02 червня 2026 року
м. Київ
справа № 629/3607/25
провадження № 61-6970ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна служба України з питань праці в особі Центрального міжрегіонального управління, про визнання протиправним наказу,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, третя особа - Державна служба України з питань праці в особі Центрального міжрегіонального управління, про визнання протиправним наказу.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 16 квітня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 28 лютого 2025 року за № 46-к/тр про оголошення догани першому заступнику голови правління ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання окремого доручення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 01 травня 2026 року стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 500 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у цій справі, на підставі визначених пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа через систему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Зеленського М. С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити повністю або змінити оскаржуване рішення, зменшивши розмір витрат до 2 000 грн, відповідно до заперечень представника відповідача.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційні скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
У Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам наголошено на необхідності вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, сприяти суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Предметом позову в цій справі є скасування наказу про оголошення догани, до предмету доказування входить питання щодо змісту трудових обов'язків відповідача та встановлення факту вчинення/невчинення ним дисциплінарного проступку.
В ухвалі від 29 травня 2026 року у цій справі Верховний Суд встановив, що ця справа є справою незначної складності.
Додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення.
Касаційна скарга подана на додаткове судове рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Отже, касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховним Судом взято до уваги розмір оспорюваної суми, складність вирішеного питання.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки Державна інноваційна фінансово-кредитна установа подала касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 01 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна служба України з питань праці в особі Центрального міжрегіонального управління, про визнання протиправним наказу.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович