м. Чернівці
28 травня 2026 року Справа № 926/955/26
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Вижницької окружної прокуратури (59200, Чернівецька область, Вижницький район, м. Вижниця, вул. Миколи Василька, 3а, код ЄДРПОУ 02910120) в інтересах держави
в особі:
1) Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області (59233, Чернівецька обл., Вижницький р-н, селище Берегомет, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04416996);
2) Західного офісу Державної аудиторської служби України (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 8, ідентифікаційний код 40479801)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» (58005, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 122, код 43888659)
про визнання недійсними додаткових угоди та стягнення коштів в сумі 102 606,22 грн,
представники:
від позивача-1 - не з'явився;
від позивача-2 - Котельбан Н.Д.;
від відповідача - не з'явився;
прокурор - Коцюба Т.С.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Вижницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області та Західного офісу Державної аудиторської служби України звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп», в якому просить:
1) визнати недійсними додаткові угоди №1 від 27.10.2021, №2 від 28.10.2021, №3 від 09.11.2021, №4 від 10.11.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 767 від 11.10.2021, укладеного між Берегометською селищною радою та ТОВ «Лайф Енерджі Груп»;
2) стягнути з останнього на користь Берегометської селищної ради сплачені кошти у в сумі 102 606,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами проведеної закупівлі за номером UA-2021-09-13-015340-b між ТОВ «Лайф Енерджі Груп» та Берегометської селищної ради укладено договір № 767 від 11.10.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Ціна договору становить 483 800,00 грн, кількість електроенергії - 147 500 кВт/год по ціні 3,28 грн за 1 кВт/год.
У подальшому, на підставі ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами укладено 4 додаткових угод до Договору, якими збільшено ціну закупівлі електроенергії на 39,05 %.
Вважає зміну ціни договору в сторону збільшення за одиницю товару безпідставною й необґрунтованою, а додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону, який діяв на момент укладення Договору).
Унаслідок протиправного укладення додаткових угод позивачем на користь відповідача зайво сплачено за електроенергію 102 606,22 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача-1.
Берегометська селищна рада подала пояснення по суті позовних вимог від 16.03.2026, в яких просить позовні вимоги Вижницької окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» задовольнити в повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника селищної ради.
Західний офіс Державної аудиторської служби України в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області надав пояснення на позов від 26.03.2026, в яких позовні вимоги прокурора підтримав, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області проведено ревізію окремих питань фінансово- господарської діяльності Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області за період 01.01.2021 по 30.11.2025. за результатами якої складено акт ревізії №20-33/17 від 19.12.2025, який підписаний об'єктом контролю без заперечень. Ревізією встановлено порушення при зміні істотних умов договору № 767 під час перевірки закупівлі за предметом «Електрична енергія», ідентифікаційний номер UA-2021-09-13-015340-b.
Так, додатковою угодою № 1 від 27.10.2021 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору. У зв'язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 3,607672 грн, що на 9,99 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767. Зміни згідно з додатковою угодою № 1 до Договору № 767 внесено відповідно до листа від 25.10.2021 № 404, в якому ТОВ «Лайф Енерджі Груп» повідомляє про коливання ціни на ринку в період з 29.09.2021 по 11.10.2021 на 18,04%. До листа додано Цінову довідку №1324/2 від 21.10.2021 Чернівецької торгово-промислової палати, в якій зазначена інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) за 11.10.2021 у порівнянні з середньозваженою ціною за 29.09.2021, яка у відсотковому вираженні становила 18,04%. Проте вказана в листі постачальника та Ціновій довідці інформація щодо коливання ціни на ринку в період з 29.09.2021 по 11.10.2021 не може слугувати підставою для внесення змін до Договору № 767 в частині зміни ціни, оскільки підтверджує коливання ціни на ринку ще до укладення Договору № 767 від 11.10.2021. При цьому, інформація про коливання ціни, що склалася після укладення Договору № 767, відсутня. Таким чином, додаткова угода № 1 від 27.10.2021 до Договору № 767 укладена з порушенням вимог ч. 2 п. 5 ст. 41 Закону № 922.
Внаслідок укладення додаткової угоди № 1 з порушенням законодавства наступні додаткові угоди № 2, 3, 4 також укладені з порушенням Закону № 922 в частині збільшення ціни більше як на 10%.
Додатковою угодою № 2 від 28.10.2021 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, відтак ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 3,968 грн, що на 20,98 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
Додатковою угодою № 3 від 09.11.2021 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, відтак ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 4,147 грн, що на 26,43 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767. При цьому, додаткова угода №3 не була реалізована.
Додатковою угодою № 4 від 10.11.2021 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, відтак ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 4,561 грн, що на 39,05 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
В результаті укладання 4 додаткових угод до Договору № 767 в частині збільшення ціни за одиницю товару без належного документального підтвердження коливання цін на ринку, а також збільшення ціни за одиницю товару більше як на 10% Берегометською селищною радою понесено зайвих витрат на 102 606,22 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) селищному бюджету на вказану суму.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою від 13.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 07.04.2026, запропонував позивачам надати суду пояснення по суті позовних вимог та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а прокурору та позивачам запропонував надати відповідь на відзив.
16.03.2026 від Берегометської селищної ради через систему «Електронний суд» надійшли пояснення по суті позовних вимог, в яких просить позовні вимоги Вижницької окружної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» задовольнити в повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника селищної ради.
30.03.2026 Західним офісом Державної аудиторської служби України в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області до суду подано пояснення на позов, згідно яких позовні вимоги прокурора підтримує.
Ухвалою від 07.04.2026 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.04.2026.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 22.04.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.05.2026.
Судове засідання 13.05.2026 не відбулось у зв'язку із оголошенням сигналу «Повітряна тривога» на території Чернівецької області, про що складено відповідний акт.
Ухвалою суду від 14.05.2026 призначено судове засідання з розгляду справи № 926/955/26 по суті на 28.05.2026.
Берегометська селищна рада та відповідач явку своїх представників в судове засідання 28.05.2026 не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду від 14.05.2026 в їх електронні кабінети, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 , частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників позивача-1 та відповідача.
Суд заслухав вступне слово прокурора, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь прокуратури витрати зі сплати судового збору, та пояснення представника позивача-2, яка позовні вимоги прокурора підтримала.
Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи та судових дебатів.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
13 вересня 2021 року Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro» оголошення про проведення відкритих торгів в закупівлі UA-2021-09-13-015340-b електричної енергії з очікуваною вартістю 486 750,00 грн в кількості 147 500 кВ/год.
Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-09-13-015340-b від 18.10.2021 переможцем процедури закупівлі електричної енергії визначено ТОВ «Лайф Енерджі Груп» з ціновою пропозицією після закінчення аукціону у розмірі 483 800,00 грн.
11 жовтня 2021 року за результатами відкритих торгів між ТОВ «Лайф Енерджі Груп» (далі - Постачальник) та Берегометською селищною радою (далі - Споживач) укладено договір № 767 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
За цим Договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві - приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору.
Ціна Договору становить 483 800,00 грн з ПДВ, кількість 147500 кВт/год (пункт 5.1.Договору).
Пунктом 5.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Рахунки надаються Споживачу до 1 числа місяця, що настає за звітнім.
Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання до 10 числа місяця, що настає за звітним (пункт 5.4 Договору).
Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (пункт 6.2. Договору).
Відповідно до пункту 13.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021. Сторони домовилися, що дія Договору розповсюджується на відносини сторін, що склалися до укладання угоди, а саме з 01.09.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Пунктом 13.8 Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У подальшому між сторонами укладено 4 додаткові угоди до Договору, згідно яких було збільшено ціну на електроенергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії.
27.10.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 767 від 11.10.2021, відповідно до якої сторони у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, відповідно до довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 21.10.2021 № 1324/2 домовились відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» збільшити ціну за одиницю товару до 10%. У зв'язку із вищенаведеним сторони виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції: «Ціна договору становить 483 800,00 грн з ПДВ. Вартість 1 кВт/год електроенергії становить: з 01.10.2021 по 10.10.2021 - 3,28 грн; з 11.10.2021 по 31.12.2021 - 3,607672 грн». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни в подальшому буде відкориговано обсяг споживання електричної енергії у сторону зменшення. Сторони домовились, що дія даної угоди розповсюджується на правовідносини сторін, що склалися до її підписання, а саме з 11.10.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Листом № 404 від 25.10.2021 ТОВ «Лайф Енерджі Груп» обґрунтувало необхідність підвищення ціни та укладення додаткової угоди коливанням ціни на ринку у розмірі 18,04 %. На підтвердження коливання ціни ТОВ «Лайф Енерджі Груп» надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1324/2 від 21.10.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» середньозважена ціна електричної енергії станом 29.09.2021 складала 2251,44 грн Мвт/год (без ПДВ) та станом на 11.10.2021 складала 2657,56 грн Мвт/год (без ПДВ).
28.10.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору № 767 від 11.10.2021, відповідно до якої сторони у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, відповідно до довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 19.10.2021 № 1292 домовились відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» збільшити ціну за одиницю товару до 10%. У зв'язку із вищенаведеним сторони виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції: «Ціна договору становить 483 800,00 грн з ПДВ. Вартість 1 кВт/год електроенергії становить: з 01.10.2021 по 10.10.2021 - 3,28 грн; з 11.10.2021 по 12.10.2021 - 3,607672 грн; з 13.10.2021 по 31.12.2021 - 3,968 грн». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни в подальшому буде відкориговано обсяг споживання електричної енергії у сторону зменшення. Сторони домовились, що дія даної угоди розповсюджується на правовідносини сторін, що склалися до її підписання, а саме з 13.10.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Листом № 405 від 22.10.2021 ТОВ «Лайф Енерджі Груп» обґрунтувало необхідність підвищення ціни та укладення додаткової угоди коливанням ціни на ринку у розмірі 12,09 %. На підтвердження коливання ціни ТОВ «Лайф Енерджі Груп» надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1292 від 19.10.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» середньозважена ціна електричної енергії станом 11.10.2021 складала 2657,56 грн Мвт/год (без ПДВ) та станом на 13.10.2021 складала 2978,79 грн Мвт/год (без ПДВ).
09.11.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору № 767 від 11.10.2021, відповідно до якої сторони у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, відповідно до довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 01.11.2021 № 1373/4 домовились відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» збільшити ціну за одиницю товару до 10%. У зв'язку із вищенаведеним сторони виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції: «Ціна договору становить 483 800,00 грн з ПДВ. Вартість 1 кВт/год електроенергії становить: з 01.10.2021 по 10.10.2021 - 3,28 грн; з 11.10.2021 по 12.10.2021 - 3,607672 грн; з 13.10.2021 по 31.10.2021 - 3,968 грн; з 01.11.2021 по 31.12.2021 - 4/,147. Кількість електроенергії - 122308,98 кВт/год». Сторони домовились, що дія даної угоди розповсюджується на правовідносини сторін, що склалися до її підписання, а саме з 01.11.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
На підтвердження коливання ціни надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1373/4 від 01.11.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» середньозважена ціна електричної енергії станом 28.10.2021 складала 3113,44 грн Мвт/год (без ПДВ) та станом на 01.11.2021 складала 3491,75 грн Мвт/год (без ПДВ).
10.11.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору № 767 від 11.10.2021, відповідно до якої сторони у зв'язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, відповідно до довідки Чернівецької торгово-промислової палати від 01.11.2021 № 1373/5 домовились відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» збільшити ціну за одиницю товару до 10%. У зв'язку із вищенаведеним сторони виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції: «Ціна договору становить 483 800,00 грн з ПДВ. Вартість 1 кВт/год електроенергії становить: з 01.10.2021 по 10.10.2021 - 3,28 грн; з 11.10.2021 по 12.10.2021 - 3,607672 грн; з 13.10.2021 по 31.10.2021 - 3,968 грн; з 01.11.2021 по 31.12.2021 - 4,561. Кількість електроенергії - 116217,61 кВт/год». Сторони домовились, що дія даної угоди розповсюджується на правовідносини сторін, що склалися до її підписання, а саме з 01.11.2021, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Листом № 421 від 04.11.2021 ТОВ «Лайф Енерджі Груп» обґрунтувало необхідність підвищення ціни та укладення додаткової угоди коливанням ціни на ринку у розмірі 4,52 %. На підтвердження коливання ціни ТОВ «Лайф Енерджі Груп» надано довідку Чернівецької торгово-промислової палати № 1373/5 від 01.11.2021 про середньозважену ціну електричної енергії, згідно офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку» «на добу наперед» середньозважена ціна електричної енергії станом 13.10.2021 складала 2978,79 грн Мвт/год (без ПДВ) та станом на 28.10.2021 складала 3113,44 грн Мвт/год (без ПДВ).
Згідно актів надання послуг № 145 від 28.10.2021, № 162 від грудня 2021, № 198 від 24.12.2021, підписаних сторонами Договору, Постачальником на виконання умов Договору поставлено всього 116217,61 кВт/год електричної енергії на суму 483 800,00 грн.
Споживач оплатив отриману електричну енергію за договором № 767 від 11.10.2021 в загальній сумі 483 800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №№ 3310-3316, 3318 від 28.10.2021, №№ 3837-3846 від 06.12.2021, №№ 4144- 4145 від 24.12.2021.
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби відповідно до п. 7.8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області за період 01.01.2021 по 30.11.2025. За наслідками ревізії складено акт ревізії №20-33/17 від 19.12.2025, яким встановлено, що всього за договором № 767 спожито 116 217,616 кВт/год електричної енергії на суму 483 800,00 грн.
Так, додатковою угодою № 1 від 27.10.2021 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору. У зв'язку із застосуванням п. 1 цієї додаткової угоди ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 3,607672 грн, що на 9,99 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767. Зміни згідно з додатковою угодою № 1 до Договору № 767 внесено відповідно до листа від 25.10.2021 № 404, в якому ТОВ «Лайф Енерджі Груп» повідомляє про коливання ціни на ринку в період з 29.09.2021 по 11.10.2021 на 18,04%. До листа додано Цінову довідку №1324/2 від 21.10.2021 Чернівецької торгово-промислової палати, в якій зазначена інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) за 11.10.2021 у порівнянні з середньозваженою ціною за 29.09.2021, яка у відсотковому вираженні становила 18,04%. Проте вказана в листі постачальника та Ціновій довідці інформація щодо коливання ціни на ринку в період з 29.09.2021 по 11.10.2021 не може слугувати підставою для внесення змін до Договору № 767 в частині зміни ціни, оскільки підтверджує коливання ціни на ринку ще до укладення Договору № 767 від 11.10.2021. При цьому, інформація про коливання ціни, що склалася після укладення Договору № 767, відсутня. Таким чином, додаткова угода № 1 від 27.10.2021 до Договору № 767 укладена з порушенням вимог ч. 2 п. 5 ст. 41 Закону № 922.
Внаслідок укладення додаткової угоди № 1 з порушенням законодавства наступні додаткові угоди № 2-4 також укладені з порушенням Закону № 922 в частині збільшення ціни більше як на 10%.
Додатковою угодою № 2 від 28.10.2021 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, відтак ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 3,968 грн, що на 20,98 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
Додатковою угодою № 3 від 09.11.2021 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, відтак ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 4,147 грн, що на 26,43 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767. При цьому, додаткова угода №3 не була реалізована.
Додатковою угодою № 4 від 10.11.2021 сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару до 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку та без збільшення загальної вартості договору, відтак ціна з ПДВ за 1 кВт/год склала 4,561 грн, що на 39,05 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
В результаті укладання 4 додаткових угод до Договору № 767 в частині збільшення ціни за одиницю товару без належного документального підтвердження коливання цін на ринку, а також збільшення ціни за одиницю товару більше як на 10%, Берегометською селищною радою понесено зайвих витрат на 102 606,22 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) селищному бюджету на вказану суму.
