27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/34770/23-ц
провадження № 61-6682св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
розглянув заяву Національного банку України про відвід суддіВерховного Суду Фаловської Ірини Миколаївни у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про відшкодування моральної шкоди, у якому зазначив, що 16 січня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва видав виконавчий лист у цивільній справі № 761/14537/15-ц про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства (далі - АТ) «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 600,00 грн, який пред'явлено до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
24 січня 2023 року державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом від 16 січня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц.
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 03 березня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнив, замінив сторону боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за виконавчим листом Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 1 600,00 грн з Уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її правонаступника - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).
На виконання вказаної ухвали суду державний виконавець прийняв постанову від 22 березня 2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено відповідні зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження щодо найменування, коду та адреси боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Державний виконавець направив до НБУ як банку, який згідно із законом обслуговує банківські рахунки боржника, платіжну інструкцію від 22 травня 2023 року № НОМЕР_1 на примусове списання коштів.
05 червня 2023 року НБУ повернув зазначену платіжну інструкцію без виконання з посиланням на статтю 20 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», чим порушив вимоги пункту 15 частини першої статті 42 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України».
Вважав, що відповідач, діючи як банк, який обслуговує банківські рахунки боржника, умисно перешкодив виконанню судового рішення, протиправно відмовив державному виконавцю в безспірному списанні коштів з рахунків боржника на примусове виконання судового рішення, чим заподіяв позивачу моральну шкоду.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 27 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року залишив без змін.
04 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, в якій заявник просив оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В.
Верховний Суд ухвалою від 09 травня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
На підставі розпорядження виконувача обов'язків заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 31 березня 2026 року № 316/0/226-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Мартєв С. Ю.
Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2026 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На підставі розпорядження виконувача обов'язків заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 травня 2026 року № 555/0/226-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Мартєв С. Ю.
26 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» НБУ подав до Верховного Суду заяву про відвід судді Фаловської І. М.
Заяву обґрунтовано тим, що суддя Фаловська І. М. була суддею-доповідачем у справі № 757/34767/23 за позовом ОСОБА_1 до НБУ про стягнення відшкодування упущеної вигоди, інфляційних збитків та моральної шкоди, завданої діями НБУ щодо повернення платіжної інструкції державному виконавцю без виконання з посиланням на статтю 20 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; наведена справа стосується того ж відповідача та оцінки його поведінки щодо повернення платіжної інструкції без списання коштів; у справі, що переглядається, суд знову має знову надавати оцінку такій поведінці НБУ.
Вважає, що вказані обставини можуть створити враження у стороннього спостерігача, що доводи відповідача щодо відмінності фактичних обставин або правової природи спору не будуть належно сприйняті та оцінені судом.
Розглянувши заяву про відвід, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, передбачених у статті 37 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.
Конвенційні норми-принципи зобов'язують суд у межах своїх повноважень бути безстороннім, не мати жодної упередженості або упереджень, суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
Розгляд справи безстороннім судом передбачає, що суд повинен діяти на підставі закону та законним складом суду.
ЄСПЛ під час тлумачення положень пункту 1 статті 6 Конвенції неодноразово зауважував, що неупередженість судді зазвичай означає відсутність у нього упереджень і необ'єктивності, що може бути встановлено різними способами. При цьому думка учасників справи є важливою, однак не має вирішального значення, а сама лише незгода з процесуальним рішенням, ухваленим суддею, не є легітимною підставою для сумнівів у неупередженості суду. Вирішальним у цьому випадку є те, чи можна вважати побоювання особи щодо упередженості судді об'єктивно обґрунтованим у кожній конкретній справі.
ЄСПЛ послідовно дотримується дуального підходу до неупередженості суду, виокремлюючи два її види (критерії):
суб'єктивну неупередженість, що оцінюється з урахуванням особистих переконань, уподобань і поведінки конкретного судді;
об'єктивну неупередженість, що перевіряється шляхом встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості суду.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у справі.
Об'єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Вимоги об'єктивної неупередженості суду тісно пов'язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд. Це відбувається, наприклад, у разі наявності ієрархічних або інших зв'язків суддів з іншими учасниками справи, повторної участі судді у провадженні в судах різних інстанцій, участі судді в тому самому провадженні в різних процесуальних статусах тощо. У кожному такому випадку потрібно визначити, чи були відносини між сторонами та суддею за своєю суттю і ступенем такими, що виключають сумніви в упередженості останнього.
Отже, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суддя Фаловська І. М. брала участь як суддя-доповідач у розгляді справи № 757/34767/23 за позовом ОСОБА_1 до НБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої поверненням платіжного документа державному виконавцю без списання з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів на примусове виконання судового рішення (про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2 800,00 грн з ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), за наслідками розгляду якої Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду (судді Грушицький А. І., Зайцев А. Ю., Крат В. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., обрані зборами суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду рішенням від 20 лютого 2026 року № 6, та голова Касаційного цивільного суду Червинська М. Є. за посадою відповідно до частини четвертої статті 33 ЦПК України) у постанові від 02 березня 2026 року сформував правові висновки, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, в частині вирішення вимоги про компенсацію моральної шкоди судові рішення скасував, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення моральної шкоди у розмірі 2 800,00 грн.
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Фаловська І. М. у цій справі може виявити або виявила особисту упередженість до заявника. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявник не надав й касаційний суд не встановив.
Щодо об'єктивного критерію, то незгода заявника з наведеною вище правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 березня 2026 року у справі № 495/3552/15-ц, не є підставою для відводу судді Фаловської І. М. відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Розгляд Верховним Судом у складі колегії суддів касаційної скарги заявника у справі, що переглядається, не свідчить про повторну участь судді Фаловської І. М. у розгляді цієї справи в розумінні статті 37 ЦПК України.
Інші доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. також не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу судді з огляду на їх оціночний характер та відсутність доказів упередженості або необ'єктивності судді.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що він як учасник справи зобов'язаний виявляти повагу до суду та не може використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для нього судового рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
З урахуванням наведеного колегія суддів не встановила наявності суб'єктивного чи об'єктивного критерію, що могли би бути підставою для відводу (самовідводу) судді Фаловської І. М., тому, проаналізувавши доводи заявника, викладені в заяві про відвід, дійшла висновку про необґрунтованість відводу.
Отже, заява про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. не містить посилань на обставини, що виключають участь судді у розгляді справи відповідно до статей 36-40 ЦПК України, тому є необґрунтованою.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву Національного банку України про відвід судді Фаловської Ірини Миколаївни визнати необґрунтованою.
Заяву Національного банку України про відвід судді Фаловської Ірини Миколаївни передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв