20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 645/3925/25
провадження № 61-6019ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 березня 2026 року в справі за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію та
22 січня 2026 року ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 29 січня
2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
13 лютого 2026 року ухвалою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова
від 22 січня 2026 року залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для виконання вимог ухвали.
27 березня 2026 року ухвалою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова
від 22 січня 2026 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ухвали Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року заявницею не виконані, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Немишлянського районного суду
м. Харкова від 22 січня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду
від 27 березня 2026 року, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки суд апеляційної інстанції фактично позбавив її права на доступ до суду та оскарження судового рішення. Вказує, що вона перебувала у скрутному матеріальному становищі, не могла сплатити судовий збір, а суд не звільнив її від сплати судового збору та/або не відстрочив його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Тлумачення частини першої статті 389 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана за умови апеляційного перегляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Як встановлено з відомостей з ЄДРСР ОСОБА_1 звернулася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року.
Водночас вказана ухвала не була предметом перегляду судом апеляційної інстанції по суті, оскільки апеляційну скаргу заявниці було повернуто у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Харківського апеляційного суду від 13 лютого
2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 травня 2024 року в справі
№ 227/2301/21 висновувала, що відповідно до положень статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення першої інстанції (крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті) або судові рішення в частині, які були предметом апеляційного перегляду, незалежно від того, за скаргою якого учасника судового провадження вони переглядалися. Якщо судове рішення першої інстанції або рішення в якійсь частині не переглядалися апеляційним судом, приписи пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України виключають можливість касаційного оскарження такого рішення або його відповідної частини.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня
2026 року судом апеляційної інстанції по суті не переглядалася, у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.
За таких обставин касаційний суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Немишлянського районного суду м. Харкова
від 22 січня 2026 року.
Щодо касаційного оскарження ухвали Харківського апеляційного суду
від 27 березня 2026 року, то необхідно зазначити таке.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це
є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав
і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи
у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13 лютого 2026 року ухвалою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для виконання вимог ухвали (сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, надсилання учасникам справи копій касаційної скарги відповідно до вимог статті 43 ЦПК України).
Копію ухвали надіслано на адресу ОСОБА_1 , вказану в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 .
Згідно з розпискою про вручення поштового відправлення ОСОБА_1
23 лютого 2026 року отримала копію ухвали про залишення апеляційного скарги без руху від 13 лютого 2026 року.
Станом на 27 березня 2026 року зазначені недоліки усунуто не було, а тому суд апеляційний виснував про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 ЦПК України, для повернення апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги про те, що суд позбавив заявницю права на доступ до правосуддя, оскільки не звільнив її від сплати судового збору або не відстрочив його сплату, є необґрунтовані, оскільки суд вирішує питання щодо звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору за вмотивованим клопотанням особи, яка його заявляє.
Встановлено, що ОСОБА_1 таке клопотання не заявлялося ні під час звернення з апеляційною скаргою, ні на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 13 лютого 2026 року.
ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. До того ж з 29 січня 2026 року (днем звернення з апеляційною скаргою) не цікавилася рухом апеляційної скарги.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи поданої касаційної скарги, з урахуванням зазначених обставин, не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, яка не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.
На підставі наведеного колегія суддів висновує, що касаційна скарга
ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 січня 2026 рокує необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 березня 2026 року в справі за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська