20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 592/1673/23
провадження № 61-3895ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 29 січня 2026 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та
У березні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.
03 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для зазначення підстав касаційного оскарження; уточнення вимог касаційної скарги, зокрема її прохальної частини (з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 406, 409 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)); подання виправленої касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПУ України, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи; надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У травні 2026 року на адресу Верховного Суду від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, з яких встановлено невиконання вимог ухвали в повному обсязі та неусунення недоліків.
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд, зокрема, вказував, що в прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 заявляє
29 процесуальних вимог. Більшість з них мають характер позовних вимог, зокрема, щодо «витребування», «зобов'язання», «стягнення» і не стосуються як учасників справи, так і предмета позову та його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Тому заявнику запропоновано уточнити вимоги касаційної скарги, зокрема її прохальну частину (з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 406, 409 ЦПК України) та подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України й надати її копії відповідно до кількості учасників справи. Водночас заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 665,60 грн.
До поданої на усунення недоліків заяви ОСОБА_1 долучив частково виправлену касаційну скаргу без уточнення прохальної частини касаційної скарги з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 406, 409 ЦПК України. Заявник взагалі не зазначив свого прохання за наслідками перегляду Верховним Судом постанови Сумського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.
Також заявником не в повному обсязі сплачений судовий збір за подачу касаційної скарги. ОСОБА_1 долучив до заяви про усунення недоліків касаційної скарги квитанцію від 04 травня 2026 року № 294943143 про сплату судового збору в розмірі 60,00 грн та квитанцію про сплату судового збору від 01 вересня 2024 року № 213035659 в розмірі 605,60 грн. Просить зарахувати йому оплату судового збору в розмірі 605,60 грн, що проведена ним у вересні 2024 року в рахунок оплати судового збору за подану ним касаційну скаргу в справі № 592/1673/23 у березні 2026 року.
Верховний Суд зауважує, що додана квитанція, датована вереснем 2024 року, не може слугувати підтвердженням сплати судового збору, оскільки платіж проведений задовго до ухвалення і оскарження судового рішення.
Заявник не має права повторно використовувати документ про сплату судового збору, який вже долучався до інших матеріалів справи (зокрема щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку). У такому разі квитанція вважається використаною, а особа має право ініціювати процедуру повернення коштів із бюджету.
Об'єктивних перешкод для виконання роз'яснень, викладених в ухвалі Верховного Суду від 03 квітня 2026 року, не наведено та Верховний Суд їх не встановив.
Неподання виправленої касаційної скарги та несплата судового збору перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 29 січня 2026 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська