27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1092/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОСЕЛІВКА - АГРО"
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 (колегія суддів у складі: Аленін О. Ю. - головуючий, Принцевська Н. М., Філінюк І. Г.) та рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 (суддя Волков Р. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОСЕЛІВКА - АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС 2008"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА"
про витребування майна
за участю: позивача Кузьменко В. С. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС 2008", у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:
- витребувати у відповідача кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2022 року в кількості 695,55 тон та зобов'язати передати її позивачу.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний врожай, який поставлений позивачем іноземній компанії TRANS TRADE RK SA, досі перебуває на терміналі відповідача, без достатніх правових підстав, чим порушені права позивача, які підлягають судовому захисту.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2025, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, у задоволенні позову відмовлено.
2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права виключає можливість його застосування, оскільки спірне майно за своїми властивостями відноситься до речей з родовими ознаками, що позбавляє можливості відокремити його з - поміж іншого однорідного майна, відтак, маючи лише родові ознаки, це майно є замінним.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове рішення, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15 - ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 - ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15 - ц, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1093/19, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у подібних правовідносинах, суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 13.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОСЕЛІВКА-АГРО» (продавець) та TRANS TRADE RK SA (юридична особа, зареєстрована за законодавством Швейцарії) (покупець) укладено Контракт № 130623, згідно з пунктом 1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2022 року, насипом, у кількості та на умовах, визначених цим Контрактом.
4.2 Кількість товару, що продавець зобов'язується поставити за цим Контрактом покупцю, становить 700 метричних тонн +/- 10% в опціоні продавця (пп. 3.1. п. 3 Контракту).
4.3 03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" та TRANS TRADE RK SA підписали акт прийому - передачі товару, згідно якого продавець на виконання Контракту передав, а покупець прийняв вантаж кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2022 року, в кількості 695,55 тон, на загальну суму 111 288,00 доларів США.
4.4 23.08.2023 TRANS TRADE RK SA сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" 89 030,40 доларів США за поставлений товар, про що свідчить платіжна інструкція №від 23.08.2023.
4.5 Також встановлено, що у провадженні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промислової палати України перебувала справа № 334/2024 за позовом ТОВ "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" до TRANS TRADE RK SA про стягнення 22 257,60 доларів США. У цій справі ТОВ "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" просило стягнути з TRANS TRADE RK SA 22 257,60 доларів США збитків, які складають 20% вартості поставленого, але не оплаченого товару відповідно до умов Контракту № 130623 від 13.06.2023.
4.6 Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 30.05.2025 у справі № 334/2024 стягнуто з TRANS TRADE RK SA на користь ТОВ "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" 22 257,60 доларів США збитків.
4.7 При цьому встановлено, що 05.04.2022 ТОВ "ТРАНССЕРВІС 2008" (виконавець) та TRANS TRADE RK SA (замовник) укладено договір № 0504/20-TR про надання послуг з перевалки експортних вантажів навалом, згідно з підпунктом 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по перевалці і зберіганню зернових, олійних, бобових культур через термінал ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», експортованих з території України через морський порт Чорноморськ/Одеський морський порт/Усть-Дунайський порт/порт Кілія/порт Ізмаїл, в кількості відповідно до заявки замовника, а терміни і за цінами, обумовленими даним договором і додатками до нього.
4.8 Пунктом 1.7 договору № 0504/20-TR визначено, що замовник є власником вантажу, і в ході виконання цього договору право власності на вантаж не переходить до виконавця або термінал. Відвантаження вантажу замовника проводиться тільки за письмовою інструкцією замовника.
4.9 24.06.2024 TRANS TRADE RK SA направило ТОВ "ТРАНССЕРВІС 2008" заявку на організацію вивозу кукурудзи в кількості 11 819 783 МТ з території терміналу в період з 26.06.2024 по 03.07.2024. Експортерами згідно заявки було визначено ТОВ "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" (694 159 кг), ТОВ "МАШІВКА - АГРО - АЛЬЯНС" (2 547 944 кг), ТОВ "КОНОВАЛІВКА - АГРО" (5 299 979 кг), ТОВ "АГРОНИВА-ЧЕРКАСИ" (3 277 701 кг), вантажоодержувачем ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА», а пунктом розвантаження ДП "Ренійський морський торговельний порт".
4.10 Згідно з товарно - транспортними накладними, вантажовідправник ТОВ "ТРАНССЕРВІС 2008" за замовленням TRANS TRADE RK SA з 02.07.2024 по 03.07.2024 відвантажив 694 159 кг кукурудзи. Відповідно до вказаних накладних експортером є ТОВ "НОВОСЕЛІВКА - АГРО", вантажоодержувачем ТОВ "ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА", а пунктом розвантаження ДП "Ренійський морський торговельний порт". Ці накладні містять підписи водіїв, які прийняли вантаж до перевезення, підписів та печаток уповноважених осіб вантажоодержувача наявні у матеріалах справи копії накладних не містять.
4.11 Позивач вказував, що TRANS TRADE RK SA сплатило лише 80% вартості поставленого товару та всупереч умовам Контракту, не вчинило дій для подальшого експорту товару з метою його остаточного прийняття та переходу права власності на нього, у зв'язку з чим позивач не мав можливості подальшого оформлення митної декларації на товар та надання її покупцю для остаточного розрахунку.
4.12 У зв'язку з невиконанням зобов'язань TRANS TRADE RK SA за Контрактом, листом від 01.07.2024 № 101 його повідомлено про відмову від Контракту із вимогою повернути поставлений товар його власнику ТОВ "НОВОСЕЛІВКА - АГРО".
4.13 Листом від 01.07.2024 № 102 позивач просив відповідача забезпечити можливість відвантаження товару із зернового терміналу, але відповідач листом від 09.07.2024 № 142 повідомив позивача про відсутність між ними будь-яких господарських правовідносин. Водночас повідомив про те, що на підставі договору перевалки має договірні зобов'язання з TRANS TRADE RK SA та що згідно заявки останнього товар вже було відвантажено з терміналу ТОВ "ТРАНССЕРВІС 2008"
4.14 У листі від 10.07.2024 № 118 позивач просив TRANS TRADE RK SA надати пояснення щодо зазначених у листі ТОВ "ТРАНССЕРВІС 2008" від 09.07.2024 № 142 обставин вибуття з терміналу товару, поставленого згідно умов Контракту та повідомити поточне місцезнаходження товару із наданням підтверджуючих документів, але відповіді на вказаний лист позивач не отримав.
4.15 12.07.2024 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит від 11.07.2024 № 11/07-04, згідно якого просив надати інформацію та документи щодо відвантаження товару, поставленого згідно Контракту, однак відповіді на адвокатський запит представник позивача не отримав.
4.16 Вживаючи заходи щодо встановлення місцезнаходження товару, представник позивача звертався з адвокатськими запитами до ТОВ "ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА" та ДП "Ренійський морський торговельний порт".
4.17 Листом від 20.12.2024 № 1-24/1646 ДП "Ренійський морський торговельний порт" повідомило представника позивача про те, що не володіє інформацією щодо поточного місцезнаходження товару.
4.18 Листом від 10.01.2025 № 1001-001 ТОВ "ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА" повідомило представника позивача про те, що інформація про вивезення TRANS TRADE RK SA товару до ДП "Ренійський морський торговельний порт" не відповідає дійсності.
4.19 Позивач наполягаючи на задоволенні позову зазначав, що спірний товар, а саме кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2022 року в кількості 695,55 тон і досі без законних підстав зберігається у відповідача.
4.20 Відмовляючи у задоволенні позову, суди вказали на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права виключає можливість його застосування, оскільки спірне майно за своїми властивостями відноситься до речей з родовими ознаками, що позбавляє можливості відокремити його з - поміж іншого однорідного майна.
4.21 Утім з такими висновками судів погодитися не можна, виходячи з наступного.
4.22 Завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
4.23 Згідно із частиною першою статті 4 ГПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
4.24 Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).
4.25 Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].
4.26 За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, у випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України (пункт 53). Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. (пункт 54)
4.27 Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (глави 83) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3).
4.28 За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (пункт 6.56). Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (пункт 6.58).
4.29 Отже, із вказаними висновками судів (пункт 4.20 цієї постанови) погодитися не можна.
4.30 Також позивач в обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, посилається на те, що відповідач із порушенням строків, визначених у статті 80 ГПК України, як доказ надав суду рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 30.05.2025 у справі № 334/2024, а суд першої інстанції на порушення вимог частини другої статті 77 ГПК України прийняв його, тобто встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу.
4.31 Частиною другою статті 77 ГПК України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
4.32 Відповідно до частин третьої, четвертої, п'ятої, десятої статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
4.33 Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
4.34 З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся 11.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду першої інстанції з клопотанням про долучення доказів, а саме рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 30.05.2025 у справі № 334/2024 (т.2, а.с. 41-55), при цьому такий доказ згідно наведених положень статті 80 ГПК України мав бути поданий разом з поданням відзиву.
4.35 Скаржник посилався на зазначене процесуальне порушення суду першої інстанції, натомість апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, також мотивувавши свою постанову з посиланням на ці докази у справі.
4.36 За таких обставин Верховний Суд вбачає у діях судів попередніх інстанцій порушення приписів статті 80 ГПК України щодо прийняття доказів, без розгляду питання про поновлення пропущеного строку на їх подання, а відтак неправомірне врахування цих доказів при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, про що обґрунтовано зазначає позивач у касаційній скарзі.
4.37 Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України у її взаємозв'язку з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України, знайшла своє підтвердження за результатами розгляду касаційної скарги позивача.
4.38 Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
4.39 За змістом частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
4.40 Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають, оскільки не ґрунтуються на засадах верховенства права, тому такі рішення не можна вважати законним і обґрунтованими, у зв'язку із чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції оскільки для усунення вказаних порушень норм матеріального та процесуального права належить дослідити наявні у справі докази, що згідно статті 300 ГПК України до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься, а також вирішити питання щодо прийняття доказів, а саме рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті України від 30.05.2025 у справі № 334/2024.
4.41 При цьому, посилаючи у касаційній скарзі на порушення судами положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скаржник не конкретизує які докази не досліджені судами, вказує на неналежне дослідження доказів не зазначаючи їх, його доводи у цій частині зводяться до переоцінки доказів, що до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься.
4.42 Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
4.43 Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
4.44 З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.45 Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
4.46 Згідно приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОСЕЛІВКА - АГРО" у справі № 916/1092/25 задовольнити частково.
Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
С. К. Могил