Справа № 127/9839/26
Провадження № 3/127/2003/26
01 червня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619386 від 20 березня 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Порика,28, 20 березня 2026 року о 02.38 год. у м. Вінниці по вул. Василя Порика, буд. 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «Ecos», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у лікарні охорони здоров'я КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І Ющенка ВОР» у лікаря нарколога, висновок 0202, результат позитивний 0,75%, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Пунько І. В. клопотала про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надавши письмове клопотання. Своє клопотання мотивувала тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки не містить відомостей щодо марки, моделі та технічних характеристик самоката, зокрема його потужності, що унеможливлює встановлення факту належності такого засобу до транспортних засобів та, відповідно, наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, вказує на недійсність огляду на стан сп'яніння, оскільки його проведено з порушенням п. 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 зі змінами. Зокрема, огляд проводився без відбору біологічних зразків крові для проведення відповідного дослідження, незважаючи на заявлене водієм клопотання про їх відбір, у задоволенні якого останньому було відмовлено. Також зазначено, що до висновку КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. О. І. Пирогова ВОР» № 0202 від 20 березня 2026 року не долучено роздруківку результатів дослідження з приладу «Drager», що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів достовірність та належність зазначеного висновку як доказу. Також зазначено, що рапорт працівника поліції не може вважатися належним та об'єктивним доказом у справі, оскільки складений посадовою особою органу, уповноваженого на здійснення контролю за безпекою дорожнього руху. При цьому, як слідує з відеозапису поведінка водія була абсолютно нормальною, спокійною та виваженою, що вказує на відсутність ознак алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619386 від 20 березня 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Василя Порика, 28, 20 березня 2026 року о 02.38 год. у м. Вінниці по вул. Василя Порика, буд. 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «Ecos», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у лікарні охорони здоров'я КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І Ющенка ВОР» у лікаря нарколога, висновок 0202, результат позитивний 0,75%, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення відповідно до положень статті 254 КУпАП є документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення.
В той же час, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На підтвердження обставин викладених в протоколі, до протоколу додано витяг з бази АРМОР відносно ОСОБА_1 , рапорт працівника поліції, відеозапис з нагрудних камер поліцейських, яким зафіксована хронологія подій 20 березня 2026 року за участі ОСОБА_1 та висновок КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І Ющенка ВОР» від 20 березня 2026 року, №0202.
Слід зазначити, що витяг з АРМОР не є доказом, який підтверджує факт перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, а є внутрішнім документом, який містить інформацію про адміністративні та кримінальні правопорушення особи, а також дані про порушення військового обліку.
Рапорт поліцейського, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не є самостійним та достатнім доказом вини у вчиненні правопорушення, оскільки є лише внутрішнім документом, складеним працівником поліції, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд у судовій практиці.
Що стосується наявного висновку КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. О. І. Пирогова ВОР» № 0202 від 20 березня 2026 року, суд вважає, що він є не належним доказом у справі з огляду на наступне.
Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 2,4,6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
При цьому згідно положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я України № 338/825 від 16 травня 2025 року пункти 2, 8, 9 даної Інструкції викладено в новій редакції та передбачено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур (пункту 2).
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (пункт 8).
Пунктом 9 Розділу ІІІ Інструкції, крім іншого, встановлено, що зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.
Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв.
Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Інструкції, передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Разом з цим, відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 розділу ІІІ Інструкції.
Пунктами 14, 15 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ( далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння ) видається на підставі акту медичного огляду.
Тобто визначений у розділі ІІІ вищезазначеної Інструкції порядок проведення огляду на стан сп'яніння у закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів передбачає, що у разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі. Для отримання остаточного результату необхідно проводити підтверджуюче лабораторне дослідження. Зразки, які показали позитивний результат, повинні бути підтверджені більш специфічним методом, який визначений в діючій Інструкції - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором. Лише за сукупними результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, що відповідно є підставою для складення висновку з результатів медичного огляду.
Пунктом 21 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, також закріплено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Більш того, частина 5 ст. 266 КУпАП імперативно встановлює, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З висновку КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. О. І. Пирогова ВОР» № 0202 від 20 березня 2026 року слідує, огляд водія на стан сп'яніння проводився в закладі охорони здоров'я лікарем за допомогою приладу «Drager 6820».
Відповідно до відеозаписів, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 перед проходженням медичного огляду в закладі охорони здоров'я запитував лікаря, чи буде у нього здійснюватися відбір крові для проведення лабораторного дослідження, однак йому було запропоновано лише пройти огляд із використанням приладу «Драгер», після чого ОСОБА_1 здійснив продування вказаного приладу. При цьому відбір у нього біологічного матеріалу для проведення лабораторного дослідження здійснено не було.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, суд звернув увагу, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 з подальшими змінами. Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів. У кожному випадку направлення водія для огляду до закладу охорони здоров'я та проведення такого огляду, суд має з'ясувати, чи дотриманий відповідний порядок.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що після виявленого у ОСОБА_1 позитивного результату тесту йому обов'язково мали провести для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі підтверджуюче дослідження - газорідинну хроматографію з полум'яно-іонізаційним детектором, для чого мали відібрати зразки крові, слини чи сечі.
Відтак, враховуючи, що лікар у медичному закладі обмежився лише пропозицією ОСОБА_1 продути газоаналізатор «Драгер» і при цьому не було вжито заходів для дослідження будь-якого іншого біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією, зокрема не взято кров для дослідження, слину або сечу, суд дійшов висновку, що під час огляду ОСОБА_1 було порушено порядок його проведення, оскільки медичним працівником не було вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Як вказувалося, діагноз, який вноситься до акту медичного огляду, встановлюється за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями. Водночас з матеріалів справи слідує, що відбір біологічного середовища і лабораторні дослідження методом газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові, слині та сечі не проводилися і результат лабораторних досліджень відсутній, заключний діагноз ОСОБА_1 у висновку щодо результатів медичного огляду у вигляді алкогольного сп'яніння, є непідтвердженим.
Відтак, висновки щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 про перебування його в стані алкогольного сп'яніння, які складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними і не можуть достовірно підтверджувати факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Інших доказів, які підтверджували факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Натомість, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд, звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що досліджені докази не дають достатніх підстав для однозначного висновку поза розумним сумнівом про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом 20 березня 2026 року о 02.38 год.
Що стосується твердження сторони захисту про те, що електросамокат не є транспортним засобом, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023року №2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30 червня 2023 року) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати); 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і уст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 ПДР України, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Правилами дорожнього руху України розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».
Згідно із п. 1.10 ПДР України: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
При цьому слід відмітити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом» та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.
При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», Закони України (в т.ч. Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів») в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР України), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги саме Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Також не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1128-1, частинах першій і другій ст.129, ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.
Крім того, суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов'язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп'яніння, суд зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов'язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9 а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов'язок закріплений в розділі 2 ПДР України, який регулює права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
З огляду на вищенаведене та враховуючи наявні матеріали справи, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, а тому позиція сторони захисту в цій частині є безпідставною.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У той же час, у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспані» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З урахуванням вимог ст. 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України у даній справі поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених при розгляді справи обставин, суд оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, дійшов висновку про закриття провадження, у зв'язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу наведеного адміністративного правопорушення, на підставі п. 1ст. 247 КУпАП України.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: