Ухвала
29 травня 2026 року
м. Київ
справа № 194/231/25
провадження № 61-6352ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тернівський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 16 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року - без змін.
11 травня 2026 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Тітов М. Ю.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2026 року № 514/0/226-26 у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Зайцеву А. Ю, судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Коротенко Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року. Касаційну скаргу залишив без руху та надав заявникові строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги разом із її копіями іншим учасникам справи та заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що ціна позову у позовній заяві зазначена нею 110 000,00 грн, що підтверджується наданою довідкою судового експерта, приватного підприємця Копилової В. М. від 07 грудня 2023 року № 102 відповідно до якої примірна ринкова вартість 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої на четвертому поверсі панельного будинку на АДРЕСА_2 , аналогічної 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_3 складає 110 000,00 грн. Отже розмір судового збору за подання позовної заяви до суду складає 1 211,20 грн, а 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного нерухомого майна, складає 2 422,40 грн, яка і була нею сплачена в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
З огляду на інформацію про вартість 1/2 частки спірної квартири, надану заявником, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
У новій редакції касаційної скарги заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки пов'язане із визнанням права власності на нерухоме майно на підставі реєстраційного напису БТІ, зробленого на підставі витягу з рішення суду, у разі якщо саме судове провадження було втрачено, а суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у його відновленні та впливає на реалізацію права володіння, користування і розпорядження своєї власністю відповідно до статті 41 Конституції України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
І. А. Воробйова
Є. В. Коротенко