Таким чином, відповідно до Договору Товариство повинно було поставити селищній раді електричну енергію в кількість 147500 кВт/год на загальну суму 483 800,00 грн з ПДВ (п.5.1. Договору). Берегометською селищною радою відповідно до Договору здійснено оплату за постачання електроенергії у вказаній сумі. Разом із тим, внаслідок укладення додаткових угод відповідач поставив лише 116217,616 кВт/год.
Таким чином, відповідачем в порушення умов Договору недопоставлено 31282,39 кВт/год електричної енергії на загальну суму 102 606,22 грн.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
А. Щодо визнання недійсними додаткових угод.
Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 статті 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно з частинами 2, 3 статті 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».
З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 1 цього Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
У частині першій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедурі закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до частини 5 статі 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Згідно Висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):
«ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п. 88);
зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);
у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначено:
«- норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII (п. 150 постанови);
- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої (п. 151 постанови);
- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII (п.152 постанови);
- окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників (пункти 153-154 постанови)».
Судом встановлено, що додатковими угодами № 1 від 27.10.2021, № 2 від 28.10.2021, № 3 від 09.11.2021 та № 4 від 10.11.2021 до Договором № 767 від 11.10.2021 загальну ціну Договору підвищено на 39,05 % у порівнянні з ціною, встановленою в Договору, а кількість електроенергії зменшено на 31282,39 кВт/год.
Підставою для збільшення ціни стали цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати №1324/2 від 21.10.2021, № 1292 від 19.10.2021, № 1373/4 від 01.11.2021, № 1373/5 від 01.11.2021, проте цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати містять інформацію про ціну електричної енергії станом на конкретно визначені дві дати, однак не містять інформації чи відбувалося коливання цін (та яке саме, якщо таке коливання відбувалося).
Зокрема, ТОВ «Лайф Енерджі Груп» обґрунтовано необхідність збільшення ціни за додатковою угодою № 1 від 27.10.2021 з посиланням на довідку Чернівецької торгово-промислової палати №1324/2 від 21.10.2021, в якій зазначена інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) за 11.10.2021 у порівнянні з середньозваженою ціною за 29.09.2021, яка у відсотковому вираженні становила 18,04%. Проте вказана в Ціновій довідці інформація щодо коливання ціни на ринку в період з 29.09.2021 по 11.10.2021 не може слугувати підставою для внесення змін до Договору № 767 в частині зміни ціни, оскільки підтверджує коливання ціни на ринку ще до укладення Договору № 767 від 11.10.2021. При цьому, інформація про коливання ціни, що склалася після укладення Договору № 767, відсутня.
Таким чином, додаткова угода № 1 від 27.10.2021 до Договору № 767 укладена з порушенням вимог ч. 2 п. 5 ст. 41 Закону № 922.
Внаслідок укладення додаткової угоди № 1 з порушенням законодавства наступні додаткові угоди № 2, 3, 4 також укладені з порушенням Закону № 922 в частині збільшення ціни більше як на 10%.
Додатковою угодою № 2 від 28.10.2021 збільшено ціну за 1 кВт за год електричної енергії до 3,968 грн, що на 20,98 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
Додатковою угодою № 3 від 09.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 4,147 грн, що на 26,43 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
Додатковою угодою № 4 від 10.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год склала 4,561 грн, що на 39,05 % перевищує ціну, передбачену Договором № 767.
Таким чином, суд приходить висновку, що при укладенні додаткової угоди № 1 до договору про постачання електричної енергії № 767 від 11.10.2021 року порушено вимоги п. 13.8 Договору, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме підставою для укладення додаткової угоди № 1 стала інформація щодо коливання ціни на ринку в період з 29.09.2021 по 11.10.2021, зазначена в Ціновій довідці №1324/2 від 21.10.2021, яка підтверджує коливання ціни на ринку ще до укладення Договору № 767 від 11.10.2021, та при укладенні додаткових угод №№2-4 перевищено встановлений законодавством максимальний ліміт у 10% у підвищенні ціни на електроенергію як товар у договорі за відсутності належного обґрунтування коливання ціни у відповідний період, відтак вони підлягають визнанню недійсними, так як були укладені всупереч вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна по наступній угоді буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у порівнянні із ціною товару, передбаченою Договором.
Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правові висновки постанов Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Водночас, коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Разом з цим, Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено конкретної форми/вигляду інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що при укладенні додаткових угод
№ 1 від 27.10.2021, № 2 від 28.10.2021, № 3 від 09.11.2021, № 4 від 10.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 767 від 11.10.2021 порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (який діяв на момент укладення Договору), п. 13.8 Договору, а саме перевищено встановлений законодавством максимальний ліміт у 10% у підвищенні ціни на електроенергію як товар у договорі, за відсутності належного обґрунтування коливання ціни у відповідний період.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Б. Щодо стягнення коштів у сумі 102 606,22 грн.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України. Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови). Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. У постанові від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 виснував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, згідно з яким, в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Таким чином, у разі задоволення судом першочергової вимоги щодо визнання оспорюваних додаткових угод недійсними, вбачаються всі підстави для задоволення похідної вимоги щодо стягнення незаконно отриманих відповідачем коштів, що дозволить поновити порушені права позивачів як розпорядників коштів.
За спірними додатковими угодами не було набуто додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено Договором № 767 від 11.10.2021, тому у ТОВ «Лайф Енерджі Груп» не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало додаткових кіловат електричної енергії порівняно з умовами договору, а навпаки загальний обсяг отриманої електричної енергії було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару і тому не підлягає застосуванню двостороння реституція. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23.
З урахуванням викладеного, твердження відповідача про необхідність застосування двосторонньої реституції не відповідає характеру спірних правовідносин та положенням чинного законодавства. Оскільки позовна вимога про стягнення грошових коштів є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод, правовою підставою для повернення спірних коштів виступає саме відсутність законної підстави для їх набуття, що прямо регулюється статтею 1212 ЦК України.
Таким чином, враховуючи визнання недійсними додаткових угод № 1 від 27.10.2021, № 2 від 28.10.2021, № 3 від 09.11.2021, № 4 від 10.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 767 від 11.10.2021 грошові кошти в сумі 102 606,22 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Лайф Енерджі Груп», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 102 606,22 грн підлягають задоволенню.
V. Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»:
- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);
- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 27.07.2021 № 922/2030/20.
На виконання зазначених вимог керівником Чернівецької окружної прокуратури пред'являється позовна заява в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у даних правовідносинах, а саме Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області та Західного офісу Державної аудиторської служби України.
Вижницька окружна прокуратура листом від 12.02.2026 №50-107-303ВИХ-26 повідомила Берегометську селищну раду про порушення при укладенні додаткових угод до договору про постачання електричної енергії № 767 від 11.10.2021 та необхідність вжиття заходів претензійно-правового характеру на стягнення безпідставно отриманих ТОВ «Лайф Енерджі Груп» коштів в сумі 102 606,22 грн до бюджету та визнання додаткових угод недійсними.
На вказаний лист Берегометська селищна рада надала відповідь 17.02.2026 № 02-06/163, в якій зазначила, що заходи претензійно-правового характеру радою не вживались у зв'язку із недостатнім фінансуванням на сплату судового збору. Просила прокуратуру здійснити відповідні заходи.
Суд вважає, що дії позивача-1 свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Берегометська селищна рада є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на її користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, яка є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте остання самостійно не захистила інтереси держави в суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року по справі № 903/129/18 сформувала правову позицію, відповідно до якої сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (п. 6.43).
Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Враховуючи вищевикладене, є правомірним та обґрунтованим звернення прокурора в інтересах держави в особі Берегометської селищної ради до суду з позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Прокурор пред'являє позов також в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).
Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
Згідно вимог статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.
Отже, з урахуванням указаних вище законодавчих норм (ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»), згадані органи є ключовими суб'єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень у сфері публічних закупівель.
Відповідно до приписів п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно підпункту 9 пункту 4 Положення, Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Підпунктом 20 пункту 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба дл виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно пунктом 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Пунктами 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.
Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби території Львівської, Волинської, Закарпатської Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби т його заступників.
При цьому, згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Відповідно до пунктів 8 та 10 статті 10 цього ж Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень закону та з питань збереження і використання активів.
12.02.2026 Вижницькою окружною прокуратурою до Західного офісу Держаудитслужби направлено лист №50-107-303ВИХ-26, в якому повідомлено про порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод до договору про постачання електричної енергії № 767 від 11.10.2021 та просила проінформувати окружну прокуратуру чи звертався або має звертатись Західний офіс Держаудитслужби із відповідним позовом до суду на захист інтересів держави.
На вказаний лист Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області надало відповідь від 25.02.2026 № 513-26, в якій зазначило, що в даному випадку мають місце публічно-правові відносини лише між Управлінням та Берегометською селищною радою, відтак Управління не може звернутися до суду з позовними вимогами до ТОВ «Лайф Енерджі Груп» (непідконтрольний об'єкт) про повернення сплачених Берегометською селищною радою коштів в сумі 102 606,22 грн.
Незважаючи на наявність повноважень щодо захисту інтересів держави, а також, враховуючи, що прокуратура повідомила про виявлені порушення, Західним офісом Держаудитслужби як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави, не вчинено, з часу укладення оспорюваних угод не було вжито належних заходів до усунення зазначених порушень та звернення з позовом до суду, інші заходи для повернення безпідставно одержаних відповідачем коштів також не вживалися.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка хоч і не проводила моніторинг публічної закупівлі, однак може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.
Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Чернівецької області.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявні достатні підстави для звернення Чернівецької окружної прокуратури з позовною заявою в інтересах держави в особі Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області та Західного офісу Державної аудиторської служби України до суду з метою захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважені органи не здійснюють належним чином свої повноваження.
VІ. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 1 від 27.10.2021, № 2 від 28.10.2021, № 3 від 09.11.2021, № 4 від 10.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 767 від 11.10.2021 укладені безпідставно та з перевищенням ціни за 1 кВт електричної енергії більше ніж на 10% у порівнянні із ціною за 1 кВт електричної енергії, визначеною Договором, за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певний період дії Договору, починаючи з моменту його укладення, а, отже, суперечать вимогам п. 13.8 Договору, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відтак наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
Як наслідок кошти, які отримані на підставі цих угод, отримані безпідставно та підлягають поверненню. Відтак позовні вимоги Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегометської селищної ради та Західного офісу Державної аудиторської Служби України підлягають задоволенню.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Чернівецькою обласною прокуратурою за подання позову сплачений судовий збір в загальній сумі 16 640,00 грн згідно платіжної інструкції № 234 від 19.02.2026 на суму 13 312,00 грн, платіжної інструкції № 301 від 26.02.2026 на суму 3 026,66 грн та платіжної інструкції № 299 від 26.02.2026 на суму 301,34 грн.
У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений прокуратурою судовий збір необхідно стягнути з відповідача.
Про понесення інших судових витрат сторони справи не заявляли.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 27.10.2021, №2 від 28.10.2021, №3 від 09.11.2021, №4 від 10.11.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 767 від 11.10.2021, укладеного між Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» (58005, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 122, код 43888659) на користь Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області (59233, Чернівецька обл., Вижницький р-н, селище Берегомет, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04416996) кошти у сумі 102 606,22 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайф Енерджі Груп» (58005, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 122, код 43888659) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. М. Кордуби, 21 А, код ЄДРПОУ 02910120, р/р - UA378201720343110001000004946; банк - ДКСУ м Київ) 16 640,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 02 червня 2026 року.
Суддя І.В. Марущак