19 травня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/263/25(607/20806/25)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
в межах справи 921/263/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
За участі учасників та їх представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
1. Рух та суть справи.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/263/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
02.01.2026 до господарського суду надійшов супровідний лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з доданою справою №607/20806/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13 до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 912 грн 00 коп.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.01.2026 вищевказану справу розподілено судді Гевко В.Л.
Ухвалою від 06.01.2026 судом, в порядку статті 20 ГПК України, прийнято справу №607/20806/25 до свого провадження в межах справи №921/263/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи вперше призначене на 03.02.2026, неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду.
Ухвалою від 04.05.2026 судом відкладено розгляд справи на 19.05.2026, з підстав, зазначених в ухвалі суду.
У призначене судове засідання представники позивача та відповідачки, не з'явилися.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 19.05.2026 судом ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Позиція позивача.
Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві б/н від 07.10.2025 (вх. №4 від 02.01.2025), мотивовані неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе за Кредитним договором №438576581 від 10.10.2024 зобов'язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 07.10.2025 склала : 51912 грн 00 коп., з яких 16800 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 35112 грн 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Також позивач зазначає, що у відповідності до статті 1077 Цивільного кодексу України, Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі Позивач або Новий кредитор) за. Договором Факторингу № МВ-Т/26.
Проте, в порушення умов Договору та Правил, Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для захисту у судовому порядку порушеного майнового права, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Одночасно позивач у позовній заяві, серед іншого, не заперечує щодо можливого розгляду справи без його участі.
2.2. Позиція відповідачки.
Відповідачка - ОСОБА_1 , незважаючи на вжитті судом заходи з повідомлення про судові засідання по розгляду справи, в судові засідання не з'явилась, наданим їй правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.
3. Фактичні обставини справи встановлені судом.
10.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі по тексту - Товариство) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідачка або Позичальниця) було укладено Договір кредитної лінії № 438576581 (далі по тексту - Договір), у формі електронного документа.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору, Товариство зобов'язалося надати Відповідачці кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідачка зобов'язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі по тексту - Правила), що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Так, пунктом 2.1. Договору визначено, що Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 16800 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є Загальною сумою Кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. (п.2.2. Договору).
Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 14400 грн 00 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста грн. нуль коп.) 10.10.2024 (що є датою надання Кредиту). (п.2.3. Договору).
Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. (п.2.4. Договору).
Відповідно до умов Договору Відповідачка отримала від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 16800,00 грн із базовою процентною ставкою 1 % відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних.
Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 27 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 18288 гри 00 коп. (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 3888 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 14400 грн 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2430,89 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 262944,00 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 14400 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) Ч 100% = 1,00 відсотків в день. (п.8.4. Договору).
За період від 10.10.2024 до 06.11.2024 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 1,00 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних. (п.8.5.1. Договору).
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 06.11.2024, а саме протягом. 27 (двадцять сім) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору. (п.7.1. Договору).
Пунктом 7.2. Договору погоджено, що в обов'язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
- закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1. Договору;
- ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в. порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.
Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 09.11.2029. (п.7.3. Договору).
Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Відповідачу оферти, а також генерація та направлення йому одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Відповідача є направлення повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через особистий кабінет.
Порядок укладення Договору, детальна інформація щодо верифікації та створення електронного підпису сторонами визначена в Розділі 4 Договору.
Як встановлено судом, Договір між Товариством та Відповідачкою було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. (п.11.1. Договору).
Отже, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору.
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено. (п.8.1. Договору).
Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. У разі якщо Позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування, то зобов'язання Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування Кредитом (від дати видачі першого Траншу до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. (п.8.2. Договору).
Базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних. (п.8.3. Договору).
15.10.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №438576581, за умовами Сторони дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику Траншу в сумі 2-400 гри 00 коп. (дві тисячі чотириста грн. нуль коп.).
- Безготівковий переказ цього та інших Траншів за Договором може бути здійснено за реквізитами Платіжної картки Позичальника 4441-11XX-XXXX-9131. Heзважаючи на вказане вище, Кредитодавець може на вибір Позичальника також здійснювати надання Траншів за Договором за реквізитами Платіжної карти вказаної безпосередньо в Договорі чи за реквізитами Платіжних карток вказаних в інших додаткових угодах до цього Договору (за наявності);
- за умови виконання положень передбачених Договором, Кредитодавець приймає часткове виконання зобов'язань Позичальника за Договором, як належне виконання, в разі сплати Позичальником Кредитодавцю процентів за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду виходячи з розміру Дисконтної чи Індивідуальної процентної ставки, зазначеної безпосередньо в Договорі, але не більше Базової процентної ставки зазначеної нижче в цій Додатковій угоді. Після чого Кредитодавець зобов'язується зменшити витрати за кредитом Позичальника. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, проценти за користування Кредитом сплачуються за ставкою вказаною в Договорі, але не більше ніж розмір Базової процентної ставки вказаною у цій Додатковій угоді;
- з моменту отримання Траншу вказаного в п. 1.1. Договору, Базова процентна ставка за Договором (для суми всіх наступних Траншів в рамках всього Кредитного ліміту та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних. З моменту підписання цієї Додаткової угоди, незалежно від зазначеного в Договорі, розмір Дисконтної чи Індивідуальної ставки не може бути більшим за Базову процентну ставку вказану вище;
- денна процентна ставка за користування всією сумою Кредиту, що буде фактично видано після укладення цієї Додаткової угоди (сумою, що вже знаходиться в користуванні Позичальника та сумою додаткового Траншу за цією Додатковою угодою) розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою, що вже є в користуванні Позичальника, та суми що буде видано після укладення цієї Додаткової угоди, до закінчення строку кредитування: 305 928,00 грн) / (сума, що вже є в користуванні Позичальника, та сума що буде видано після укладення цієї Додаткової угоди: 16 800,00 грн.). / (строк кредитування, що залишився по Договору: 1821 днів) х 100% 1,00 відсотків в день.
Таким чином, станом на 19.05.2026 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 35 112 грн 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які додаються.
При цьому, як свідчать матеріали справи, 11.03.2025 відповідно до статті 1077 ЦК України ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі Позивач, Фактор або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/26 (далі по тексту - Договір Факторингу).
Пунктом 9.1.1.5. Договору сторони визначили, що Товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у Договорі, Товариство повідомило Позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору. Копія повідомлення додається до позовної заяви.
Пунктом 6.2. Правил визначено, що Позичальник повідомлений про можливе укладення кредитодавцем договору відступлення права вимоги за відповідним електронним договором або договору факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого новий кредитор набуває статусу володільця персональних даних Позичальника.
Зазначене кореспондується та відповідає приписам статті 512 ЦК України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з пунктом 4.1. Договору Факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до Позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Відповідно до умов Договору факторингу, Фактор зобов'язався сплатити Клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги. На підтвердження виконання фінансових зобов'язань Фактором, надано разом з позовною заявою платіжну інструкцію, яка свідчить про оплату Фактором Клієнту суми фінансування за Договором факторингу.
Долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція відображає оплату фінансування за весь реєстр прав вимог згідно Договору факторингу.
На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачкою при укладанні Договору.
У відповідності до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Ухвалою суду від 03.02.2026 та повторно ухвалою від 03.03.2026 суд, на підставі клопотання № ТР/25/1680/1 від 26.09.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" про витребування доказів, витребовував у Акціонерного товариства "Універсал банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зокрема, на відповідні дати отримання кредитних коштів кількома траншами, а саме: в період з 10.10.2024 по 15.10.2024 на загальну суму 16800,00грн.
16.03.2026 на адресу суду від Акціонерного товариства "Універсал банк" надійшов лист про підтвердження того факту, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в період з 10.10.2024 по 15.10.2024 був зарахований платіж у загальній сумі 16800,00 грн. Також долучено картку про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 10.10.2024 по 15.10.2024.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» № 1953-IX надавачі фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Національним банком України здійснюють діяльність з надання фінансових платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги".
У відповідності до норм статті 32 Закону України «Про платіжні послуги» обов'язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти були перераховані товариством у відповідності до умов Кредитного договору та Правил, Закону України «Про платіжні послуги» та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої виключно від Відповідачки при заповненні ним Заявки.
Однак, в порушення умов Договору та Правил, станом на час звернення Товариства із позовною заявою до суду, ОСОБА_1 не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, процентів за користування Кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим Договором. (п.9.1.1.1. Договору).
Станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним Договором кредитної лінії №438576581 від 10.10.2024 становить 51 912 грн 00 коп., з яких 16 800 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту, 35 112 грн 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Несплата Відповідачкою вказаної заборгованості стала підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права до господарського суду.
4. Норми права та судова практика, які застосував суд.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні Здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В розумінні статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами 1,3 статі 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частинами 1,3 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховним Судом України в постанові від 24 лютого 2016 року у справі 6-1824цс15 висловлено таку Правову позицію: «…якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором…».
5. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставин справи.
Як свідчать матеріали справи, а саме: банківські виписки по особовому рахунку Відповідачки - ОСОБА_1 розрахунок заборгованості за Договором Кредитної лінії №438576581 від 10.10.2024 з урахуванням Додаткової угоди від 15.10.2024 ; Заяви на отримання кредиту ; документів наданих на підтвердження факту перерахування грошових коштів Відповідачці, Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №438576581 від 10.10.2024 про надання ОСОБА_1 строкового кредиту в розмірі 16 800,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до умов Розділу 2 Договору, Товариство зобов'язалося надати Відповідачці кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідачка зобов'язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВАТ ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Із наявних у справі доказів вбачається, що Відповідачка добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків власноручно заповнила заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме: в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажала отримати кредитні кошти.
Відповідно до умов Договору Відповідачка, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надала згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписане відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввела у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».
Відповідно до цього Договору останнім днем повернення кредиту є 09.11.2029.
Пунктом 9.1.1.5. Договору сторони погодили, що Товариство має право в будь який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь якій фінансовій установі , яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу.
На підставі зазначеного та у відповідності до статті 1077 ЦК України, 11.03.2025 Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-Т/26.
Пунктом 6.2. Правил надання коштів визначено, що Клієнт повідомлений про можливе укладення Кредитодавцем договору відступлення права вимоги за відповідним електронним договором або договору факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого новий кредитор набуває статусу володільця персональних даних Клієнта.
Зазначене кореспондується та відповідає приписам статті 512 ЦК України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до умов Договору Факторингу наявне право вимоги перейшло від Товариства до Позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Як підтверджено матеріалами справи, Відповідачку належним чином було повідомлено про відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс".
Підтвердженням наявності заборгованості у Відповідачки є витяг з Реєстру прав вимог, в якому містяться відомості про право вимоги за Договором саме про особу ОСОБА_1 .
Розділом 5 Договору визначено порядок надання кредиту, а саме шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, що вказаний у Договорі.
Розділом 7. Договору встановлено, що Відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту (у разі наявності). Визначено також порядок повернення кредиту та погашення нарахованих процентів та комісій.
Відповідно до Розділу 8 Договору, Відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплачувати Товариству проценти за його користування. Загальні витрати та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Відповідача і прораховується в порядку, описаному у Розділі 8.
Зокрема, за умови нездійснення Позичальником дострокового повернення кредиту або непродовження дисконтного періоду, проценти за Договором нараховуються за Базовою ставкою. Базова процентна ставка за Договором складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника, за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 9.1.1.1. Договору Товариство має право вимагати від Відповідача повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на одиндин місяць, новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Відповідача про дострокове припинення Договору. При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Відповідача. Повідомлення про дострокове розірвання договору додається до позовної заяви.
Так, зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу, Відповідачка свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед Позивачем становить : 60312,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Позивачу від Первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості Позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються.
Станом на 02.01.2025 (дата надходження позовної заяви до господарського суду) загальна сума заборгованості за кредитним договором, заявлена до стягнення Позивачем, становить - 51 912,00 грн, з них: заборгованість по кредиту - 16 800,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 35112,00 грн.
Вказані вище нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, доданими до позовної заяви.
Слід зауважити, що станом на час розгляду спору, в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу відповідачкою в заявленій позивачем сумі.
З огляду на викладене вище, також беручи до уваги, що ОСОБА_1 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 51 912 грн 00 коп. є документально доведеними, не спростованими відповідачкою та такими, що підлягають до задоволення.
6. Судові витрати.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 2076 від 18.09.2025, сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору.
З огляду на задоволення позову, судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. покладається на відповідачку - ОСОБА_1 .
7. Судові витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, то суд зазначає таке.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копії наступних документів:
- договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024;
- Додаткова угода № 1533 від 02.12.2024;
- акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.09.2025 про надання юридичної допомоги Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» Клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" у вигляді послуг з підготовки до розгляду справи : аналіз фактичних обставин справи, формування доказів (1000,00 грн); аналіз судової практики, надання юридичних консультацій ; підготовки та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) (500,00 грн) ; підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду (3500,00 грн) на загальну суму 5 000,00 грн.
Підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, Сторони підтверджують, що жодних претензій по якості , повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають (розділ 4 Договору).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положення статей 126, 129 ГПК України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європа державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Дослідивши матеріали справи, заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, мотиви та обґрунтування, викладені в позовній заяві, та зважаючи, що відповідачкою заяви про зменшення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу не було заявлено, суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог із врахуванням такого.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію: "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."
При цьому, дослідивши наданий позивачем Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2025, суд доходить висновку, що виконання робіт по наданню послуг адвокатським об'єднанням підтверджено, а також доведено їх реальність та дійсність понесення у межах розгляду даної справи.
Згідно із рішенням ВС/КСЦ у справі №641/7612/16-ц від 01.12.2021, беручи на себе обов'язок здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексних дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає нарівні з іншими витратами.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За принципом змагальності сторін, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищезазначене у сукупності, надавши оцінку заявленій позивачем вимозі про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, керуючись вимогами статті 129 ГПК України, суд доходить висновку про стягнення з відповідачки - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" - 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сторожук Катерини Валентинівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (код ЄДРПОУ 39700642) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі: 51 912 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп.
3. Судові витрати покласти на відповідачку.
4. Стягнути з Сторожук Катерини Валентинівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (код ЄДРПОУ 39700642) - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, ( код ЄДРПОУ 39700642).
Відповідач: Сторожук Катерина Валентинівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , (податковий номер НОМЕР_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено - 02.06.2026. Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко