27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 592/4226/24
провадження № 61-10881св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня
2024 року під головуванням судді Катрич О. М. та ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 липня 2025 року у складі колегії суддів: Собини О. І. (суддя-доповідач), Філонової Ю. О., Рунова В. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірними діями адвоката,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірними діями адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги у справі
№ 592/3143/21, у якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, просив:
- звільнити позивача від сплати судового збору на підставі частини другої
статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», які передбачають звільнення від судових витрат, в тому числі і від судового збору, під час розгляду спорів, пов'язаних
з розглядом питання стосовно захисту прав таких осіб при наданні психіатричної допомоги;
- визнати неправомірними дії ОСОБА_2 щодо вибраного способу захисту,
щодо клопотань про призначення експертизи, у яких відповідач ставив перед експертами питання у неналежний спосіб, щодо розповсюдження конфіденційної інформації про наявність психічних розладів сусідам, щодо ненадання остаточного розрахунку витрат на правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги у справі № 592/3143/21, яка розглядалася Ковпаківським районним судом м. Суми;
- визнати договір про надання правничої допомоги у справі № 592/3143/21 таким, який виконаний неналежним чином, у частині ненадання остаточного розрахунку витрат, понесених позивачем прирозгляді справи;
- зобов'язати ОСОБА_2 надати остаточний розрахунок судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи № 592/3143/21 у Ковпаківському районному суді
м. Суми відповідно до договору про надання правничої допомоги у цій справі;
- визнати остаточний розрахунок судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи № 592/3143/21, майновими збитками;
- стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів згідно остаточного розрахунку судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем
при розгляді справи № 592/3143/21, з урахуванням сукупного щомісячного індексу інфляції за весь період до теперішнього часу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалою від 01 липня 2024 року позов ОСОБА_1 визнав неподаним та повернув позивачу.
3. Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1
у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви.
4. Сумський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року відмовив
ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору
за подання апеляційної скарги на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми
від 01 липня 2024 року.
5. Зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та встановив апелянту строк
для усунення її недоліків, зокрема запропоновано надати до апеляційного суду докази оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
6. Сумський апеляційний суд ухвалою від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня
2024 року визнав неподаною та повернув апелянту.
7. Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того,
що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
8. 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ковпаківського районного суду
м. Суми від 01 липня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 липня 2025 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу
до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 подав на підставі абзацу 2 частини другої
статті 389 ЦПК України, мотивуючи її тим, що спір у справі № 592/4226/24 пов'язаний з розглядом питання про надання психіатричної допомоги, де відповідач
ОСОБА_2 був його представником та вчинив відносно нього неправомірні дії,
чим завдав майнових збитків, а тому заявник звільнений від сплати судового збору на підставі частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу»
та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на що суд першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, не у повному обсязі ознайомилися із доказами у справі № 592/3143/21 та зробили неправильний висновок повертаючи позовну заяву та апеляційну скаргу, у зв'язку з несплатою позивачем судового збору.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
10. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
11. Щодо доводів касаційної скарги про те, що заявник ОСОБА_1 має бути звільнений від сплати судового збору на підставі частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки спір у цій справі пов'язаний з розглядом питання про надання психіатричної допомоги, вказує, що сам зміст позовної заяви та зміст позовних вимог у цій справі вказують на те, що даний спір стосується стягнення матеріальних збитків, які, на думку ОСОБА_1 , були завдані адвокатом ОСОБА_2. під час надання правової допомоги у справі № 592/3143/21. Тобто, саме формулювання матеріально-правової вимоги як відшкодування збитків вказує, що даний спір ніяким чином не стосується розгляду питання про надання психіатричної допомоги. У даній справі, у разі відкритті провадження, будуть встановлюватися обставини та досліджуватися докази щодо наявності складу цивільного правопорушення (делікту), що є підставою для стягнення завданої шкоди або встановлюватися обставини та досліджуватися докази щодо порушення договору про надання правової допомоги, що у випадку доведення, має наслідком стягнення збитків в результаті порушення договірних зобов'язань. Таким чином ця справа не пов'язана з розглядом питання про надання психіатричної допомоги.
12. Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа № 592/3143/21, у якій під час надання правової допомоги, на думку заявника, ОСОБА_2 було завдано майнових збитків, є справою про захист інтересів особи під час надання психіатричної допомоги, вказує, що ця справа стосувалася захисту честі, гідності
та ділової репутації шляхом спростування поширеної відповідачами у справі
№ 592/3143/21 недостовірної інформації про те, що ОСОБА_1 має певні психічні захворювання. Предметом позову у справі № 592/3143/21 було саме спростування недостовірної інформації, щоб у такий спосіб захистити честь та гідність
ОСОБА_1 та відновити його репутацію, оскільки наявність інформації щодо психічних захворювань фактично впливала на репутацію ОСОБА_1
та перешкоджала йому в пошуку роботи. Спосіб захисту у цій справі узгоджувався
з клієнтом ( ОСОБА_1 ).
Рух справи в суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження
у цій справі та витребував справу із Ковпаківського районного суду м. Суми.
14. 20 жовтня 2025 року цивільна справа № 592/4226/24 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
15. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
16. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені
в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо оскарження ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня
2024 року
19. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи
та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Частиною другою статті 17 ЦПК України визначено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду
в апеляційному порядку.
21. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному
порядку.
22. Отже, право на касаційне оскарження ухвал суду виникає лише після їх перегляду в апеляційному порядку.
23. Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалою від 01 липня 2024 року позов
ОСОБА_1 визнав неподаним та повернув позивачу.
24. Сумський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року відмовив
ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору
за подання апеляційної скарги на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми
від 01 липня 2024 року.
25. Зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та встановив апелянту строк
для усунення її недоліків, зокрема запропоновано надати до апеляційного суду докази оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
26. Сумський апеляційний суд ухвалою від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня
2024 року визнав неподаною та повернув апелянту.
27. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Оскільки ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2024 року не переглядалася в апеляційному порядку, вона не підлягає касаційному оскарженню.
29. Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою у справі, що переглядається, в частині оскарження ухвали Ковпаківського районного суду
м. Суми від 01 липня 2024 року відкрито помилково, оскільки скарга у цій частині подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, тому дійшов висновку про закриття касаційного провадження.
30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі
№ 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до проваджена суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.
31. Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
32. Оскільки Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня
2024 року, яка не підлягає касаційному оскарженню, то є підстави для закриття касаційного провадження у цій частині.
33. Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
34. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження не підлягають окремому дослідженню підстави відкриття касаційного провадження та не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для його касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Сумського апеляційного суду від 30 липня 2025 року
35. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року(далі - Конвенція) кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
36. У частині першійстатті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
37. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
38. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
39. У пункті 8 частини другоїстатті 129 Конституції України визначено,
що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
40. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право
на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури,
в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року
у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
42. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року
у справі «Дія 97 проти України»).
43. Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала
про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно
до статті 14 цього Кодексу. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного
її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
44. У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
45. Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам
статті 356 ЦПК України.
46. Згідно з пунктом 3 частини четвертої та частини п'ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону,
у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
47. Згідно з частиною другоюстатті 357 ЦПК України до апеляційної скарги,
яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу,
а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
48. Із матеріалів справи убачається, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірними діями адвоката, під час надання правової допомоги у судовій справі № 592/3143/21.
49. У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив звільнити його
від сплати судового збору на підставі частини другої статті 32 Закону України
«Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», зазначаючи, що дані норми передбачають звільнення осіб
від судових витрат, у тому числі від судового збору, під час розгляду справ, пов'язаних із захистом прав таких осіб, які мають психічні розлади.
50. Ковпаківський районний суд ухвалою від 25 березня 2024 року позов
ОСОБА_1 залишив без руху з підстав невідповідності вимогам частини третьої статті 175 ЦПК України та ненадання доказів, які підтверджують, що він є особою, яка страждає на психічні розлади, та встановив позивачу строк для усунення недоліків.
51. Ковпаківський районний суд ухвалою від 16 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків.
52. Залишаючи позов без руху повторно, суд першої інстанції указав, що у даному випадку позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ці норми закону стосуються справ щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги. Позивач звернувся до суду з іншим позовом, а саме про стягнення із ОСОБА_2 матеріальних збитків на його користь.
53. Отже позивачу запропоновано надати суду інші документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору (за наявності), зокрема довідку
про майновий стан тощо, так як суд на підставі статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом,
але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених
у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи,
або звільнити від їх сплати.
54. Тому позивачу запроновано надати відповідні документи або сплатити судовий збір за подачу позову у розмірі 1 211,20 грн.
55. 27 червня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла позовна заява у новій редакції,
в якій останній просив суд звільнити його від сплати судового збору на підставі частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
56. Ухвалою від 01 липня 2024 року Ковпаківський районний суд м. Суми позов ОСОБА_1 визнав неподаним та повернув позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
57. Повертаючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції в ухвалі указав на те,
що норми частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу»
та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» стосуються справ щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги. Проте, позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними та стягнення із ОСОБА_2 матеріальних збитків на його користь.
58. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив
її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просив звільнити його
від сплати судового збору посилаючись на вимоги частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
59. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані вище пільги щодо сплати судового збору не поширюються на позивача у цій справі, у зв'язку з чим ухвалою від 24 червня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1
про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2024 року. Зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував ОСОБА_1 у строк не більше десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до апеляційного суду доказ оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
60. Сумський апеляційний суд ухвалою від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня
2024 року визнав неподаною і повернув апелянту, у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.
61. Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги, здійсненні
їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання в порядку, встановленому законодавством.
62. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»
від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються особи,
які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи
під час надання психіатричної допомоги.
63. Тобто пільги зі сплати судового збору поширюються на учасників спорів
у справах, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги, у справах, пов'язаних
з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання в порядку, встановленому законодавством.
64. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірними діями адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги у справі № 592/3143/21, ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору на підставі частини другої статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
65. У частині першій статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи
та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, здійсненні
їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання, можуть бути оскаржені, за вибором таких громадян,
до власника закладу знадання психіатричної допомоги,закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноваженого ними органу, або у порядку підлеглості до вищого органу
чи посадової особи, або безпосередньо до суду.
66. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі
№ 6-2227цс16 вказано, що положеннями статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або до суду можуть бути оскаржені саме рішення,
дії чи бездіяльність осіб, які порушують права свободи та законні інтереси громадян при наданні їмпсихіатричної допомоги.Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного
чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеноїзаконом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Медична документація таким критеріям не відповідає. Отже, за системним аналізом положень статті 16 ЦК України та статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа
або її представник може оскаржити лише рішення, дії та бездіяльність осіб, які порушили її права на психіатричну допомогу. Інших способів захисту права законодавством не передбачено.
67. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 278/2572/15-ц (провадження № 61-17271св23).
68. У справі, що переглядається, зміст позовної заяви та зміст позовних вимог вказують на те, що спір стосується матеріальних збитків, які, на думку ОСОБА_1 , були завдані адвокатом ОСОБА_2. під час надання правової допомоги у справі № 592/3143/21.
69. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача
до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження
№ 14-473цс18).
70. Зміст спірних правовідносин у цій справі не має зв'язку з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги, а також, з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання в порядку, встановленому законодавством.
71. Відтак суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок,
що вказані вище пільги щодо сплати судового збору не поширюються на позивача ОСОБА_1 у цій справі.
72. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням
чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
73. Перевіривши обґрунтованість доводів ОСОБА_1 у касаційній скарзі
та дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд висновує, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, у зв'язку
з неусуненням недоліків відповідають вимогам ЦПК України щодо законності
та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені заявником, не спростовують висновків суду, не містять підстав для скасування оскарженої ухвали.
74. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
76. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції
не спростовують.
Щодо судових витрат
77. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
78. Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірними діями адвоката, закрити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 липня 2025 року залишити без задоволення.
3. Ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров