Ухвала від 26.05.2026 по справі 921/372/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26 травня 2026 рокуСправа № 921/372/22

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумський І.П.

розглянув заяву №15/01-1 від 15.01.2026 (вх. №347 від 15.01.2026) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника

у справі

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей» (код 32886324, 19620, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Будище, пров. Космодем'янської Зої, буд.5)

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина» (код 37556849, 46027, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, буд. 2Б)

про банкрутство.

За участі від:

кредитора ТОВ “Антей» - не з'явився

ліквідатора боржника ТОВ “Агроцентр-Галичина» - Винниченко Ю.В.

кредитора АТ Комерційний банк "ПриватБанк" - Труфанова О.С.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/372/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Антей» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина» про банкрутство.

Постановою від 05.07.2023 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроцентр-Галичина» (ідентифікаційний код 37556849) банкрутом.

15.01.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 15.01.2026 (вх. №347) про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 4329302,16 грн, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договорами фінансового лізингу №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016.

Заявлену суму грошових вимог 4329302,16 грн становить:

- 1074736,20 грн - заборгованість за лізинговими платежами, 2253061,58 грн - заборгованість з винагороди за користування майном, 407316,87 грн - пеня, які виникли на підставі договору фінансового лізингу № DNH2FLO6483 від 01.04.2016;

- 152697,00 грн - заборгованість за лізинговими платежами, 411077,07 грн - заборгованість з винагороди за користування майном, 30413,44 грн - пеня, які виникли на підставі договору фінансового лізингу № DNH2FLO6528 від 21.04.2016.

В якості додатків до заяви з грошовими вимогами АТ КБ "ПриватБанк" долучено, зокрема вказані договори, банківські виписки по рахункам боржника № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за 29.12.2017 з відомостями про здійснені протягом цього дня операції по поверненню предметів лізингу за договорами №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016, а також банківські виписки, які відображають нарахування винагороди та пені.

Ухвалою від 20.01.2026 судом прийнято заяву про визнання грошових вимог та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2026.

26.03.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява №921/372/22-132 від 26.03.2026 (вх. №2424) ліквідатора Винниченка Ю.В. щодо кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", за змістом якої заявлені вимоги банку підлягають визнанню.

В судовому засіданні 30.03.2026 судом запропоновано кредитору надати докази повернення об'єктів лізингу та інформацію з приводу розірвання договору, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 30.03.2026.

В судовому засіданні 30.03.2026 оголошувалась перерва до 23.04.2026.

23.04.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №22/04-3 від 22.04.2026 (вх. №3160) про долучення до матеріалів справи, зокрема датованих 28.08.2017 актів приймання - передачі об'єктів лізингу та звіту з незалежної оцінки об'єктів лізингу.

З урахуванням з'ясованих 23.04.2026 судом обставин щодо очевидних розбіжностей щодо моменту повернення об'єктів лізингу, виникнення сумнівів щодо повноти поданих кредитором доказів в обґрунтування його грошових вимог до боржника, за відсутності заперечень зі сторони ліквідатора з доказами на їх обґрунтування, відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України ухвалою суду від 23.04.2026:

- відкладено судове засідання з розгляду грошових вимог кредитора АТКБ "ПриватБанк" про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника на 21.05.2026;

- витребувано в АТКБ "ПриватБанк" докази на підтвердження передбачених п. 10 договорів фінансового лізингу №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016 підстав для їх дострокового розірвання та повернення банку об'єктів лізингу;

- зобов'язано АТКБ "ПриватБанк" надати вказану інформацію до 18.05.2026.

21.05.2026 від АТКБ "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення №21/05-3 від 21.05.2026 (вх. №3947). У них АТ КБ «ПриватБанк» повністю підтримав заяву з грошовими вимогами до боржника у даній справі.

В судовому засіданні 21.05.2026 оголошувалась перерва до 26.05.2026.

У судовому засіданні 26.05.2026 приймали участь представник кредитора та ліквідатор боржника.

Суд, розглянувши вказану кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

01.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина» ("Лізингоодержувач") укладено договір фінансового лізингу №DNH2FLO6483 (надалі - Договір від 01.04.2016), відповідно до п. 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (надалі - продавець), а потім передає Лізингоодержувачу, який приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації (надалі - Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (надалі - Майно).

Згідно з п. 1.2 Договору від 01.04.2016 вартість майна становить 4799017,82 грн, ПДВ 959803,57 грн, всього до оплати 5758821,39 грн.

Строк Лізингу зазначений у п.11.1 цього Договору (п. 1.3 Договору від 01.04.2016).

Авансовий платіж Лізингоодержувача в рахунок сплати Майна становить 576722,19 грн та підлягає сплаті у день укладання цього Договору на рахунок, що зазначений у п. 1.5. цього Договору (п.1.4 Договору від 01.04.2016).

Згідно з п. 1.5. Договору від 01.04.2016 для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим Договором Банк відкриває рахунок № 29095057257480.

Відповідно до п. 1.6. Договору від 01.04.2016 передача Майна в Лізинг здійснюється на за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, аул. Кільцева, буд. 4. Майно повинне бути передане Лізингоодержувачу протягом 12 календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в п.1.4. цього Договору, на рахунок відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Строк передачі Майна може змінюватись в залежності від дотриманням Продавцем строку постачання Майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між Банком та Продавцем, про що Банк попередньо повідомляє лізингоодержувача.

За умовами п. 2.1. Договору від 01.04.2016 загальна вартість Майна становить 5758821,39 грн та складається з: суми авансового платежу 576722,19 грн, у відповідності до п.1.4. цього Договору; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу Майна, 5182099,20 грн, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі - Додаток №2).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 (п. 2.2 договору від 01.04.2016).

Лізингові платежі сплачуються на рахунок, що відкритий згідно п. 1.5. цього Договору (п. 2.2.1 договору від 01.04.2016).

Згідно з п. 2.3 Договору від 01.04.2016 Лізингоодержувач сплачує Банку на рахунок, відкритий згідно п.1.5. цього Договору, згідно Додатку № 2:

2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку “Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 0 грн у день укладення цього Договору;

2.3.2. Винагороду за користування Майном у розмірі 28 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е грудня 2016 року, 25-е березня 2017 року, 25-е січня, 25-е квітня, 25-е липня, 25-е вересня, 25-е жовтня, 25-е листопада кожного поточного року;

2.3.2.1. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 56 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно Додатку № 2.

Відповідно до п. 2.6. Договору від 01.04.2016 з метою виконання зобов'язань по погашенню заборгованості Лізингоодержувача перед Банком, Лізингоодержувач доручає Банку списувати кошти зі всіх поточних рахунків Лізингоодержувача та перераховувати на рахунок відкритий згідно п.1.5. цього Договору у будь-якій валюті, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором або підлягають сплаті Страховій компанії Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», юридична адреса якого: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код в ЄДРПОУ 33248430, відповідно за Договором страхування та розділом 5 цього Договору, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України. У випадку недостатності або відсутності у Лізингоодержувача коштів в національній валюті для погашення заборгованості (у тому числі сплати неустойки), Лізингоодержувач доручає Банку списати кошти в іноземній валюті, у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в національній валюті на дату погашення, та продати списану іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України (надалі - «МВРУ») (за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення), з відшкодуванням витрат Банку на сплату зборів, комісій та вартості наданих послуг. При цьому Лізингоодержувач доручає Банку оформити заявку на продаж іноземної валюти на МВРУ від імені Лізингоодержувача.

В силу пункту 2.7 Договору від 01.04.2016 зобов'язання за цим договором виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Лізингоодержувача, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для сплати винагороди за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" згідно з пунктом 2.3.1 цього договору; далі винагороди за отримання майна згідно з п. 2.3.3 цього договору; далі підлягає сплаті страхова премія за перший рік дії цього договору згідно з договором страхування та пунктом 5.2.1 цього договору; далі авансовий плaтiж згідно з пунктом 1.4 цього договору; далі підлягає сплаті страхова премія за другий piк (інші роки) дії цього договору згідно з договором страхування та пунктом 5.3.1 цього договору; далі відшкодування витрат/збитків Банку згідно з пунктами 7.2.14, 7.2.19 цього договору; далі для погашення неустойки згідно з пунктами 8.10-8.12 цього договору; далі для погашення штрафу згідно з пунктом 8.14 цього договору; далі для погашення штрафів згідно з пунктами 8.2-8.3, 8.8-8.9 цього договору; далі для погашення пені згідно з пунктами 8.1.1, 8.4, 8.7 цього договору; далі простроченої винагороди за отримане в лізинг майно згідно з пунктом 8.1.2 цього договору; далі винагороди за отримане в лізинг майно згідно з пунктом 2.3.2 цього договору; далі прострочені платежі в частині викупу вартості переданого в лізинг майна; далі викуп вартості переданого в лізинг майна.

Протягом усього терміну дії цього договору Майно є власністю Банка (п. 4.1 договору від 01.04.2016).

Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку суми лізингових платежів у строк, передбачений Додатком №2, а також всіх інших платежів за цим договором (п. 4.3 Договору від 01.04.2016).

У випадку переходу права власності на майно до Лізингоодержувача здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів. Оформлення зазначених у цьому пункті документів здійснюється за рахунок Лізингоодержувача (п. 4.4 Договору від 01.04.2016).

Відповідно до п. 7.2. Договору від 01.04.2016 Лізингоодержувач зобов'язується:

в день передачі Майна прийняти його та підписати Акт, а також підписати Додаток № 2 (п. 7.2.1);

повернути Майно Банку у випадках, передбачених п.10.1. цього Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору (п. 7.2.6);

не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору (п. 7.2.12);

сплачувати лізингові платежі, що включають: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна; проценти та винагороди за отримане в Лізинг Майно; інші витрати Банка, безпосередньо пов'язані з цим Договором, та передбачені цим Договором, згідно Додатку № 2, та не пізніше дати, зазначеної в Додатку № 2, на рахунок, відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Інші витрати Банка, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору відшкодовуються Лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листів. Сплата за рахунками або листами Банку здійснюється Лізингоодержувачем протягом 3-х днів з моменту надання їх Лізингоодержувачу (п. 7.2.15).

Згідно з п. 8.1 Договору від 01.04.2016 у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1 - 2.3, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку № 2, Лізингоодєржувач сплачує Банку:

пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожан день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 8.1.1.);

У випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань по поверненню Майна Банку в строки, передбачені п.п. 10.1.2.1. -10.1.2.4, 10.3. цього Договору, Лізингоодержувач сплачує Банку штраф у розмірі 25 % вартості Майна, зазначеної в п.1.2. цього Договору. Сплата штрафу не звільняє Лізингоодержувача від повернення Майна Банку (п. 8.2. Договору від 01.04.2016).

Згідно з пунктом 8.15 Договору від 01.04.2016 строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.1.2, 10.1.2.3 Договору від 01.04.2016 даний договір підлягає розірванню за ініціативою Банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.

У випадку розірвання цього Договору, Майно повинне бути повернуте Лізингоодержувачем протягом 3 (трьох) днів, по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 Договору від 01.04.2016).

У пунктах 11.1, 11.2 Договору від 01.04.2016 сторонами узгоджено строк дії Лізингу з дати підписання цього договору до 25.11.2018. Зазначений строк може бути змінений відповідно до пунктів 10.1-10.4.2 даного договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії цього договору обумовлений строком Лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов'язань по ньому.

З додатку №1 до Договору від 01.04.2016 вбачається, що майном, яке передається в лізинг на підставі даного договору, є трактор фірми CLAAS-Axion 940, новий 2014 рв., №А2324ЕАА2300979, вартістю 5758821,39 грн (з урахуванням ПДВ).

У додатку №2 до Договору від 01.04.2016 сторони узгодили графік лізингових платежів. У графіку сплати лізингових платежів сторонами було визначено розміри лізингових чергових платежів та кількість лізингових платежів. Так, згідно з вказаним графіком Лізингоодержувач мав сплатити:

1 платіж 25.12.2016 у розмірі 647762,40 грн;

2 платіж 25.03.2017 у розмірі 647762,40 грн;

3 платіж 25.09.2017 у розмірі 647762,40 грн;

4 платіж 25.10.2017 у розмірі 647762,40 грн;

5 платіж 25.11.2017 у розмірі 647762,40 грн;

6 платіж 25.09.2018 у розмірі 647762,40 грн;

7 платіж 25.10.2018 у розмірі 647762,40 грн;

8 платіж 25.11.2018 у розмірі 647762,40 грн. Всього 5182099,20 грн.

Додатком №3 до Договору від 01.04.2016 передбачені тарифи за оформлення Банком документів.

06.04.2016 між сторонами підписано акт прийому-передачі Майна.

21.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина» ("Лізингоодержувач") укладено договір фінансового лізингу №DNH2FLO6528 (надалі - Договір від 21.04.2016), відповідно до п. 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (надалі - продавець), а потім передає Лізингоодержувачу, який приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації (надалі - Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (надалі - Майно).

Згідно з п. 1.2 Договору від 21.04.2016 вартість майна становить 1202534,45 грн, ПДВ 240506,89 грн, всього до оплати 1443041,34 грн.

Строк Лізингу зазначений у п.11.1 цього Договору (п. 1.3 Договору від 21.04.2016).

Авансовий платіж Лізингоодержувача в рахунок сплати Майна становить 289641,34 грн та підлягає сплаті у день укладання цього Договору на рахунок, що зазначений у п. 1.5. цього Договору (п.1.4 Договору від 21.04.2016).

Згідно з п. 1.5. Договору від 21.04.2016 для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим Договором Банк відкриває рахунок № 29092057273207.

Відповідно до п. 1.6. Договору від 21.04.2016 передача Майна в Лізинг здійснюється на за адресою: м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд. 10/1. Майно повинне бути передане Лізингоодержувачу протягом 12 календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в п.1.4. цього Договору, на рахунок відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Строк передачі Майна може змінюватись в залежності від дотриманням Продавцем строку постачання Майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між Банком та Продавцем, про що Банк попередньо повідомляє лізингоодержувача.

За умовами п. 2.1. Договору від 21.04.2016 загальна вартість Майна становить 1443041,34 грн та складається з: суми авансового платежу 289641,34 грн, у відповідності до п.1.4. цього Договору; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу Майна, 1153400 грн, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі - Додаток №2).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 (п. 2.2 договору від 21.04.2016).

Лізингові платежі сплачуються на рахунок, що відкритий згідно п. 1.5. цього Договору (п. 2.2.1 договору від 21.04.2016).

Згідно з п. 2.3 Договору від 21.04.2016 Лізингоодержувач сплачує Банку на рахунок, відкритий згідно п.1.5. цього Договору, згідно Додатку № 2:

2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку “Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 0 грн у день укладення цього Договору;

2.3.2. Винагороду за користування Майном у розмірі 28 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е грудня 2016 року, 25-е березня 2017 року, 25-е січня, 25-е квітня, 25-е липня, 25-е вересня, 25-е жовтня, 25-е листопада кожного поточного року;

2.3.2.1. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 56 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно Додатку № 2.

Відповідно до п. 2.6. Договору від 21.04.2016 з метою виконання зобов'язань по погашенню заборгованості Лізингоодержувача перед Банком, Лізингоодержувач доручає Банку списувати кошти зі всіх поточних рахунків Лізингоодержувача та перераховувати на рахунок відкритий згідно п.1.5. цього Договору у будь-якій валюті, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором або підлягають сплаті Страховій компанії Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», юридична адреса якого: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код в ЄДРПОУ 33248430, відповідно за Договором страхування та розділом 5 цього Договору, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України. У випадку недостатності або відсутності у Лізингоодержувача коштів в національній валюті для погашення заборгованості (у тому числі сплати неустойки), Лізингоодержувач доручає Банку списати кошти в іноземній валюті, у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в національній валюті на дату погашення, та продати списану іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України (надалі - «МВРУ») (за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення), з відшкодуванням витрат Банку на сплату зборів, комісій та вартості наданих послуг. При цьому Лізингоодержувач доручає Банку оформити заявку на продаж іноземної валюти на МВРУ від імені Лізингоодержувача.

В силу пункту 2.7 Договору від 21.04.2016 зобов'язання за цим договором виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Лізингоодержувача, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для сплати винагороди за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" згідно з пунктом 2.3.1 цього договору; далі винагороди за отримання майна згідно з п. 2.3.3 цього договору; далі підлягає сплаті страхова премія за перший рік дії цього договору згідно з договором страхування та пунктом 5.2.1 цього договору; далі авансовий плaтiж згідно з пунктом 1.4 цього договору; далі підлягає сплаті страхова премія за другий piк (інші роки) дії цього договору згідно з договором страхування та пунктом 5.3.1 цього договору; далі відшкодування витрат/збитків Банку згідно з пунктами 7.2.14, 7.2.19 цього договору; далі для погашення неустойки згідно з пунктами 8.10-8.12 цього договору; далі для погашення штрафу згідно з пунктом 8.14 цього договору; далі для погашення штрафів згідно з пунктами 8.2-8.3, 8.8-8.9 цього договору; далі для погашення пені згідно з пунктами 8.1.1, 8.4, 8.7 цього договору; далі простроченої винагороди за отримане в лізинг майно згідно з пунктом 8.1.2 цього договору; далі винагороди за отримане в лізинг майно згідно з пунктом 2.3.2 цього договору; далі прострочені платежі в частині викупу вартості переданого в лізинг майна; далі викуп вартості переданого в лізинг майна.

Протягом усього терміну дії цього договору Майно є власністю Банка (п. 4.1 договору від 21.04.2016).

Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку суми лізингових платежів у строк, передбачений Додатком №2, а також всіх інших платежів за цим договором (п. 4.3 Договору від 21.04.2016).

У випадку переходу права власності на майно до Лізингоодержувача здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів. Оформлення зазначених у цьому пункті документів здійснюється за рахунок Лізингоодержувача (п. 4.4 Договору від 21.04.2016).

Відповідно до п. 7.2. Договору від 21.04.2016 Лізингоодержувач зобов'язується:

в день передачі Майна прийняти його та підписати Акт, а також підписати Додаток № 2 (п. 7.2.1);

повернути Майно Банку у випадках, передбачених п.10.1. цього Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору (п. 7.2.6);

не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору (п. 7.2.12);

сплачувати лізингові платежі, що включають: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна; проценти та винагороди за отримане в Лізинг Майно; інші витрати Банка, безпосередньо пов'язані з цим Договором, та передбачені цим Договором, згідно Додатку № 2, та не пізніше дати, зазначеної в Додатку № 2, на рахунок, відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Інші витрати Банка, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору відшкодовуються Лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листів. Сплата за рахунками або листами Банку здійснюється Лізингоодержувачем протягом 3-х днів з моменту надання їх Лізингоодержувачу (п. 7.2.15).

Згідно з п. 8.1 Договору від 21.04.2016 у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1 - 2.3, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку № 2, Лізингоодєржувач сплачує Банку:

пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожан день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 8.1.1.);

У випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань по поверненню Майна Банку в строки, передбачені п.п. 10.1.2.1. -10.1.2.4, 10.3. цього Договору, Лізингоодержувач сплачує Банку штраф у розмірі 25 % вартості Майна, зазначеної в п.1.2. цього Договору. Сплата штрафу не звільняє Лізингоодержувача від повернення Майна Банку (п. 8.2. Договору від 21.04.2016).

Згідно з пунктом 8.15 Договору від 21.04.2016 строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.1.2, 10.1.2.3 Договору від 21.04.2016 даний договір підлягає розірванню за ініціативою Банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.

У випадку розірвання цього Договору, Майно повинне бути повернуте Лізингоодержувачем протягом 3 (трьох) днів, по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 договору від 21.04.2016).

У пунктах 11.1, 11.2 Договору від 21.04.2016 сторонами узгоджено строк дії Лізингу з дати підписання цього договору до 25.11.2018. Зазначений строк може бути змінений відповідно до пунктів 10.1-10.4.2 даного договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії цього договору обумовлений строком Лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов'язань по ньому.

З додатку №1 до Договору від 21.04.2016 вбачається, що майном, яке передається в лізинг на підставі даного договору, є комбінована сівалка фірми Amazone Cirrus 6001, №CIR0000743, вартістю 1443041,34 грн (з урахуванням ПДВ).

У додатку №2 до Договору від 21.04.2016 сторони узгодили графік лізингових платежів. У графіку сплати лізингових платежів сторонами було визначено розміри лізингових чергових платежів та кількість лізингових платежів. Так, згідно з вказаним графіком Лізингоодержувач мав сплатити:

1 платіж 25.12.2016 у розмірі 144175 грн;

2 платіж 25.03.2017 у розмірі 144175грн;

3 платіж 25.09.2017 у розмірі 144175грн;

4 платіж 25.10.2017 у розмірі 144175грн;

5 платіж 25.11.2017 у розмірі 144175грн;

6 платіж 25.09.2018 у розмірі 144175грн;

7 платіж 25.10.2018 у розмірі 144175грн;

8 платіж 25.11.2018 у розмірі 144175грн. Всього 1153400 грн.

Додатком №3 до Договору від 21.04.2016 передбачені тарифи за оформлення Банком документів.

27.04.2016 між сторонами підписано акт прийому-передачі Майна.

У матеріалах справи наявні акти прийому - передачі транспортних засобів (акти повернення) від 28.08.2017 вищевказаних трактора та сівалки.

Також матеріали справи містять Звіт з незалежної оцінки вартості вказаних колісних транспортних засобів, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Сінекс» на замовлення ПАТ КБ «ПриватБанк».

В якості додатків до заяви з грошовими вимогами АТ КБ "ПриватБанк" долучено, зокрема банківські виписки по рахункам боржника № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за 29.12.2017 з відомостями про здійснені протягом цього дня операції по поверненню предметів лізингу за договорами №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016.

У письмових поясненнях від 21.05.2026 АТ КБ "ПриватБанк" зазначено, що договори фінансового лізингу №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016 були розірвані з ініціативи АТ КБ «ПриватБанк» на підставі невиконання Лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань з оплати винагороди за Договорами та несплати жодного лізингового платежу кредитором виписками за рахунками , що підтверджується наданими, на яких обліковується заборгованість боржника, та розрахунками заборгованості. Відповідно до умов договорів повідомлення про розірвання договорів має надсилатися за 3 (три) дні до розірвання й саме в цей триденний строк мають бути підписані акти приймання-передачі майна.

Після підписання відповідних актів приймання-передачі майна від 28.08.2017, АТ КБ «ПриватБанк» з додержанням норм актів чинного на момент розірвання договорів законодавства було замовлено незалежну оцінку вартості лізингового майна, й повернуто це майно на баланс кредитора 29.12.2017, коли фактично й були припинені правовідносини сторін за договорами фінансового лізингу №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016.

Оскільки Договори були розірвані близько 8,5 років, відповідно до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України (затв. Постановою НБУ від 27.11.2018 №130) у кредитора АТ КБ «ПриватБанк» відсутній обов'язок зберігати повідомлення про розірвання Договорів фінансового лізингу №DNH2FLO6483 від 01.04.2016, №DNH2FLO6528 від 21.04.2016 (5 років).

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено вимоги до форми і змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, серед яких виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; перелік документів, що додаються до заяви. Зокрема, до заяви в обов'язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 27.07.2023 у справі №917/814/16.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Відтак визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.

За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.

Таким чином, важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 01.06.2021 у справі №911/2581/14).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 30.05.2023 у справі №916/120/22.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Лізингові платежі, сплачені як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у лізингоодержувача відсутній.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

Враховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.

Повернення майна у дату розірвання договору і сплата на вказану дату лізингових платежів є належним виконанням договору фінансового лізингу. Повернення переданого у лізинг майна та сплата нарахованих до дня розірвання договору лізингових платежів пізніше дати розірвання договору фінансового лізингу є порушенням і простроченням лізингоотримувача.

Лізинговий платіж і відсоткова винагорода за користування майном, отриманим в лізинг, є "законними договірними" платежами під час дії договору фінансового лізингу. Після розірвання договору фінансового лізингу їх нарахування і вимога про їх сплату не є законною.

Розірвання договору виключає подальшу можливість нарахування лізингових платежів і відсоткової винагороди за користування майном з двох причин:

- по-перше, договір фінансового лізингу розірвано і не існує, тому передбачені ним законні підстави нарахування лізингових платежів відсутні, натомість після розірвання договору виникають нові підстави для нарахування, наприклад, відповідальність за порушення обов'язку повернути майно, відповідальність за порушення обов'язку сплатити нараховані до розірвання договору платежі тощо;

- по-друге, майно підлягає поверненню, тому й сплачувати частину вартості майна, яке завідомо вже ніколи не буде передано у власність Лізингоодержувача, законних підстав немає.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 2.3.2 договорів фінансового лізингу від 01.04.2016, від 21.04.2016 Лізингоодержувач сплачує Банку на рахунок, зазначений у пунктах 1.5 відповідного договору, згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним у додатку №2, винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 28% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, і 360 днів у році, в дату сплати процентів, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним у додатках №2, що є невід'ємними частинами відповідних договорів фінансового лізингу.

Згідно з п. 2.3.2.1 договорів фінансового лізингу від 01.04.2016, від 21.04.2016 у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 56 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно Додатку № 2.

Пунктами 10.1, 10.1.2, 10.1.2.3 договорів від 01.04.2016, від 21.04.2016 передбачено, що відповідні договори підлягають розірванню за ініціативою Банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.

Протягом усього терміну дії договору майно є власністю Банку (п. 4.1 договорів 01.04.2016, від 21.04.2016).

Згідно з пунктом 10.3 договорів 01.04.2016, від 21.04.2016 у випадку розірвання договору фінансового лізингу майно повинно бути повернуте Лізингоодержувачем протягом 3-х днів по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

У письмових поясненнях від 21.05.2026 та усних в засіданні 21.05.2026 АТ КБ «ПриватБанк» зазначено про розірвання вищевказаних договорів відповідно до п. 10.1.2 в односторонньому порядку через прострочення Лізингоодержувачем сплати лізингових платежів і винагороди.

При цьому, у АТ КБ «ПриватБанк» не збереглись його письмові звернення до боржника з цього приводу.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Щодо заборгованості за договорами лізингу суд зазначає наступне.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у своїй заяві №15/01-1 від 15.01.2026 (вх. №347 від 15.01.2026) просило визнати кредиторські вимоги:

- за договором фінансового лізингу № DNH2FLO6483 від 01.04.2016:

1074736,20 грн - заборгованість за лізинговими платежами;

2253061,58 грн - заборгованість з винагороди за користування майном, з урахуванням часткового прощення боргу;

407316,87 грн - пеня (з урахуванням часткового прощення боргу).

Кредитором надано суду виконаний станом на 29.12.2017 розрахунок, відповідно до якого на 29.12.2017 загальний залишок заборгованості з винагороди за користування майном становить 2968982,97 грн, а пені - 871143,46 грн;

- за договором фінансового лізингу № DNH2FLO6528 від 21.04.2016:

152697,00 грн - заборгованість за лізинговими платежами;

411077,07 грн - заборгованість з винагороди за користування майном, з урахуванням часткового прощення боргу;

30413,44 грн - (з урахуванням часткового прощення боргу).

Кредитором надано суду виконаний станом на 29.12.2017 розрахунок, відповідно до якого на 29.12.2017 загальний залишок заборгованості з винагороди за користування майном становить 570422,49 грн, а пені - 177927,04 грн;

Судом встановлено, що договори лізингу (відповідно до їх умов) розірвано за ініціативою кредитора, а об'єкти лізингу повернені йому 28.08.2017.

Факт розірвання договорів лізингу боржником не заперечується.

З моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припиняється зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2026 у справі №910/14359/21).

Суд наголошує на тому, що правова природа договору фінансового лізингу є змішаною та поєднує елементи договору найму (оренди) та купівлі-продажу. Відтак лізинговий платіж включає окремі самостійні складові: частину його викупної вартості, плату за користування предметом лізингу (винагороду лізингодавцю за користування предметом лізингу) та інші витрати банку, безпосередньо пов'язані з договором фінансового лізингу, що передбачені договором. Викупна складова має економічний і правовий сенс виключно у випадку переходу права власності до лізингоодержувача після належного виконання договору. Зокрема, пунктами 4.3 договорів лізингу передбачено умови переходу права власності на майно: майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за даним договором. Відтак після розірвання договору відпадає сама підстава для переходу права власності, а отже і правова підстава для сплати викупної складової. Стягнення з боржника повної або часткової викупної вартості за відсутності переходу права власності означало б отримання кредитором одночасно і майна, і його вартості, що суперечить природі зустрічного виконання зобов'язань та принципу еквівалентності майнового обміну. Збереження у власності лізингодавця предмета лізингу та одночасне отримання від лізингоодержувача його повної вартості фактично створює ситуацію подвійного майнового задоволення, що за своєю суттю є формою безпідставного збагачення. Протилежний підхід нівелював би компенсаційну природу лізингових платежів та трансформував би механізм фінансового лізингу у спосіб одностороннього одержання економічної вигоди без надання зустрічного майнового еквівалента, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України та є складовими принципу верховенства права.

Сторонами договорів лізингу у пунктах 4.4 узгоджено, що у випадку переходу права власності на майно до лізингоодержувача, здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства документів.

Матеріали справи не містять документів, що підтверджують перехід права власності на об'єкти лізингу за вказаними договорами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина».

За ст.1 КУЗпБ грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За таких обставин, з огляду на припинення договорів лізингу і, як наслідок, зустрічних зобов'язань Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина» щодо передачі об'єктів лізингу у власність лізингоодержувача з відшкодуванням останнім вартості цих об'єктів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заявленої кредитором заборгованості у сумі 1227433,20 грн, а саме 1074736,20 грн залишку вартості предмета лізингу за договором фінансового лізингу № DNH2FLO6483 від 01.04.2016 та 152697 грн залишку вартості предмета лізингу за договором фінансового лізингу № DNH2FLO6528 від 21.04.2016.

В силу пунктів 8.1 договорів лізингу у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених пунктами 2.1-2.3, 7.2.15, 8.14 даних договорів та зазначених у додатку №2 до даного договору, Лізингоодержувач сплачує Банку пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Cудом здійснено перевірку наданих банком розрахунків заборгованості за винагородою у сумі 2664138,65 грн (2253061,58 грн нарахованих на підставі пункту 2.3. договору № DNH2FLO6483 від 01.04.2016 та 411077,07 грн нарахованих на підставі пункту 2.3. договору № DNH2FLO6528 від 21.04.2016), а також пені у сумі 437730,31 грн (407316,87 грн нарахованої на підставі пункту 8.1. договору № DNH2FLO6483 від 01.04.2016 та 30413,44 грн нарахованої на підставі пункту 8.1. договору № DNH2FLO6528 від 21.04.2016).

Згідно проведеного судом перерахунку, з огляду на факт несвоєчасної оплати лізингоодержувачем лізингових платежів, що стало підставою для розірвання договорів лізингу 28.08.2017, обґрунтованим та арифметично правильним є нарахування Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" саме до 28.08.2017 (тобто до дати розірвання договорів лізингу та повернення майна) 2253061,58 грн винагороди за договором № DNH2FLO6483 від 01.04.2016 та 411077,07 грн винагороди за договором № DNH2FLO6528 від 21.04.2016, 228802,58 грн пені за договором № DNH2FLO6483 від 01.04.2016, а тому вважає, що відповідні грошові кошти підставно включені до грошових вимог кредитора.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.14 ГПК України).

Оскільки згідно проведеного судом перерахунку пені за договором № DNH2FLO6528 від 21.04.2016 обґрунтованим та арифметично правильним є нарахування пені в сумі 43066,52 грн, а заявлена до визнання сума пені 30413,44 грн є меншою, з урахуванням змісту ст. 14 ГПК України, 30413,44 грн пені за договором № DNH2FLO6528 від 21.04.2016 також підлягають визнанню.

За таких обставин, вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за договором № DNH2FLO6483 від 01.04.2016 підлягають визнанню у сумі 2481864,16 грн, з яких: 2253061,58 грн заборгованість за винагородою та 228802,58 грн пеня.

Вимоги заяви АТ КБ "Приватбанк" в частині 178514,29 грн пені суд відхиляє, як необґрунтовано заявлені.

Вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за договором № DNH2FLO6528 від 21.04.2016 підлягають визнанню у сумі 441490,51 грн, з яких: 411077,07 грн заборгованість за винагородою та 30413,44 грн пеня.

Згідно з ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що заявлені Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» вимоги є конкурсними та подані після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУЗпБ).

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУЗпБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУЗпБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Абзацами 3-5 частини 6 статті 45 КУЗпБ установлено, що вимоги кредиторів, заявлені після строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 9, 45 Кодексу України з процедур банкрутства,

УХВАЛИВ:

1. Заяву №15/01-1 від 15.01.2026 (вх. №347 від 15.01.2026) Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» з грошовими вимогами до боржника задоволити частково.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр-Галичина» (46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 37556849) в розмірі 2923354,67 грн, а також 5324,80 грн судового збору.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора:

- 5324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) - вимоги першої черги;

- 2664138,65 грн винагороди - вимоги четвертої черги;

- 259216,02 грн пені - вимоги шостої черги.

3. В решті вимог заяви №15/01-1 від 15.01.2026 (вх. №347 від 15.01.2026) Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» з грошовими вимогами до боржника відмовити.

4. Копію ухвали направити в електронній формі до електронного кабінету в ЄСІТС:

- кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю “Антей»;

- ліквідатору боржника ТОВ “Агроцентр-Галичина» - Винниченку Ю.В.;

- кредитору - Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк".

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строк, що встановлені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 01.06.2026.

Суддя І.П. Шумський