01 червня 2026 року
м. Київ
справа № 736/1003/24
провадження № 61-6640ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), у якій просила визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., що полягали у стягненні з її банківського рахунку грошових коштів у розмірі 5 893,29 грн, а також зобов'язати зазначеного виконавця негайно повернути ці кошти на рахунок, з якого вони були стягнуті.
Корюківський районний суд Чернігівської області ухвалою від 14 січня 2026 року у задоволенні скарги відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року змінив у частині визначених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрат на професійну правничу допомогу з 5 500,00 грн до 2 000,00 грн, а також розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. витрат на професійну правничу допомогу з 4 000,00 грн до 2 000,00 грн.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
27 березня 2026 року до Чернігівського апеляційного суду від заінтересованої особи ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надійшла заява про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у якій товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заявило клопотання про поновлення строку на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2026 року доставлено до електронного кабінету товариства 27 березня 2026 року, у зв'язку із чим у товариства була відсутня можливість подати відповідні докази у строки, визначені процесуальним законом.
Чернігівський апеляційний суд додатковою постановою від 15 квітня 2026 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткової постанови задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
17 травня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року та передати справу на новий розгляд.
Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що апеляційний суд безпідставно задовольнив заяву про ухвалення додаткового судового рішення та неправильно застосував положення статей 137, 141, 270, 452 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заявник також посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення під час вирішення питання про склад учасників справи та процесуальний статус ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», не врахував доводи щодо відсутності належного підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також порушив порядок та строки ухвалення додаткового судового рішення.
Крім того, заявник зазначає, що визначений апеляційним судом розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності та обґрунтованості, а тому оскаржувана додаткова постанова підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд.
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
Згідно з частиною першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України вбачається, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати критерії їх дійсності, необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи і фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що принцип змагальності знайшов своє відображення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та доведення їх неспівмірності, а тому під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких інша сторона висловила відповідні заперечення.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії реальності, необхідності й розумності таких витрат.
Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18), від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21), від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Аналогічні підходи застосовує і Європейський суд з прав людини, який у своїй практиці виходить із того, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які були фактичними, необхідними та становили розумну суму (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, заява № 58442/00).
Також у рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у відзиві на апеляційну скаргу навело попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн та зазначило, що документальне підтвердження таких витрат буде подано у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Також апеляційний суд установив, що товариством на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано належні та допустимі докази, а заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Враховуючи положення статей 137, 141 ЦПК України, якими передбачено розподіл між сторонами витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою адвоката, а також установивши належне документальне підтвердження понесених ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви товариства та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу з 5 000,00 грн до 3 000,00 грн, апеляційний суд врахував надані на підтвердження понесених витрат докази, обставини справи, характер та обсяг наданої правничої допомоги, а також критерії співмірності, реальності, необхідності та розумності таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Доводи касаційної скарги про незаконність ухвалення додаткової постанови у зв'язку із зазначенням різного процесуального статусу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», зміною найменування юридичної особи, невирішенням питання щодо участі окремих учасників справи, а також недотриманням строків ухвалення додаткового судового рішення висновків апеляційного суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права.
Посилання заявника на окремі недоліки формулювань судового рішення та незгода із процесуальною оцінкою встановлених судом обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки апеляційний суд установив факт подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, своєчасного подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та, врахувавши критерії співмірності, реальності, необхідності та розумності витрат, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування.
Посилання заявника на порушення статті 452 ЦПК України також не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваного судового рішення, оскільки самі собою не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 137, 141, 270 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового судового рішення.
Аргументи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції та не свідчить про очевидне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко