20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4116/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 (колегія суддів: Принцевська Н. М., Аленін О. Ю., Поліщук Л. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2025 (суддя Литвинова В. В.) у справі
за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради, фізичної особи - підприємця Лисого Олексія Олексійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління обласної ради з майнових відносин, про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку,
за участю:
прокурора - Колодяжної А. В.,
позивача - Пірняк В. О.,
відповідача-1 - адвоката Тарановського Р. В.,
1. Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (далі - Обласна рада) звернувся до Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Обласної ради (далі - відповідач-1, КНП "Одеський РКПЦ"), фізичної особи - підприємця Лисого Олексія Олексійовича (далі - ФОП Лисий О. О.) з позовом про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на наявність законних підстав для представництва інтересів держави в особі Обласної ради, прокурор зазначив, що, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про перебування у власності / користуванні КНП "Одеський РКПЦ" твердого покриття площею 90 кв. м та 56,58 кв. м за адресою: вул. Нежданової, 32, м. Одеса, Одеська обл., відсутні. Це, на думку позивача, свідчить про невідповідність зазначених у договорі та додатковій угоді відомостей стосовно об'єкта оренди, за якими можна було б ідентифікувати тверде покриття на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:71:007:0005, яка перебуває у власності Обласної ради. У зв'язку із цим прокурор вважав, що вказаний вище спірний договір є удаваним та вчинений сторонами з метою приховання договору оренди земельної ділянки. На переконання прокурора, тверде покриття не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом об'єкта благоустрою.
Прокурор вважав, що право постійного користування не надає користувачу земельної ділянки права надавати її третім особам, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі, шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган.
Прокурор звертав увагу на те, що предметом договору є передача ФОП Лисому О. О. частини земельної ділянки, яка перебуває у власності Обласної ради, для використання у підприємницькій діяльності (з метою розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи), а тому, на думку прокурора, сторони фактично вчинили удаваний правочин, який підлягає визнанню недійсним зі звільненням отриманої земельної ділянки.
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Так, Господарський суд Одеської області рішенням від 22.04.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, у задоволенні позову відмовив.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність позовних вимог фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, їх недоведеністю та безпідставністю.
6. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 04.03.2025 зазначені судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд.
Скасовуючи вказані судові рішення, Верховний Суд зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхилив доводи скаржника про відсутність на сьогодні висновку Верховного Суду стосовно застосування положень статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в подібних правовідносинах (в контексті укладення договору оренди майданчика з твердим покриттям, предметом якого фактично є передача частини земельної ділянки, що є укладенням удаваного правочину, у зв'язку з чим до таких правовідносин повинні застосовуватися норми законодавства, які регулюють правовідносини за договором оренди земельної ділянки).
Верховний Суд зауважив, що у порушення вимог статей 86, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди попередніх інстанцій належним чином не спростували доводи скаржника про те, що орендоване відповідачем-2 тверде покриття не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації, а є елементом (частиною) об'єкта благоустрою в розумінні статей 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", позаяк в матеріалах справи судами не виявлено належних і допустимих доказів на підтвердження наявності на території КНП "Одеський РКПЦ" як об'єкта нерухомого майна у виді твердого покриття загальною площею 90 кв. м станом на момент укладення договору оренди від 01.02.2018 та відповідної державної реєстрації вказаного майна за відповідачем-1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і окремого індивідуально визначеного майна, яке за результатами його введення в експлуатацію чи інвентаризації станом на 01.02.2018 перебувало би на балансі відповідача-1.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. 01.02.2018 Комунальна установа "Одеський обласний онкологічний диспансер" та ФОП Лисий О. О. уклали договір оренди майна (далі - договір).
8. Відповідно до пункту 1 рішення Обласної ради від 19.06.2019 № 978-УІІ припинено Комунальну установу "Одеський обласний онкологічний диспансер" шляхом її перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний онкологічний диспансер" Обласної ради.
9. Крім того, згідно з пунктом 1 рішення Обласної ради від 03.06.2022 № 431- VIII змінено назву "Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний онкологічний диспансер» Обласної ради" на "Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Обласної ради".
10. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування тверде покриття загальною площею 90 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Нежданової, 32, м. Одеса, Одеська обл., вартість якого згідно із незалежною оцінкою від 03.11.2017 становить 444 183,00 грн (далі - майно), з метою розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
11. Надалі 27.08.2018 Комунальна установа "Одеський обласний онкологічний диспансер" та ФОП Лисий О. О. уклали додаткову угоду до договору оренди майна від 01.02.2018, згідно з якою внесено такі зміни:
"п. 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майданчик з твердим покриттям, загальною площею 56,58 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, Одеська обл., вартість якого згідно з незалежною оцінкою від 03.11.2017 становить 279 222,30 грн (у подальшому - майно), з метою розміщення торгівельного об'єкта з продажу непродовольчих товарів та продовольчих товарів крім товарів підакцизної групи.
п. 3.1 Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2018 року 4477,33 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень - вересень 2018 року, після їх повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць".
12. 09.04.2013 зареєстровано право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Обласної ради на земельну ділянку площею 5,3096 га із кадастровим номером 5110137600:71:007:0005, яка розташована за адресою: вул. Нежданової, 32, м. Одеса, Одеська обл., що підтверджується Інформацією від 11.09.2023 № 346088682 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
13. Водночас згідно з інформацією про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису 3522056) 11.11.2013 було зареєстровано право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 5,3096 га за правокористувачем - Обласною комунальною установою "Одеський обласний онкологічний диспансер" (код ЄДРПОУ 02008342) (нині - КНП "Одеський РКПЦ"), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.11.2013 № 13350417.
14. Крім того, в матеріалах справи наявні такі документи:
- рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2598-VI, яким Комунальній установі "Одеський обласний онкологічний диспансер" в постійне користування надано земельну ділянку (кадастровий номер 5110137600:71:007:0005) площею 5,3069 га за адресою: вулиця Нежданової, 32, м. Одеса, Одеська обл., для експлуатації та обслуговування будівель і споруд обласного онкологічного диспансеру;
- звіт про незалежну оцінку ринкової вартості твердого покриття від 06.11.2017 загальною площею 90 кв. м, розташованого за адресою: вулиця Нежданової, 32, м. Одеса, Одеська обл., та обліковується на балансі КНП "Одеський РКПЦ";
- наказ КНП "Одеський РКПЦ" від 28.03.2023 № 339/23-0 "Про введення в експлуатацію основних засобів і визначення термінів їх експлуатації для використання у господарській діяльності", згідно з яким в експлуатацію на 180 місяців вводиться майданчик із твердим покриттям загальною площею 90 кв. м;
- акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;
- реєстр платежів отриманої орендної плати;
- витяг з Державного земельного кадастру від 07.11.2023 № НВ-9931327812023 про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:71:007:0005; додаток до витягу, який відображає кадастровий план земельної ділянки;
- виписка платежів отриманої орендної плати та відшкодування витрат ФОП Лисому О. О. за договором оренди за період із 01.01.2023 по 28.11.2023;
- копія комісійного акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.03.2023 № 0000-00005, в якому основним засобом зазначено майданчик із твердим покриттям загальною площею 90 кв. м, а висновком комісії визначено: "Поставити на баланс".
15. У матеріалах справи міститься наданий відповідачем-2 лист Фонду державного майна України від 24.12.2020 щодо надання роз'яснень з питань оренди, в якому, зокрема, надано роз'яснення щодо віднесення асфальтового (асфальтобетонного, бетонного) покриття до об'єкта оренди та вказано, що асфальтне покриття (асфальтований майданчик) за своїми індивідуальними ознаками, з одного боку, може бути предметом договору найму (оренди), з іншого - є нерухомим майном (інженерною спорудою).
16. У листі від 31.05.2023 № 53-4713ВИХ-23 прокурор просив Обласну раду розглянути питання про вжиття заходів реагування з метою усунення порушень земельного законодавства щодо укладеного договору оренди майна від 01.02.2018 та поновлення прав Обласної ради, у тому числі, шляхом звернення до суду з позовною заявою.
17. Листом від 12.07.2023 № 2485/0/03-14/23/1801 Обласна рада повідомила прокурора стосовно договору оренди від 01.02.2018, зокрема, що Управління обласної ради з майнових відносин відповідно до вимог чинного законодавства уклало саме договір оренди окремого індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, а тому твердження щодо приховування укладення договору оренди земельної ділянки не знайшли свого підтвердження.
18. Листом від 15.09.2023 № 53-7707ВИХ-23 прокурор повідомив Обласну раду в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про підготовку окружною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави в особі Обласної ради.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
19. За результатами нового розгляду Господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 22.10.2025, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026, про відмову у позові.
20. Суди дійшли висновку, що майно, передане в оренду згідно з оскаржуваним договором, за своїми ознаками є окремим предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, як наслідок, виникає і можливість бути окремим предметом оренди відповідно до положень частини третьої статті 283 Господарського кодексу України (чинного на момент укладення договору) (далі - ГК України) та норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
21. Майданчик з твердим покриттям був переданий в оренду відповідачу-2 відповідно до вимог частини четвертої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також рішень Обласної ради від 28.10.2011 № 288-1 "Про оренду державного та комунального майна" та від 26.04.2012 № 4901-У1 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області".
22. Суди дійшли висновку, що в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про наявність ознак удаваності оспорюваного договору в розумінні статті 235 ЦК України, а також про відсутність підстав вважати укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна удаваним правочином, який приховує собою договір оренди земельної ділянки, тому до правовідносин за спірним договором не можуть бути застосовані норми законодавства, які регулюють правовідносини за договором оренди земельної ділянки.
23. До того ж суд зазначив, що позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку загальною площею 56,58 кв.м, розташовану за адресою: вул. Нежданової, 32, м. Одеса, Одеська обл., є похідною від вимоги про визнання договору оренди недійсним і задоволенню не підлягає.
Короткий зміст касаційної скарги
24. 16.02.2026 прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову; здійснити розподіл судових витрат.
25. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
26. Скаржник у касаційній скарзі вказує про невірне застосування судами норм матеріального права, зокрема статей 181, 182, 184, 188, 202, 203, 215, 235, 759, 760, 792 ЦК України, статті 283 ГК України (в редакції станом на дату вчинення правочину), статті 134 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 1, 4, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", з порушенням норм статей 2, 13, 76, 86, 236 ГПК України.
27. При цьому, на думку скаржника, судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23 (щодо застосування норм статей 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів");
- від 28.06.2022 у справі № 576/564/21 (щодо застосування статті 235 ЦК України);
- від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21 (про те, що правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки));
- від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18 (щодо обсягу прав користувача земельної ділянки).
28. На думку скаржника, майданчик із твердим покриттям площею 90 кв. м та 56,58 кв. м не має статусу окремого об'єкта нерухомості, а є невід'ємними поліпшеннями земельної ділянки, що зумовлює наявність у нього ознак елемента (частини) об'єкта благоустрою у розумінні статей 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", яке не може бути окремим об'єктом оренди у розумінні частини третьої статті 283 ГК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29. Відповідач-1 у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. На думку відповідача-1, на відміну від земельної ділянки, яка є природним об'єктом, тверде покриття (у цьому випадку асфальтоване) - окремий, штучно створений предмет матеріального світу зі своєю метою використання, а отже, таке майно є індивідуально визначеним у розумінні частини третьої статті 283 ГК України. Однак нерозривність об'єкта із земельною ділянкою, на якій він розташований, не може слугувати підставою для визнання договору оренди такого майна удаваним.
30. Обласна рада у своїх поясненнях до касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а підстави для їх скасування відсутні. Водночас доводи касаційної скарги щодо неможливості існування асфальтового покриття як самостійного об'єкта оренди є безпідставними та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права, зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин справи.
Позиція Верховного Суду
31. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
32. Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
34. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.
35. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
36. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
37. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
38. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
39. При цьому посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
40. Предметом розгляду судів попередніх інстанцій є вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди майданчика з твердим покриттям та зобов'язання повернути земельну ділянку. За результатами нового розгляду, з урахуванням правової позиції суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог, оскільки підсумували, що майданчик із твердим покриттям може виступати самостійним об'єктом оренди відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а спірний договір оренди укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна". У своїх висновках суд апеляційної інстанції також врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2025 у справі № 921/144/24.
41. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 921/144/24 предметом оцінки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду було питання застосування статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у контексті можливості передання в оренду майданчика із залізобетонним покриттям, який перебував на балансі третьої особи як балансоутримувача, а його вартість була визначена на підставі висновку про вартість майна, та який за своїми характеристиками є співставним з об'єктом оренди за оспорюваним у цій справі правочином. Суд виснував, що площадка із залізобетонним покриттям може бути об'єктом оренди у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за умови, що вона відповідає ознакам індивідуально визначеного майна.
42. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.12.2025 у справі № 916/4568/23 вже вирішував спір у подібних зі справою, що розглядається, правовідносинах та виснував про можливість майданчика з твердим покриттям виступати самостійним об'єктом оренди у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
43. Водночас посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.06.2022 у справі № 576/564/21(про визнання договорів удаваними, визнання права власності на майно подружжя), від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21 (про визнання недійсними договорів з обробітку ґрунту для наукових досліджень та звільнення ділянок), від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 (про визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов'язання повернути земельну ділянку державі), від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 (про визнання недійсним договору про сумісний обробіток земельної ділянки), від 21.05.2019 у справі № 925/550/18 (про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельних ділянок та зобов'язання звільнити земельні ділянки), не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у справі № 916/4116/23, оскільки правові висновки у наведених скаржником постановах окреслюють загальні підходи до кваліфікації удаваності правочину, розкривають цільове призначення договору оренди землі та межі здійснення правомочностей постійного користувача, однак за інших фактичних обставин.
44. Оскільки у справі, що розглядається, обставини справи не є подібними зі справами, наведеними скаржником, посилання на вказані постанови Верховного Суду є необґрунтованими та за наведених обставин не можуть свідчити про неправильність висновків судів попередніх інстанцій.
45. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
46. Враховуючи викладене, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду не підтвердилися. За таких обставин касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України.
47. У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню з огляду на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2025 у справі № 916/4116/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач