24 грн. по граничному строку сплати 21.01.2019 р. сплачена несвоєчасно;
9) ст. 51 п. 51.1., ст. 176 п. 176.2. пп. “б» ПК України та п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за № 111/26556, а саме ОСОБА_1 не надав податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на виплату доходів ФОП ОСОБА_2 за надання маркетингових послуг з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, а також комерційне позиціонування продукції та груп товару визначених замовником в країнах СНД і надання послуг з адміністрування приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25-А за І, II, III, IV квартали 2018 р. та І, II квартали 2019 р.
На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло:
1) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6429/14292405, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 413 532,16 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 330 825,73 грн., за штрафними санкціями 82 706,43 грн.;
2) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6432/14292405, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 34 257,26 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 27 405,81 грн., за штрафними санкціями 6 851,45 грн.;
3) податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6426/14292405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 020 грн. з податку на доходи фізичних осіб;
4) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.04.2025 р. № 6441/14292405, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 81 087,24 грн.;
5) рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 25.04.2025 р. № 6442/14292405, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 136 грн.;
6) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2025 р. № Ф-6440, якою вимагається сплатити недоїмку в сумі 162 174,47 грн. з єдиного соціального внеску.
Як слідує з акту перевірки, податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6429/14292405, податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6432/14292405, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.04.2025 р. № 6441/14292405, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 25.04.2025 р. № 6442/14292405 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2025 р. № Ф-6440, були прийняті відповідачем на одній підставі.
Зі слів позивача, 29.04.2016 р. він придбав у власність нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке в наступному передав в оренду ПАТ “Миколаївгаз» на підставі договору від 23.01.2017 р. № 19АМк6809-17.
Як стверджує позивач, копія зазначеного договору у нього та ПАТ “Миколаївгаз» не збереглась, однак на його існування та виконання сторонами вказують банківські виписки за перерахування орендної плати та сплату комунальних платежів.
01.10.2017 р. між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 2 на надання послуг, згідно з п. 1.2. якого ФОП ОСОБА_2 повинна була надавати позивачу послуги з комплексного управління та обслуговування вищезазначеного нежитлового приміщення, а саме: забезпечити заповнення приміщення орендарями, контролювати виконання ними договорів оренди, адмініструвати договори надання комунальних послуг, вирішення технічних питань, які виникають у зв'язку з експлуатацією приміщення, забезпечення дотримання санітарних норм, прибирання прилеглої території, забезпечення чистоти фасаду будівлі, здійснення поточного ремонту.
Послуги вважаються наданими після підписання позивачем акту приймання-передачі послуг, який складається за результатами виконаних робіт, не рідше одного разу на місяць (п. 1.3. договору). Ціна договору розраховується як сума актів прийому-передачі, підписаних сторонами (п. 3.1. договору).
Як встановлено ГУ ДПС у Миколаївській області, за оренду приміщення від ПАТ “Миколаївгаз» ОСОБА_1 отримав в 2018 р. 525 000 грн. і в 2019 р. 210 500 грн., а також надходження за компенсацію комунальних платежів в сумі 164 004,40 грн. у 2018 р. та 63 522,93 грн. у 2019 р.
Відповідно до банківських виписок, наданих позивачем до своїх заперечень на акт перевірки, основна сума витрат позивача пов'язана з перерахуванням коштів ФОП ОСОБА_2 за договором № 2 на надання послуг, а саме сума виплат за 2018 р. склала 497 500, грн., в т.ч. за прибирання території - 412 000 грн., за адміністрування договорів - 60 000 грн., за вивіз сміття 17 000 грн., за чищення кондиціонерів 3 500 грн., за чищення фасаду будівлі - 5 000 грн., за 2019 рік - 124 000 грн., в т.ч. за прибирання території - 104 000 грн., за адміністрування договорів - 15 000 грн., за вивіз сміття - 5 000 грн.
До своїх заперечень і до позовної заяви ОСОБА_1 договір оренди з ПАТ “Миколаївгаз» не подав, пославшись на те, що з початком війни переїхав до м. Одеси та втратив свій екземпляр договору, а копія договору у ПАТ “Миколаївгаз» не збереглась за строком.
Як вірно вказав відповідач, відсутність такого договору, позбавляє можливості ГУ ДПС у Миколаївській області надати оцінку його суттєвим умовам.
Так, відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п'яти років.
Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).
Оскільки перевіркою було охоплено період з 01.01.2018 р. до 03.06.2019 р., відповідач не міг встановити чи перевищує строк дії договору 3-річний термін, визначений ЦК України для обов'язкової нотаріальної форми.
Відповідно до ст. 44 п. 44.1., п. 44.3. пп. 44.3.1. - 44.3.4., п. 44.5, п. 44.6. ПК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Хоча договір оренди, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ “Миколаївгаз» не є первинним документом, але він охоплюється визначенням “інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством», про які йдеться у наведеній ст. 44 п. 44.1. ПК України.
При цьому, у разі втрати таких документів, ПК України встановлює чіткий алгоритм дій для платника податків, який зобов'язаний повідомити про це контролюючий орган та вчинити дії, спрямовані на відновлення документів, внаслідок чого для нього, в силу ПК України, настають позитивні наслідки, у виді обов'язку контролюючого органу врахувати відновлені документи, і в протилежному випадку негативні наслідки у виді презумпції їх відсутності.
Позивач до ГУ ДПС у Миколаївській області із повідомленням про втрату договору оренди, як документа, на підставі якого ним визначались доходи в період охоплений перевіркою, не звертався.
Суд критично ставиться до пояснень позивача про відсутність такого договору й у ПАТ “Миколаївгаз», адже ним не надано запитів до цієї організації з клопотанням надати копію договору.
Також суд знаходить слушними аргументи відповідача про те, що відповідно до відомостей, які є у користуванні органів ДПС, ФОП ОСОБА_2 знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС в Одеській області і згідно з декларацією платника єдиного податку 3 групи за період 2018 - 2019 років задекларувала доходи від здійснення підприємницької діяльності за КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, наймані працівники у ФОП ОСОБА_2 за перевіряємий період відсутні.
Суд враховує, що згідно реквізитів ФОП ОСОБА_2 , наведених в договорі № 2 на надання послуг від 01.10.2017 р. та в актах приймання-передачі виконаних робіт, місцем проживання цієї особи вказано АДРЕСА_3 .
Жодних пояснень, яким чином ФОП ОСОБА_2 на протязі 1,5 років, на постійній основі, надавала систематичні щомісячні послуги у м. Миколаєві у виді прибирання території, адміністрування договорів, вивозу сміття, чищення кондиціонерів і фасаду будівлі, тощо, які об'єктивно потребували її знаходження в м. Миколаєві, позовна заява не містить.
За таких обставин, висновок відповідача про неврахування ним витрат ОСОБА_1 , пов'язаних із виплатами за договором № 2 на надання послуг, укладеним ним із ФОП ОСОБА_2 , суд знаходить вірним.
01.02.2018 р. ОСОБА_1 уклав контракт на надання послуг № 0102/UKR з ТОВ “Владпродімпорт» (республіка Білорусь), за яким надавав маркетингові послуги у виді щоквартального вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, а також комерційного позиціонування продукції і груп товарів, визначених ТОВ “Владпродімпорт» у країнах СНД (п. 1.1. контракту); загальна вартість контракту складає 75 000 доларів США (п. 2.4. контракту).
01.03.2018 р. ОСОБА_1 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір на надання послуг № 3, згідно умов якого, ФОП ОСОБА_2 надавала позивачу маркетингові послуги у виді вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, а також комерційного позиціонування продукції і груп товарів, визначених позивачем у країнах СНД.
Предмет договору між позивачем і ФОП ОСОБА_2 дослівно відтворює предмет контракту між ОСОБА_1 і ТОВ “Владпродімпорт».
