65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3745/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянувши заяву (зареєстрована за вх. № 2-1065/26 від 28.05.2026) ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Літвінова Сергія Володимировича від розгляду справи № 916/3745/25
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А» (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС груп менеджмент» (вул. Госпітальна, 4-А, м. Київ, 01601), Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, 73000)
про солідарне стягнення коштів,
установив:
ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕРИДІАН А», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ», Акціонерне товариство “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО», у якій просять суд:
-Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» та Акціонерного товариства “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меридіан А» суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції АТ “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» в розмірі 3235758 грн. 66 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами (недоплата компенсації за примусово вилучені акції) на загальну суму 606 948 грн. 23 коп.
-Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» та Акціонерного товариства “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції АТ “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» в розмірі 393515 грн. 44 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами (недоплата компенсації за примусово вилучені акції) на загальну суму 73813 грн. 76 коп.
-Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» та Акціонерного товариства “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_2 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції АТ “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» в розмірі 4530146 грн. 39 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами (недоплата компенсації за примусово вилучені акції) на загальну суму 849743 грн. 33 коп.
-Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» та Акціонерного товариства “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_3 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції АТ “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» в розмірі 19350426 грн. 64 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами (недоплата компенсації за примусово вилучені акції) на загальну суму 3 629 661 грн. 05 коп.
-Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» та Акціонерного товариства “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_4 суму компенсації (з інфляційними втратами та 3% річних) за примусово вилучені акції АТ “ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» в розмірі 8426454 грн. 85 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами (недоплата компенсації за примусово вилучені акції) на загальну суму 1580594 грн. 35 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/3745/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ВС груп менеджмент» про призначення судової економічної експертизи задоволено частково.
Призначено у справі № 916/3745/25 судову економічну експертизу. Проведення судової експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026).
На вирішення судової економічної експертизи поставлено питання:
- Яка вартість однієї акції АТ “Херсонобленерго» визначена за майновим методом станом на 08.12.2020?
- Яка ринкова вартість однієї акції АТ “Херсонобленерго» станом на 08.12.2020?
- Якому методу оцінки має бути надана перевага з метою визначення ринкової вартості однієї акції АТ “Херсонобленерго» станом на 08.12.2020?
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/3745/25 - змінено, викладено п.4 резолютивної частини ухвали в наступній редакції:
“ 4. На вирішення судової економічної експертизи поставити питання:
1. Яка ринкова (справедлива) вартість однієї простої іменної акції АТ “Херсонобленерго» станом на 08.12.2020, визначена у складі 100% пакета акцій як цілісного майнового комплексу, із обов'язковим застосуванням окремо майнового, дохідного та порівняльного підходів відповідно до вимог Закону України “Про акціонерні товариства», Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Національних стандартів №1 та №3 та Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств?;
2. Якому методу оцінки має бути надана перевага з метою визначення ринкової вартості однієї акції АТ “Херсонобленерго» станом на 08.12.2020 з урахуванням вимог законодавства щодо обрання найбільшої вартості, розрахованої належними методами.»
В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/3745/25 - залишено без змін.
Листом від 27.02.2026 справу № 916/3745/25 направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
31.03.2026 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, яким повідомлено суд, що поставленні на вирішення питання з огляду на положення Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, не входить до переліку основних завдань, які підлягають вирішенню атестованими судовими експертами. Та натепер в ОНДІСЕ відсутні фахівці відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для проведення такого виду оцінки. А отже залишено ухвалу суду від 27.10.2025р. без виконання та повернуто справу до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2026р. поновлено провадження у справі №916/3745/25 та призначено судове засідання на "07" травня 2026 р. о 11:40.
07 квітня 2026 року до господарського суду надійшла заява (зареєстрована за вх. № 2-894/26) ОСОБА_1 про відвід судді в порядку пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України з підстав Враховуючи сумніви, які виникли в ході розгляду даної справи щодо неупередженості головуючого судді, його спроможності вирішувати справу справедливо у відповідності до завдання та принципів господарського судочинства.
У представленій до суду заяві заявник посилається на те, що позовна заява була подана 11.09.2025. На першому та єдиному судовому засіданні, яке відбулось 27.09.2025, головуючий суддя, не з'ясувавши характер спірних відносин, правові норми, які їх регулюють та відповідні правові висновки Верховного Суду, не витребувавши звіт про оцінку акцій, про який просили позивачі, призначив ескпертизу, зупинив провадження у справі. Судова експертиза була призначена установі про яку попередньо не було з'ясовано про наявність у експертної установи необхідних спеціалістів, навантаженість на експертів з метою прогнозування строків проведення експертизи. Таким чином, головуючий суддя, діючи в порушення норм ГПК України, умисно в інтересах відповідачів затягнув розгляд справи майже на 9 місяців.
Окрім того, відповідачем-1 заявлено клопотання про призначення керованої експертної установи (обгрунтування щодо залежності експертної установи надано в запереченнях щодо експертної установи від 04.05.2026).
Отже, заявник вважає, що є всі ознаки, що в умовах відсутності неупередженості головуючого судді, заявлена Відповідачем-1 експертна установа Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України буде затверджена головуючим суддею для проведення експертизи у справі. Представники Відповідачів, зловживаючи своїми процесуальними правами та обов'язками, використовують різноманітні процесуальні механізми з єдиною метою затягнути розгляд справи, натомість у судді є не права а обов'язки зупинити такі зловживання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2026 (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№ 2894/26 від 07.05.2026 р.) про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/3745/25 - відмовлено.
28.05.2026 надійшла заява (зареєстрована за вх. № 2-1065/26) ОСОБА_1 про повторний відвід судді в порядку пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України.
Обгрунтовуючи заяву про відвід судді, заявник зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулось 28.05.2026, головуючий суддя попросив у представника Відповідача-1 надати докази можливості провести експертизу Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. Будь-які заперечення представника Позивачів щодо проведення експертизи та щодо експертної установи зовсім не були сприйняті суддею. Також суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що в матеріалах справи знаходиться Акт про пожежу адміністративної будівлі Емітента від 03.07.2021, яким обгрунтовується неможливість надання Звіту, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Ф.К.ТИТАН» відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, яким визначено ринкову вартість акцій АТ «Херсонобленерго» станом на 08.12.2020 у розмірі 1,88 грн. за одну просту іменну акцію АТ «Херсонобленерго».
Крім того, заявник вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі № 916/3745/25 встояла лише тому, що у відповідності до норм ГПК України, постанова апеляційного суду, якою переглядалась ухвала про призначення експертизи, не переглядається в касаційній інстанції.
Отже, заявник стверджує, що є всі ознаки, що в умовах відсутності неупередженості головуючого судді, заявлена Відповідачем-1 експертна установа Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України буде затверджена головуючим суддею для проведення експертизи у справі.
Також, заявник вважає, що вредставники Відповідачів, зловживаючи своїми процесуальними правами та обов'язками, використовують різноманітні процесуальні механізми з єдиною метою затягнути розгляд справи, натомість у судді є не права а обов'язки зупинити такі зловживання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2026 (суддя Літвінов С.В.): визнано заявлений представником ОСОБА_1 відвід (вх. № 2-1065/26 від 28.05.2026) судді Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/3745/25 - необґрунтованим; передано заяву (вх. № 2-1065/26 від 28.05.2026) представника ОСОБА_1 про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/3745/25 на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.05.2026 № 84 призначено повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді вх.№2-1065/26 від 28.05.2026 у справі №916/3745/25, за результатами проведення якого заява розподілена судді Господарського суду Одеської області Демченко Т.І.
Розглянувши подану заяву про відвід головуючого судді від розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з такого.
Статтею 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Правовою підставою подання заяви про відвід судді заявник визначає ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За приписами ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Так, дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 “Hauschildt v. Denmark», пункт 48).
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.
Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Щодо об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ у справі “Газета “Україна-Центр» проти України», no. 16695/04, від 15.07.2010).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, “правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі “Де Куббер проти Бельгії»).
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженість чи необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Між тим обставини, які викладені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді, ніяк не можуть бути розцінені як факти, що підтверджують обґрунтованість сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Літвінова С.В., а зводяться виключно до надання оцінки та до незгоди з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу.
Крім того, є передчасними висновки, що суддею буде затверджена заявлена відповідачем-1 експертна установа, а саме Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.
Тобто, у поданій заяві про відвід судді Літвінова С.В. заявником не наведено об'єктивних доказів, передбачених ч. 1 ст. 35 ГПК України, які б свідчили про наявність підстав (упередженість чи/та необ'єктивність) для відводу судді з розгляду клопотання ТОВ “ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» про доручення проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, а доводи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді.
Заява про відвід судді Літвінова С.В. від розгляду справи № 916/3745/25 не містить доказів, які свідчать про упередженість або необ'єктивність судді, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов'язок доведення тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на умисне затягування строків розгляду справи господарський суд зауважує таке.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснюється розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, що жодним чином не зумовлює висновок про упередженість судді як підставу для його відводу.
Відтак, господарський суд приходить до висновку, що в силу вимог ч.4 ст.35 ГПК України, названі заявником обставини не можуть бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд зазначає, що розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.
Оцінка судом доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємозв'язку у своїй сукупності здійснюється в кожній справі з урахуванням предмету та підстав заявлених суду позовних вимог та, відповідно, обставин, які підлягають встановленню судом відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді законодавчо виключена з можливих підстав для відводу. Тому, з позиції умовного стороннього спостерігача, суд не вбачає в обґрунтуваннях відводу інших доводів, як лише незгода заявника з оцінкою суддею доказів в рамках розгляду іншої справи.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
Одночасно суд звертає увагу на те, що оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду клопотання про відвід, а незгода заявника з процесуальними діями суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів», діють суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд зауважує, що чинним законодавством передбачено право сторони на оскарження прийнятих судом рішень під час розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку (окремо або разом із судовим рішенням) з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права, тобто в процесуальний спосіб, а не шляхом заявлення відводів суду.
Суд зазначає, що самі по собі процесуальні рішення судді не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення зазначеним суддею необ'єктивності чи упередженості при ухваленні судових рішень на користь однієї з сторін, в силу положень ч. 1 п. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Літвінова С.В. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, обставини, що викладені у заяві про відвід не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Літвінова С.В.
Отже, суд констатує, що доводи заявника не містять посилань на докази про наявність передбачених законом фактичних обставин, які є підставами для відводу, та заявник не обґрунтовує їх тим, що прямо чи опосередковано суддя зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.
Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття “належних сумнівів». Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Таким чином, викладені в заяві про відвід судді зауваження і доводи заявника мотивовані суб'єктивними твердженнями та власним тлумаченням норм матеріального та процесуального законодавства, очевидно свідчать про незгоду позивача з процесуальними діями та рішеннями судді, що саме по собі не свідчить про наявність упередженості або необ'єктивності судді Літвінова С.В. під час розгляду справи № 916/3745/25 і з огляду на норму ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу судді.
Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 916/442/21.
За таких обставин, мотиви заявленого відводу стосуються виключно незгоди із процесуальними діями та рішеннями судді, у справі № 916/3745/25, що не відповідають суб'єктивним уявленням заявника. При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів (ухвала КГС ВС від 21.02.2022 у справі № 910/17344/20).
Відтак, доводи заявника щодо сумнівів відносно упередженості судді Літвінова С.В. при розгляді цієї справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід, а з поданого до суду відводу не встановлено яким саме чином суддею було порушено принципи рівності та змагальності сторін.
Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.
Заявник має позитивний обов'язок надати суду докази упередженості та необ'єктивності судді для цілей відводу, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Неупередженість судді презюмується і ця презумпція заявою ОСОБА_1 не спростована і не поставлена під сумнів.
З приводу формування довіри до судової влади та уникнення сумнівів відносно неупередженості суд зазначає, що такі сумніви не можуть носити узагальненого характеру.
На суддю не повинні чинити зовнішній вплив сторони судового провадження. Вимога незалежності розглядається поряд із вимогою процесуальної рівноправності сторін. Зловживання процесуальними правами може виражатися у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (Постанова КЦС ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18).
Отже, довіру та повагу до суду повинні демонструвати також сторони та учасники провадження, незмінність складу суду діє впродовж усього судового розгляду - починаючи з його відкриття, під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами і, завершуючи проголошенням підсумкового судового рішення; судовий розгляд від його початку і до закінчення повинен відбуватися за участі судді, визначеного ЄСІТС для розгляду та вирішення справи, а заміна судді може відбутися винятково у встановленому законом порядку.
У справі “Мушта проти України» (рішення від 18.11.2010, заява №8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Таким чином, вибір складу суду або вимога про зміну складу суду одним з учасників справи підпадає під нормативні обмеження, котрі узгоджуються з положеннями національного законодавства, змістом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.
Інших доводів на підтвердження існування обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, заявником не наведено, що, з урахуванням обізнаності заявника про приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України, може свідчити про завідоме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Літвінова С.В. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами.
За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 в заяві про відвід судді від розгляду справи № 916/3745/25, не можуть бути підставою для відводу судді Літвінова С.В. в зв'язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.
При цьому, суд зауважує представнику заявника, що згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.
Керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд
постановив:
1. У задоволенні заяви (зареєстрована за вх. № 2-894/26 від 07.05.2026) ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Літвінова Сергія Володимировича від розгляду справи № 916/3745/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 02.06.2026 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Т.І. Демченко