Справа № 146/358/26
"26" травня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Скаковської І.В.
з участю секретаря судового засідання Іванової Ю.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей, -
13 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просить винести рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на свою користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано наступним.
Позивачка із відповідачем проживала спільно однією сім'єю з 05 квітня 2013 року.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року шлюб між ними було розірвано.
Від спільного проживання у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в свідоцтві про народження якого сторони записані батьками.
На даний час неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні.
Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, тому з цим позовом позивач змушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
Станом на 26 травня 2026 року відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов.
27 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява в якій він позовні вимоги визнає та просить справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 квітня 2013 року, який 26 листопада 2024 року рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області було розірвано.(а.с.9-13).
Від спільного проживання у шлюбі у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого батьками записані сторони, що підтверджується копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .(а.с.14).
Як встановлено з Витягів з реєстру Вапнярської територіальної громади про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.5-15).
З довідки Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області встановлено, що дитина проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні.(а.с.16).
Як встановлено з довідки про доходи відповідача він працює в АТ «Укрзалізниця» виробничий підрозділ «Вапнярська дистанція колій» Регіональної філії «Одеська залізниця», де отримує відповідні доходи. (а.с.17).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У позовній заяві позивач належним чином не обґрунтовує розміру аліментів, які він просить стягувати з відповідача (1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу).
При цьому у матеріалах справи відсутні належні докази, на підставі яких Суд може з'ясувати всі обставини, передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України, які мають враховуватись при визначенні розмірів аліментів, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на утриманні інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин позивачем не доведено, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) і що існує потреба у сплаті аліментів саме у такому розмірі.
Суд приймає до уваги те, що за загальним правилом, яке випливає зі змісту частини п'ятої статті 183 Сімейного кодексу України (той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину), розмір аліментів на одну дитину становить 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на наведене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо стягнення аліментів та зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов'язок батьків по її утриманні, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та на її користь з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13 березня 2026 року.
При цьому Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі п. 3ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів. Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 180-182,198-200 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 95, 141, 263, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 13 березня 2026 року.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в сумі платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в дохід держави 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Суддя: І. В. Скаковська
Повний текст рішення виготовлено 01 червня 2026 року.