Надходження від нерезидента (ТОВ “Владпродімпорт») за маркетингові послуги у 2018 р. склали 1 308 386,55 грн., сума витрат ОСОБА_1 за договором на надання послуг № 3 від 01.03.2018 р. з ФОП ОСОБА_2 за надання маркетингових послуг у тому ж році склала 1 346 641 грн., тобто позивач на оплату маркетингових послуг ФОП ОСОБА_2 сплатив більше на 38 254,45 грн., ніж отримав сам за ті ж самі послуги від ТОВ “Владпродімпорт».
По суті має місце ситуація, коли позивач сам виступає виконавцем маркетингових послуг за зовнішньоекономічним контрактом і через місяць після його укладення, укладає договір з ФОП ОСОБА_2 , за яким в повному обсязі передоручає виконання всього обсягу маркетингових послуг цій стороні. Хоча цивільне і податкове законодавство не містять заборон на укладення такого характеру правочинів, але в даному спорі це виглядає економічно невиправданим та недоцільним, адже, якщо позивач мав на меті самостійно виконати контракт з ТОВ “Владпродімпорт», то відсутні пояснення будь-яких причин, чому він в повному обсязі перекладає його виконання на іншу сторону, а якщо позивач планував залучення для його виконання іншої особи, то втрачається сенс такого правочину, так як позивач сплатив ФОП ОСОБА_2 значно більше ніж отримав від ТОВ “Владпродімпорт».
В цьому контексті цілком доречним є аналіз ГУ ДПС у Миколаївській області даної господарської операції позивача через такі категорії, як мета господарської діяльності у виді отримання прибутку, доцільність та вплив на фінансовий результат діяльності позивача.
Додатково суд враховує і ту обставину, що за договором № 2 на надання послуг від 01.10.2017 р. ФОП ОСОБА_2 надавала позивачу послуги у виді комплексного управління та обслуговування нежитлового приміщення (прибирання території, адміністрування договорів, вивіз сміття, чищення кондиціонерів і фасаду будівлі, тощо), а за договором на надання послуг № 3 від 01.03.2018 р. та ж особа надавала позивачу маркетингові послуги, при цьому, основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 є допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Надання таких різних за своєю суттю послуг однією особою потребує зовсім різного спрямування господарської діяльності, різних матеріально-технічних передумов, персоналу, досвіду, тоді як звичайною господарською практикою є спеціалізація суб'єкта господарювання на одному чи декількох споріднених видах діяльності.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач вірно не врахував витрати позивача за вищенаведеними договорами з ФОП ОСОБА_2 , що призвело до невірного визначення загального річного оподатковуваного доходу в 2018 - 2019 роках, який, в свою чергу, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску і військового збору.
Податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6426/14292405, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1 020 грн., прийнято ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі висновку про необхідність подання ОСОБА_1 податкового розрахунку сум доходу (ф. 1ДФ), у зв'язку з виплатою доходу на користь ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.180. ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно із ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Статтею 176 п. 176.2. ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (ст. 177 п. 177.8. ПК України).
Пунктом 51.1. статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Подання звітності податковими агентами передбачено Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556 (далі - Порядок № 4).
Згідно з п. 1.3. Порядку № 4 його дія цього поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.
Таким чином, фізична особа-підприємець подає податковий розрахунок тільки тоді, коли вона має статус податкового агента, а це може мати місце тільки тоді, коли у фізичної особи-підприємця є наймані працівники або відбувається сплата доходу фізичній особі, оскільки вона не нараховує та не виплачує заробітну плату чи оподатковуваний дохід, як це відбувається у випадку виплати звичайній фізичній особі, а тому фізична особа-підприємець, виплачуючи дохід іншій фізичній особі-підприємцю, не є його податковим агентом і до нього не може бути застосована відповідальність за неподання звіту ф. 1ДФ.
Аналізуючи доводи сторін, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 21.01.1999 р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», в якій суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
З урахуванням встановлених обставин справи, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6426/14292405 на суму 1 020 грн.
Відповідно до ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням часткового задоволення позову, судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області в пропорційній частині в сумі 8,16 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) задовольнити частково.
2. Податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 р. № 6426/14292405, визнати протиправним та скасувати.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 8,16 грн. (вісім гривень шістнадцять копійок).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз